Рішення № 94701304, 04.02.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року справа № 580/5354/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – позивач), в якому просить стягнути з рахунків у банках та за рахунок готівки комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради (далі – відповідач) на користь бюджету через позивача податковий борг у сумі 4394447,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі самостійно задекларованих зобов`язань у відповідача виник узгоджений податковий борг, який у добровільному порядку не сплачений. Тому просить стягнути вказану заборгованість.

Ухвалою суду від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

21.12.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що виходячи з положень п.87.9 ст.87 ПУ України податковий орган не має права зараховувати кошти, що надходили від відповідача в рахунок погашення недоїмки та сплати штрафних санкцій, передбачених Законом України №2464. Вказує, що дії відповідача стосовно нарахування сум недоїмки, штрафних санкцій на підставі Закону України №2464 та подальше зарахування коштів відповідача в рахунок їх погашення є незаконними.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Суд встановив, що відповідач самостійно задекларував зобов`язання згідно з такими деклараціями:

з податку на додану вартість від 19.05.2020 №9110331672 на суму 497158,00 грн.;

з податку на додану вартість від 22.06.2020 №9141537506 на суму 607927,00 грн.;

з податку на додану вартість від 17.07.2020 №9170224278 на суму 751051,00 грн.;

з податку на додану вартість від 19.08.2020 №9205026655 на суму 825922,00 грн.;

з податку на додану вартість від 17.09.2020 №9235990458 на суму 639741,00 грн.;

з податку на прибуток від 30.04.2020 №9093857644 на суму 314526,00 грн.;

з податку на прибуток від 29.07.2020 №9181179047 на суму 575658,00 грн.

П.54.1. ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України) визначено, що сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов`язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК України).

Абз.1 п.57.1 ст.57 розділу II ПК України встановлено обов`язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами підп.14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання визнається податковим боргом.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що грошові зобов`язання, визначені вищевказаними деклараціями, є податковим боргом відповідача.

Суд встановив, що залишок несплаченої відповідачем нарахованої згідно з підп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України на вищевказану суму заборгованості з податку на додану вартість пені становить 184792,02 грн. Крім того, позивачем частково погашено заборгованість за вищевказаними деклараціями на суму 2327,21 грн.

З урахуванням викладеного згідно з підставами позову податковий борг відповідача становить 4394447,81 грн., що підтверджується даними облікових карток відповідача.

Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання позивач прийняв податкову вимогу форми “Ю” від 19.12.2017 №12601-17 на суму 54671,18 грн. Позивачу вимога вручена 05.01.2018.

В установленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов`язання у повному обсязі не сплатив, що підтверджується даними зворотного боку облікової картки.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

П.95.2. ст.95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.1. ст.95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.4. ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення може звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. При цьому, за рішенням суду він стягується державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що податковий орган не має права зараховувати кошти, що надходили від відповідача в рахунок погашення недоїмки та сплати штрафних санкцій.

Так, абз.1 пункту 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з абз.2 пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2019 року у справі №810/315/17 зазначив, що аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Також Верховний Суд у зазначеній постанові вказав про правомірність дій податкового органу щодо зарахування сплачених платником податку грошових коштів в якості оплати поточних податкових зобов`язань, на погашення податкового боргу минулих податкових періодів.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно зараховував сплачені позивачем кошти у порядку черговості виникнення податкового боргу.

Крім того, дії податкового органу щодо зарахування сплачених відповідачем коштів не є предметом цього спору.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, оскільки в силу норм ч.2 ст.2 цього Закону ним визначаються, зокрема порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Однак. спірні правовідносини виникли у зв`язку з несплатою відповідачем самостійно задекларованих зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу відповідача в сумі 4394447,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу содових витрат.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках та за рахунок готівки комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул.М.Залізняка, буд.16, код ЄДРПОУ 03357174) на користь бюджету через Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 43142920) податковий борг у сумі 4394447,81 грн. (чотири мільйони триста дев`яносто чотири тисячі чотириста сорок сім гривень 81 коп.).

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя О.А. Рідзель