Рішення № 94710712, 28.01.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9778/17

Провадження № 2/127/2637/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2021 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Перша вінницька державна нотаріальна контора про зміну черговості одержання права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в травні 2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Перша вінницька державна нотаріальна контора про зміну черговості одержання права на спадкування.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 17.01.2019 року, позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року до 24.04.2013 року. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частку квартири - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Верховного Суду від 24.06.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про зміну черговості одержання права на спадкування скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року залишено без змін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.08.2020 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 127/9778/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Перша вінницька державна нотаріальна контора про зміну черговості одержання права на спадкування.

Позов мотивований тим, що з 1996 року до 24.04.2013 року ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах та проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 . Протягом тривалого сімейного життя вони з чоловіком мали спільний бюджет та побут, здійснювали спільні витрати на майно в інтересах сім`ї, мали взаємні права та обов`язки як подружжя, піклувались один про одного. До 2004 року вони проживали разом з ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 В 2004 році квартиру вони обміняли на двокімнатну АДРЕСА_2 та змінили місце проживання.

ОСОБА_3 залишався зареєстрованим у належній йому та його батькам квартирі АДРЕСА_3 . З 2002 року в цій квартирі проживали рідний брат ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та його мати - ОСОБА_5 .

В 2010 році ОСОБА_3 отруївся сурогатами алкоголю, у зв`язку з чим потрапив до лікарні та тричі протягом року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: токсична енцефалополінейропатія з порушенням функції ходи, інтелектуально-мнестичним порушенням.

У зв`язку з даним захворюванням стан здоров`я чоловіка погіршувався: знизилась працездатність, пам`ять, втрачались навички по самообслуговуванню. З цього часу чоловік через хворобу знаходився у безпорадному стані.

ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_3 , а також за його братом - ОСОБА_6 та матір`ю - ОСОБА_5 . Вона для всіх готувала їжу, прибирала квартиру, прала білизну.

Коштів на утримання сім`ї не вистачало, доходи ОСОБА_1 були незначними, чоловік не працював, а невелика пенсія матері та брата в основному витрачались на їх лікування.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я чоловіка, а також втратою ним працездатності, ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні з 16.05.2012 року до 06.06.2012 року. Він був виписаний з лікарні з діагнозом: легка деменція внаслідок ураження головного мозку змішаного генезу (токсичного та судинного).

Син ОСОБА_3 ОСОБА_2 стосунків з батьком не підтримував протягом багатьох років і жодного разу не поцікавився станом його здоров`я, не допомагав йому.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати чоловіка ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер брат чоловіка ОСОБА_6 .

Позивач ОСОБА_1 займалась організацією поховань, а також оформленням спадщини.

15.08.2012 року ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенко Ю.Д. Все своє майно він заповів ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Про смерть чоловіка позивач повідомила матір відповідача, але ОСОБА_2 на похованні ОСОБА_3 не був і ніякої участі у цьому не приймав.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

До Першої вінницької державної нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулись позивач ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним і рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2014 року позов ОСОБА_2 був задоволений. Визнаний недійсним заповіт від 15.08.2012 року, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 . Рішення набуло чинності на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.03.2016 року.

07.10.2017 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В. було видане свідоцтво про право на спадщину - квартиру АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 вважає, що є спадкоємцем першої черги за законом, оскільки ОСОБА_3 через тяжку хворобу знаходився у безпорадному стані, потребував стороннього догляду та допомоги, яку вона надавала.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, у зв`язку з тим, що застосування частини 2 ст. 1259 ЦК України з урахуванням вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, вимагає доведення саме позивачем факту опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою тривалою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Натомість, усі свідки повідомляли, що при житті питання щодо дієздатності померлого ОСОБА_3 ніколи не піднімалось, оскільки він був фізично здоровим, інвалідність йому не встановлена, каліцтва, тяжкої хвороби він не мав, помер раптово від ішемічної хвороби серця. Він не був лежачим хворим або у безпорадному стані, завжди працював, допомагав родичам і друзям. Це також вбачається і з наданих позивачем фотокарток, датованих 04.12.2012 року, 20.12.2012року, 09.01.2013 року, на яких зображений ОСОБА_3 у гарному фізичному стані. Також зі змісту довідки КЗ «Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» вбачається, що ОСОБА_3 на наркологічно-диспансерному обліку не перебуває. Із медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, на яку також посилалася ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_3 може виконувати роботи електромонтера. Дана довідка була дійсною до 17.08.2014 року. Під час проведення експертизи в рамках справи щодо визнання заповіту недійсним також не встановлювалася недієздатність ОСОБА_3 . Експертами було зроблено висновок, що ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій під час підписання заповіту. У справі взагалі відсутні докази того, що спадкодавець мав потребу в постійному, довічному, сторонньому догляді, відсутні докази перебування його в безпорадному стані у зв`язку з наявним захворюванням. Доказів про наявність матеріальних труднощів для забезпечення умов життя спадкодавця у справі також немає в силу того, що їх і не може бути. ОСОБА_3 проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 та братом ОСОБА_6 . Вони отримували пенсію і ніхто з них не був у скрутному матеріальному становищі.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Перша вінницька державна нотаріальна контора надала суду заява про розгляд справи без представника, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині зміни черговості одержання права на спадкування майна ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 посилалась на ч. 2 ст. 1259 ЦК України.

Так, статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 29.04.2013 року. Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 280 від 24.04.2013 року причина смерті ОСОБА_3 : хронічна ішемічна хвороба серця.

З довідки, виданої прокуратурою м. Вінниці 24.03.2013 року, вбачається, що прокурор прокуратури м. Вінниці Конофольський В.В. дозволяє ОСОБА_1 видати труп на поховання ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про поховання позивач ОСОБА_1 здійснювала поховання померлого ОСОБА_3 .

Із копії спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_3 , вбачається, що 14.05.2013 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся син ОСОБА_3 ОСОБА_2 , а також 07.10.2013 року спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 .

Заповіт був складений ОСОБА_3 і посвідчений нотаріусом 15.08.2012 року, відповідно до якого він все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, заповів ОСОБА_1 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2014 року № 127/27831/13-ц було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Визнано недійсним заповіт від 15.08.2012 року, оскільки на момент підписання заповіту ОСОБА_3 страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді деменції внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (токсичного, судинного), тому він не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 05.04.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2014 року № 127/27831/13-ц скасовано і ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.03.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 05.04.2016 року скасовано, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2014 року залишено в силі.

07.10.2017 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_2. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , на квартиру АДРЕСА_3 . В даній квартирі відповідач, його дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровані з 14.12.2017 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_3 був у безпорадному стані, потребував стороннього догляду та допомоги, а вона піклувалась про нього та матеріально забезпечувала.

Так, за умовами застосування статті 1259 ЦК України судом і одержання фізичною особою права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, є: 1) наявність у особи права на спадкування за законом наступних черг; 2) надання протягом тривалого часу опіки, матеріального забезпечення, іншої допомоги спадкодавцеві; 3) безпорадний стан спадкодавця.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як особа, яка проживала із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, має право на спадкування за законом в четверту чергу (ст. 1264 ЦК України). Проживання однією сім`єю жінки і чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права першої черги спадкоємців спадкування за законом.

В судовому засіданні встановлено, що в 2010 - 2012 роках ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні:

- з 04.06.2010 року до 09.06.2010 року у Вінницькій міській клінічній лікарні швидкої допомоги з діагнозом «отруєння сурогатами алкоголю важкого ступеню»;

- з 13.06.2010 року до 25.06.2010 року у терапевтичному відділенні Вінницької міської клінічної лікарні № 1 з діагнозом: дифузні зміни паренхіми печінки, поліпи сечового міхура, хронічний пієлонефрит, токсична енцефалопатія після важкого отруєння сурогатами алкоголю;

- з 16.08.2010 року до 26.08.2010 року в неврологічному відділенні Вінницької міської клінічної лікарні з діагнозом: токсична енцефалополінейропатія з порушенням функції ходи, інтелектуально-мнестичним порушенням;

- з 16.05.2012 року до 06.06.2012 року КЗ «ВОПНЛ ім. акад. Ющенка» з діагнозом розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку». Виписаний з лікарні з діагнозом: легка деменція внаслідок ураження головного мозку змішаного генезу (токсичного та судинного).

Відповідно до довідки КЗ ВОНД «Соціотерапія» від 23.12.2013 року № 3769 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 на наркологічному диспансерному обліку в установі не перебуває.

Згідно акту № 7 Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка посмертної судово - психіатричної експертизи від 24.03.2014 року, на час підписання заповіту від 15.08.2012 року ОСОБА_9 страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді деменції внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (токсичного, судинного), внаслідок чого він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Згідно з висновком невролога від 23.05.2012 року виявлена у неврологічному стані ОСОБА_3 патологічна симптоматика свідчить про органічне ураження центральної і периферичної нервової системи, а саме - про дисциркуляторну енцефалопатію ІІ ст. змішаного ґенезу (інтоксикаційного, судинного) та про токсичну полінейропатію.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Зміна черговості одержання права на спадкування це встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом. Положення цієї статті щодо можливості зміни черговості одержання права на спадкування обумовлено, по-перше, ідеєю справедливості та, по-друге, необхідністю стимулювати потенційних спадкоємців до турботливого ставлення до спадкодавця за його життя.

Статтею 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно частин першої та третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частини перша-друга статті 1269 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).

Безпорадний стан - стан, при якому людина не може самостійно приймати активні заходи, що забезпечують її існування або оберігають її життя, здоров`я та гідність. Безпорадність може бути обумовлена фізіологічними причинами (у новонароджених, дітей раннього віку, у людей старшого віку, осіб, які перебувають у стані природного сну). Безпорадність може супроводжуватися патологічним процесами або бути їх наслідком (при психічних і нервових захворюваннях, при важких захворюваннях, що супроводжуються різкою фізичною слабкістю).

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, судам роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров`я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що поняття тривалий час належить до оціночних категорій і саме суд повинен визначатися з його змістом, ураховуючи конкретні обставини справи та виходячи із засад розумності, добросовісності та справедливості.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 (провадження № 61-14362св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1259 ЦК України і вказано, що «для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування».

Наявність у справі медичних документів не свідчать про те, що ОСОБА_3 страждав тяжкою хворобою, перебував у безпорадному стані, не міг себе самостійно обслуговувати. Такий висновок потребує спеціальних знань в медицині, однак належних і допустимих доказів такого характеру позивач, яка мала для цього процесуальну можливість, всупереч свого обов`язку доведення підстав заявленого позову, до суду не надала.

Верховний Суд, скасовуючи рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про зміну черговості одержання права на спадкування зазначив, що у порушення вимог статей 81, 89 ЦПК України, судами не надано оцінку цьому доказу з точки зору можливого безпорадного стану ОСОБА_3 у період проживання з ОСОБА_1 та не оцінили усі надані у справі докази у їх сукупності.

Як зазначалося вище згідно акту № 7 Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка посмертної судово - психіатричної експертизи від 24.03.2014 року, на час підписання заповіту від 15.08.2012 року ОСОБА_9 страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді деменції внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (токсичного, судинного), внаслідок чого він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Згідно з висновком невролога від 23.05.2012 року виявлена у неврологічному стані ОСОБА_3 патологічна симптоматика свідчить про органічне ураження центральної і периферичної нервової системи, а саме - про дисциркуляторну енцефалопатію ІІ ст. змішаного ґенезу (інтоксикаційного, судинного) та про токсичну полінейропатію.

Так, висновком експертів встановлена неможливість усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними саме на момент підписання заповіту - 15.08.2012 року, за 8 місяців до смерті, тому неможливо прийти до висновку, в який період часу ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані - на момент підписання заповіту, що задовго до смерті чи на момент смерті.

Жодним медичним документом не підтверджено, що внаслідок віку, тяжкої хвороби, каліцтво ОСОБА_3 не був здатний сам себе обслуговувати і потребував стороннього догляду. Це також підтверджується фотокартками від 04.12.2012, від 20.12.2012, від 09.01.2013 року, на яких зображений ОСОБА_3 .

Додатково суд зазначає, що при новому судовому розгляді позивач ОСОБА_1 заяв про виклик свідків в порядку ст. 91 ЦПК України, які можливо б і підтвердили безпорадний стан ОСОБА_3 не заявляла, з власної ініціативи суд не має права викликати свідків.

Для визначення безпорадності стану важливим доказом при розгляді даної категорії справ є висновок судової медичної експертизи, однак такого висновку суду не надано, відповідного клопотання заявлено не було.

ОСОБА_1 не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних юридичних фактів у їх сукупності, а саме: не підтверджено факту безпорадного стану ОСОБА_3 та його потреби в сторонньому догляді, а тому належні докази, які б давали їй право на спадкування разом із ОСОБА_2 за законом у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, суд зазначає, що правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо зміни черговості одержання права на спадщину відсутні, оскільки позивачем всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, а саме: безпорадного стану спадкодавця, за наявності яких у ОСОБА_1 могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивач не довела свої вимоги в частині зміни черговості одержання права на спадкування на підставі ч. 2 ст. 1259 ЦК України.

Вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на Ѕ частку квартири є похідними від вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування, тому підстав для їх задоволення також немає.

Що стосується доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та застосування наслідків такого пропуску, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Строк позовної давності, про застосування якого заявила представник відповідача ОСОБА_10 , застосуванню не підлягає, оскільки про порушення свого права позивач дізналась після отримання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.03.2017 року, відповідно до якої рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2014 року про визнання недійсним заповіту залишено в силі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1259, 1261 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Перша вінницька державна нотаріальна контора про зміну черговості одержання права на спадкування відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Перша вінницька державна нотаріальна контора, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02885735.

Суддя