Рішення № 94699279, 08.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 р. № 580/2604/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Військової частини А1302, Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до військової частини А1302 (далі - відповідач), в якій просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України військової частини А1302 щодо не внесення змін у наказ «По особовому складу» від 31.05.2020 року № 412 стосовно ОСОБА_1 про повну виплату грошової компенсації вартості за неотримане ним речове майно;

- зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 25334,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при звільненні з військової частини № А1302 відповідачем не виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в повному обсязі, виплата якої гарантована чинним законодавством України. Позивач вважає відмову відповідача щодо невиплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав. Окрім того, позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців». Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.06.2019 №306 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232», який набрав чинності 27.08.2019, пункт 4 розділу ІІІ було доповнено абзацом 10, а саме: під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 25.11.2014 по 01.06.2020 року, проходив військову службу за контрактом на посаді оператора - розвідника відділення артилерійської розвідки взводу артилерійської розвідки батареї управління та артилерійської розвідки у військовій частині А1302.

Наказом командира військової частини А1302 (по стройовій частині) № 412 від 31.05.2020 року сержанта ОСОБА_1 звільнено у запас відповідно до підпункиу «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» 9у зв`язку із закінченням строку контракту) з 01.06.2020 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

20.05.2020 року позивач звернувся з рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

15.06.2020 позивач вдруге звернувся з рапортом до відповідача про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно. В своєму рапорті ОСОБА_1 зазначив, що планував звільнитись у 2018 році, проте 25 листопада 2018 року, після агресії прикордонних кораблів РФ у Керченській протоці проти кораблів ВМСУ, 26 листопада 2018 року Президент підписав указ про запровадження воєнного стану строком на 60 діб. і звільнитися було вже не можливо. Перед звільненням у 2018 році позивачу було надано довідку про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільнені в запас, де грошова компенсація за не отримане речове майно складала 17 726,70 гривень.

Позивач звернувся до військової частини із зверненням про нарахування та виплату грошової компенсації замість речового майна, що підлягало до видачі згідно довідки в сумі 17 726,70 грн.

У червні 2020 року позивач отримав витяг із наказу командира військової частини А1302 № 412, де вказано, що компенсація за не отримане речове майно складає 7607,35 грн. Позивач звертався до командира із питанням, чому отримав компенсацію не в повному обсязі але постійно отримував відмову у наданні інформації.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому компенсацію за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон України № 2232-ХІІ).

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизну та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №2011-ХІІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України № 2011-ХІІІ встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (Далі - Порядок № 178).

Згідно із пунктами 2-4 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку №178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно із абзацами 1, 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період визначено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Таким чином, відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №178 грошова компенсація здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу, з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця, будь-які інші підстав для виплати грошової компенсації окрім звільнення з військової служби та загибелі військовослужбовця законодавством не передбачені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №813/1280/17.

Як встановлено судом, згідно з наказом № 412 від 31.05.2020 року позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Зобов`язано виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 7607,35 грн.

Проте в матеріалах справи окрім довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 від 18.05.2020 року де сума грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно становить 7607,35 грн. наявна ще одна довідка від 2018 року про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 де сума грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно становить17726,70 грн.

Отримавши довідку у 2018 році перед звільненням про вартість неотриманого речового майна під час проходження військової служби, позивач не звільнився а продовжував військову службу. А отже за період служби з 2014 по 2018 роки позивач не отримав грошової компенсації за неотримане речове майно.

Щодо посилань відповідача на зміни в наказі Міністерства оборони України від 10.06.2019 №306 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232», який набрав чинності 27.08.2019, і яким пункт 4 розділу ІІІ доповнено абзацом 10, а саме: під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно витягу з наказу № 412 від 31.05.2020 строк вислуги позивача в календарному обчисленні складає - 5 років. При цьому, норми Інструкції №232 (на які посилається відповідач) не слід оцінювати як доповнюючі або конкретизуючі, оскільки, вони фактично звужують право особи на грошову компенсацію та зменшують розмір відповідних виплат.

Таким чином, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися відповідним належним актом вищої юридичної сили - постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178. Норми ж Інструкції №232 підлягають застосуванню лише в частинах, які не суперечать такому акту.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

Європейський суд з прав людини тлумачить поняття "якість закону" так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. аnd Others v. Bulgaria") від 24 липня 2008 року, заява № 1365/07, п. 39, "Олександр Волков проти України" від 29 січня 2013 року, заява № 21722/11, п. 170).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France") від 11 листопада 1996 року, заява № 17862/91, п. 31-32, "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11, п. 65).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, щодо бездіяльності військової частини А1302 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби є протиправною. За таких обставин, з метою повного захисту прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби та зобов`язати відповідача виплатити недоотриману компенсацію у сумі 17726,70 грн. відповідно до довідки 2018 року.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини А1302 (Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272, ідентифікаційний код 07946341) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1302 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби.

3. Зобов`язати військову частину А1302 (смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272, ідентифікаційний код 07946341) нарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби та виплатити недоотриману частину компенсації у сумі 17726,70 грн. відповідно до довідки 2018 року.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник