Постанова № 94706190, 08.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21410/20

Провадження №: 2-а/752/183/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.2021 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Шевченко Т.М. з участю секретаря Власенко В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та рішення заступника начальника УПП у м. Києві ДПП від 07.10.2020 року, -

в с т а н о в и в:

у жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з адміністративним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та рішення заступника начальника УПП у м. Києві ДПП від 07.10.2020 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 27 вересня 2020 року інспектором роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві була винесена постанова серії ЕАМ № 3201336 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень за порушення п. 17.1 ПДР, оскільки водій керуючи транспортним засобом на дорозі яка має смугу для руху маршрутних транспортних засобів та позначена дорожнім знаком 5.1, і здійснив зупинку на цій смузі. 29 вересня 2020 року, позивач звернувся із заявою про скасування адміністративного стягнення до начальника Управління патрульної поліції в м. Києві Зозулі Ю.Г. 26 жовтня 2020 року він отримав лист від заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Д.А., і рішенням щодо залишення постанови у справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню. Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував.

Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову поліцейського сержанта поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Філіппова Владислава Володимировича від 27.09.2020 серії ЕАМ № 3201336, та Рішення заступника начальника УПП у м. Києві ДПП від 07.10.2020, яким ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. (а.с. 27)

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27 вересня 2020 року поліцейським сержантом поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Філіпповим Владиславом Володимировичем була винесена постанова серії ЕАМ № 3201336 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за порушення п. 17.1 ПДР, оскільки водій керуючи транспортним засобом на дорозі яка має смугу для руху маршрутних транспортних засобів та позначена дорожнім знаком 5.1, здійснив зупинку на цій смузі.(а.с.13)

Рішенням заступника начальника УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Євдокимов Д. від 07.10.2020 року, залишено без змін постанову про накладання адміністративного стягнення ЕАМ № 3201336 від 27.09.2020 року, винесену поліцейським роти 1 батальйону 1 полку № 1 УПП у м. Києві ДПП сержантом поліції Філіпповим В.В., а скаргу ОСОБА_1 без задоволення. (а.с. 15)

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання перевагу в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигналами пристроями, ненадання перевагу маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до п. 17.1 ПДР України, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначених дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів крім таксі на цій смузі

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Вбачається, що відповідачем суду не надано належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху 27 вересня 2020 року.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що відповідачем не надано суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 121, 256, 261, 268, 276, 288, 289, 293 КпАП України, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та рішення заступника начальника УПП у м. Києві ДПП від 07.10.2020 року - задовольнити.

Скасувати постанову від 27 вересня 2020 року серії ЕАМ № 3201336 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, складену поліцейським сержантом поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Філіпповим Владиславом Володимировичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: