Рішення № 94706375, 22.01.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4635/19

провадження № 2/753/1519/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Пугач Д.С., Самойленко А.М.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Луніна А.В.

інші учасники справи не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залів суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,-

встановив:

У березні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини. Позов обгрунтовано наступними обставинами. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З народження син проживав з позивачем та його батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок належить батьку позивача - ОСОБА_5 . Для дитини в будинку наявна окрема кімната повністю облаштована для проживання. В сім`ї панують хороші, дружні, родинні відносини, що позитивно впливає на психічно - емоційний розвиток дитини. Дані факти підтверджені актом обстеження житлово - побутових умов проживання сім`ї від 07.12.2018, ствердженого начальником Служби у справах дітей та сім`ї Києво - Святошинської районної держадміністрації І.О. Тлусенко. Часті хвороби ОСОБА_4 негативно впливають на його подальший фізичний розвиток, а також встановлення та формування організму дитини. Водночас, це є підтвердженням наявності згубних чинників та /або неналежного контролю за здоров`ям сина. Окрім того циклічність захворювань може викликати хронічний розлад здоров`я, котрий є невідворотним та суттєво впливає на погіршення, в майбутньому, якості життя дитини. Відповідач самоусунулась від виховання дитини та займається влаштуванням власного життя. Дитина живе з батьками відповідача, яка мати дитини залишила його їм на виховання та сином не займається. Окрім дитячого садку ОСОБА_4 нічого не відвідує, сидить вдома з дідусем. Батьки відповідача не здатні належним чином забезпечити розвиток дитини. Вказав, що на даний час він працевлаштований, отримує достатній дохід для утримання дитини. У відповідача відсутнє в приватній власності житло, яке необхідне для забезпечення стійкого розвитку та формування дитини. Відповідач усунувшись від прямих обов`язків виховання сина, веде аморальний та імморальний спосіб життя, чим шкодить розвитку здорового світогляду, моральних звичок та, як наслідок свідомо або несвідомо чинить моральне розтління особистості сина - ОСОБА_4 . Відповідач дозволяє собі вживати алкогольні напої та тютюнові вироби в присутності малолітнього сина, що не тільки формує хибні звички, уявлення та принципи свідомості сина, а також завдає безповоротної шкоди його здоров`ю. Позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визначити місце проживання сина разом з ним.

Ухвалою суду від 19.03.2019 у вказаній справі відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 12.06.2019.

12.04.2019 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказала, що вона до 07.04.2015 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, який проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Тривалий час позивач виховує спільну малолітню дитину самостійно, в той час, як батько дитини самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Також вказувала, що спільне проживання позивача та відповідача є неможливим, оскільки між ними склалися неприязні та конфліктні стосунки, що негативно впливає на їх спільного сина. У зв`язку з тим, що мирним шляхом вирішити з відповідачем питання про визначення місця проживання сина - ОСОБА_4 , не вбачається можливим, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.04.2019 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

25.09.2019 від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі. Стверджує , що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення місця проживання дитини з матір`ю ґрунтуються виключно на її міркуваннях без урахування інтересів малолітнього сина. Вважає безпідставними доводи позивача, що батько не цікавиться життям свого сина та не виконує належних йому батьківських обов`язків. Вказує, що матір`ю свідомо, умисно чиняться перешкоди батьку в участі у вихованні сина та навіть побаченнях з ним. Підтвердженням даних фактичних обставин є: довідка Дарницького управління поліції від 20.12.2018 № 48/93600, акт фіксації відмови допуску до дитини від 10.12.2017, заява про встановлення перебування малолітньої дитини - ОСОБА_4 від 31.03.2018 до Дарницького УП ГУНП в м. Києві, заява ОСОБА_3 про надання можливості виїзду за кордон з дитиною з метою оздоровлення від 18.09.2018, заява ОСОБА_1 директору ДНЗ (ясла -садок) № 385 про недопуск ОСОБА_3 до дитини. Саме тому, в березні 2019 року він був змушений звернутися до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної державної адміністрації із заявою про визначення способу участі його, як батька у житті сина - ОСОБА_4 . Результатом розгляду заяви став схвальний висновок про його участь у житті та вихованні сина. Окрім того, з матеріалів долучених до зустрічної позовної заяви довідок про стан здоров`я малолітнього ОСОБА_4 , станом на квітень 2019 року, за час нібито належного забезпечення його розвитку матір`ю - ОСОБА_1 , вбачається, що дитина надбала знижені функціональні здібності, періодичні прояви нервозу, невротичні реакції, енурез. Дані фактичні обставини чітко вказують на неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків та недбалість щодо здоров`я сина. В такому ранньому віці наведена поведінка матері є неприпустимою, оскільки може призвести до невідворотних хронічних захворювань сина. Натомість, за час проживання дитини з батьком, ОСОБА_4 почав краще харчуватися, що призвело до покращення стану шлунково - кишечного тракту, також було встановлено чіткий графік сну дитини, що стало сприяти покращенню розвитку та психо - емоційного стану дитини. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 надає докази права власності на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В той же час не зрозумілі доводи позивача щодо доцільності встановлення місця проживання ОСОБА_4 разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 в квартирі, що їй не належить, якщо в неї наявне власне житло.

