Рішення № 94701675, 05.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року м. Київ № 640/21302/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу:

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум»доДержавної служби України з безпеки на транспортіпровизнання протиправною та скасування постанови,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» (позивач/ ТОВ «Брітіш Петроліум») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртранбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від №237767 від 07.07.2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/21302/20, суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на час проведення перевірок та накладення на позивача адміністративно-господарських штрафів, останній не був перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач проти позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарських санкцій, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками управління Укртрансбезпеки в Одеській області, відповідно до направлення на перевірку №026431 від 06.07.2020, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, зокрема, здійснено перевірку транспортного засібу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом-цистерною марки MERCERON, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом-цистерною марки MERCERON, державний номерний знак НОМЕР_2 , було встановлено, що при нормативно допустимій фактичній масі ТЗ 40 т фактичне навантаження становить 44,70 т; при нормативно допустимому навантажені на одиночну вісь -11т фактичне навантаження становить 12,35 т; при нормативно допустимому навантажені на строєну ось - 22 т фактичне навантаження 26 т.

У зв`язку з виявленими, під час здійснення габаритно-вагового контролю, невідповідностями фактичних вагових параметрів нормам та правилам інспекторами було складено Акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №237767 від 07.07.2020 року.

В подальшому, 18 серпня 2020 року заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було прийнято Постанову штрафу №210324 про застосування до ТОВ «Брітіш Петроліум» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Вважаючи вказану постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III.

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та ст. 48 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Судом встановлено, товариство з обмеженою відповідальністю «БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ» за даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності товариства є: Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний) (код КВЕД 46.71). Крім того, іншими видами економічної діяльності Позивача, зокрема, є: надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу: виробництво продуктів нафтоперероблення; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

01 грудня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ» було укладено договір про надання транспортних послуг №9 та відповідні додаткові угоди.

На виконання умов вказаного договору, 07 липня 2020 року ФОП ОСОБА_2 для ТОВ «БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ» надавалися транспортні послуги спеціалізованим вантажним сідловим тягачем марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізованим напівпричепом-цистерною марки MERCERON, державний номерний знак НОМЕР_2 , з перевезення палива дизельного ДП-Л-Євро5-В0 для контрагентів позивача ТОВ «Мозир Україна», ТОВ «Сонячне-Агро», ТОВ «Укрзернопром-Лан».

Зокрема, зі змісту товарно-транспортної накладної №БР3706 від 07.07.2020 року, товарно-транспортної накладної №БР3699 від 07.07.2020 року та товарно-транспортної накладної №БР3715 від 07.07.2020 року вбачається, шо автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2 .

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача статусу автомобільного перевізника, а також статус власника транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізованим напівпричепом-цистерною марки MERCERON, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Проте, Акт перевірки від 07.07.2020 складено відносно позивача, як замовника послуг, а не автомобільного перевізника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Акт перевірки, який складено без встановлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може бути належною підставою у розгляді справи щодо притягнення такого суб`єкта до адміністративно-господарської відповідальності.

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 8 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В даному випадку оскаржувана постанова не відповідає вимогам щодо обґрунтованості, оскільки нею визначено відповідальність особі, яка не є спеціальним суб`єктом відповідальності - автомобільним перевізником, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

У силу ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративного - господарського штрафу від 18.08.2020 №210324.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» судові витрати у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян