Рішення № 94711220, 29.01.2021, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/15/20

Провадження № 2/222/12/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

за участю секретаря Темір В.В.,

учасники справи:

позивач – ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

третя особа – ОСОБА_2 ,

представники учасників справи:

представник позивача – Гермаш С.М.,

представник третьої особи – адвокат Іванова Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу «EasyCon», за участю представника позивача – Гермаш С.М., відповідача ОСОБА_1 та представника третьої особи – адвоката Іванової Т.Б., в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про повернення безпідставно отриманих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернувся до суду з цивільним позовом в якому просив стягнути на свою користьз відповідача ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 100345,35 грн. Також просив витрати по сплаченому судовому збору в розмірі 1921 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 06.11.2016 року близько о 03-20 год. в с. Зоря по вул. Афінській Нікольського району Донецької області ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки ВАЗ д.н. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого останньому було завдано тілесних ушкоджень. Зазначений транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 був забезпечений згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8867303 від 01.08.2016 року (далі Поліс) в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а тому позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.

Також вказав, що 11.03.2019 року потерпіла особа - відповідач через свого представника звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом та у супровідному листі від 08.04.2019 року до даної заяви, повідомив, що відповідальна за ДТП особа – ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання та не відшкодував йому ні матеріальної, ні моральної шкоди.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» визнало вказану подію страховим випадком та здійснило виплату страхового відшкодування відповідачу в сумі 100345,35 грн., проте після виплати вказаних коштів стало відомо, що останнім вже були отримані кошти від ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними розписками про відсутність претензій.

Таким чином відповідачем, в порушення п.п. «г» п.35.1 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не було повідомлено страховика про вже здійснені взаєморозрахунки ОСОБА_2 з ним, що і призвело до прийняття страховиком невірного рішення та безпідставної і подвійної виплати страхового відшкодування, а тому безпідставно виплачені кошти на підставі ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню відповідачем позивачу.

Також слід зазначити, що стороною позивача разом з подачею позову надано письмові докази, а саме копії: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, заяви про виплату страхового відшкодування від 06.03.2019 р., супровідного листа на документи по страховій справі від 08.04.2019 р., заяви ОСОБА_1 начальнику Нікольського ВП, довіреності від 28.02.2019 року, постанови про закриття кримінального провадження від 30.05.2017 року, виписок з медичної карти від 16.01.2017 р., 13.03.2017 р., 03.05.2017 р., 28.12.2018 р., 02.01.2019 р., виписного епікризу із історії хвороби № 61, рахунку № 23 від 02.03.2017 року, чеків на 4-х арк., індивідуальної програми реабілітації інваліда № 587/644, полісу № АЕ/ 8867303, страхового акту № ОЦ/008/000/19/0011 від 15.05.2019 р., платіжного доручення № 4504 від 15.05.2019 р., претензії про повернення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 07.02.2020 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву, для подачі відповіді на відзив. Також третій особі визначено десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана учасникам справи.

Також відповідачу та третій особі разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

03.03.2020 року стороною відповідача надано суду відзив на позов в якому відповідач зазначив, що пред`явлені до нього позовні вимоги не визнає оскільки вони є недоведеними і необґрунтованими, та просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідно діючого законодавства, інформація про вже здійсненні взаєморозрахунки має бути подана страховику виключно в заяві про страхове відшкодування, а не в супровідному листі до нього. У заяві про страхове відшкодування поданої його представником страховику не міститься інформації про взаєморозрахунки відповідальних осіб з ним, як з потерпілим, а супровідний лист в якому зазначено, що ОСОБА_2 не відшкодував йому ні матеріальної ні моральної шкоди за своїм змістом є вірним, оскільки дійсно він її не відшкодував йому у повному обсязі, а самоусунувся від виконання своїх зобов`язань у межах ліміту цивільно – правової відповідальності, що складає до 200 000 грн. Також зазначив, що ОСОБА_2 сплатив йому витрати на лікування після ДТП, лише на початковому етапі, а саме з кінця 2016 року по середину 2017 року, більше допомоги не надавав. Таким чином звертаючись до страховика за страховою виплатою, він не порушував чинного законодавства та на законних підставах, правомірно отримав від позивача страхове відшкодування за Полісом.

До відзиву відповідачем надано письмові докази, а саме наступні копії документів: заяви про виплату страхового відшкодування від 06.03.2010 року, супровідного листа на документи по страховій справі від 08.04.2019 р., відповіді на претензію про повернення коштів від 17.10.2019 року.

Також до відзиву не додано документ, що підтверджує направлення відзиву з доданими документами іншій стороні, про що канцелярією суду складено відповідний акт.

10.03.2020 року позивачем надано суду письмову відповідь на відзив в якій він зазначив, що не погоджується з доводами відповідача про те, що він не вводив страховика в оману, оскільки самим відповідачем стверджується, що він проігнорував обов`язок визначений ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення про вже здійсненні з ним розрахунки та в супровідному листі, повідомив, що відповідальна особа ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання, та не відшкодував потерпілому ні матеріальної ні моральної шкоди по теперішній час. Крім цього самим відповідачем визнається факт того, що ОСОБА_2 оплачував йому лікування. Отже на момент звернення відповідача до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування, відповідач достеменно знав про факт оплати відшкодування ОСОБА_2 на користь відповідача, однак свідомо приховав дану обставину, що мало фундаментальне значення для прийняття рішення ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про виплату страхового відшкодування. Крім цього факт отримання відповідачем коштів від ОСОБА_2 підтверджується відповідними розписками, що надає позивачу законне право на стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів.

Також до зазначеної відповіді на відзив позивачем надано письмові докази, а саме: копії розписок від 10.11.2016 р., 23.11.2016 р., 02.12.2016 р., 28.12.2016 р., 15.01.2017 р., 21.04. 2017 р., а також додано документ, що підтверджує направлення зазначеної відповіді на відзив з доданими документами учасникам справи.

16.03.2020 року представником третьої особи ОСОБА_2 – адвокатом Івановою Т.Б. надано суду письмові пояснення, які в свою чергу заявою про додаткові пояснення від 29.01.2021 року були уточнені в частині зазначення загальної суми виплаченої ОСОБА_2 відповідачу на лікування після ДТП. Відповідно наданих пояснень ОСОБА_2 зазначив, що дійсно 06.11.2016 року він керуючи транспортним засобом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , якому було завдано тілесних ушкоджень. Транспортний засіб, яким він керував, на час ДТП, був забезпечений страховиком ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно Полісу на суму за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в розмірі 200 000 грн. Оскільки після ДТП ОСОБА_1 потребував негайного лікування, у тому числі оперативного втручання, він незважаючи на те, що його вина у ДТП недоведена, зі своїм батьком відшкодували останньому шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. За весь час лікування, всього, відповідачу, було сплачено на лікування 168912,22 грн., з яких 122 212,22 грн. сума підтверджена документально чеками, квитанціями, ордерами та розписками і 46700 грн. - не має документального підтвердження. Відповідачу було оплачено повністю все лікування яке він потребував, що в свою чергу підтверджується розпискою від 21.04.2017 року складеною самим відповідачем, згідно якої він претензій до ОСОБА_2 не має, та його аналогічною письмовою заявою наданою правоохоронним органам в кримінальному провадженні. Також зазначив, що обставини викладені в позовній заяві є слушними, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вважає, що відповідач зловживаючи своїм правом на отримання страхового відшкодування, надав позивачу недостовірну інформацію про невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди. Також вважає, що відповідач при зверненні до страховика не навів доказів того, що сума сплачена ОСОБА_2 за медикаменти та медичні засоби і готівкові кошти у сумі 65250,00 грн. та кошти сплачені за медикаменти у сумі 55957,10 грн. не відшкодовують повністю матеріальної і моральної шкоди отриманою позивачем внаслідок ДТП 06.11.2016 року. Крім цього відповідач надав позивачу в підтвердження витрат на лікування для виплати страхового відшкодування документи які не є належним підтвердженням таких витрат. Також зазначив, що дані викладені відповідачем у відзиві на позов не спростовують обставин та доказів позовної заяви. З відповіддю на відзив погоджується, оскільки заперечення на відзив на позовну заяву є обґрунтованими і підтвердженими нормами закону та доказами долученими в додатках.

До зазначених письмових пояснень від 16.03.2020 р., третьою особою надано документ, що підтверджує направлення цих пояснень сторонам.

23.03.2020 року відповідачем надано суду відзив в якому останній зазначив, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, а тому не мають бути задоволеними. Ні позивач,

ні третя особа, не навели та не довели документально, що він отримав подвійне відшкодування збитків, та безпідставно отримав страхове відшкодування від ПрАТ «УПСК» у результаті травм отриманих у ДТП. Щодо письмових пояснень третьої особи, зазначив, що ним не визнається та обставина, що ОСОБА_2 йому відшкодував суму на лікування в розмірі 167 907,10 грн., він отримав від останнього лише суму в розмірі 65250 грн., що підтверджено розписками. Вказана матеріальна допомога оплачувалася ОСОБА_2 лише на початку лікування, а з 21.04.2017 року, останній самоусунувся від відшкодування шкоди завданої при ДТП.

Також слід зазначити, що до відзиву не додано документ, що підтверджує направлення відзиву іншій стороні.

Між тим слід зазначити, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи учасникам справи в ході судового розгляду справи по суті надана можливість реалізувати надані законом процесуальні права в частині долучення додаткових доказів.

Так, за клопотанням представника третьої особи судом ухвалено дослідити оригінали чеків (квитанцій) та долучено до матеріалів справи копії вказаних чеків (квитанцій) на 69 арк.

Також під час розгляду справи задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Щодо наданого клопотання представника позивача від 02.04.2020 року про неможливість прийняття судом до уваги відзиву відповідача в зв`язку з пропуском строку на його подачу слід зазначити, що статтею 178 ЦПК України визначено вимоги щодо форми та змісту відзиву, регламентовано порядок та строки його подачі, проте діючим процесуальним законодавством не визначено наслідки порушення вимог вказаної норми закону, а тому підстав не приймати до розгляду вказану заяву по суті справи суд не вбачає.

Інших клопотань учасниками справи не заявлялося.

Представник позивача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - Гермаш С.М. в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку позовні вимоги з вищенаведених підстав підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Також підтримав доводи викладені у письмовій відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи пояснив, що позов не визнає, заперечує проти його задоволення та підтримує всі доводи викладені у наданих відзивах, більше додати немає чого. Додатково пояснив, що на даний час він продовжує лікування.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи суду не надав.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Іванова Т.Б. під час розгляду справи позовні вимоги з вищенаведених підстав підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Також підтримала доводи викладені у письмових поясненнях з урахуванням уточнень на позов, відзив та відповіді на відзив.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи достатніми, суд розглянув справу у відсутність третьої особи ОСОБА_2 .

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника третьої особи, розглянувши заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 01.08.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну третім особам, в межах ліміту за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в сумі 200 000 грн., за шкоду заподіяну майну в сумі 100 000 грн., що підтверджується відповідним Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8867303 від 01.08.2016 року.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження слідчого СВ Нікольського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області ст. лейтенанта Тіора М.М. від

30.05.2017 року встановлено, що 06.11.2016 року близько 03:20 год. в с.Зоря по вул. Афінській (Октябрській) Нікольського району Донецької області гр. ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ 2109 білого кольору д/н НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода гр. ОСОБА_1 , 1985 р.н., в результаті чого останньому були спричинено тілесні ушкодження. За даним фактом слідчим були внесені відомості до ЄРДР за №12016050640000385 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050640000385 від 01.11.2016 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що в діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 06.03.2019 року, ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , 11.03.2019 року звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/8867303 та надав згідно додатку пакет документів.

Відповідно до супровідного листу на документи по страховій справі про шкоду здоров`ю ОСОБА_1 від 08.04.2019 року, ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , повідомив директора ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що відповідальна особа за ДТП – ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання та не відшкодував потерпілому ОСОБА_1 ні матеріальної, ні моральної шкоди по теперішній час.

Відповідно до виписок із медичних карток хворого ОСОБА_1 , останній проходив лікування в наступні періоди часу: з 06.11.2016 року по 16.01.2017 року, з 01.03.2017 року по 13.03.2017 року, з 24.03.2017 року по 03.05.2017 року, з 17.12.2017 року по 28.12.2017 року, з 29.12.2018 року по 02.01.2019 року, з 06.02.2018 року по 19.02.2018 року, що також не заперечується учасниками справи.

Відповідно до довідки МСЕК від 15.05.2018 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з 01.05.2018 року.

Згідно страхового акту №ОЦ/008/000/19/0011 від 15.05.2019 року та платіжного доручення № 4504 від 15.05.2019 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» визнало вказану подію страховим випадком, відповідно до чого нарахувало та виплатило потерпілому ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі 100345,35 грн.

Відповідно до розписок від 10.11.2016 року, 23.11.2016 року, 02.12.2016 року, 28.12.2016 року, та 15.01.2017 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали від третьої особи для лікування в травматології племінника ОСОБА_1 гроші в загальній сумі 65250 грн., що також не заперечується учасниками справи.

Відповідно до розписки від 21.04.2017 року складену власноручно ОСОБА_1 , останній претензій до ОСОБА_2 не має. Фінансову допомогу на лікування отримав.

Згідно заяви ОСОБА_1 до начальника Нікольського ВП Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області від 09.12.2016 року ОСОБА_1 просив припинити розгляд по факту ДТП, вчиненої 06.11.2016 року, оскільки матеріальних претензій до ОСОБА_2 він не має.

Згідно претензії про повернення безпідставно набутих коштів від 04.10.2019 року №РУ/19/0011 ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулась до ОСОБА_1 з проханням не пізніше семи календарних днів з моменту отримання цього листа повернути безпідставно набуті кошти в розмірі 100345,35 грн. шляхом перерахування вказаної суми на банківських рахунок для безготівкових перерахувань ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія».

Згідно відповіді на претензію про повернення коштів від 17.10.2019 року адресованої ОСОБА_1 ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_1 останньому вказав, що ні ним, ні його представником не надавалося страховику недостовірної інформації і подвійного (повторного) відшкодування збитків, які були завдані внаслідок ДТП ними отримано не було, усі надані чеки та квитанції були оплачені потерпілим ОСОБА_1 за особисті кошти. Наданий його представником супроводжувальний лист за своїм змістом є вірний, оскільки дійсно відповідальна особа ОСОБА_2 не відшкодував йому шкоду у повному обсязі, а тому виплата страховиком відбулася правомірно і він не порушував діючого законодавства.

У відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Також згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на час виниклих правовідносин, тобто в редакції зі змінами від 22.05.2018 р. (далі за текстом Закон) на території України з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників здійснюється обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розділом ІІІ Закону регламентовано відповідну процедуру та порядок здійснення страхового відшкодування на території України.

Так, за приписами п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 34 Закону передбачені дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема п. 34.1 вказаної статті визначено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Крім цього за приписами статті 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, має подати страховику заяву про страхове відшкодування. Також вказаною нормою закону наведено вимоги, що має містити вказана зава.

Так, п.п. «г» п.35.1 ст. 35 Закону зазначає, що заява має містити інформацію про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих.

Статтею 36 Закону передбачено питання прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та регламентовано порядок його виплати.

Відповідно до п.37.1.3 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми закону, можна дійти висновку, що Закон не надає право, а саме вимагає та зобов`язує потерпілого при зверненні до страховика за страховою виплатою, в поданій відповідній заяві про страхове відшкодування повідомити страховику інформацію про вже здійснені взаєморозрахунки між ним та відповідальною особою, тощо. Вказана інформація необхідна страховику для прийняття у відповідності до положень ст.ст. 36, 37 Закону відповідного рішення про здійснення страхового відшкодування або у його відмові. Порушення вказаного обов`язку, як наслідок тягне відповідальність встановлену законом.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як встановлено судом, та не заперечується учасниками справи, відповідач звертаючись до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування від 06.03.2019 року, в порушення свого обов`язку, покладеного на нього п.п. «г» п.35.1 ст. 35 Закону не повідомив останнього про отримання від відповідальної особи - ОСОБА_2 станом на час подачі вказаної заяви, грошових коштів на лікування свого здоров`я пошкодженого внаслідок ДТП за період з кінця (листопада) 2016 року по початок (січень) 2017 року в сумі 65250 грн., що в свою чергу призвело до невірного прийняття рішення страховиком та як наслідок безпідставну виплату страхового відшкодування в сумі 100 345, 35 грн., яка на підставі ст. 1212 ЦК України підлягає поверненню відповідачем позивачу, як набута без достатньої правової підстави, а тому право позивача порушено та підлягає судовому захисту, а позов задоволенню у повному обсязі.

Між тим розглядаючи справу, повно та всебічно і надаючи оцінку всім обставинам справи слід зазначити, що доводи сторони відповідача, з приводу того, що він не вводив страховика в оману, а в супровідному листі до заяви про страхове відшкодування надав правдиву інформацію з приводу того, що ОСОБА_2 не відшкодував йому спричинену шкоду саме в повному обсязі, не спростовують висновків суду, оскільки вказана обставина не має значення для вирішення даного спору, так як питання щодо взаєморозрахунків між особами має бути зазначено потерпілим саме в заяві про страхове відшкодування, а не в будь якому іншому документі.

Також слід зазначити, що надані стороною позивача відповідні чеки та платіжне доручення на лікування відповідача, а також чеки на лікування останнього на 69 арк. надані суду представником третьої особи, не мають прямого відношення до предмету спору, а тому суд не приймає їх до уваги.

Крім цього інші доводи учасників справи, у тому числі з приводу взаєморозрахунків витрачених коштів на лікування відповідача та виплачених йому грошей на необхідне лікування третьою особою, не стосуються безпосередньо предмету спору, та не впливають на висновки суду, а тому також не приймаються до уваги.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним при зверненні до суду судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355, пп.9, пп.15.5 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 1212 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про повернення безпідставно отриманих коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на

користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40 (розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 20602681) безпідставно отримані кошти в розмірі 100345 (сто тисяч триста сорок п`ять) гривень 35 копійок та судові витрати у виді судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня, а всього 102266 (сто дві тисячі двісті шістдесят шість) гривень 35 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.02.2021 року.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.О. Подліпенець