15.10.2019 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій остання просить в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов. Вважала доводи викладені ОСОБА_3 у відзиві недоведеними та безпідставними.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.02.2020 призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини до розгляду по суті на 07.04.2020 року о 10 год. 00 хв., закрито підготовче засідання.

22.01.2021 від позивача надійшло клопотанням провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_4 , з посиланням на ст. 3 Конституції України, якою визначено, шо людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Враховуючи небезпечну епідемічну ситуацію, керуючись ст.ст. 12, 43 ЦПК України, з метою недопущення розповсюдження гострої респіраторної хвороби СОVID 19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я дитини, просила продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Суд, задовольнив вказане клопотання, визнавши доводи, якими воно обгрунтовано, слушними та вирішив не приводити опитування малолітньої дитини безпосередньо в суді.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 в судове засідання 22.01.2021 з`явилися, позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити. Позивач вказала, що батько дитини більше року не цікавиться життям дитини, не займається його вихованням. Востаннє батько бачив дитину на день його народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Аліменти не сплачує, допомогу на утримання дитини не надає. Після розлучення син завжди проживає разом із нею та її батьками. В повному обсязі вихованням дитини займається вона та допомагають її батьки. Зазначила, що в неї з сином склалися довірливі стосунки. На даний час вона працює дерматологом-косметологом у клініці «Смарт-Медікал», має своє житло. Пояснила, що у лікаря нарколога та психіатра на обліку вона не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягалася. Вважала безпідставними доводи відповідача з приводу того, що вона чинить перешкоди батьку у вихованні сина. На підтвердження доводів послалася на відповідь Служби у справах дітей Дарницької районної державної адміністрації, яка на її запит повідомила, що відповідач з заявами до Служби з приводу створення йому перешкод у спілкуванні з дитиною не звертався. Також вказала, що експертні висновки за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб- сторінок у мережі Інтернет не містять інформації щодо предмету доказування, оскільки вказані веб - сторінки їй не належать, а були створенні іншою особою.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 в судове засідання повторно не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за відсутності сторони позивача суду не направили.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання з`явився, Висновок Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, від 03.02.2020 про доцільність проживання дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 , підтримав.

Ухвалою суду від 22.01.2021 первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду.

Враховуючи, що відповідач та його представник про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши виступи позивача, її представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 22.03.2013 відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 177.

Сторони мають спільного сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, копія якого наявна в матеріалах справи.

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2015 року, ухваленим за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .

Судом також встановлено, що сторони проживають окремо, а їх син проживає з матір`ю, яка належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Позивач разом з неповнолітньою дитиною фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом обстеження умов проживання, що наявний в матеріалах справи.

За результатами розгляду справи позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 .

На підтвердження позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини позивачем надано акт обстеження умов проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до якого основні потреби дитини задоволено, квартира облаштована всіма необхідними меблями та побутовою технікою, для проживання дитини створені належні умови, враховуючи її потреби; довідки педіатра, завідувача амбулаторії та директора КНП ЦПМСД «Русанівка» про перебування дитини під наглядом амбулаторії та про те, що всі огляди дитини в амбулаторії проводилися виключно в присутності матері дитини; довідку з ДНЗ № 385, відповідно до якої вихованням дитини займається матір, яка також приймає активну участь у громадянському житті дошкільного закладу, іноді їй допомагають її батьки - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а батько в садочку тривалий час не з`являвся; довідки з позашкільних закладів, які відвідує ОСОБА_4 , відповідно до яких дитину приводить на заняття та забирає з них матір та іноді її батьки.

Також до суду надано документи, відповідно до яких позивач є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , тобто має власне житло; надано докази наявності у позивача роботи.

