Рішення № 94698637, 08.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 лютого 2021 року Справа № 280/8854/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення № 923270812750 від 12.11.2020р. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, у розмірі 90% від суддівської винагороди, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 у справі № 280/2828/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Запорізької області №05-62/11 від 05 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020. На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Позивач зазначає, що у 2016 році йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді, та у подальшому цей розмір довічного грошового утримання судді у відставці вже досліджувався судами, і постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 у справі №333/6974/16-а, яка набрала законної сили 23.03.2017, вже вирішене питання про розмір довічного грошового утримання судді у відставці позивача та зобов`язано орган Пенсійного фонду України виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90%. У зв`язку з чим, вважає, що відповідач під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправно зменшив його розмір з 90% на 50%. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

30.12.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №64143), згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 у справі №280/2828/20 було виконано у повному обсязі. Вказує, що відповідно до пункту 3 статті 142 Закону України № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зазначає, що в Рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 Конституційний Суд України визначив, що положення частини другої статті 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втратили чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. На підставі викладеного відповідач вважає вимогу позивача про здійснення перерахунку в розмірі 90% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, звертає увагу на те, що рішення про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №923270812750, яке оскаржується позивачем, прийнято 05.11.2020, а не 12.11.2020 як зазначає позивач.

22.01.2021 від позивача надійшли заперечення на відзив. Звертає увагу суду на відсутність у особи, яка підписала відзив, необхідних повноважень для представництва інтересів відповідача. Також вказує, що твердження викладені у відзиві не відповідають дійсності. Просить не враховувати під час розгляду справи відзив наданий суду відповідачем. До того ж зазначає, що жодного рішення датованого 05.11.2020 не отримував від відповідача. Більш того, листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.12.2020 повідомлено позивача про нарахування на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 по справі 280/2828/20 нового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 60% від суддівської винагороди, новий розмір нараховано на січень 2021 року. Зазначає, що оскільки відповідач так і не пояснив, якої саме дати прийнято спірне рішення, позивач просить визнати протиправним та скасувати Рішення №923270812750 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, у зменшеному розмірі 50 та 60 відсотків суддівської винагороди та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, у розмірі 90 % від суддівської винагороди, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Щодо посилання позивача на відсутність у представника відповідача повноважень щодо здійснення представництва інтересів ГУ ПФУ в Запорізькій області, у тому числі і щодо підписання відзиву на позовну заяву, то суд не бере їх до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні копія Витягу з Положення про юридичне управління, наказу ГУ ПФУ в Запорізькій області №202 від 27.06.2019 та копія посвідчення №1199 виданого головному спеціалісту - юрисконсульту Романюк С.Ю.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VІІІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 було звільнено з посади судді господарського суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно із Розрахунком (вих.№ 09-13-01/1171/2016 від 16.11.2016 року) господарського суду Запорізької області, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 25 років 09 місяців 13 днів, що в подальшому підтверджено постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017р. по справі №333/6974/16-а.

Комунарський районний суд міста Запоріжжя своєю постановою від 03 лютого 2017 року у справі № 333/6974/16-а визнав за ОСОБА_1 право, та зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, серед іншого, здійснити починаючи з 16.11.2016 року, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати із встановленої довідкою №09-13-01/1161/2016 від 15.11.2016 року господарського суду Запорізької області заробітної плати судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді

Суддя у відставці ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 16 листопада 2016 року отримував щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VІ.

06 березня 2020 року позивачем була подана заява до пенсійного фонду про перерахунок довічного грошового утримання. До заяви наданий оригінал довідки господарського суду Запорізької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.03.2020 року № 05-62/11.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило заявника про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Запорізький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 17 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 280/2828/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнив частково, визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Запорізької області №05-62/11 від 05 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на виконання судового рішення у справі № 280/2828/20, здійснило у листопаді 2020 року перерахунок судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, та прийнято рішення №923270812750 з встановленням відсотку розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 % із суддівської винагороди.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.12.2020 №11489-10753/Н-02/8-0800/20 позивача повідомлено про нарахування на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 по справі 280/2828/20 нового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 60% від суддівської винагороди, новий розмір нараховано на січень 2021 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року №193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Таким чином з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, для всіх судді у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу, визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом №1402-VIII.

Суд звертає увагу, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом №1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому суд вважає, що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства, суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 щодо необхідності встановлення однакового підходу до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Отже, суд вважає безпідставними твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановленого Законом №2453-VI.

Таким чином, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.

Як встановлено судом на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2020 року в адміністративній справі №280/2828/20, відповідачем у листопаді 2020 року проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді здійснено виходячи із 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У відзиві на позовну заяву та наданими до матеріалів справи письмовими доказами відповідач не пояснює, яким чином визначено відсоткове значення розміру суддівської винагороди, з якого обчислено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , саме у розмірі 50%.

Суд зазначає, що постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 03 лютого 2017 року у справі № 333/6974/16-а, встановлено, що до стажу роботи на посаді судді, який дає право позивачу як на відставку, так і на отримання щомісячного довічного грошового утримання, має враховуватись трудовий стаж 25 років 09 місяців 13 днів.

Таким чином, відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді, встановлений постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 03 лютого 2017 року у справі № 333/6974/16-а, у розмірі повних 25 років.

Отже, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 60%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 5 * 2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).

З огляду на викладене, суд вважає, що твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі норм Закону №2453-VI, є безпідставними.

Разом з тим, також безпідставним є і зменшення відсоткового значення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання позивача, до 50%.

Доказів проведення перерахунку щомісячного довічного утримання позивача та встановлення відсоткового значення у розмірі 60%, про який зазначено в листі ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.12.2020 №11489-10753/Н-02/8-0800/20, відповідач суду не надав.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що порушення прав позивача відбулось внаслідок прийняття рішення №923270812750 з встановленням відсотку розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 % із суддівської винагороди, при обчисленні призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Тому, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення №923270812750 підлягають задоволенню, з необхідністю зобов`язання відповідача здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення № 923270812750 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, у розмірі 60 % від суддівської винагороди, починаючи з 19 лютого 2020 року.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б ідентифікаційний код 20490012 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 08.02.2021.

Суддя А.В. Сіпака