Рішення № 94696756, 04.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 лютого 2021 р. Справа № 120/5985/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, у 2018 року позивачці призначено пенсію по інвалідністю відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при цьому позивачка продовжувала працювати на державній службі, звідки звільнилась у вересні 2020 року. Станом на 01.05.2016 року стаж роботи позивачки на державній службі склав 21 рік 08 місяців 21 день. Позивачка вважає, що має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж роботи на посаді державної служби понад 10 років та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме на пенсію державного службовця. Однак, рішенням від 12.10.2020 № 025550000986 відповідач відмовив позивачці в переведені на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" з тих мотивів, що право на таку пенсію позивачка набуде після досягнення 60-річного віку.

Позивачка з таким рішенням відповідача не погоджується, вказує на його протиправність, у зав`язку з чим звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою суду відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право, зокрема, жінки. які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України №1058 право на пенсію за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з поданими документами ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року перебувала на державній службі. Водночас, згідно з матеріалами пенсійної справи станом на 01.05.2016 стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, становив лише 17 років 05 місяців 24 дні. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 досягла віку 55 років 06 місяців 25 днів.

Отже, враховуючи вище зазначені обставини, Головне управління вважає, що після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-УІИ, та мають вік і страховий стаж, що передбачені ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІУ .

Особи з інвалідністю із числа державних службовців з 01 травня 2016 року втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІУ у встановлених ст. 33 цього Закону розмірах.

Головне управління вважає, що право на призначення пенсії відповідно до Закону України №3723-ХІІ в ОСОБА_1 виникне лише після досягнення нею 60 річного віку.

Враховуючи наведене відповідач вважає свою відмову обґрунтованою і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З"ясувавши доводи сторін, дослідивши подані докази, суд встановив, що відповідно до акта огляду МСЕК від 17.07.2018 позивачці встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново та з серпня 2018 року позивачка отримує пенсію за інвалідністю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з наказом № 36-нк від 24.09.2020 позивачку звільнено з посади начальника відділу управління персоналом та організаційної роботи Управління соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації Вінницькій області у зв`язку з скороченням посади.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця згідно з ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Відповідно до довідки від 05.10.2020 №01-16-975 підтверджено стаж державної служби позивачки станом на 05.10.2020 - 26 років 01 місяць 25 днів, в тому числі станом на 01.05.2016 - 21 рік 08 місяців 21 день.

До заяви про перерахунок пенсії було надано довідку про складові заробітної плати позивачки (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 05.10.2020 №01-16-985/1 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 05.10.2020 № 01-16/985/1.

Рішенням від 12.10.2020 відповідач відмовив позивачці у переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця, зазначивши, що відповідно до ст. 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу", з 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право, зокрема, жінки. які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно з поданими документами ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року перебувала на державній службі. Водночас, згідно з матеріалами пенсійної справи станом на 01.05.2016 стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, становив лише 17 років 05 місяців 24 дні. При цьому після набрання чинності Законом України № 889-VІІІ підстав для зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періоду роботи з 01.11.1988 по 01.01.1993 року в Липовецькому РАПО немає.

Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 досягла віку 55 років 06 місяців 25 днів.

Отже, враховуючи вище зазначені обставини, Головне управління вважає, що після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-УІИ, та мають вік і страховий стаж, що передбачені ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІУ .

Також у рішенні відповідач зазначив, що позивачка набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ після досягнення нею 60-річного віку.

Позивачка вказану відмову пенсійного органу вважає протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-ХІІ) втратив чинність відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ч. 1. ст. 37 Закону № 3723-ХІІ).

Частиною дев`ятою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Судом встановлено, що стаж позивачки на державній службі становить понад 20 років ( 26 років 01 місяць 25 днів станом на день звільнення - 05.10.2020 ) і вона є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 078346.

На час набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-УІІІ позивачка працювала на посаді державного службовця та мала вислугу років понад 20 років (21 рік 08 місяців 21 день станом на 01.05.2016 ).

Відтак, оскільки позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд вважає, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з ст. 37 Закону № 3723-XII, та, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Посилання відповідача, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, то суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Аналогічний правовий висновок щодо подібних правовідносин викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 (у справі № 822/524/18).

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:

типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;

зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для з зразкового рішення.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 прийнято рішення, яким задоволено позов фізичної особи про визнання протиправною відмову Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у здійсненні переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 31.01.2018 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 31.01.2018.

Вирішуючи зазначену зразкову справу на користь позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість доводів пенсійного органу, згідно з якими законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, тобто підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж. При цьому судом касаційної інстанції зроблено висновок, що Закон України № 3723-XІІ не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою як досягнення певного віку, а також наголошено на тому, що пенсійний орган, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми закону на свій розсуд і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства.

Отже, суд визнає цю справу типовою та приходить до переконання, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.

Відтак позовні вимоги про визнання протиправним оскаржуваного рішення за № 025550000986 від 12.10.2020 та зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачці з ІНФОРМАЦІЯ_1 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XІІ у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках Управління соціального захисту населення Липовецької РДА Вінницької області № 01-15/958/1, № 01-16/985/1 від 05.10.2020, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності свого рішення, суд приходить до переконання, що відмова відповідача у переведенні позивачки на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ є необґрунтованою та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 025550000986 від 12.10.2020 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за інвалідністю відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках Управління соціального захисту населення Липовецької РДА Вінницької області №01-15/958/1, № 01-16/985/1 від 05.10.2020.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна