Ухвала суду № 94710593, 08.02.2021, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 209/2517/19

Провадження № 6/147/4/21

УХВАЛА

іменем України

08 лютого 2021 року смт. Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області подання головного державного виконавця Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Репенко О.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року головний державний виконавець Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Репенко О.С. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Подання обґрунтоване тим, що у Тростянецькому районному відділі ДВС знаходиться на примусовому виконанні виконавчий лист №209/2517/19 від 07.08.2020 року, виданий Тростянецьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» 16936,49 грн. боргу. Виконавче провадження по виконанню даного виконавчого документа відкрито 16.09.2020 р. та надано боржнику строк для добровільного виконання даного рішення. ОСОБА_1 на даний час борг не сплачує. Майно, яке б належало боржнику і на яке можна звернути стягнення не виявлено. У разі виїзду боржника за межі України, виконання рішення суду може стати неможливим. Тому, головний державний виконавець звернувся до суду з поданням та просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

В судове засідання представник відділу виконавчої служби не з`явився, подав заяву про розгляд подання за відсутності представника відділу, подання підтримав та просив задовольнити.

Боржник в судове засідання не з`явилася.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть учать у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно якої у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів подання вбачається, що на виконанні у Тростянецькому районному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) перебуває виконавче провадження, яке відкрито на підставі виконавчого листа № 209/2517/19 від 07.08.2020 року, виданого Тростянецьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в розмірі 15018,49 грн. та 1921 грн. судового збору (а.с.3).

Постановою головного державного виконавця Тростянецького районного відділу Державної виконавчої служби Репенком О.С. від 16.09.2020 р. відкрито виконавче провадження №63047652 за вказаним виконавчим листом (а.с. 3 звор.).

Згідно інформації менеджера з питань обслуговування рахунків у АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 09.10.2020 р., за наявними даними на ім`я ОСОБА_1 рахунки відсутні (а.с.5).

Згідно відповіді Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами про останнє місце роботи та про осіб-боржників, які отримують пенсію - інформацію відносно ОСОБА_1 не знайдено (а.с.7 звор.).

Відповідно до відповіді на інформаційний запит №91377951 від 27.11.2020 р. Міністерства внутрішніх справ України, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби (а.с.8).

Згідно інформаційної довідки №224737368 від 21.09.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за останньою у власності (1/2 спільна часткова власність) зареєстрована земельна ділянка, площею 1,51104 га, яка розташована на території Торканівської сільської ради, та земельна ділянка площею 2,2631 (1/2 спільна часткова власність). Також міститься актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень (а.с. 4).

Також державним виконавцем Тростянецького РВ ДВС здійснювався вихід за місцем реєстрації боржника ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , однак остання за вказаною адресою відсутня, про що складено акт від 22.12.2020 р. (а.с. 6).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно роз`яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

З матеріалів подання вбачається, що 16.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та в межах даного виконавчого провадження здійснювались заходи з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа про стягнення боргу. Зокрема проводилися заходи щодо виявлення доходів боржника шляхом направлення запитів до відповідних органів та установ та виходу за місцем проживання боржника, а також прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.09.2020, а саме накладено арешт на нерухоме майно боржника.

Разом з тим, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей, що ОСОБА_1 направлялась копія постанови про відкриття виконавчого провадження та виклик державного виконавця.

Також відсутні відомості, що боржник отримувала вказану постанову та виклик, зокрема відсутня копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення чи повернення поштового відправлення до відділу ДВС з причин, що свідчили б про умисне ухилення боржника від явки до державного виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). Та суд враховує, що при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі «Хлюстов проти Росії» ЄСПЛ застосував вказані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Таким чином, підставами для обмеження боржника в праві виїзду за межі України можуть бути лише доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на неї рішеннями суду. Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на неї обов`язків.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Аналізуючи матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що в поданні головного державного виконавця Репенко О.С. йдеться лише про наявність боргових зобов`язань та що вони не погашені, однак доказів, які саме дії свідчать про ухилення боржника від виконання цих зобов`язань, доведення яких є обов`язковою умовою для встановлення для боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, як в поданні, так і в матеріалах справи відсутні. З урахуванням наведеного, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання державного виконавця про обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 слід відмовити, так як державним виконавцем необґрунтовано необхідності вжиття такого заходу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 441 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні подання головного державного виконавця Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Репенко О.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до або через відповідні суди, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. У разі якщо ухвалу не було вручено у день її складання, учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Суддя О.А. Натальчук