Рішення № 94698882, 03.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4121/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,

представників

позивача: не прибув,

відповідача: Кузьмінової І.І. (самопредставництво),

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження заяву адвоката Калитки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду у справі за позовом адвоката Калитки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 23 жовтня 2020 року надійшов адміністративний позов адвоката Калитки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУДПС у Луганській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУДПС у Луганській області від 02 липня 2020 року № 0000863201, яким застосовано штрафні санкції до позивача за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у розмірі 17000,00 грн.

У позовній заяві, серед іншого, заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, що буде визначений після прийняття рішення по справі.

Рішенням суду від 21 січня 2021 року позов адвоката Калитки С.О. в інтересах ОСОБА_1 до ГУДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволений повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Луганській області від 02 липня 2020 року № 0000863201, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 17000,00 грн; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУДПС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (арк. спр. 124, 125-130).

Від представника позивача 26 січня 2021 року надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просив прийняти додаткове судове рішення у справі, яким стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн (арк. спр. 131-134).

За заявою представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду, ухвалою від 27 січня 2021 року призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати (арк. спр. 150).

Від ГУДПС у Луганській області 03 лютого 2021 року надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому відповідач заперечує проти ухвалення додаткового судового рішення з таких підстав (арк. спр. 157-161).

Так, позивачем заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн, що складають розмір гонорару адвоката з виконання доручень позивача.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постановах від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 05 вересня 2019 року в справі № 826/841/17, від 19 вересня 2019 року в справі № 810/2760/17, від 03 листопада 2020 року в справі № 810/3213/16, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних, допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

В наданому представником позивача акті приймання-передачі виконаних робіт відсутня кількість годин, витрачена адвокатом на надані клієнту послуги.

Сума гонорару є неспівмірною з ціною позову та складністю справи. Так справи даної категорії є поширеними, судова практика вже сформована судами. Тобто, аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребують значної витрати часу, застосування спеціальних професійних навиків з правових питань.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає ознакам співмірності, визначеним частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що адвокатом не доведено обґрунтованість суми заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, тобто відсутні підстави для стягнення на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу.

Позивач та її представник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином (арк. спр. 156).

Представник відповідача заперечувала проти задоволення заяви та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу з підстав, викладених у запереченнях на заяву.

Розглянувши зазначене клопотання, суд виходить з такого.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

У пункті 95 рішення ЄСПЛ у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), відзначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Адвокатом на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: договір від 08 жовтня 2020 року б/н про надання правової (професійної правничої) допомоги, акт від 22 січня 2021 року приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за Договором, рахунок-фактуру від 22 січня 2021 року № 1, квитанцію від 22 січня 2021 року про сплату гонорару за Договором, детальний опис робіт, наданих за Договором (арк. спр. 135-141, 146-147).

Дослідженням Договору встановлено, що згідно з пунктами 1.1 та 1.2 клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання професійної правничої допомоги клієнту в межах доручення у всіх органах, установах, підприємствах незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, а клієнт зобов`язується здійснити оплату вказаних послуг та вчинити інші дії, передбачені договором. Представництво та надання інших видів професійної (правничої) допомоги з питань захисту інтересів клієнта щодо судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2020 року № 0000863201 про застосування штрафних санкцій до позивача за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну. Без обмеження прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з пунктом 4.1 Договору гонорар, як форма винагороди за надання професійної правничої допомоги за цим Договором, за погодженням сторін, встановлюється у фіксованому розмірі: за надання виконавцем професійної правничої допомоги клієнту під час судового провадження у суді першої інстанції фіксований розмір гонорару становить 10000,00 грн. Сторони погодили, що гонорар включає в себе гонорар адвоката за представництво в суді та інші види правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, консультування клієнта, збір доказів, формування позиції, підготовка та надання документів, а також вартість послуг помічника, та інші витрати, необхідні для надання правничої допомоги.

Гонорар має бути оплачений клієнтом протягом 5 банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури шляхом передання готівкових коштів виконавцеві, про що виконавець складає квитанцію з зазначенням суми отриманих коштів, підстави отримання, реквізити виконавця та клієнта (пункт 4.2 Договору).

Пунктом 4.6 Договору визначено, що за результатами надання професійної правничої допомоги виконавець складає акт приймання-передачі. В акті вказується обсяг (вид, кількість вчинених процесуальних дій, їх вартість та загальна сума наданих послуг або визначений сторонами фіксований розмір гонорару) наданої виконавцем правничої допомоги.

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Згідно а актом приймання-передачі виконаних робіт сторони погодили, що виконавець за період з 08 жовтня 2020 року по 22 січня 2021 року надав таку допомогу: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції; формування правової позиції по справі; отримання доказів для позову, виготовлення копій документів; ознайомлення з доказами та їх опрацювання; підготовка та подання позовної заяви; підготовка та подання відповіді на відзив; підготовка та подання заяв з процесуальних питань в суді першої інстанції, загальна сума виконаних робіт 10000,00 грн.

Такі самі відомості про виконану адвокатом роботу вказані в детальному описі робіт.

В рахунку-фактурі від 22 січня 2021 року № 1 вказано, що гонорар адвоката за договором від 08 жовтня 2020 року б/н становить 10000,00 грн.

Згідно з квитанцією про сплату гонорару від 22 січня 2021 року б/н ОСОБА_1 сплатила адвокату гонорар відповідно до рахунку-фактури від 22 січня 2021 року № 1.

Також суд вважає зауважити, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката, а саме представником складено та підписано позовну заяву, відповідь на відзив, оформлено та подано разом з цими заявами докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та на які наявні посилання в цих заявах по суті справи.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що обставини надання адвокатом правничих послуг ОСОБА_1 та оплата останньою гонорару адвоката в сумі 10000,00 грн знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами.

Що відсутності в наданих представником позивача акті приймання-передачі виконаних робіт та детальному описі виконаних робіт загальної кількість годин, витрачених адвокатом на надані клієнту послуги, а також часу, витраченого на кожен вид наданих послуг, суд зазначає таке.

Частина четверта статті 134 КАС України, якою вимагається надання детального опису робіт, а також часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час, як в межах цієї справи, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвоката, а отже є визначеним.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19.

Проте, як вже вищевказано, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з того, дана категорія справ є поширеною, в якій існує усталена судова практика, суд погоджується з твердженнями відповідача, що підготовка позовної заяви та вжиття інших процесуальних дій по справі не вимагали від адвоката значних витрат часу, застосування спеціальних професійних навичок з правових питань.

Також суд враховує, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним з ціною позову, яка складає 17000,00 грн.

Відповідно, суд погоджується з твердженнями ГУДПС у Луганській області, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу не відповідає ознакам співмірності, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУДПС у Луганській області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, що, на думку суду, є співмірною сумою для даної справи.

Таким чином суд дійшов висновку, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241, 243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву адвоката Калитки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду у справі за позовом адвоката Калитки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 43143746) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 08 лютого 2021 року.

Суддя К.О. Пляшкова