Рішення № 94698616, 05.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 лютого 2021 року Справа № 280/8739/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2020 №Ф-30423-13.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в 2018 році позивачем отримано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та взято на облік у контролюючому органі. Також, позивач вказує, що з 2011 року перебуває в трудових відносинах з ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач», де отримує заробітну плату. Єдиний соціальний внесок за позивача сплачує його роботодавець, як за найманого працівника, а тому, на думку позивача, у нього не виникає обов`язку сплати ЄСВ, як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність. Крім того, позивач наголошує на тому, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №280/1720/19, залишеним без змін постановою третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію контролюючого органу, якою позивачу було надано роз`яснення про необхідність нарахування єдиного внеску та його сплати в розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Ухвалою суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня вікриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов (вх.№62888 від 23.12.2020), відповідно до якого зазначає, що у разі якщо платником податків не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

29.12.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №64007).

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами умежах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області №19 від 04.12.2018 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується відповід ним свідоцтвом № НОМЕР_2 від 04.12.2018.

З 05.12.2018 позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру №34-ОПП від 05.12.2018 №1808280700033 та Повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску форми «2-ЄСВ від 05.12.2018 №1808288000019.

Відповідно до записів в трудовій книжці серія НОМЕР_3 позивач з 17.03.2011 прийнятий до юридичного відділу на посаду юрисконсульта першої категорії ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» (наказ №6к від 16.03.2011).

Нарахування та сплата страхових внесків підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-7, яка наявна в матеріалах справи.

На звернення позивача (лист від 27.02.2019 за вих. №б/н), відповідачем листом №6287/14/08-01-13-02-11 від 02.04.2019, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій №1387/УПК/08-01-13-02-22 від 02.04.2019, надано індивідуальну податкову консультацію з питань застосування законодавства в частині необхідності сплати єдиного соціального внеску, в якій зазначено про необхідність сплати позивачу ЄСВ навіть за умови перебування в трудових відносинах та сплати єдиного соціального внеску за нього роботодавцем.

Позивач, не погодившись з вказаною індивідуальною податковою консультацією оскаржив її до суду.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №280/1720/19 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію №1387/УПК/08-01-13-02-22 від 02.04.2019, що викладена у листі Головного управління ДФС у Запорізькій області №6287/14/08-01-13-02-11 від 02.04.2019.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 23.11.2020 сформовано вимогу №Ф-30423-13 про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої, станом на 31.10.2020 за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 17312,02 грн.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (далі іменується ПК України).

Окрім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі іменується Закон України №2464-VI).

За визначеннями, наведеними в підпункті 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За правилами пункту 2 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VI 2) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, статей 4, 7 Закону України № 2464-VI дає підстави для висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Зі змісту оскаржуваної вбачається, що сума недоїмки в 17312,02 грн. визначена станом на 31 жовтня 2020 року.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивач своє право на зайняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник юрисконсульт першої категорії ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач».

Крім того, протягом періоду, за який контролюючий орган позивачу нарахував єдиний внесок, позивач перебувала в трудових відносинах з іншими роботодавцями (за сумісництвом).

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що протягом 2019 - 2020 років її роботодавцями щомісячно сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника позивача в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, в сумі що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У даному випадку суд зауважує, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, згідно з яким в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Законом України № 2464-VI не врегульовані відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

Із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Більше того, суд зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №280/1720/19, що набрало законної сили 23.06.2020, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Запорізькій області, викладену в листі №6287/14/08-01-13-02-11 від 02.04.2019, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій №1387/УПК/08-01-13-02-22, в якій зазначалось про необхідність сплати позивачем єдиного внеску за 2018 рік навіть за умови його перебування у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, в розумінні Закону України №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець у розмірах не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 05.12.2019 у справі №260/358/19 та від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.

Таким чином, оскаржувана вимога №Ф-30423-13 від 23.11.2020 є протиправною та, за відсутності доказів скасування її в адміністративному порядку, підлягає до скасування в судовому порядку.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної вимоги №Ф-30423-13 від 23.11.2020 в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30423-13 від 23.11.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05.02.2021.

Суддя А.В. Сіпака