Рішення № 94705996, 18.01.2021, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/870/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ВОЗНЮК М.В.

за участю :

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сарни цивільну справу №572/870/20 за позовом ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «САРНЕНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» - про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить поновити його на посаді провідного інженера лісового господарства у ДП «Сарненське лісове господарство», визнавши незаконним та скасувати наказ відповідача - ДП «Сарненське лісове господарство» від 03 березня 2020 року №43-к «Про припинення трудового договору (контракту)», крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу - з 04 березня 2020 року по день поновлення на роботі.

У позовній заяві ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги наступним. Позивач зазначає, що з 27 червня 1980 року він працював у ДП «Сарненське лісове господарство» - з 17 лютого 1997 року на посаді провідного інженера держлісгоспу, а 03 березня 2020 року наказом по ДП «Сарненське лісове господарство» №43-к звільнений з вказаної посади, у зв`язку із скороченням штату працівників. Своє звільнення з роботи позивач вважає незаконним, оскільки вважає, що йому роботодавцем, відповідно до вимог ч.2 ст.40 КЗпП України не було запропоновано іншої вакантної посади, крім цього, зазначає, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, через що йому гарантовано працевлаштування. Також, ОСОБА_1 вказує, що відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України при звільненні його з посади відносно нього, як члена профспілкової організації мала бути отримана згода профспілкової організації на розірвання трудового договору, чого не було зроблено, а тому позивач вважає, що його звільнення здійснено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, що є підставою для його поновлення на роботі. Враховуючи наведене, позивач просить, також, стягнути з ДП «Сарненське лісове господарство» заробітну плату за час вимушеного прогулу.

З огляду на те, що вказані правовідносини виникли з приводу трудових відносин, судом відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

У строк, визначений ст.278 ЦПК України відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому сторона вказує на безпідставність заявлених позивачем вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що позивача було звільнено з посади в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема, скороченням штату та чисельності працівників апарату управління лісгоспу, при чому, на думку сторони, процедуру звільнення було повністю дотримано ( ОСОБА_1 було персонально повідомлено про наступне вивільнення не пізніше, аніж за два місяці, здійснено звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, який надав відповідну обґрунтовану згоду). Відповідно до письмових пояснень відповідача - позивачу було запропоновано вакантну на той момент посаду майстра лісу, а в разі виникнення іншої підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двохмісячного терміну попередження, така посада буде запропонована ОСОБА_1 . Отже, ДП «Сарненське лісове господарство» просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що звільнення вказаного працівника було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства про працю.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені ОСОБА_1 вимоги підтримали в повному обсязі. Позивач пояснив, що дійсно 02 січня 2020 року його було ознайомлено із наказом про скорочення займаної ним штатної одиниці, однак, протягом часу, що передував звільненню йому не було запропоновано іншої посади. Крім цього, позивач вказує, що засідання профспілкової організації по розгляду питання, що стосувалось його посади, відбулось без його участі, так як він запрошений на це засідання не був.

Представник позивача підтримав позицію довірителя, пояснив, що згода профспілкової організації на звільнення позивача не має жодної юридичної сили, так як була надана після звільнення ОСОБА_1 з роботи. Крім цього, позивач наполягав на наданні йому іншої посади, однак, жодної пропозиції з цього приводу йому від керівництва підприємства не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі, дала пояснення відповідно до змісту відзиву на позов.

Представником відповідача було заявлено клопотання про допит в судовому засіданні свідків, яке судом задоволено.

Крім цього, до відзиву на позов та, відповідно, заперечень на відзив, сторонами надавались додаткові письмові доказ, які судом долучені до матеріалів справи.

Інших клопотань сторонами заявлено не було.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу дотримання прав працівника при укладенні та розірванні трудового договору. Вказані правовідносини регулюються нормами КЗпП України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ті обставини, що він був працевлаштований на посаді провідного інженера ДП «Сарненське лісове господарство».

Вказані обставини доводяться наданою суду позивачем копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15 липня 1976 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 , в якій міститься запис від 17 лютого 1997 року, здійснений на підставі наказу №91-к від 17 лютого 1997 року про переведення позивача на посаду провідного інженеру держлісгоспу (Наказом Комітету лісового господарства від 2 лютого 2005 року №54 Сарненський держлісгосп перейменовано на Державне підприємство Сарненське лісове господарство).

Наказом №43-к від 03 березня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений з посади провідного інженеру держлісгоспу на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України - в зв`язку із скороченням штату працівників, про що у вказаній вище трудовій книжці міститься відповідний запис.

Вказані обставини доводяться, крім цього, копією наказу №43-к від 03 березня 2020 року, наданою позивачем, відповідно до якої - ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера лісового господарства у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, підставою звільнення є наказ №399 від 21 листопада 2019 року, наказ №203-к від 20 грудня 2019 року, попередження про скорочення, згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору (протокол №4 від 03 березня 2020 року).

Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Таким чином, розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суд зобов`язаний з`ясувати : чи дійсно у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не має можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджував ся він за два місяці про наступне вивільнення, про що вказано у п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Із наданого суду наказу №399 від 21 листопада 2019 року за підписом директора ДП «Сарненське лісове господарство», встановлено, що в зв`язку із структурними змінами в фінансово-господарській діяльності підприємства (зменшення обсягу виробництва), було прийнято рішення про зміни в організації виробництва - скороченні чисельності працівників, в тому числі, скоротити штатну одиницю апарату управління - провідного інженера лісового господарства.

Крім цього, копія змін до штатного розпису працівників апарату управління ДП «Сарненський лісгосп» доводить, що до штатного розпису підприємства дійсно внесені зміни з 04 березня 2020 року - виводиться з штатного розпису одна штатна одиниця провідного інженера лісового господарства.

Отже, судом встановлено, що у ДП «Сарненське лісове господарство» дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, шляхом скорочення чисельності працівників.

Чинним законодавством, а саме ч.1 ст.49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці.

Із наданої позивачем копії наказу №203-к від 20 грудня 2019 року вбачається, що цього числа роботодавцем було видано наказ за підписом директора ДП «Сарненський лісгосп» про попередження про скорочення штатної одиниці апарату управління ДП «Сарненський лісгосп» - провідного інженера лісового господарства, в зв`язку із чим менеджеру з персоналу наказано підготувати документи про скорочення провідного інженера лісового господарства ОСОБА_1 та звільнення його за п.1 ст.40 КЗпП України за умови погодження із профспілковим комітетом.

В даному випадку представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 не було своєчасно ознайомлено із цим наказом, через що роботодавцем порушено процедуру попередження про наступне звільнення з роботи, що також є підставою для поновлення позивача на роботі.

Судом не приймаються до уваги вказані аргументи сторони, оскільки ч.1 ст.49-2 КЗпП України передбачає обов`язкове попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше, аніж за два місяці. В якій формі буде здійснено таке попередження закон не зазначає.

Із наказом №203-к від 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 було ознайомлено 02 січня 2020 року, про що міститься відповідна відмітка на тексті наданого суду наказу.

Так, допитана судом свідок ОСОБА_4 , пояснила суду, що вона працює на посаді менеджера з персоналу ДП. Свідок підтвердила, що вона особисто ознайомлювала ОСОБА_1 із наказом №203-к від 20 грудня 2019 року та повідомляла його наприкінці 2019 року про наступне звільнення з посади, однак, останній в категоричній формі відмовився від підпису про ознайомлення із вказаним наказом, після чого одразу пішов на лікарняний, де перебував до 31 грудня 2019 року. Свідок показала, що 02 січня 2020 року вона повторно ознайомлювала позивача із вказаним вище наказом, однак, він повторно відмовився від його підписання, через що вказаний наказ йому було зачитано вголос, в присутності комісії із працівників підприємства, про що було складено відповідний акт.

Покази свідка документально доводяться наданими суду копіями письмового попередження про скорочення посади, яку обіймає ОСОБА_1 та наступне його звільнення в зв`язку із цим, а також актом від 02 січня 2020 року, складеним комісією працівників ДП : ОСОБА_4, ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідно до якого цього числа ОСОБА_1 було вголос зачитано повідомлення про заплановане скорочення штатної посади провідного інженера лісового господарства.

Вказані обставини підтвердили в суді допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Отже, враховуючи ті обставини, що судом встановлено, що позивач був попереджений про наступне його вивільнення - 2 січня 2020 року. В той час, як звільнення його з роботи відбулось 03 березня 2020 року - роботодавцем дотримано вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України в частині обов`язкового попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше, аніж за два місяці.

Враховуючи наведені вище докази, суд вважає, що в цій частині вимог законодавства роботодавцем дотримано.

Крім цього, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ті обставини, що вважає своє звільнення незаконним, так як йому не було запропоновано іншу вакантну посаду.

Дійсно, статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

Крім цього, статтею 49-2 КЗпП України визначено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Представник відповідача заперечуючи заявлені ОСОБА_1 вимоги зазначала, що останньому було запропоновано наявну на підприємстві вакантну посаду майстра лісу.

Відповідно до довідки №399 від 28 травня 2020 року за підписом директора та менеджера по персоналу ДП «Сарненський лісгосп» - за період з 02 січня 2020 року по 03 березня 2020 року в ДП були наявні такі вакантні посади : майстер лісу - 3 одиниці.

Відповідно до письмового попередження про скорочення посади - позивачеві пропонувалась посада майстра лісу для подальшого працевлаштування, від якої він відмовився, що зафіксовано в акті про відмову ОСОБА_1 від підпису повідомлення про заплановане скорочення від 02 січня 2020 року.

Допитаний судом свідок ОСОБА_7 підтвердила, що була особисто присутня під час того, як ОСОБА_1 оголошувалось письмове попередження про наступне скорочення його посади та звільнення з роботи. Вказане попередження містило пропозицію щодо зайняття іншої посади - майстра лісу, від якої ОСОБА_1 відмовився. Свідок пояснила, що позивач відмовився, як від іншої посади, так і від підпису письмового попередження про наступне вивільнення з роботи, про що було складено відповідний акт.

Аналогічні покази в суді дав свідок ОСОБА_6 .

В судовому засіданні позивач посилався на наявність на підприємстві на момент його звільнення інших вакантних посад, які йому не пропонувались.

На доведення вказаних обставин та правомірності вимог позивача стороною суду надано копії адвокатських запитів з цього приводу та відповіді на них.

Відповідно до вказаних доказів - на момент звільнення ОСОБА_1 з роботи (у період з 02 січня 2020 року по 03 березня 2020 року) вакантними були три посади майстра лісу. У період до 01 січня 2020 року на роботу у ДП прийнято два працівники : бухгалтера на 0,75 посадового окладу та прибиральника службових приміщень на 0,75 посадового окладу.

В даному випадку судом приймається до уваги заперечення представника відповідача щодо того, що прийняття цих працівників відбулось до дати попередження ОСОБА_1 про вивільнення, а тому вказані посади не могли бути йому запропоновані, як вакантні.

Крім цього, представником позивача суду надано копії відповіді ДП «Сарненський лісгосп» №785 від 02 листопада 2020 року та листа Офісу великих платників податків ДПС №1347/14/28-10-52-09 від 10 грудня 2020 року, відповідно до яких у ДП «Сарненський лісгосп» у період з 04 березня 2020 року по 31 березня 2020 року було прийнято на роботу 17 осіб.

Вказані обставини підтверджені документально копіями наказів, досліджених судом.

Однак, судом враховується, що вказані особи, відповідно до наданих суду доказів прийняті на роботу на посади майстра лісу (від зайняття якої відмовився позивач), або тимчасово - на період відсутності основного працівника (зі слів представника відповідача дійсно приймались працівники на посади спостерігача пожежного, тракториста та водія пожежного автомобіля тимчасово - на період, коли існує небезпека пожеж).

Враховуючи наведені вище обставини, суд не знайшов обґрунтованим посилання позивача на наявність на підприємстві інших вакантних посад, які йому не були запропоновані, а, відтак, і аргументів ОСОБА_1 щодо незаконності його вивільнення.

Також, в обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що вважає, що згоди профспілкової організації на його звільнення отримано не було, так як вказаною організацією фактично розглядалось питання скорочення посади, а не надання згоди на звільнення конкретно позивача.

Частиною 1 статті 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених в тому числі п.1 ст.40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Копія подання №634 від 21 листопада 2019 року, наданого за підписом директора ДП «Сарненський лісгосп» на ім`я голови первинної профспілкової організації ДП «Сарненський лісгосп» ОСОБА_8 , доводить, що на вирішення вказаної профспілкової організації скеровувалось подання про надання згоди на скорочення працівників підприємства, в обґрунтування якого зазначалось про зменшення обсягів нижньоскладських робіт у 2019 році.

Факт надіслання вказаного подання до профспілкової організації доводиться копією книги вхідної документації.

Із дослідженого судом протоколу засідання профкому первинної профспілкової організації ДП «Сарненський лісгосп» №4 від 03 березня 2020 року, встановлено, що вказаною організацією надано згоду на скорочення чисельності штатної посадової одиниці провідного інженера лісового господарства, яку обіймає ОСОБА_1 , згідно із п.1 ст.40 КЗпП України.

Однак, позивач вважає, що вказане рішення не може бути розцінено, як надання згоди на розірвання трудового договору, оскільки стосується скорочення посади.

Суд не погоджується із позицією позивача, з огляду на наступне. Копії листів за підписом голови профкому ОСОБА_8 від 20 грудня 2019 року та 24 лютого 2020 року, які відповідно до рекомендованих повідомлень, наявних в матеріалах справи, були отримані позивачем, доводять, що ОСОБА_1 викликався на засідання профспілкової організації та повідомлявся, що предметом розгляду має бути скорочення посади, яку він обіймає. Як вказані повідомлення, так і безпосередньо протокол засідання профкому первинної профспілкової організації ДП «Сарненський лісгосп» №4 від 03 березня 2020 року містять посилання на вирішення питання щодо скорочення посади згідно із п.1 ст.40 КЗпП України (вказана норма трудового законодавства містить саме підставу для розірвання трудового договору).

Крім цього, копія штатного розпису працівників апарату управління ДП «Сарненський лісгосп», який вводиться в дію з 1 січня 2020 року, доводить, що на підприємстві є лише одна посада провідного інженера лісового господарства, яку на той момент обіймав саме позивач.

Допитана судом в якості свідка ОСОБА_8 підтвердила, що профспілковою організацією ДП двічі проводились засідання, на які виносилось питання про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Про вказані засідання позивач повідомлявся особисто свідком, яка є головою профкому ДП. Зі слів свідка - 03 березня 2020 року відбулось засідання, на якому було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 , оскільки скорочення займаної ним посади було економічно обґрунтованим. При чому свідок запевнила, що профкомом приймалось рішення саме про надання згоди на розірвання із позивачем трудового договору, оскільки скорочувалась займана ним посада.

В обґрунтування правомірності своїх вимог позивач зазначав, що згоди профспілкової організації на момент його звільнення з роботи не було отримано, так як фактично таку згоду було надано профспілковою організацією значно пізніше - після фактичного звільнення ОСОБА_1 з роботи.

На доведення вказаних обставин позивачем суду надано подання в.о.директора ДП «Сарненський лісгосп» на ім`я голови профспілкового комітету ДП ОСОБА_8 №809 від 13 листопада 2020 року, повідомлення позивача про розгляд даного питання профспілковою організацією ДП, яке призначено на 25 листопада 2020 року, а також протокол засідання профспілкової організації №11 від 25 листопада 2020 року, відповідно до яких вказаного числа на засіданні профспілкової організації було розглянуто подання адміністрації ДП «Сарненський лісгосп» про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , відповідно до яких на вказаному засіданні члени профкому уточнили рішення цієї ж профспілкової організації від 03 березня 2020 року, надавши згоду на розірвання трудового договору з провідним інженером лісового господарства ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що засідання проводилось саме з метою роз`яснення рішення профспілкової організації від 03 березня 2020 року, яким фактично була надана така згода.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено із дотриманням вимог чинного законодавства, через що відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про поновлення його на посаді провідного інженера лісового господарства ДП «Сарненське лісове господарство», а тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Позивачем, також ставиться вимога про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу - з моменту звільнення до часу прийняття рішення судом у цій справі.

За змістом ч.2 ст.235 КЗпП України - суд може стягнути на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Однак, оскільки суд дійшов до висновку стосовно відсутності порушень трудових прав позивача, вимога про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягає до задоволення.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення в повному обсязі - за їх безпідставністю.

На підставі наведеного, ст.ст. 40, 42, 43 КЗпП України, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «САРНЕНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (м.Сарни вул.Гоголя, 34 Рівненської області, код ЄДРПОУ 00992836) - про визнання незаконним та скасуваннянаказу ДП «Сарненське лісове господарство» від 03 березня 2020 року №43-к «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлення на роботі, на посаді провідного інженера лісового господарства у ДП «Сарненське лісове господарство», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: