Рішення № 94697840, 05.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/19543/20

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 26.10.2020 щодо застосування обмежень максимального розміру при перерахунку пенсії з 01.11.2020 в розмірі 17120 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити з 01.11.2020 виплату пенсії без обмеження граничним розміром у розмірі 40169 грн., визначеному рішенням відповідача від 24.07.2020.

В обґрунтування позову вказує, що у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 та рішення №6-р/2020 від 26.03.2020, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у зв"язку з підвищенням посадового окладу . Відповідачем перерахунок був проведений та пенсію призначено з 01.04.2020 у розмірі 40169 грн. В подальшому, відповідачем самостійно проведений перерахунок пенсії , після чого її розмір визначено у сумі 17120 грн., тобто з обмеженням 10 прожитковими мінімумами, встановленими для непрацездатних осіб. Вважає таке обмеження протиправним, оскільки пенсія призначена у 2010 році, тому обмеження до розміру пенсії не застосовуюються.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суд від 26.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 05.01.2021. В обгрунтування відзиву відповідач зазначає, що вимоги позивача про проведення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру є безпідставними, оскільки абз.6 ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, суд встановив наступні обставини.

З матерілаів справи вбачається, що з 12.02.2020 позивачу відповідно до рішення Богунського районного суду м.Житомира від 07.05.2020 у справі №2-3364/10 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру".

З 09.10.2015 на підставі внесених змін до ч.15 ст.50 Закону України "Про прокуратуру" позивачу виплату пенсі було припинено.

Відповідно до постанови Богунського районного суду м.Житомира від 04.05.2016 у справі №295/5508/16 ОСОБА_1 відновлено виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", починаючи з 09.10.2015.

Рішенням ГУПФУ в Житомирській області від 24.07.2020, з 01.04.2020 позивачу, відповідно до заяви від 10.07.2020 №6592/3108, проведено перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати від 25.06.2020 №21-1324зп .

Після перерахунку розмір пенсії склав 40 169 грн. та у період з 01.04.2020 по 31.10.2020 виплачувався без обмеження максимальним розміром.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами пенсійної справи та не заперечуються відповідачем.

Відповідно до протоколу про призначення, перерахунок пенсії, що міститься у матеріалах пенсійної справи, з 01.11.2020 розмір пенсії позивача становить 17120 грн, з 01.12.2019 - 17690,00 грн .

Вважаючи обмеження максимального розміру пенсії протиправним, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач у відзиві вказує на те, що пенсія позивачу підлягає виплаті з обмеженням максимальним розміром на підставі абз.6 ч.15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014.

Суд з такими доводами не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (зі змінами, надалі - Закон №3668, в редакції, станом на 01.11.2020) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру" тощо, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п.2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку, та застосування цих положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Крім того, відповідно до абз.6 ч.15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (в редакції Законів України №911-VІІІ від 24.12.2015 року та №1774-VIII від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі визначено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

При цьому, згідно з п.п.1, 2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24.12.2015 року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, відповідно до п.1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Разом з тим безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Таку правову позицію сформулював Верховний Суд (справа №360/1428/17). У постанові від 12.11.2019 зазначено, що дія положень закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII щодо максимального граничного розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 (згідно з п.2 "Прикінцевих положень"). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 12.11.2019 у справі 360/1427/17, що повинна враховуватись судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, та сторонами не заперечується, що позивачу пенсія була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991, із 2010 року.

Редакція Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 станом на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років не містила жодних обмежень щодо максимального розміру пенсії.

Враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена за Законом № 1789-ХІІ з 2010 року, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.

З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.

При вирішенні питання про застосування закону в часі (статті 50-1 Закону №1789-ХІІ) суд виходить з того, що згідно із статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до частин першої та третьої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Крім того у абзаці 14 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005 також вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-pn/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні граничного розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, та яке стосується саме призначення пенсії, оскільки пенсію позивачу вже призначено.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, під час проведення перерахунку раніше призначеної та перерахованої позивачу пенсії, протиправно застосував обмеження її максимального розміру, а тому для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.10.2020 №918260811295 щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії при перерахунку пенсії позивача з 01.11.2020 та зобов`язати відповідача здійснити з 01.11.2020 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир,10003) від 26.10.2020 №918260811295 щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії при перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.11.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир,10003) здійснити з 01.11.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії без обмеження максимальним розміром.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос