Ухвала суду № 94704789, 04.02.2021, Вишгородський районний суд Київської області

"04" лютого 2021 р. Справа № 363/3245/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., при секретарі Гриб Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді матеріали кримінального провадження №22016101110000199 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України,

встановив:

08 лютого 2018 року вироком Вишгородського районного суду Київської області визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України.

01.12.2020 року заступником начальника Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області подано до суду клопотання, у якому порушується питання щодо визначення долі речових доказів - грошових коштів у сумі 500 грн. в частині повернення їх власнику (законному володільцю) - Головному управлінню СБ України у м. Києві та Київській області, де вони отримувалися оперативним підрозділом для забезпечення проведення слідчих дій.

Розгляд клопотання 16.12.2020 року та 13.01.2021 року відкладався за клопотанням прокурора.

Прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, що не є перешкодою для розгляду клопотання, відповідно до п. ч. 5 ст. 537 КПК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч.ч. 1-3, 5, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166,170-174 цього Кодексу.

Оскільки речовий доказ, про який йдеться в клопотанні прокурора, стороною обвинувачення під час підготовчого судового засідання суду не надавався, питання про його долю судом не вирішувалося.

За змістом вказаних вимог Закону суд вправі вирішити долю лише тих речових доказів, які йому (суду) надані.

У той же час, правове значення речового доказу, згаданого в клопотанні, в кримінальному провадженні з точки зору ст. 100 КПК України є невизначеним, як невизначеним є походження і належність вказаних грошових коштів.

До матеріалів справи не долучено та суду не надано оригінал постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів.

В клопотанні зазначено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження, ухвалою Печерського районного суду м. Києва було накладено арешт на вказані грошові кошти, однак в матеріалах справи вищезазначена ухвала відсутня.

За змістом вказаних вимог Закону суд вправі вирішити долю лише тих речових доказів, які йому (суду) надані, або в порядку ст.ст. 171-174 КПК України.

Разом з тим, клопотання про скасування арешту майна згідно вимог ст. 174 КПК України суду не подано.

За таких обставин суд позбавлений можливості вирішити питання про долю речового доказу, зазначеного в клопотанні, а тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 100, 537, 539 КПК України,

ухвалив:

в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом семи днів із дня її оголошення.

Суддя