Рішення № 94699225, 08.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08 лютого 2021 р.справа № 400/2249/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки від 09.06.20 р. № 872 В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 9 червня 2020 р. № 872 "Про проведення фактичної перевірки" (надалі - Наказ № 872).

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 11 червня 2020 р. ревізори ГУ ДПС у Миколаївській області вручили їй спірний Наказ № 872, яким призначено фактичну перевірку. На думку позивачки, Наказ № 872 суперечить приписам Податкового кодексу України (надалі - ПК України), так як в ньому відповідач обмежився лише загальним посиланням на статті цього кодексу і не навів фактичні обставини, які послугували підставою призначення перевірки.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. На переконання відповідача, однією з підстав призначення фактичної перевірки, є здійснення ним контролю за обігом підакцизних товарів. Наказ № 872 містить всі необхідні реквізити й дані, передбачені ст. 81 ПК України (а. с. 37-43).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка є суб`єктом господарювання, основним видом господарської діяльності якої виступає діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (а. с. 11-12).

9 червня 2020 р. ГУ ДПС у Миколаївській області видало Наказ № 872, яким наказано провести фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , тривалістю 10 діб. Перевірка проводиться за період діяльності з 1 січня 2019 р. і до моменту закінчення перевірки з метою здійснення контролю дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів (а. с. 8).

На підставі Наказу № 872, 11 червня 2020 р. відповідач видав направлення на перевірку № 860/14-29-01 і № 861/14-29-01 (а. с. 46-47).

Наказ № 872 був вручений ОСОБА_1 11 червня 2020 р.

Позивачка не допустила ревізорів ГУ ДПС у Миколаївській області до проведення фактичної перевірки, про що складено акт відмови в допуску до проведення перевірки № 368/14-29-32-01/ НОМЕР_1 від 11 червня 2020 р. (а. с. 9-10).

Свою відмову від допуску ревізорів до проведення фактичної перевірки, позивачка мотивувала невідповідністю Наказу № 872 вимогам ПК України.

Відповідно до ст. 20 п. 20.1. пп. 20.1.4. ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з ст. 75 п. 75.1. ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (ст. 75 п. 75.1. пп. 75.1.3. ПК України).

Як передбачено ст. 80 п. 80.2. ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (ст. 80 п. 80.5. ПК України).

В свою чергу, ст. 81 п. 81.1. ПК України передбачає, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Як слідує з Наказу № 872, підставою для призначення фактичної перевірки позивачки, відповідач визначив ст. 80 п. 80.2. пп. 80.2.5. ПК України (у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального).

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених ст. 80 п. 80.2. пп. 80.2.5. ПК України, є отримання відповідачем інформації, яка свідчить про можливі порушення ОСОБА_1 законодавства щодо обігу підакцизних товарів.

В Наказі № 872 відповідач не конкретизував, яка саме інформація, яка свідчить про порушення з боку позивачки, ним отримана.

Під час розгляду справи, відповідач також не подав суду доказів отримання такої інформації.

Норма ст. 80 п. 80.2. пп. 80.2.5. ПК України містить лише загальну диспозицію для невизначеного кола осіб, але не є фабулою фактичних обставин для проведення фактичної перевірки відносно конкретно визначеного платника податків, тобто відповідач в наказі на проведення фактичної перевірки не може обмежитись лише цитуванням даної норми, а повинен вказати, яка саме інформація про порушення ним отримана.

За таких обставин суд доходить висновку, що Наказ № 872 не містить інформації про підстави для проведення перевірки, так як загальний виклад наданих відповідачу функцій контролю та прав не може визначати підставу фактичної перевірки.

Згідно з ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка сплатила судовий збір в загальному розмірі 2 102,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 231 від 3 липня 2020 р. (а. с. 1). Доказів понесенні інших судових витрат сторони суду не подавали. З урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) задовольнити.

2. Наказ "Про проведення фактичної перевірки" від 9 червня 2020 р. № 872, визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 102,0 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз