Ухвала суду № 94700535, 04.02.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

Справа № 500/3319/20

04 лютого 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника позивача Дяків О.Я.,

представника відповідача Денисюк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та клопотання Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Тернопільській області, у якому просив зобов`язати Управління Служби безпеки України в Тернопільській області нарахувати та виплатити йому компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2018 по 21.08.2020, виходячи із розміру середньоденного заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, тобто 31.10.2018, у розмірі 218842,80 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, а також ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання на 08.12.2020.

Ухвалою суду від 08.12.2020 розгляд справи відкладено у зв`язку з неприбуттям учасників справи в судове засідання.

В подальшому 04.01.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого визначено новий склад суду для розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.01.2021 прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 26.01.2021.

25.01.2021 до суду надійшло клопотання представника Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №240/532/20.

Клопотання обґрунтовано тим, що у цій справі необхідно вирішити питання дотримання строку звернення до суду позивачем, якому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки виплачено 21.08.2020, а він звернувся до суду 26.10.2020. Верховним Судом були прийняті судові рішення, в яких по різному зроблені правові висновки про застосування норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому задля вирішення питання (узгодження єдиної позиції) про застосування цих норм ухвалою Верховного Суду від 05.08.2020 призначено розгляд подібної справи №240/532/20 судовою палатою. На думку представника відповідача, з огляду на наведене є підстави визначені пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України для зупинення провадження у справі.

У судовому 26.01.2021 судом з огляду на подане представником відповідача клопотання поставлено на обговорення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.

В межах з`ясування цих обставин суд встановив, що Управлінням Служби безпеки України в Тернопільській області виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки ОСОБА_1 проведено 21.08.2020. Позовну заяву позивачем подано до суду 26.10.2020.

У судовому засіданні представники сторін, кожен зокрема, зазначили про те, що строк звернення до суду у цьому випадку необхідно обчислювати відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України, і такий строк становить один місяць.

Разом з тим, представник позивача зауважила, що перед зверненням до суду ОСОБА_1 була подана заява до відповідача про виплату йому компенсації за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2018 по 21.08.2020, а також заява на отримання довідки про заробітну плату для проведення розрахунку такої компенсації. Отримавши незадовільну відповідь Управління Служби безпеки України в Тернопільській області від 25.09.2020 позивач звернувся в межах місячного строку до суду.

Заслухавши думки (міркування) учасників справи, дослідивши докази в межах вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд прийшов до переконання, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з даним позовом, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України, який слід обчислювати з дати фактичного розрахунку з працівником.

У зв`язку з такими обставинами та з огляду на положення статті 123 КАС України у судовому засіданні 26.01.2021 була оголошена перерва до 04.02.2021 і надано можливість позивачу звернутися до суду з заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду, вказавши причини його пропуску. Одночасно звернуто увагу на необхідність направлення такої заяви іншим учасникам справи. Крім того, запропоновано представнику відповідача після отримання відповідної заяви, висловити свої міркування щодо такої.

27.01.2021 до суду надійшла заява позивача про поновлення строків звернення до суду обґрунтована наступними обставинами.

Згідно рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Тернопільській області, судом зобов`язано Управління Служби безпеки України в Тернопільській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.10.2018. Рішення суду було виконано 21.08.2020, ОСОБА_2 виплачена сума грошової компенсації у розмірі 13732,35 грн.

В подальшому 25.08.2020 позивач звернувся з заявами до Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про виплату йому компенсації за затримку виплати усіх виплат з 01.11.2018 по 21.08.2020 та про отримання довідки про середню заробітну плату за останні два місяці, що передували даті звільнення із розрахунком середньоденного заробітку, яка необхідна була для подання позовної заяви до суду. Отримавши поштовим зв`язком на початку жовтня 2020 року відповідь відповідача від 25.09.2020, позивач 26.10.2020 звернувся до суду.

У зв`язку з такими обставинами просить поновити строк звернення до суду.

02.02.2021 відповідачем подано до суду заперечення проти заяви про поновлення строків звернення до суду, у якій заявник просив залишити позовну заяву позивача без розгляду на підставі статті 122 КАС України у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви вказано, що у даному випадку законодавством не передбачено досудового порядку врегулювання спору як передумови для звернення до суду за захистом порушених прав. Із цих підстав не впливає на перебіг строку звернення позивача із заявою до відповідача про видачу довідки про середню заробітну плату за останні два місяці. Наявність чи відсутність у позивача відповіді відповідача про розмір його заробітної плати не позбавляло можливості останнього звернутися до суду за захистом порушеного права протягом місячного строку після отримання розрахунку 21.08.2020. Відповідний стан речей не перешкоджав зверненню до суду позивача у межах місячного строку звернення до суду, визначеного законом.

У судовому засіданні 04.02.2021 судом поставлено на вирішення заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та клопотання Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про залишення позовної заяви без розгляду в цій адміністративній справі

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази в межах розгляду відповідних заяв (клопотань) учасників справи, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. При цьому, в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою.

Стаття 122 КАС України вказує на те, що такий строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зазначити, що спірні відносини пов`язані із проходженням позивачем публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №815/2681/17, від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 та від 23.12.2020 у справі №560/4006/19.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Судом встановлено, що Управлінням Служби безпеки України в Тернопільській області на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії, проведено нарахування та 21.08.2020 виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.10.2018, у розмірі 13732,35 грн (а.с.14).

25.08.2020 позивач звернувся з заявами до Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про виплату йому компенсації за затримку виплати усіх виплат з 01.11.2018 по 21.08.2020 (а.с.15) та про отримання довідки про середню заробітну плату за останні два місяці, що передували даті звільнення із розрахунком середньоденного заробітку (а.с.16).

До матеріалів справи долучено дві відповіді Управління Служби безпеки України в Тернопільській області від 25.09.2020 №11-394-234/22 та №11-393-234/22 на заяви позивача. Зокрема, в першій з них відповідач нагадує заявнику, що його було звільнено з військової служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту на підставі наказу від 31.12.2018 та вказано, що з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок та виплату усіх належних виплат у повному обсязі. Щодо середньої заробітної плати за останні два місяці перед звільненням, то вказано, що в Управлінні відсутня запитувана інформація (а.с.17-18).

26.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

У цій справі суд прийшов до висновку, що оскільки остаточний розрахунок при звільненні з позивачем по виплаті грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій проведено 21.08.2020, то перебіг строку для звернення до суду про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні розпочався саме з дати фактичного розрахунку з позивачем.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі №560/4006/19.

Отже, у цій справі позивач пропустив строк звернення до суду, який сплинув 21.09.2020.

Оцінюючи обставини пропущення строку звернення до суду, які вказує позивач як поважні, суд враховує таке.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Відповідно до положень частини третьої статті 123 та частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний подати заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Такими обставинами позивач зазначає звернення до відповідача з заявою про виплату відповідної компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та із заявою про надання відомостей про розмір заробітної плати для проведення відповідних розрахунків при зверненні до суду.

Такі обставини суд не вважає поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з позовом, виходячи з наступного.

Обставини, які наводить позивач, не перешкоджали одночасно зі зверненням до Управління Служби безпеки України в Тернопільській області звернутися до суду. При цьому в цій категорії спорів не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і законом не визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, а відтак попереднє звернення до відповідача для вирішення питання виплати компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, на переконання суду, не є обставиною, яка перешкоджала вчасно звернутися до суду. Мотиви представника позивача про те, що її довіритель намагався вирішити спір у позасудовому порядку суд оцінює критично, так як відповідач і під час судового розгляду справи може визнати позов та сплатити відповідну компенсацію, погодитися на умови примирення тощо. При цьому позивач додаткових судових витрат не поніс, так як в цій справі не сплатив судовий збір, вважаючи, що як учасник бойових дій звільнений від його сплати.

Крім того, відсутність відомостей щодо розміру грошового забезпечення (заробітної плати як вказує позивач) для проведення відповідних розрахунків в кінцевому результаті не позбавило можливості позивача звернутися до суду і без них. Навіть після залишення позовної заяви без руху у цій справі згідно з ухвалою від 28.10.2020 з підстав ненадання розрахунку суми компенсації, позивач самостійно без відомостей відповідача обчислив та надав суду відповідний розрахунок суми компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що

«стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

З огляду на наведене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до суду з даним позовом в місячний строк, передбачений положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України, позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у цей строк.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи відсутність поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2201.2020 у справі №620/1982/19, від 23.12.2020 у справі №360/4485/19.

Керуючись статтями 122, 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Клопотання Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено та підписано 08 лютого 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.