Рішення № 94696918, 08.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 лютого 2021 р. Справа № 120/5675/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Міністерства в справах ветеранів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства в справах ветеранів України.

У позовній заяві позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства у справах ветеранів України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із встановленням статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;

- встановити факти участі ОСОБА_1 у складі добровольчого формування, що було утворене для проходження навчання з метою залучення до виконання завдань в зоні АТО, перебування ОСОБА_1 на території Донецької та Луганської областей та виконання службових (бойових) завдань безпосередньо пов`язаних з антитерористичною операцією.

- визнати ОСОБА_1 таким, що відповідає статусу учасника бойових дій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 01.04.2020 письмово звернувся до Міністерства у справах ветеранів України з проханням про надання статусу учасника бойових дій та видачу посвідчення учасника бойових дій і надав документи, які засвідчують його участь у складі добровольчого формування утвореного Управлінням військово-цивільного співробітництва Збройних сил України в липні 2017 для проходження навчання з метою залучення до виконання завдань у зоні АТО.

За результатом розгляду звернення, рішенням оформленим протоколом міжвідомчої комісії від 25.06.2020 № 3 йому відмовлено у наданні статусу, а підставою для прийняття рішення зазначено: «у зв`язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 02.07.2020 № 5290/02/07.1-20.

На думку позивача, рішення про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій є протиправним, оскільки комісією неналежно надано оцінку поданим із заявою доказам його фактичного перебування у складі добровольчого формування, що було утворене для проходження навчання з метою залучення до виконання завдань в зоні АТО та перебування на території Донецької та Луганської областей і виконання службових (бойових) завдань безпосередньо пов`язаних з антитерористичною операцією. Тому, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 19.10.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви.

29.10.2020 на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення вказаних в ухвалі від 19.10.2020 недоліків.

Обґрунтовуючи заяву представник позивача зазначає, що індивідуальним актом, яким порушено права позивача в даному випадку є рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформлене протоколом від 25.06.2020 № 3.

У заяві про уточнення позовних вимог, зміст позову викладено у такій редакції:

визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформлене протоколом від 25.06.2020 № 3 з питань розгляду матеріалів щодо визнання учасником бойових дій ОСОБА_1 ;

зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 щодо надання статусу учасника бойових дій.

Ухвалою від 03.11.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку передбаченому ст. 262 КАС України та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

22.01.2021 із використанням системи «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому висловлено прохання відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи підстави заперечень щодо предмета позову представник відповідача просив врахувати, що у своїй заяві про надання статусу учасника бойових дій позивач замість найменування добровольчого формування, яке було утворене або самоорганізувалося для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, зазначив про свою участь у складі оперативно - тактичного угрупування «Донецьк», яке не є добровольчим формуванням, а є тактичною групою у складі Збройних Сил України.

Також відповідач зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_1 наголошує, що був запрошений до складу оперативно - тактичного угрупування як «діючий волонтер». Тому, на думку відповідача, позивач є особою, яка добровільно залучалася до забезпечення проведення антитерористичної операції, а в силу норми абз. 2 п. 21 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» такі особи не мають права на отримання статусу учасника бойових дій на підставі п. 21 ст. 6 Закону.

Крім цього відповідач поставив під сумнів подані позивачем разом із заявою документи, та просив врахувати, що такі не можуть вважатися доказами існування передбачених п. 21 ст. 6 Закону підстав для надання статусу. Щодо поданого позивачем наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ від 04.09.2017 № 77 дск, то ним позивача було залучено до проведення антитерористичної операції як військовослужбовця Збройних сил України, а не члена добровольчого формування. Відповідач зазначив, що військовослужбовці Збройних сил України мають право на отримання статусу учасника бойових дій з інших передбачених Законом підстав і рішення з цього приводу приймається не Мінветеранів, а відповідна комісія Міністерства оборони України.

Щодо свідчень (заяв) свідків, які долучені до заяви позивача, то такі на думку представника відповідача не можуть братися до уваги, оскільки свідки не надали доказів своєї участі в антитерористичній операції за період, за який вони свідчать.

Відтак, відповідач вважає, що правові підстави для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій відсутні, а тому просить відмовити у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в наданні статусу.

28.01.2021 представнику позивача надіслано на електронну пошту копію відзиву на позовну заяву із додатками. Однак позивач процесуальним правом на подання відповіді на відзив у встановлений ухвалою від 03.11.2020 трьох денний строк не скористався, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Надавши оцінку аргументам сторін, що наведені у заявах по суті справи та поданим доказам суд встановив таке.

ОСОБА_1 звернувся до Мінветеранів із заявою у якій просив надати йому статус учасника бойових дій як такому, що у складі сил засобів ОТУ «Донецьк» брав безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення тридцять дев`ять календарних днів, а саме з 8 вересня 2017року по 16 жовтня 2017 року.

Заява зареєстрована за вхідним № Б-1094 від 23.04.2020. До заяви позивач долучив такі документи: 1) витяг з наказу першого заступника керівника антитерористичного центру при СБУ № 77 дск від 04.09.2017; 2) витяг із наказу командира ОТУ «Донецьк» № 341 від 08.09.2017; 3) витяг із наказу командира ОТУ «Донецьк» (по стройовій частині) № 272 від 16.10.2017; 4) довідку № 1084 від 19.10.2017; 5) сертифікат № 00025/05 від 10.07.2017; 6) паспорт ОСОБА_1 серія НОМЕР_4; 7) довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ; 8) посвідчення серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; 9) заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 07.06.2018 (нотаріально засвідчена); 10) заяву ОСОБА_4 від 05.03.2020 (нотаріально засвідчена); 11) посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 ; 12) паспорт ОСОБА_3 13) довідку про присвоєння індивідуального номера ОСОБА_3 ; 14) посвідчення офіцера ОСОБА_3 ; 15) посвідчення ОСОБА_2 ; 16) паспорт ОСОБА_2 ; 17) картку платника податків ОСОБА_2 ; 18) посвідчення ОСОБА_4 ; 19) паспорт ОСОБА_4 ; 20) картку платника податків ОСОБА_4 ; 21) згода на обробку персональних даних.

Рішенням Мінветеранів у формі протоколу міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 25.06.2020 № 3 позивачу відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку із відсутністю правових підстав для надання такого статусу відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII.

Листом Мінветеранів від 02.07.2020 № 5290/02/07.1-20 позивача проінформовано про прийняте рішення та підстави його прийняття. У вказаному листі зазначено, що відповідно до абз. 2 п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, дія абзацу першого цього пункту (норма на підставі якої позивач просив надати статус учасника бойових дій) не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність).

Не погодившись із прийнятим рішенням та вважаючи, що відповідачем при його ухваленні порушено норми абзацу 1 п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, позивач звернувся до суду із позовом з метою визнання його протиправним та скасування і як наслідок просив зобов`язати відповідача повторно розглянути питання про надання йому статусу учасника бойових дій.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що причиною виникнення спору стало неправильне, на думку позивача, застосування п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII при вирішенні питання про надання йому статусу учасника бойових дій.

Статтю 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII доповнено нормою п. 21 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам із числа учасників антитерористичної операції» від 4 грудня 2019 року № 329-IX який набрав чинності 25.12.2019.

Метою прийняття цього Закону було урегулювання правового статусу та встановлення соціальних гарантій для всіх учасників добровольчих збройних формувань в Україні та встановлення права на статус ветерана війни певній категорії осіб, які у складі добровольчих формувань, що не увійшли до складу військових формувань брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідно до абз.1 п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (в редакції згідно Закону від 4 грудня 2019 року № 329-IX), учасниками бойових дій визнаються особи, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Нормою абз. 2 п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII передбачено, що дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність).

