Рішення № 94701068, 02.02.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3019/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Калівошко В.В.,

за участі:

представника позивача - Ростецької В.А.,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 , податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 416 855,33 грн.; по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 34 723,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті несплати відповідачем узгоджених грошових зобов`язань, станом на 13.05.2020 року за останнім рахується податковий борг в сумі 451579,11 грн, з якого по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 416855,33 грн, по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 34723,78 грн.

Вказаний податковий борг виник починаючи з 30.05.2019 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань, що нараховані згідно податкових повідомлень-рішень від 21.02.2019 року №0014961304 на суму 374303,88 грн та №0014971304 на суму 170,00 грн, прийнятих на підставі акту перевірки від 25.01.2019 року №35/21-22-13-04/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року".

З метою погашення податкового боргу позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 30.10.2020 року задоволено клопотання ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Вирішено перейти до розгляду адміністративної справи № 821/3019/20 за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 13 листопада 2020 р. о 14:00 год.

05.11.2020 року до суду надійшов відзив на позов. Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач просить суд відмовити в його задоволенні та зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість, не може вважатись узгодженою, відповідно підстави для задоволенні позову відсутні.

Окрім того відповідач зазначив, що також відсутні підстави для стягнення коштів з його рахунків, оскільки в порушення вимог Податкового кодексу України позивачем не було надіслано (вручено) податкові вимоги, актів перевірок та повідомлень-рішень за кожним видом податку та за період, вказаний в позові.

Також ОСОБА_1 стверджує, що позов пред`явлено не до належного відповідача, а грошове зобов`язання з податків визначено контролюючим органом за відсутності правових підстав. Так, на думку відповідача, з наданих ГУ ДПС матеріалів перевірки не можливо встановити, які складові прощеного боргу взято до уваги при визначенні зобов`язання, також відповідачем не надано доказів врахування курсової різниці при визначенні отриманого ОСОБА_1 доходу.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

12.11.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому ГУ ДПС стверджує, що податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №0014961304, 0014971304, 0014981304 направлені за належною відповідачу адресою та не були вручені з незалежних від контролюючих органів підстав, що відповідно п.42.4 ст. 42 вважається належним їх врученням.

Підсумовуючи викладене, стверджує, що контролюючим органом виконані вимоги ПК України щодо направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, наведені рішення не оскаржені, отже зобов`язання є узгодженими.

В підготовче засідання, призначене на 13.11.2020 року сторони з`явились. Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про заміну первісного відповідача з ФОП ОСОБА_1 на належного - фізичну особу Агеєнко А.Є.

За клопотанням представника відповідача в підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.12.2020 року.

Враховуючи, що під час підготовчого засідання у даній справі судом завершено проведення всіх підготовчих дій, необхідних для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, протокольною ухвалою суду від 22.12.2020 року підготовче провадження в даній справі закрито, призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 19.01.2021 року.

В судове засідання, призначене на вказану дату, сторони з`явились. У зв`язку з необхідністю з`ясування факту направлення позивачем податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, дати здійснення такого направлення та відомостей стосовно отримання/неотримання адресатом зазначених поштових відправлень розгляд справи відкладено до 02.02.2021 року та постановлено ухвалу про витребування необхідних документів.

В судове засідання, призначене на 02.02.2021 року, представники сторін з`явились. Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, відповідач проти задоволення позову заперечував, покликаючись на доводи викладені ним у відзиві на позов.

Суд, вивчивши доводи позову, відзиву та відповіді на відзив, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наданого позивачем розрахунку виникнення податкового боргу ОСОБА_1 та витягу з інтегрованих карток платника податків станом на 13.05.2020 року за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 451579,11 грн, зокрема:

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, обліковується залишок несплаченого грошового зобов`язання в сумі 451579,11 грн, який виник з 30.05.2019 року, нарахований відповідно до податкового повідомлення - рішення від 21.02.2019 року №0014961304 на загальну суму 374303,88 грн (основний платіж 299443,10 грн, штрафна санкція 74860,78 грн), та податкового повідомлення - рішення від 21.02.2019 року № 0014971304 на суму 170 грн. (штрафна санкція). Сума нарахованої пені становить 42381,45 грн.

- по військовому збору обліковується залишок несплаченого грошового зобов`язання в сумі 34723,78 грн., який виник з 30.05.2019 року, нарахований відповідно до податкового повідомлення - рішення від 21.02.2019 року № 0014981304 на загальну суму 31191,99 грн (основний платіж 24953,59 грн., штрафна санкція 6238,40 грн.). Сума нарахованої пені становить 3531,79 грн.

Перевіряючи правомірність вимог позивача на предмет їх узгодженості з фактичними обставинами, вимогами Податкового Кодексу України, суд виходив з наступного.

Статтею 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини ( п.п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 ).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 цього Кодексу, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у січні 2019 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт від 25.01.2019 року №35/21-22-13-04/ НОМЕР_1 .

На підставі висновків вказаного акту перевірки позивачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 р. № 0014961304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 374303,88 грн, у тому числі за основним платежем на суму 299443,10 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 74860,78 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 р. № 0014971304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування".

- податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №0014981304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 31191,99 грн, у тому числі за основним платежем 24953,59 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 6238,40 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернулися на адресу відправника у зв`язку з закінченням терміну зберігання та відміткою "за закінченням строку зберігання" (а.с. 62-64).

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового Кодексу України (в редакції чинній станом на дату направлення податкових повідомлень-рішень) передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №№№ 0014961304, 0014971304, 0014981304 вважаються такими, що вручені платнику податків 25.03.2019 року (відмітка про невручення датована 25.03.2019 року, а.с.64), що підтверджуються копією поштового конверту, наявного в матеріалах справи.

Згідно з п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В матеріалах справи відсутні докази про оскарження платником податків вказаних податкових повідомлень-рішень. При цьому відповідач не скористався правом на оскарження відповідних рішень ані в судовому, ані в адміністративному порядку, в судовому засіданні зазначив, що заходів судового оскарження не вживав.

Наведене дає підстави вважати грошові зобов`язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями такими, що набули статусу узгодженості. У зв`язку з цим у ОСОБА_1 виникає обов`язок щодо сплати визначених в них грошових зобов`язань відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України.

Граничним строком сплати визначених грошових зобов`язань є 04.04.2019 року.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У зв`язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов`язань, позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме, згідно п.59.1 ст.59 ПК України, де визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу від 05.06.2019 року №2991-17, в якій зазначено, що загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями станом на 04.06.2019 року становить 451579,11 грн., у тому числі основні платежі 324396,69 грн., штрафні санкції 81269,18 грн, пеня 45913,24 грн.

Податкова вимога від 05.06.2019 року №2991-17 була направлена на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, проте повернулася з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового відправлення (а.с.12, 83).

Зі змісту п.58.3 ст. 58 ПК України вбачається, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцем знаходження посадових осіб, їх відмову прийняти податкову вимогу або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (а.с.12, 83).

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що податкова вимога про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 в сумі 451579,11 грн. вважається такою, що вручена платнику податків 12.06.2019, що підтверджуються копією поштового конверту, наявного в матеріалах справи.

За приписами пп.62.1.1-62.1.2 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Як передбачено п.1 Розділу І "Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого 07.04.2016 р. наказом Міністерства фінансів України № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (надалі - Порядок № 422), цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно з п.2 Розділу І цього Порядку терміни в ньому вживаються в таких значеннях: інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до п.1 Глави 1 Розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Внаслідок дослідження судом зворотного боку інтегрованої картки платника податків станом на 13.05.2020 року сума податкового боргу, яка є предметом стягнення в даній справі, залишається не погашеною, а саме:

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, обліковується заборгованість в сумі 416855,33 грн;

- по військовому збору обліковується заборгованість в сумі 34723,78 грн.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки позивачем надано до суду документи, які підтверджують несплачену відповідачем суму податкового боргу, а відповідач не надав суду доказів погашення вищевказаної суми податкового боргу, тому суд дійшов висновку щодо правомірності вимог ГУ ДПС, як суб`єкта владних повноважень, щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу на загальну суму 451579,11 грн.

Щодо аргументів відповідача про процесуальні порушення прийняття та складання актів та податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

Отже, вище наведені процесуальні норми законодавства підтверджують, що питання правомірності прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги не охоплюється предметом даного позову, оскільки дані рішення суб`єкта владних повноважень не є предметом позову у даній справі, а відтак суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз, а лише встановити факт узгодження податкового зобов`язання.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Дана правова позиція неодноразово підтримувалася як Вищим адміністративним судом (справи №№ 2а-16577/09/2670, 2а-11695/10/2670) так і Верховним Судом (постанова від 11.09.2018 по справі №810/4417/16, постанова від 13.01.2021 року № 819/1399/17).

На рахунок узгодженості зобов`язання суд вважає за доцільне зазначити, що обставини, з якими закон пов`язує факт узгодженості податкових зобов`язань, зокрема є наявність належних та допустимих доказів направлення та вручення того чи іншого рішення платнику податків, в порядку встановленому ст.42 ПКУ та наявність чи відсутність адміністративного чи судового оскарження, або ж результат оскарження таких рішень. Дане твердження безпосередньо стосується процедури узгодження податкових зобов`язань, які виникли на підставі податкових повідомлень - рішень.

Сума зобов`язань, яка заявлена до стягнення, виникла на підставі прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, зазначені рішення належним чином вручені, ані в судовому, ані в адміністративному порядку не оскаржені та не скасовані, а відтак є узгодженими. Факт сплати визначених податкових зобов`язань відповідачем заперечується, а відтак нарахування пені, у відповідності до ст.129 ПК України, також є правомірним і не потребує попереднього погодження з платником податків.

Однак, суд звертає увагу, що платник податків не позбавлений права оскаржити вищезгадані податкові повідомлення-рішення та дії щодо нарахування пені або її розмір в окремому проваджені відповідно до вимог, строків регламентованих КАС України.

Щодо належного вручення податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Доводи відповідача про те, що податкові повідомлення-рішення вважаються йому не врученими спростовуються доказами наявними в матеріалах справи та пред`явленими до огляду в судовому засіданні.

Так, з системного аналізу Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (далі - Правила), слід дійти висновку, що Кабінет Міністрів України визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю.

Податковий кодекс передбачає єдину необхідну умову листування з платниками податків та визначає категорію виду поштового відправлення, саме рекомендований лист з повідомленням про вручення.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 Правил зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" від 04 жовтня 2001 року № 2759-ІІІ передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема в абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

З аналізу викладеного вбачається, що одним з можливих належних доказів виконання позивачем обов`язку щодо направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Дана позиція контролюючого органу була підтримана Верховним Судом у справі №820/1186/17 в постанові від 20.06.2018.

В даному конкретному випадку позивачем надано копію фіскального чеку ХД АТ "Укрпошта" №ПН215600426655 від 22.02.2019 року (а.с.18), ідентифікатор якого повністю співпадає з ідентифікатором поштового відправлення, в якому направлялись згадані вище податкові повідомлення-рішення.

Відповідно п.п. 99, 116, 117 Правил рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Таким чином, рекомендоване відправлення, що не вручене адресату, зберігається об`єктом поштового зв`язку протягом місяця, після чого повертаються відправникові.

Саме така ситуація мала місце з рекомендованим поштовим відправленням, яке містило податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №№№0014961304, 0014971304, 0014981304.

Так, в судовому засіданні 02.02.2021 року судом було досліджено оригінал наведеного поштового відправлення з індексним ідентифікатором: 7302800421944 та встановлено, що зовнішній вигляд відправлення набув правильного відображення в копіях, наявних в матеріалах справи (а.с.62-64). Так, до поштового конверту зі сторони, яка містить дані адресатів, приєднано аркуш меншого формату з позначкою "за закінченням строку зберігання" (мовою оригіналу: "за ист срок хр."), відбитком штемпелю відділення поштового зв`язку з зазначеною на ньому датою: "25.03.2019 року", що і є датою невручення зазначеного відправлення адресату.

Стосовно невідповідностей, про які стверджує позивач, а саме, наявність на копії відбитку штемпелю з датою "21.02.2019", суд вказує, що наявність згаданого відбитку проявилась при копіюванні поштового відправлення з метою відображення адреси отримувача. Відбиток, на думку суду, не має відношення до наведеного поштового відправлення в силу того, що його проставлено на зворотному боці аркушу, який приєднано до конверту (за допомогою клею), згаданий відбиток "зрізаний" та містить дату, яка більше ніж на місяць передує даті - 25.03.2019 року, відбиток не містить поряд будь-яких записів чи підписів, які б обґрунтовували його проставляння на зворотному боці.

На відміну від вищезгаданого відбитку, проставляння якого посвідчує дату повернення поштового відправлення.

Відносно листа АТ "Укрпошти", наданого на виконання ухвали суду від 20.01.2021 року про підтвердження направлення та вручення відповідачу, зокрема, поштового відправлення з індексним ідентифікатором: 7302800421944, суд зазначає, що фактично АТ "Укрпошта", посилаючись на п.п.2, 121-124 Правил, вказала на те, що відомості про внутрішні реєстровані поштові відправлення зберігається в електронній інформаційній системі АТ "Укрпошта" - 6 місяців. На дату надання відомостей щодо виконання ухвали суду (28.01.2021 року) поштові відправлення №7302800421944 та №7302200659912 не зареєстровані в системі.

Наведений лист підприємства поштового зв`язку, в силу зазначеної в ньому інформації, не має доказового значення для вирішення справи, оскільки поштові відправлення, щодо яких запитано інформацію направлялись позивачем в лютому та в червні 2019 року, що виключає можливість збереження інформації щодо них в електронній інформаційній системі АТ "Укрпошта" станом на 28.01.2021 року.

Тому суд вважає, що надані контролюючим органом фіскальний чек про відправку рекомендованого листа з повідомленням про вручення ОСОБА_1 та оригінал зазначеного поштового відправлення, який повернувся з відміткою про невручення, досліджений в судовому засіданні, є належним доказом направлення податкових повідомлень-рішень у відповідності до вимог ст.42 ПК України.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 162 КАС України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 416 855,33 грн, отримувач: УК у м. Херсоні/м.Херсон/11010500, код отримувача - 37959779, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - UA578999980333149341000021002, код бюджету - 11010500 (зведений бюджет); по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 34 723,78 грн, отримувач: УК у м. Херсоні/м.Херсон/11011001, код отримувача - 37959779, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - UA908999980313030137000021002, код бюджету - 11011001 (державний бюджет).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08 лютого 2021 р.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111020300