Рішення № 94700958, 08.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 р. № 520/1135/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенко Дмитра Степановича (м. Київ, вул. Сурикова, 3, оф. 11), третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (м. Ірпінь Київської області, вул. Стельмаха, 9 А, оф. 203) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Оніщенка Дмитра Степановича, про відкриття виконавчого провадження від 21 жовтня 2020 р. ВП № 63366184.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревчічом О.М. було вчинено виконавчий напис №4529 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 44263,46 грн. на користь третьої особи. Постановою від 21.10.2020 відповідачем відкрито виконавче провадження №63366184 з примусового виконання виконавчого напису. Позивач зазначає, що про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.10.2020 вона дізналася лише в січні 2021 року, коли на адресу місця роботи позивача надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату від 30.12.2020. Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України, відповідач здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі м. Києва. Дисциплінарна комісія приватних виконавців згідно протоколу №48 від 14.12.2020 зупинила діяльність приватного виконавця – відповідача, строком на два місяці. Таким чином, позивач вважає. що станом на 30.12.2020 відповідач не міг здійснювати виконавчі дії та виносити постанову про звернення стягнення на заробітну плату за ВП №63366184. Вважаючи, що відповідач не мав повноважень приймати до виконання виконавчий напис, враховуючи територіальні межі своєї діяльності, як приватного виконавця, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Сторони та представник третьої особи до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

Дослідивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та надані сторонами докази, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Д.С. було відкрито виконавче провадження № 63366184 з примусового виконання виконавчого напису №4529, виданого 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління Активами» заборгованості в сумі 44263,46 грн. відповідно до кредитного договору від 19.12.2015, укладеного з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами».

Позивач в адміністративному позові посилається на те, що згідно паспортних даних, вона з 14.08.2013 зареєстрована у АДРЕСА_1 вона ніколи не мешкала та зареєстрована не була, майна у м. Києві позивач, також, не має. Місце роботи знаходиться у м. Харкові.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у цій справі, правовий статус та організація діяльності приватних виконавців врегульовано нормами Законів України ,,Про виконавче провадження", ,,Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Стаття 1 Закону України ,,Про виконавче провадження" передбачає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 цього Закону примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України ,,Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України ,,Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частина 2 статті 24 згаданого вище Закону передбачає, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України ,,Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 1 Закону України ,,Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі також - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України ,,Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 23 цього Закону у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України ,,Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, в яких розташований його виконавчий округ (частини перша, друга статті 25 Закону України ,,Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Як встановив суд з Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом приватного виконавця Оніщенко Д.С. є місто Київ.

Пункт 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), передбачає, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Так, пункт 10 частини 4 статті 4 Закону України ,,Про виконавче провадження" передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України ,,Про виконавче провадження".

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

У матеріалах адміністративної справи міститься копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Орджонікідзевським РВХМУУМВС України в Харківській області 18.12.2001, відповідно до якого місце реєстрації позивача – АДРЕСА_1 .

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, адреса місця перебування боржника (позивача) саме у місті Києві документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.

Будь-яких інших доказів на підтвердження проживання/перебування позивача у межах виконавчого округу м. Києва відповідач до суду не надав. При цьому, матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий запис, не містять жодних даних про проживання/перебування позивача у м. Київ, оскільки реєстрація місце проживання/перебування здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України ,,Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Статтею 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи повинно вважатися місцем проживання для цілей визначення місця виконання рішення.

Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що у сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження № 63366184 у межах виконавчого округу міста Києва.

Відтак, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки приватний виконавець порушив правила територіальної підвідомчості, так як прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону України ,,Про виконавче провадження" та Інструкції № 512/5.

Вказане свідчить про протиправність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенка Д.М. про відкриття виконавчого провадження №63366184 від 21.10.2020, що є підставою для скасування такої постанови.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.5-10, 72, 73, 74, 77, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 268-271, 287, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенко Дмитра Степановича (м. Київ, вул. Сурикова, 3, оф. 11), третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (м. Ірпінь Київської області, вул. Стельмаха, 9 А, оф. 203) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Оніщенка Дмитра Степановича, про відкриття виконавчого провадження від 21 жовтня 2020 р. № 63366184.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенко Дмитра Степановича (м. Київ, вул. Сурикова, 3, оф. 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Єгупенко