Згідно висновку № 22/10-19 експертного дослідження від 07.10.2019 Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти центру психологічної експертизи, виконаного на замовлення ОСОБА_3 , у ОСОБА_4 є індивідуально-особистісні особливості, що потребують особливої уваги з боку батьків й вихователів. Такими особливостями є особливості ставлення ОСОБА_4 до самого себе (занижена самооцінка) й інших, спосіб, який ОСОБА_4 використовує для того, щоб отримати від оточуючих визнання. Зазначені індивідуально-особистісні особливості ОСОБА_4 наразі обумовлюють виникнення конфліктів у його взаємодії із іншими дітьми у дитячому колективі, а у разі закріплення, стануть перешкодою для успішної соціалізації. Соціально-підтримуюче оточення для ОСОБА_4 утворюють його батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та їх батьки. Сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості матері - ОСОБА_1 та інших дорослих, хто опікувався ОСОБА_4 від народження, особливості їх виховної поведінки обумовили виникнення у психічному і соціальному розвитку останнього формування індивідуально-особистісних особливостей, що не сприяють встановленню довірливих і довготривалих стосунків із іншими. Незадоволення членами родини, у якій виховувався ОСОБА_4 потреби у визнанні (пред`явлення людиною своїх прав на суспільну повагу з боку людей), призвело до формування у нього моралі «подвійних стандартів», готовності змінювати свою думку і напрямок дій в залежності від очікувань того з дорослих, хто знаходиться з ним поруч і сприймається ОСОБА_4 , як людина впливова. Зазначені особливості поведінки є ознакою відсутності у ОСОБА_4 переживання благополуччя такої якості, яка сприяє нормативному психічному розвитку дитини та її успішній соціалізації. У ставленні ОСОБА_4 до своїх батьків є специфічні психологічні особливості. ОСОБА_4 не сприймає своїх батьків як подружню пару. На момент проведення даного дослідження ОСОБА_4 виявляв ознаки прихильного ставлення до усіх дорослих членів родин своїх батьків. У ОСОБА_4 виявлено ознаки непрямого впливу на нього його матері ( ОСОБА_1 ) та або членів її родини з метою формування негативної думки про батька ( ОСОБА_3 ). На момент проведення даного дослідження ОСОБА_4 не виявляв ознак емоційного відторгнення від батька. Основною установкою поведінки ОСОБА_3 , як батька, у спілкуванні із сином є орієнтація на партнерську позицію при скеровуючій (але не домінуючій) ролі дорослого. ОСОБА_3 виявив високий ступінь батьківської залученності до життя свого сина, контакту з ним і відповідальності як батька. ОСОБА_3 своїм ставлення до потреб та якістю турботи про сина здатен забезпечувати ОСОБА_4 переживання стабільності, безпеки, впевненості у сьогоденні та більш віддаленій часовій перспективі. У ОСОБА_3 не виявлено обставин, що можуть перешкоджати його спілкуванню із ОСОБА_4 ОСОБА_3 у поведінці та спілкуванні виявляє риси дорослої соціально зрілої людини. Виявлені у ОСОБА_3 мотиваційні тенденції утворюють засади батьківської любові, яка змушувала ОСОБА_4 виявляти різні варіанти активності, щоб відповідати очікуванням батька, і при цьому опановувати новими знаннями, навичками, тобто успішно розвиватися у психічному та соціальному плані.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експертного психологічного дослідження № 128 від 28.10.2019, державної установи «Центру психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України», проведеного на підставі заяви ОСОБА_1 . Згідно експертного дослідження, ОСОБА_4 має наступні індивідуально-психологічні особливості: достатній рівень розвитку пізнавальних здібностей, достатній запас уявлень, розвинене мовлення, здатність до проведення порівняння на наглядно-образному рівні, встановлення простих причинно-наслідкових зв`язків, достатній рівень орієнтування в звичних практичних ситуаціях, розвинені мнестичні здібності, здібності до навчання, цілеспрямованість в діяльності, здатність утримувати увагу на заданому. Також він спроможний засвоювати прості норми та правила суспільної поведінки, у нього сформовані первинні моральні настанови, перед усім розрізнення того, що є добрим чи поганим, він здатний перетворювати свої дії на морально регульовані вчинки та надавати моральну оцінку вчинкам свого оточення. Також у ОСОБА_4 виявлено виражені негативні зміни в психоемоційному стані (нестійкий фон настрою, знижений рівень контактності, емоційну лабільність, наявність виражених тривожних реакцій та актуалізацію негативних емоційних переживань), які є проявом психотравмуючого впливу перенесеної дитиною влітку 2019 року розлуки з матір`ю внаслідок викрадення 29.05.2019. Психоемоційний стан малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час характеризується наявністю виражених негативних змін в психоемоційному стані у вигляді нестійкого фону настрою, зниженого рівня контактності, емоційної лабільності, наявності виражених тривожних реакцій та актуалізації негативних емоційних переживань, які є проявом психотравмуючого впливу перенесеної дитиною влітку 2019 року розлуки з матір`ю внаслідок викрадення 29.05.2019 року. Досліджувана сімейна ситуація (конфлікт між батьками) та перенесена дитиною влітку 2019 року розлука з матір`ю внаслідок викрадення 29.05.2019 року, тривалий час перебування дитини поза межами звичної родини обумовили появу виражених негативних змін в психоемоційному стані ОСОБА_4 та відповідно здійснили виражено негативний вплив на відчуття благополуччя дитини. Поведінка матері та спільне проживання з нею мають позитивний вплив на емоційний стан та відчуття благополуччя дитини. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє сильний емоційний зв`язок з матір`ю демонструє любов та виражену прив`язаність до неї. До батька ОСОБА_4 не виявляє будь-якого значимого ставлення та виявляє невизначений тип прив`язаності.

За результатами психологічного обстеження ОСОБА_4 міським центром дитини було складено висновок № 223 від 14.11 2019. Під час проведення діагностичних сесій хлопчик періодично виходив у коридор до матері. Йому важливо було щось показати або розказати їй, але одразу ж повертався назад до психолога. Занурюючись у гру, дитина стикалася зі своїми почуттями і для нього важливим було поділитись із цим з значимим для себе дорослим та переконатися в її стабільності та присутності, що мати є буквально тут і зараз. За результатами психологічної роботи з`ясовано, що ОСОБА_4 жвава, активна, енергійна дитина. Наразі хлопчик переживає стресовий стан у зв`язку з конфліктом батьків, спостерігається високий ступінь агресивного захисту, тривожності, гнітючості, відчуття небезпеки. По відношенню до матері відзначається тривожний тип прив`язаності. Дитина фізично та вербально висловлює свою чітку потребу у близькості до матері, почуття у безпеці та захищеності. Дитина залучена у гострий конфлікт дорослих. Стосунки між батьками є для дитини незрозумілими та невизначеними. Відчуття незахищеності породжує страх. Намагаючись з ним впоратись, дитина вдається до захисної агресивної поведінки. По відношенню до батька тип прив`язаності не визначений.

Суд при розгляді вказаної справи бере до уваги вказані висновки, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування та є належними доказами.

Згідно зі ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною четвертою та п`ятою статті 19 СК України передбачено обов`язкову участь органу опіки та піклування при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її виховані, а також на підставі інших документів , які стосуються справи.

Згідно з висновком від 03.02.2020 Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вбачається за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 .

Суд приймає вказаний висновок до уваги і вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини, а також узгоджується з іншими доказами по справі.

Позивач, яка є матір`ю дитини, піклується про сина та любить його, займається його вихованням та розвитком, позитивно характеризується.

Обставин, які б свідчили про аморальну або неналежну поведінку матері по відношенню до дитини, що може зашкодити розвиткові дитини, судом не встановлено.

Твердження відповідача про негативний вплив матері на дитину та самоусунення від виховання сина не підтверджуються належними та допустимими доказами та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

При цьому суд не бере до уваги експертні висновки за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 25.03.2019 № 89/2019-ЕВ та від 29.08.2019 № 148/2019-ЕВ та погоджується з доводами позивача, що вказана фіксація і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, є лише фіксацією існування певної інформації, з відображенням доменного імені, його доступності для публічного використання, дата та час його реєстрації, внесення змін до нього, інформацію про реєстратора доменного імені, місцезнаходження, веб-сайт, адреса місцезнаходження. При цьому позивач в судовому засіданні стверджувала, що досліджувані інтернет-сторінки жодним чином їй не належать, а інформація, що на них зафіксована, нею не розповсюджувалася.

Частиною 1 ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

11.07.2017 Європейським судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України» у якому було встановлено порушення Україною статті 8 Декларації, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував позитивні зобов`язання держави щодо забезпечення вказаних інтересів в аспекті дотримання статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вказував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови. По-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або неблагонадійною. По-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним («Neulinger and Shuruk v. Switzerland» від 8 січня 2009 року, заява № 41615/07, «Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09).

З урахуванням наведеного, при вирішенні даного спору щодо місця проживання дитини суд виходить лише з «найкращих інтересів дитини».

За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд враховує наступні обставини справи: дитина сторін з народження постійно проживає разом з матір`ю; за результатами психологочних досліджень дитині комфортно разом з позивачем, дитина виявляє сильний емоційний зв`язок з матір`ю, демонструє любов та виражену прив`язаність до неї, до батька дитина виявляє невизначений тип прив`язаності; інтереси самої дитини, уваги матері до сина та її турбота, наявність матеріально-побутових умов у обох батьків; розвиток дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, емоційний, психологічний, матеріальний, віковий та медичний чинники.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення, а тому визначає місце проживання дитини разом з матір`ю. При цьому суд не вбачає правових підстав для визначення місця проживання дитини за конкретною адресою та вважає, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю без вказівки конкретної адреси є належним захистом інтересів дитини, а також не дозволить виникнення в майбутньому перешкод в разі зміни місця проживання.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 12-13, 49, 76-80, 133, 141, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України , суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з його матір`ю - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розімірі 768 грн. 40 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , рнокпп: НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації: м. Київ, вул. Ялтинська, 14, ЄДРПОУ 37448223.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя :