Рішення № 94700289, 26.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року Справа № 480/2942/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бєлянської С.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Сердюк О.В.,

представника відповідачів - Кисличук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 480/2942/20 за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Командувача сухопутних військ Збройних сил України Генерал-лейтенанта Сирського Олександра Станіславовича, Міністра оборони України Тарана Андрія Васильовича про визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Командувача сухопутних військ Збройних Сил України Генерал-лейтенанта Сирського Олександра Станіславовича, Міністра оборони України Тарана Андрія Васильовича, і, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.09.2020, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Командування Сухопутних військ Збройних Сил України №231 від 06.04.2020;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства оборони України №64 КП від 29.04.2020 в частині оголошення військовому комісару Сумського обласного військового комісаріату полковнику ОСОБА_1 суворої догани.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що, виходячи із мети проведеного службового розслідування, встановлення у грошовому еквіваленті суми збитків, періоду, який враховувався (2013-2020 р.р.), дане службове розслідування мало бути проведено відповідно до вимог Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та у відповідності до постанови ВРУ від 23.06.1995 «Про затвердження положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі».

Зазначає, що на час видання оскаржуваного наказу, відповідачем були встановлені ознаки адміністративного правопорушення. Відтак, позивач вважає, що без відповідного рішення суду відповідач не мав правової підстави порушувати перед Міністром оборони України питання про накладення на військового комісара Сумського обласного військового комісаріату дисциплінарного стягнення «сувора догана» до вирішення питання про притягнення полковника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 172-14 КУпАП, тобто до вступу відповідного судового рішення у законну силу або до набрання вироком законної сили за результатами розгляду кримінального провадження.

Також звертає увагу суду на те, що під час проведення службового розслідування комісією залишено поза увагою, що автомобіль ЗІЛ 135 ЛМ, з установленим спеціальним обладнанням, не можна експлуатувати з одним двигуном, оскільки це приводить до виходу його з ладу, про що також зазначено в технічному описі та інструкції по експлуатації «Колесное шасси 135 ЛМ и его модификации», яким керувались під час роботи машини.

Вважає, що висновок про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку зроблений без з`ясування реальних обставин експлуатації техніки, висновки перевіряючими зроблені на підставі теоретичних даних, які відмінні від даних, що виявляються від практичного застосування техніки. Також звертає увагу суду на те, що після кожної аудиторської перевірки командуванням направлялись службові листи з пропозиціями внести зміни до нормативно-технічного документу для вирішення спірних питань.

З огляду на зазначене вище, на переконання позивача, висновки відповідачів про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку є необґрунтованими, і як наслідок застосування дисциплінарного стягнення є безпідставним, оскільки позивач діяв у межах своїх повноважень та у повній відповідності до Статуту. За таких обставин вважає, що наказ за № 231 від 06.04.2020 вцілому та наказ за № 64 КП від 28.04.2020, в частині застосування дисциплінарного стягнення до позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду 07.08.2020 призначено розгляд даної справи в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Солом`янському районному суду міста Києва (вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03680).

У відзиві на позовну заяву представник відповідачів, заперечуючи проти позову у повному обсязі, наполягає на тому, що службове розслідування було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства України та у межах наданих повноважень, визначених Статутами Збройних Сил України приймати відповідні рішення. Зазначає, що проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що позивачем було грубо порушено Статут внутрішньої служби, положення, інструкції, в результаті чого у військовій частині відбувалося неправомірне списання пально-мастильних матеріалів під час експлуатації виробу 9Т452 у зв`язку з одночасною роботою двох двигунів під час завантаження (розвантаження), зарядження (розрядження) 220 мм реактивних снарядів. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що твердження позивача про протиправність оскаржуваних наказів є безпідставними, а відповідачі діяли в межах та у спосіб, визначений законодавством України.

Ухвалою суду від 24.11.2020 закрито підготовче провадження у справі №480/2942/20 за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України Генерал-лейтенанта Сирського Олександра Станіславовича, Міністра оборони України Тарана Андрія Васильовича про визнання протиправними та скасування наказів, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідачів проти позовних вимог заперечувала, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, здійснивши розгляд справи в порядку загального позовного провадження, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира військової частини у військової частини А1476 з 2015 по 2019 роки. Наказом Міністра оборони України від 10 січня 2019 року за №9 позивача полковника ОСОБА_1 командира 27 реактивної артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України призначено на посаду військового комісара Сумського обласного військового комісаріату.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 169 від 19.03.2020 призначено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли порушенню вимог нормативно-технічного документу «Изделие 9Т452. Техническое описание и Инструкция по эксплуатации 9Т452ТО» та інших нормативно-правових актів з питань використання матеріальних ресурсів номенклатури служби пального.

За результатами службового розслідування, затверджених наказом Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 06.04.2020 №231 "Про результати службового розслідування", було встановлено, що протягом 2013-2020 років у військовій частині А1476, під час експлуатації виробу 9Т452, всупереч положенням пунктів 3.2, 3.6, 4.1, 4.3 нормативно-технічного документа "Изделие 9Т452. Техническое описание и Инструкция по експлуатации 9Т452 ТО" зарядження, розрядження, завантаження та перевантаження 220 мм реактивних снарядів (або макетів) проводилося з одночасною роботою двох двигунів (ЗиЛ-375Я та ЗиЛ-375Я), внаслідок чого неправомірно (безпідставно) використовувалося та списувалося пальне в кількості 35 л на 1 мотогодину при діючій нормі витрати 17,5 л на 1 мотогодину, що суперечить пункту 4.22 Положення про забезпечення Збройних Сил України пальними і технічними засобами служби пального на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31.07.2006 № 469.

Також під час службового розслідування встановлено, що полковником ОСОБА_1 , який на той час обіймав посаду командира військової частини А1476, не виконано пропозицію 4 Аудиторського звіту від 30.12.2015 № 234/1/31/64, пропозиції 4 і 46 Аудиторського звіту від 14.02.2018 № 234/1/31/5 на загальну суму 5593853,61 грн та перевищено повноваження при виданні наказу командира військової частини А1476 від 07.08.2018 № 719 "Про встановлення тимчасової норми витрати пального на одну мотогодину виробу 9Т452", у якому пунктом 2 неправомірно встановлено проведення зарядження, розрядження, завантаження та перевантаження 220 мм реактивних снарядів під час роботи двох двигунів.

Відповідно до пунктів 1,9 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 06.04.2020 №231 "Про результати службового розслідування", з метою недопущення подібних випадків у подальшому, командувачу логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України наказано:

підготувати встановленим порядком клопотання перед Міністром оборони України про накладення на військового комісара Сумського обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_1 (на час чинення правопорушення обіймав посаду командира військової частини А1476) за невиконання пропозицій 4 Аудиторського звіту від 30.12.2016 № 234/1/31/64, пропозицій 46 Аудиторського звіту від 14.02.2018 №234/1/31/5, перевищення повноважень при виданні наказу від 07.08.2018 №719 "Про встановлення тимчасової норми витрати пального на одну мотогодину виробу 9Т452", що призвело до неправомірного (безпідставного) використання та списання пального, дисциплінарного стягнення "сувора догана";

у зв`язку з встановленням під час службового розслідування в діях полковника ОСОБА_1 під час його перебування на посаді командира військової частини А1476 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який перевищив надані йому службові повноваження при виданні наказу командира військової частини А1476 від 07.08.2018 № 719 "Про встановлення тимчасової норми витрати пального на одну мотогодину виробу 9Т452" та з метою вирішення питання щодо притягнення полковника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності матеріали службового розслідування встановленим порядком надати до Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

У подальшому, за результатами службового розслідування, наказом Міністра оборони України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 28.04.2020 № 64 КП полковника ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме: накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана".

Вважаючи наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 06.04.2020 №231 "Про результати службового розслідування" та наказ Міністра оборони України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 28.04.2020 № 64 КП такими, що прийняті з порушенням норм законодавства та без достатніх підстав, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання вказаних наказів протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи і відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV,у редакції на час виникнення спірних правовідносин, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді командира військової частини у військової частини А1476 з 2015 по 2019 роки. Під час проходження військової служби у лавах Збройних Сил України на полковника ОСОБА_1 розповсюджується дія військових Статутів Збройних Сил України, які визначають загальні права та обов`язки військовослужбовців і їх взаємовідносини.

Так, згідно статті 1-3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551 - XIV (із змінами), (далі - Дисциплінарний статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається шляхом:

виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;

особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України;

формування правової культури військовослужбовців;

умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання;

особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів.

Відповідно до статті 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV (із змінами), повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Під час розгляду справи по суті судом встановлено, що у військовій частині А1476 Північно-Східним територіальним управлінням аудиту Міністерства оборони України було проведено плановий внутрішньо фінансовий аудит, за результатами якого було складено аудиторський звіт від 06.03.2020 № 234/1/31/12.

Під час проведення аудиторського звіту було встановлено, що у військовій частині А1476 було порушено вимоги законодавчих та нормативно-правових актів з питань використання матеріальних ресурсів номенклатури служби пального.

З метою з`ясування причин та обставин, які призвели до порушень виявлених під час проведення планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово- господарської діяльності у військовій частині А1476 Командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України було прийнято наказ від 19.03.2019 №169 щодо проведення службового розслідування по даному факту з метою з`ясування причин та обставин, які сприяли вчиненню зазначених порушень та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Службове розслідування проводилось у відповідності до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за № 1503/31317 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що під час службового розслідування полковник ОСОБА_1 надавав письмові пояснення, (арк. 289-292, том 1). Клопотань, заяв та пропозицій щодо проведення службового розслідування, скарг до дій або бездіяльності осіб, які проводять службове розслідування позивач не надавав. З клопотаннями про збір додаткових документів та опитування певних службових осіб, які можуть спростувати викладені висновки розслідування, про ознайомлення з актом службового розслідування позивач до Командування Сухопутних військ не звертався.

Щодо посилання позивача та його представника у позовній заяві та у судовому засіданні на те, що службове розслідування Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України мало бути проведене відповідно до вимог Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-ІХ, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 1 розділу II Порядку, службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Так, з метою з`ясування причин та обставин, які сприяли вчиненню порушень у фінансово-господарської діяльності військової частини А1476 та встановлення ступеня вини посадових осіб, Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України прийняв рішення про призначення службового розслідування та наказом "Про призначення службового розслідування" від 19.03.2020 № 169 згідно з вимогами Порядку, призначив службове розслідування по вказаному вище факту.

Враховуючи зазначене, підстави та предмет проведеного службового розслідування відповідають вимогам Порядку.

Суд також зауважує, що за результатами службового розслідування, наказом Міністра оборони України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 28.04.2020 №64 КП полковника ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана", а не до матеріальної відповідальності.

Як вже зазначалося судом, під час службового розслідування було встановлено неправомірні дії військовослужбовців, а також причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовців та подією, що трапилася, а саме: унаслідок порушень, допущених командиром військової частини А1476 полковником Храпачем Д.О. та попереднім командиром військової частини А1476 полковником ОСОБА_1 , які не забезпечили виконання вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині особистої відповідальності командира перед державою за стан і збереження пального і матеріальних засобів на зазначених військовослужбовців, наказом Міністра оборони України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 28.04.2020 № 64 КП, було накладено дисциплінарні стягнення, у тому числі і на позивача.

Відповідно до вимог статті 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Щодо посилання позивача на лист Державного підприємства "Шепетівський ремонтний завод" від 28.08.2020 № 2268, у якому зазначено, що ДП категорично не рекомендує застосування виробу 9Т452 під час зарядження, розрядження, завантаження, розвантаження 220 мм реактивних снарядів з використанням одного з базових двигунів і увімкненням відповідного генератора живлення, то суд вважає, що вказане посилання є необгрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Основи організації та ведення військового (корабельного) господарства, права та обов`язки посадових осіб військової частини (корабля) та з`єднання, пов`язані з веденням військового (корабельного) господарства, визначаються Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.12.1997 за №615/2419 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2.4. Положення, організація та ведення військового (корабельного) господарства (господарська діяльність) включає забезпечення правильної та безпечної експлуатації, зберігання і ремонту озброєння, бойової та іншої техніки і майна.

Відповідно до вимог пункту 2.10. Положення, найважливішими завданнями командирів, начальників та усього особового складу військових частин та з`єднань є: постійний розвиток військового (корабельного) господарства, впровадження наукової організації праці при його веденні, постійне поліпшення матеріально-побутових умов та задоволення культурних потреб військовослужбовців, ощадливі та економні витрати матеріальних засобів і коштів, уміле й ефективне використання техніки при виконанні господарських заходів.

Згідно вимог пунктів 3.1.1., 3.1.9. Положення, посадові особи військової частини і з`єднання, що здійснюють організацію та ведення військового (корабельного) господарства, відповідають за це господарство та виконують свої обов`язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та цього Положення.

Усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності.

Враховуючи те, що лист Державного підприємства "ІІІепетівсткий ремонтний завод" від 28.08.2020 № 2268 не є ні інструкцією, ні наказом та носить виключно рекомендаційний характер, тому застосування зазначено листа під час експлуатації виробу 9Т452 під час зарядження, розрядження, завантаження, розвантаження 220 мм реактивних снарядів з використанням одного з базових двигунів і увімкненням відповідного генератора живлення є недопустимим.

У той же час, Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України, з метою об`єктивного та неупередженого проведення службового розслідування, звернулося з листом від 03.03.2020 № 116/10/3401 та від 25.03.2020 № 116/10/3401 до Командування Сил логістики Збройних Сил України щодо надання фахової оцінки стосовно правомірності та технічної обґрунтованості запуску обох двигунів виробів 9Т452 для здійснення завантаження (розвантаження), зарядження (розрядження) 220 мм реактивних снарядів.

Командування Сил логістики Збройних Сил України 04.04.2020 за № 716/2/972 надало відповідь, яка міститься в матеріалах справи і у якій зазначається, що порядок експлуатації виробів 9Т452 визначено виробником інструкції по експлуатації.

Суд також зауважує, що згідно з пунктом 4.13 Положення про забезпечення Збройних Сил України пальним і технічними засобами служби пального на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31.07.2006 №469 (далі - Положення №469), пальне витрачається на експлуатацію військової техніки за встановленими постійними або тимчасовими нормами. Постійні норми вводяться в дію без встановлення строку, тимчасові - на строк, який не перевищує двох років.

Пунктом 4.14 Положення №469, норми витрати пального для зразків техніки, які мають загальне призначення і знаходяться на укомплектуванні Збройних Сил України, встановлюються наказом Міністра оборони України.

Для решти військової техніки норми витрати пального розробляються видами Збройних Сил України та управліннями-замовниками, у компетенції яких є експлуатація військової техніки, узгоджуються з Центральним управлінням забезпечення пальним та мастильними матеріалами і вводяться в дію наказами Міністра оборони України.

Відповідно до пункту 4.15 вказаного Положення №469 на нову військову техніку, а також на несерійну військову техніку й обладнання, на які норми витрати пального не встановлено, управління-замовники розробляють тимчасові норми витрати пального, які вводяться в дію наказами (вказівками) відповідних командувачів видів Збройних Сил України, керівників управлінь-замовників тільки після узгодження з Центральним управлінням забезпечення пальним та мастильними матеріалами.

Відповідно до підпункту 33 пункту 60.1 "Норма витрати пального для автомобілів, які знаходяться на укомплектуванні військ" Норми № 60 витрати пального при використанні автомобільної техніки додатку № 2 до наказу Міністра оборони України від 06.01,1999 № 01 "Норм витрати пального, масел, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України" для шасі 135ЛМ встановлена норма витрати пального на 100 км пробігу в кількості 140 л.

Виріб 9Т452 на шасі 135ЛМ має два двигуни типу ЗиЛ-375Я, тому норма витрати пального на 100 км пробігу для одного двигуна відповідно становить 70 л.

Відповідно до підпункту 2.7 пункту 2 "Норми напрацювання до ремонту автомобільної техніки під час інтенсивного використання" Методичних рекомендацій щодо встановлення та визначення норм напрацювання (строків служби) до ремонту автомобільної техніки та автомобільного майна, затверджених 28.01.2017 начальником Озброєння Збройних Сил України, встановлено, що напрацювання до ремонту машин, спеціальне обладнання яких приводиться в дію від двигунів базових шасі, визначається з урахуванням роботи цих двигунів. При цьому одна година роботи двигуна для автомобільних базових шасі становить 25 км пробігу.

Тобто, норма витрати пального на одну годину роботи двигуна типу ЗиЛ-375Я становить 1/4 від норми витрати пального на 100 км пробігу для одного двигуна, а саме - 17,5 л.

Згідно з пунктом 4.22 Положення про забезпечення Збройних Сил України пальним і технічними засобами служби пального на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31.07.2006 №469, підставою для списання витраченого пального на автомобільну техніку є шляхові листи. Записи в шляховому листі про витрату пального робляться на підставі відмітки про одержане пальне під час заправки машини (після повернення її до парку), норм витрати пального відповідно до інструкції з експлуатації.

Враховуючи зазначене, за встановлених у справі обставин та надані суду докази підтверджують порушення позивачем Статуту внутрішньої служби, положення, інструкції, в результаті чого у військовій частині відбувалося неправомірне списання пально-мастильних матеріалів під час експлуатації виробу 9Т452 у зв`язку з одночасною роботою двох двигунів під час завантаження (розвантаження), зарядження (розрядження) 220 мм реактивних снарядів.

Суд також вважає безпідставними твердження позивача про те, що висновок про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку зроблений без з`ясування реальних обставин експлуатації техніки, а висновки перевіряючими зроблені на підставі теоретичних даних, які відмінні від даних, що виявляються від практичного застосування техніки.

Так, під час розгляду справи по суті у судовому засіданні позивач та його представник не змогли пояснити суду які саме і при яких умовах, положення нормативно-технічного документа "Изделие 9Т452. Техническое описание и Инструкция по експлуатации 9Т452 ТО" дозволяли б проводити зарядження, розрядження, завантаження та перевантаження 220 мм реактивних снарядів (або макетів) з одночасною роботою двох двигунів (ЗиЛ-375Я та ЗиЛ-375Я).

Тобто, факт порушення позивачем положень вказаної Інструкції, внаслідок чого неправомірно (безпідставно) використовувалося та списувалося пальне в кількості 35 л на 1 мотогодину при діючій нормі витрати 17,5 л на 1 мотогодину, що суперечить пункту 4.22 Положення про забезпечення Збройних Сил України пальними і технічними засобами служби пального на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31.07.2006 № 469, не спростовано під час судового розгляду справи.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, а відповідачі, при прийнятті оскаржуваних рішень діяли в межах та у спосіб визначений законодавством України.

Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що позивач у позовній заяві просить скасувати наказ про результати службового розслідування від 06.04.2020 №231 у повному обсязі. У той же час, із наданої до позовної заяви копії оскаржуваного наказу вбачається, що вказаний наказ стосується не лише позивача, а й інших посадових осіб Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

Ухвалою суду від 14.05.2020 позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, зокрема для уточнення позовних вимог з обґрунтуванням яким чином порушуються права та інтереси позивача тими пунктами наказу, які стосуються інших посадових осіб Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що оскаржує наказ від 06.04.2020 №231 у повному обсязі, оскільки ним затверджені результати службового розслідування вцілому.

Проте суд зауважує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Адміністративний суд захищає громадянина від втручання у його основоположні права.

Разом з тим, саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Для того щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, що стверджує про їх порушення.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Звертаючись з позовною заявою до суду, позивачем не вказано, яким саме чином оскаржувані дії суб`єкта владних повноважень порушують його права, свободи або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про скасування наказу №231 від 06.04.2020 у повному обсязі, також не підлягають задоволенню із наведених вище підстав.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, а також те, що при розгляді справи судом не встановлено порушення порядку прийняття оскаржуваних наказів, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно ст.139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання щодо повернення йому судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Командувача сухопутних військ Збройних сил України Генерал-лейтенанта Сирського Олександра Станіславовича, Міністра оборони України Тарана Андрія Васильовича про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 08.02.2021.

Суддя Н.В. Савицька