Рішення № 94698754, 08.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2012 року м. Київ Справа № 320/2316/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Держпраці у Київській областіпровизнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 26.03.2019 № КВ559/1432/АВ/П/ТД/ФС-230 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 250380,00 грн, на думку позивача, прийнята територіальним органом Державної служби України з питань праці з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення у сфері трудового законодавства є помилковими, а тому вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посадові особи Головного управління Держпраці у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувану постанову винесено контролюючим органом правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/2316/19 та призначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено дату, час та місце наступного підготовчого засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків; викликано для участі в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; продовжено строк проведення підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на підставі пункту 3 частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено дату, час та місце наступного підготовчого засідання.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 та 02.09.2019 відмовлено у задоволенні заяв фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без розгляду.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 та 26.12.2019 повторно викликано для участі в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; продовжено строк проведення підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено дату, час та місце наступного підготовчого засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні, призначеному на 26.03.2020, судом відкладено розгляд справи на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено дату, час та місце наступного судового засідання (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2020).

У судове засідання, призначене на 28.05.2020, сторони (їх представники) не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи по суті шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою у відповідності до приписів статей 124, 126 та 129 Кодексу адміністративного судочинства України.

Матеріали справи містять також клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

У свою чергу причини неявки представника відповідача у судове засідання суду невідомі. Письмових клопотань про розгляд справи за відсутності або про відкладення судового засідання із повідомленням причин неявки від представника відповідача до суду не надходило.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи по суті учасники справи повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2020).

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) зареєстрований як фізична особа - підприємець 06.12.2004, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 30).

З матеріалів адміністративної справи вбачається що у лютому - березні 2019 року посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області на підставі підпунктів 1 - 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, проведено інспекційне відвідування з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин на об`єкті перевірки - кафетерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - за адресою: АДРЕСА_2 (далі - кафетерій).

Крім того, посадовою особою відповідача додатково здійснено державний контроль за додержанням позивачем вимог законодавства про працю на іншому об`єкті - магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 01.03.2019 № КВ559/1432/АВ, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, що виявилось у допущені до роботи двох працівників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без оформлення трудових відносин та без повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття цих працівників на роботу.

Крім того, у цей же день посадовою особою територіального органу Державної служби України з питань праці винесено припис № КВ559/1432/АВ/П, яким зобов`язано позивача у строк до 01.04.2019 усунути виявлені порушення трудового законодавства.

Постановою від 26.03.2019 № КВ559/1432/АВ/П/ТД/ФС-230, прийнятою за результатами розгляду справи про накладення штрафу, до позивача на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) застосовано штраф у розмірі 250380,00 грн.

Не погоджуючись із постановою, прийнятою територіальним органом Державної служби України з питань праці, позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент виникнення спірних правовідносин процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

В силу положень пункту 2 цього Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, зокрема, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з приписами підпунктів 1-3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1)за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2)за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3)за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Пунктом 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 11 Порядку № 295 встановлено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником (пункт 20 Порядку № 295).

Згідно з положеннями пункту 26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

Пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що за наслідками проведеного інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, які є формами державного нагляду за додержанням законодавства про працю, посадові особи територіального органу Державної служби України з питань праці досліджують у сукупності усі зібрані матеріали та докази та вирішують питання щодо притягнення до відповідальності об`єкта відвідування (його посадових осіб).

Як вже зазначалось вище, інспекційне відвідування з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин проводилось посадовою особою відповідача на об`єкті перевірці - кафетерії - за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас під час розгляду даної справи судом встановлено, що посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області додатково здійснено державний контроль за додержанням позивачем вимог законодавства про працю на іншому об`єкті - магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 01.03.2019 № КВ559/1432/АВ, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог частини першої статті 21, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, що виявилось у допущені до роботи двох працівників - ОСОБА_2 (працював на посаді кухаря у кафетерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та ОСОБА_3 (працювала на посаді продавця в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») - без оформлення трудових відносин та без повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття цих працівників на роботу.

Позивач у свою чергу зазначає, що суб`єктом господарювання, який здійснював підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , та був роботодавцем найманого працівника - ОСОБА_3 - на момент проведення перевірки є інша особа - його дружина ОСОБА_4 .

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду копії наступних документів: договору суборенди майна від 01.01.2019 № 5 (а.с. 21-23), укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Підприємством споживчої кооперації Кагарлицький ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації; наказу від 31.10.2018 № 4 про прийняття ОСОБА_3 на посаду продавця з 01.11.2018 (а.с. 18); трудового договору між працівником - ОСОБА_3 - і фізичною особою, яка використовує найману працю - ОСОБА_4 - від 01.11.2018 (а.с. 19); повідомлення про прийняття працівника на роботу від 31.10.2018 (а.с. 20); податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за I квартал 2019 року (а.с. 24); звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий, березень 2019 року (а.с. 25-26, 27-28).

Позивач також стверджує, що його відносини з найманим працівником - ОСОБА_2 - у період з 28.02.2019 по 31.03.2019 оформлені у відповідності до вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії заяви про прийняття на роботу від 28.02.2019 (а.с. 32); наказу про прийняття на посаду від 28.02.2019 № 9 (а.с. 33); трудового договору між працівником - ОСОБА_2 - і фізичною особою, яка використовує найману працю - ОСОБА_1 - від 28.02.2019 (а.с. 34); повідомлення про прийняття працівника на роботу від 28.02.2019 (а.с. 35); трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 (а.с. 36); податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за I квартал 2019 року (а.с. 37); звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий, березень 2019 року (а.с. 38-40, 41-43).

Під час розгляду даної справи обставин, які б давали підстави вважати, що наведені вище документи є недостовірними та/або недійсними відповідачем не наведено.

У свою чергу висновки представника відповідача стосовно порушення позивачем вимог трудового законодавства, які ґрунтуються на наведених у письмових поясненнях та бланку опитування відомостях стосовно того, що ОСОБА_2 працює на посаді кухаря в кафетерії «Поляна» без оформлення трудових відносин, а ОСОБА_3 - безпосередньо у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , який є її безпосереднім керівником та виплачує заробітну плату, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Так, допитана в якості свідка ОСОБА_3 (до шлюбу - ОСОБА_3 ) повідомила суду, що вона працювала найманим працівником у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з листопада 2018 року та займала посаду продавця в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що зверталась до свого безпосереднього роботодавця - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - по імені, у зв`язку з чим не знала її анкетних даних та, як наслідок, випадково допустила описку у поясненнях, наданих уповноваженому представнику відповідача під час проведеного у лютому - березні 2019 року контролюючого заходу, а саме: замість " ОСОБА_4 " вказала " ОСОБА_1 ".

У свою чергу допитаний в якості свідка ОСОБА_2 повідомив, що з 28.02.2019 він працював на посаді кухаря в кафетерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». При цьому свідок наголосив, що жодних письмових пояснень під час та за результатами проведеної Головним управлінням Держпраці у Київській області перевірки ним не надавалось.

Відтак, наведені вище письмові пояснення та бланк опитування не можуть бути достовірними та достатніми доказами на підтвердження обставин порушення позивачем вимог трудового законодавства в частині неукладення з найманими працівниками трудових договорів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас інших доказів, які б давали підстави вважати, що позивач здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_3 та є роботодавцем ОСОБА_3 , а також не оформив належним чином трудові відносини з найманим працівником - ОСОБА_2 , відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, висновки відповідача стосовно наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому суд зазначає, що невиконання позивачем свого обов`язку щодо надання документів на вимогу посадової особи відповідача, передбаченого пунктом 12 Порядку № 295, не може беззаперечно свідчити про відсутність запитуваних документів у посадової особи об`єкта відвідування на момент проведення перевірки. Так, ненадання суб`єктом відвідування документів на вимогу інспектора територіального органу Державної служби України з питань праці є однією з підстав, яка виключно у сукупності з іншими достатніми та належними доказами, у тому числі показаннями свідків, за умови важливості таких документів підтверджуватиме наявність в діях такого суб`єкта порушень вимог трудового законодавства.

За наведених обставин постанова відповідача від 26.03.2019 № КВ559/1432/АВ/П/ТД/ФС-230, якою на позивача накладено штраф у розмірі 250380,00 грн, є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас посилання позивача на порушення посадовими особами відповідача під час проведення інспекційного відвідування положень пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Так, в силу приписів пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку № 509).

Пунктом 5 Порядку № 509 передбачено, що у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Таким чином, територіальний орган Державної служби України з питань праці може розглянути справу про накладення штрафу без участі суб`єкта господарювання лише за наявності двох умов:

1) повідомлення представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду;

2) ненадходження від вказаних осіб обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що надіслане позивачу рекомендоване поштове відправлення № 0406003445506 разом із повідомленням про розгляд справи про накладення штрафу, яку призначено на 26.03.2019 о 10:10 год, отримано позивачем особисто 23.03.2019, що підтверджується наявними у матеріалах справи даними on-line сервісу "Відстеження поштових відправлень" Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (а.с. 49) та копією конверту (а.с. 48).

У зв`язку з цим суд зазначає, що неотримання позивачем повідомлення про розгляд справи у строк, визначений пунктом 6 Порядку № 509, не позбавляло його можливості скористатись своїм правом на подання клопотання про відкладення її розгляду. Тобто, позивач як особа, яка зацікавлена у повному та всебічному з`ясуванні обставин під час розгляду справи про накладення штрафу, повинен вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у її розгляді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.06.2019 в адміністративній справі № 813/3415/18 та 24.12.2019 в адміністративній справі № 360/403/19.

З таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача у сумі 2503,80 грн, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 26.03.2019 № КВ559/1432/АВ/П/ТД/ФС-230 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (ідентифікаційний код: 39794214, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вавилова, буд. 10) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2503 (дві тисячі п`ятсот три) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя Харченко С.В.