Аналізуючи норми п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII із урахуванням цілей його прийняття суд зазначає, що нею передбачено підстави для надання статусу учасника бойових дій особам, які відповідають таким умовам:

1) брали безпосередню участь в антитерористичній операції (у період до 24.02.2018) у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

2) така безпосередня участь пов`язана із перебуванням безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів;

3) вказана вище участь відбувається у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Відтак, при вирішенні питання про надання особі статусу учасника бойових дій на підставі п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII визначальним є встановлення факту її безпосередньої участі в антитерористичній операції у складі добровольчих формувань, оскільки саме з метою захисту учасників добровольчих формувань, що брали безпосередню участь в антитерористичній операції і доповнено ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII нормою пункту 21.

Щодо процедури розгляду питання та прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, то рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни (абз. 3 п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII).

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України (абз. 4 п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII).

В силу норм абз. 5-6 п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно) такі документи:

а) довідка органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб`єктами;

б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.

У разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є:

для осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, - свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально.

До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких має бути засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період, за який вони свідчать.

У відповідності із абз. 4 п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Згідно п. 1 Порядку від 20 серпня 2014 р. № 413, цей Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб.

Норма абзацу 4 п. 2 Порядку від 20 серпня 2014 р. № 413, за своїм змістом є аналогічною тій, що передбачена п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII та визначає коло осіб, які мають право набути статус учасника бойових дій.

Згідно п. 4 Порядку від 20 серпня 2014 р. № 413, підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, є (але не виключно) такі документи:

довідка органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із суб`єктами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, яка видається за клопотанням командира (керівника) добровольчого формування, що було утворене або самоорганізувалося для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у складі якого особа брала безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення;

витяг з наказу Антитерористичного центру при СБУ про залучення особи до проведення антитерористичної операції.

У разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, є:

для осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, - свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, підпис на яких повинен бути засвідчений нотаріально.

До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких повинен бути засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період, за який вони свідчать.

Згідно п. 6 Порядку від 20 серпня 2014 р. № 413, для надання статусу учасника бойових дій: особи, зазначені в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, або командири добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь в антитерористичній операції, подають на розгляд міжвідомчої комісії документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Відповідно до п. 7 Порядку від 20 серпня 2014 р. № 413, міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, особами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, або командирами добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь в антитерористичній операції, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про надання (відмову в наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії чи осіб, які звернулися до міжвідомчої комісії.

Аналіз норм п. 4 Порядку від 20 серпня 2014 р. № 413 у взаємозв`язку із нормами абзацу четвертого пункту 2 цього Порядку та п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII дає підстави для висновку, що документи які подаються для надання статусу учасника бойових дій повинні, в першу чергу ідентифікувати статус заявника як учасника добровольчих формувань, які залучалися до проведення антитерористичної операції, оскільки саме щодо учасників добровольчих формувань рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією Мінветеранів.

Перелік добровольчих військових формувань затверджується Антитерористичним центром при СБУ.

Надаючи оцінку документам, які подані позивачем разом із заявою про надання статусу учасника бойових дій суд встановив, що довідки органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом позивачем не подано.

Натомість позивач надав 1) витяг з наказу першого заступника керівника антитерористичного центру при СБУ № 77 дск від 04.09.2017; 2) витяг із наказу командира ОТУ «Донецьк» № 341 від 08.09.2017; 3) витяг із наказу командира ОТУ «Донецьк» (по стройовій частині) № 272 від 16.10.2017; 4) заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 07.06.2018 (нотаріально засвідчена); 5) заяву ОСОБА_4 від 05.03.2020 (нотаріально засвідчена); 6) посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 ; 7) паспорт ОСОБА_3 . 8) довідку про присвоєння індивідуального номера ОСОБА_3 ; 9) посвідчення офіцера ОСОБА_3 ; 10) посвідчення ОСОБА_2 ; 11) паспорт ОСОБА_2 ; 12) картку платника податків ОСОБА_2 ; 13) посвідчення ОСОБА_4 ; 14) паспорт ОСОБА_4 ; 15) картку платника податків ОСОБА_4 ; 16) згоду на обробку персональних даних.

Судом встановлено, що у заяві про надання статусу учасника бойових дій позивач зіслався на безпосередню участь в антитерористичній операції у складі сил та засобів ОТУ «Донецьк».

Дослідивши зміст наказу першого заступника керівника антитерористичного центру при СБУ № 77 дск від 04.09.2017 суд встановив, що ОСОБА_1 , Голову Правління Благодійного фонду «Українська громада» спілки десантників Вінниччини залучено до проведення антитерористичної операції з підпорядкуванням командиру оперативно - тактичного угрупування «Донецьк».

Відповідно до наказу командира ОТУ «Донецьк» № 341 від 08.09.2017, ОСОБА_1 , Голову Правління Благодійного фонду «Українська громада» спілки десантників Вінниччини, вирішено вважати таким, що прибув 08.09.2017 до складу сил та засобів ОТУ «Донецьк».

Відповідно до наказу командира ОТУ «Донецьк» (по стройовій частині) № 272 від 16.10.2017, ОСОБА_1 , працівника групи ЦВС штабу ОТУ «Донецьк», вирішено вважати таким, що вибув зі складу сил та засобів ОТУ «Донецьк».

Крім цього, у позовній заяві позивач зазначає, що він як діючий волонтер був запрошений до групи добровольців для проходження навчання з метою залучення до виконання завдань в зоні АТО і в подальшому, на підставі наказу першого заступника керівника антитерористичного центру при СБУ № 77 дск від 04.09.2017 його відряджено в район проведення АТО з підпорядкуванням ОТУ «Донецьк».

Проаналізувавши зазначені документи суд встановив, що позивач був залучений у підпорядкування ОТУ «Донецьк» не як учасник добровольчих формувань, а як Голова Правління Благодійного фонду «Українська громада» спілки десантників Вінниччини.

В свою чергу Оперативно - тактичне угрупування «Донецьк» є управлінням українського війська у складі Збройних Сил України та не відноситься до числа добровольчих формувань.

При цьому, як правильно зазначив відповідач, підстави та порядок надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим категоріям осіб передбачений іншими нормами ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, зокрема пунктом 19, а рішення із цих питань приймає не міжвідомча комісія Мінветеранів, а комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони (п. 5 Порядку від 20 серпня 2014 р. № 413).

Відтак, надані позивачем разом із заявою документи не дають підстав вважати, що він входив до складу добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і як наслідок брав безпосередню участь у складі таких формувань в антитерористичній операції.

Щодо свідчень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.06.2018, а також ОСОБА_4 від 05.03.2020, то суд погоджується із аргументами відповідача про відсутність підстав для їх врахування при вирішення питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій із таких мотивів.

Як передбачено абз. 7 п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII та п. 4 Порядку від 20 серпня 2014 р. № 413, до уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких повинен бути засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період, за який вони свідчать.

Натомість хоча і підпис на свідченнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.06.2018, та ОСОБА_4 від 05.03.2020 засвідчений нотаріально, разом із ними не надано документального підтвердження участі вказаних осіб, саме у період за який вони свідчать, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Тому, комісією відповідача такі свідчення правомірно не взято до уваги при вирішенні спірного питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що Міжвідомчою комісією правомірно прийнято рішення яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій, з огляду на відсутність підстав передбачених п. 21. ч. 1 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII. Тому оскаржуване рішення оформлене протоколом від 25.06.2020 № 3 є правомірним та скасуванню не підлягає. Відтак, у задоволенні вимог адміністративного позову слід відмовити.

При вирішенні процесуального питання про розподіл судових витрат суд не встановив їх понесення учасниками справи.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ;

Відповідач: Міністерство в справах ветеранів України - пров. Музейний, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 42657144.

Суддя Богоніс Михайло Богданович