Рішення № 94695744, 08.02.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м.Харків Справа № 913/657/20

Провадження №15/913/657/20

За позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (вул.Промислова, буд.17, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

до Фізичної особи-підприємця Контамірова Іллі Юрійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 145 201 грн 29 коп.

Суддя Смола С.В.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі - ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ») 01.12.2020 звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Контамірова Іллі Юрійовича (далі - ФОП Контаміров І.Ю.) про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 100 964 грн 02 коп., пені в сумі 17 101 грн 87 коп., 3% річних у сумі 8 023 грн 57 коп., інфляційних нарахувань у сумі 19 111 грн 75 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Контаміров І.Ю. з 22.08.2002 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Згідно рішення Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 01.11.2005 №1897 указану квартиру виведено з житлового фонду та прийнято в експлуатацію приміщення магазину промислових товарів.

Позивачем неодноразово направлялися відповідачеві типові договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, але останній відмовлявся від їх укладення.

Зазначив, що нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2, не обладнано приладом обліку теплової енергії, а відсутність письмового договору не є підставою для звільнення від оплати боргу за період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року.

У зв`язку з неоплатою відповідачем заборгованості за надані послуги, позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні нарахування.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2020 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзивом від 05.01.2021 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що в приміщенні відповідача радіатори опалення відключені ще з січня 2011 року, тобто ФОП Контаміров І.Ю. вже біля десяти років не користується послугами позивача.

Між сторонами був укладений договір від 01.11.2005 №443 про постачання теплової енергії в гарячій воді. Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.12.2011 у справі №1/200пд/2011 встановлено, що договір між сторонами фактично припинений з 22.09.2011.

Зазначив, що оскільки Контаміров І.Ю. є власником приміщення у будинку АДРЕСА_3 , тому спір між юридичною особою та фізичною особою слід розглядати у Сєвєродонецькому міському суді.

Відповідач не сплачував послуги позивача, оскільки не отримував від нього ніяких рахунків та претензій.

Також заявив про застосування до заявлених вимог позовної давності.

Позивач у письмових поясненнях від 18.01.2021 №06-05/1-9 (відповіді на відзив) зазначив, що єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відсутність між сторонами укладеного договору за наявності доказів надання відповідних послуг не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували припинення ведення господарської діяльності у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначив, що ним неодноразово направлялись відповідачеві типові договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та щомісячно направлялись рахунки, які є одночасно актами передавання-приймання (надання послуг з централізованого опалення).

Відповідач заперечень на відповідь на відзив у встановлений судом строк не подав.

Частиною 8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

22.08.2002 між ОСОБА_2 та Контаміровим І.Ю. укладений договір дарування квартири, за умовами якого гр. ОСОБА_2 подарував, а гр. Контаміров І.Ю. прийняв у дар квартиру АДРЕСА_2 . Відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданій Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації 22.08.2002 за №2219 відчужувана квартира АДРЕСА_4 - двокімнатна, на 1 поверсі, 5-ти поверхового будинку, загальною площею 43,20 кв.м, жилою площею 27,40 кв.м (п.1 договору).

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 01.11.2005 №1897 «Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію приміщення магазину промислових товарів, реконструйованого з квартир, за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7» вирішено вивести квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2 з житлового фонду (п.2 рішення); гр. Контамірову І.Ю. укласти договори з постачальниками комунальних послуг (п.3 рішення).

21.12.2005 Сєвєродонецькою міською радою Контамірову І.Ю. видано свідоцтво про право власності на приміщення магазину промислових товарів серії НОМЕР_1 .

18.01.2012 позивач направив відповідачеві договір на постачання теплової енергії в гарячій воді, який ФОП Контаміровом І.Ю. не підписав.

Як зазначив позивач, нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 , який обладнано системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об`єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення житлового будинку АДРЕСА_2. Технічної можливості відключення окремих приміщень від централізованого опалення у даному житловому будинку не передбачено.

У опалювальні сезони 2015-2016 років у період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, 2016-2017 років у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, 2017-2018 років у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, 2018-2019 років у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, 2019-2020 у період з листопада 2019 року по квітень 2020 року позивач надав відповідачеві послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 100 964 грн 10 коп.

Відповідач надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у спірний період не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відносно доводів відповідача щодо підсудності вказаної справи Сєвєродонецькому міському суду суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 01.11.2005 №1897 «Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію приміщення магазину промислових товарів, реконструйованого з квартир, за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7» квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2 виведені з житлового фонду та прийняті в експлуатацію під приміщення магазину промислових товарів.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Контаміров Ілля Юрійович зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 29.07.1994, дата запису - 04.01.2006, номер запису - 23830170000001991.

Отже, оскільки спірне приміщення використовується ФОП Контаміровим І.Ю. з метою здійснення підприємницької діяльності, даний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

З огляду на викладене вказані доводи відповідача судом відхиляються.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV (далі - Закон №1875-IV), який набрав чинності 30.07.2004 та діяв до 30.04.2019.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживачем у розумінні Закону №1875-IV є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг (ч.2 ст.3 Закону №1875-IV).

Згідно зі ст.13 Закону №1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону №1875-IV передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву кореспондує визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.32 Закону №1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

01.05.2019 набув чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII), предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч.1 ст.2 Закону №2189-VIII).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону №2189-VIII передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву кореспондує визначений ч.1 ст.9 цього Закону обов`язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтями 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачена обов`язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергопостачальником і споживачем.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій виробника/виконавця послуг і споживача.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відтак правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 03.06.2019 у справі № 904/2588/18, від 03.12.2019 у справі №917/119/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.

Відносно доводів відповідача про те, що в приміщенні відповідача за адресою: АДРЕСА_2 відключені радіатори та посилання на протокол про притягнення до адміністративної відповідальності від 05.01.2011 і постанову про адміністративне правопорушення від 10.01.2011 суд зазначає наступне.

Пунктом 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (із змінами), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила №630) передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 (далі - Порядок №4), який діяв до 16.09.2019, цей Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Згідно з п.1.2 розділу 1 Порядку №4 для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії. Засідання постійно діючої міжвідомчої комісії відбуваються у міру потреби, але не рідше одного разу на місяць.

Розділом 2 Порядку №4 визначено порядок розгляду та прийняття рішення про відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Відповідно до п.2.1 розділу 2 Порядку №4 для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно з п.п.2.5, 2.6, 2.7 Порядку №4 відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води.

Суд бере до уваги, що вказаним Порядком №4 не передбачена можливість відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяється таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Суд зауважує, що 17.09.2019 набув чинності наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води» (далі - Порядок №169).

Відповідно до п.1 розділу І Порядку №169 цей Порядок визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Розділом ІІ Порядку №169 встановлений порядок відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП.

Так, п.3 розділу ІІ Порядку №169 передбачено, що власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №169 передбачено, що рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.

Відповідачем доказів дотримання положень Порядку №4 або Порядку №169 при відключенні радіаторів опалення від системи теплопостачання будинку суду не надано.

Суд приходить до висновку про те, що надані відповідачем протокол про притягнення до адміністративної відповідальності від 05.01.2011 та постанова про адміністративне правопорушення від 10.01.2011 не є належним доказом відключення приміщення відповідача від системи централізованого опалення у відповідності із вимогами чинного законодавства, а тому вказані докази судом до уваги не беруться.

Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла.

Інших доказів на підтвердження факту правомірного відключення приміщень від мережі централізованого опалення з дотриманням вимог чинного законодавства відповідачем не надано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати, що опалювальна площа приміщення магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, інша ніж визначена позивачем та вказана в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Зазначені доводи відповідача судом відхиляються.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки письмового договору між сторонами укладено не було, позивач направляв відповідачеві відповідні рахунки-акти (а.с.42, 44, 47, 49, 51, 54, 57, 60, 62, 65, 67, 70, 73, 76, 79, 81, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 123, 126), про що свідчать описи вкладення (а.с.40, 44, 47, 49, 51, 54, 57, 60, 62, 65, 67, 70, 73, 76, 79, 81, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 123, 126), реєстри розсилки цінних листів (а.с.43, 45, 48, 50, 52, 55, 58, 61, 63, 66, 68, 71) та списки згрупованих поштових відправлень (а.с.46, 53, 56, 59, 64, 69, 72, 74-75, 77-78, 80, 82, 84, 85, 87-88, 90, 91, 93-94, 96-97, 99-100, 102-103, 105-106, 108-109, 111-112, 114-115, 117-118, 120-122, 124-125, 127-129).

Суд бере до уваги, що у вказаних рахунках-актах позивачем зазначались, зокрема, кількість поставленої відповідачеві теплової енергії (у Гкал); період надання послуг, кількість днів, тариф та загальна сума наданих послуг.

Кількість поставленої відповідачеві теплової енергії визначалась позивачем з урахуванням загальної площі приміщення відповідача, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яка вказана в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, та з огляду на відсутність у вказаному приміщенні окремих приладів обліку.

Суд зауважує, що відповідачем не оспорюється ані кількість поставленої йому теплової енергії у спірній період, ані її розрахунок, наведений у відповідних рахунках-актах.

Крім того, позивачем направлялись відповідачеві претензії про сплату боргу (а.с.130-143).

Указані рахунки та претензії направлялись відповідачеві за його адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1, засобами поштового зв`язку (цінними та рекомендованими листами).

Ураховуючи вищезазначене доводи відповідача про те, що йому не направлялись відповідні рахунки судом відхиляються.

Факт надання послуги до приміщення відповідача підтверджується актами про включення/відключення теплоустановок від 22.10.2015 (а.с.39), від 22.10.2016 (а.с.40), від 31.10.2017 (а.с.40), від 12.11.2018 (а.с.41), від 02.11.2019 (а.с.41).

Як зазначив позивач, вартість 1 Гкал теплової енергії, що поставлялась відповідачу, становила:

- з 01.05.2015 по 31.10.2015 тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 707 грн 73 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП України від 30.04.2015 №1384 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»;

- з 01.11.2015 по 31.01.2016 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 642 грн 61 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП України від 29.10.2015 №2960 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП»;

- з 01.02.2016 по 30.09.2016 тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 617 грн 14 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП України від 28.01.2016 №54 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП»;

- з 01.10.2016 по 01.12.2016 тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 429 грн 43 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП України від 29.09.2016 №1757 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП»;

- з 02.12.2016 по 23.02.2017 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 780 грн 97 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП України від 02.12.2016 №2126 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП»;

- з 24.02.2017 по 11.10.2018 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 792 грн 58 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП України від 01.02.2017 №151 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП»;

- з 12.10.2018 по 31.12.2018 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 2 067 грн 74 коп. (без ПДВ) відповідно до рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання на 2018 рік для категорій: населення, бюджетні установи та інші споживачі м.Сєвєродонецька, яких обслуговує ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» від 10.10.2018 №750 та наказу ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» від 17.10.2018 №137 «Про застосування тарифів на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів»;

- 01.01.2019 тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 2 635 грн 40 коп. (без ПДВ) відповідно до рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання для категорій: бюджетні установи та інші споживачі м.Сєвєродонецька, яких обслуговує ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» від 28.12.2018 №1031 та наказу ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» від 08.01.2019 №01 «Про застосування тарифів на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів».

Опалювальний сезон 2015-2016 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 08.09.2015 №449 «Про початок опалювального сезону 2015-2016 років» з 10.10.2015.

Завершено опалювальний сезон 2015-2016 років на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 05.04.2015 №140 «Про завершення опалювального періоду 2015-2016 років» 05.04.2016.

Опалювальний сезон 2016-2017 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 11.10.2016 №537 «Про початок опалювального сезону 2016-2017 років» з 17.10.2016.

Завершено опалювальний сезон 2015-2016 років на підставі розпорядження міського голови Сєвєродонецької міської ради від 06.04.2016 №184 «Про завершення опалювального періоду 2016-2017 років» 01.04.2017.

Опалювальний сезон 2017-2018 років було розпочато на підставі розпорядження міського голови Сєвєродонецької міської ради від 18.10.2017 №516 «Про початок опалювального сезону 2017-2018 років» з 20.10.2017.

Завершено опалювальний сезон 2017-2018 років на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 06.04.2017 №217 «Про завершення опалювального періоду 2017-2018 років» 08.04.2018.

Опалювальний сезон 2018-2019 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 10.10.2018 №752 «Про початок опалювального сезону 2018-2019 років» з 15.10.2018.

Завершено опалювальний сезон 2018-2019 років на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 26.03.2019 №379 «Про завершення опалювального періоду 2018-2019 років» 10.04.2019.

Опалювальний сезон 2019-2020 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 18.10.2019 №1093 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 30.09.2019 №1035 «Про початок опалювального сезону 2019-2020 років» з 28.10.2019.

Завершено опалювальний сезон 2019-2020 років на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 03.04.2020 №212 «Про завершення опалювального періоду 2019-2020 років» 15.04.2020.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості суду не подав.

Таким чином, позивачем доведено існування у відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, з жовтня 2016 року по березень 2017 року, з жовтня 2017 року по березень 2018 року, з листопада 2018 року по квітень 2019 року, з листопада 2019 року по квітень 2020 року в сумі 100 964 грн 10 коп. і в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

У відзиві від 05.01.2021 відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності до всіх заявлених позовних вимог.

Розглядаючи вказане клопотання, викладене у відзиві, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Підпунктом 4.1 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст.261 ЦК України.

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.2 вказаної статті за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Господарський суд враховує, що щомісячна поставка позивачем відповідачеві теплової енергії є окремим зобов`язанням у розумінні приписів ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, яке має свій строк (термін) виконання, з огляду на що початок позовної давності для стягнення оплати за поставлену в кожному місяці кількості теплової енергії необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання споживачем цього зобов`язання.

Також суд бере до уваги дати надсилання позивачем відповідачеві рахунків-актів на сплату заборгованості за договором.

При визначенні строку виконання зобов`язання з оплати поставленої в жовтні 2015 року-квітні 2016 року, жовтні 2016 року-березні 2017 року, жовтні 2017 року - березні 2018 року, листопаді 2018 року - квітні 2019 року, листопаді 2019 року - квітні 2020 року теплової енергії суд враховує Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 (далі - Нормативи).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Нормативів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно з п.2 розділу ІІ Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У даному випадку рахунки направлялись позивачем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, з огляду на що слід застосовувати п.2 розділу ІІ Нормативів.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.10.2015 №6682 (12.11.2015), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 14-15 листопада 2015 року були вихідними днями) 17.11.2015. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 24.11.2015, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в жовтні 2015 року теплову енергію буде 25.11.2015.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 30.11.2015 №6682 (15.12.2015), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 18.12.2015. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 25.12.2015, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в листопаді 2015 року теплову енергію буде 26.12.2015.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.12.2015 №6682 (15.01.2016), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 16-17 січня 2016 року були вихідними днями) 20.01.2016. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 27.01.2016, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в грудні 2015 року теплову енергію буде 28.01.2016.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.01.2016 №6682 (12.02.2016), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 13-14 лютого 2016 року були вихідними днями) 17.02.2016. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 24.02.2016, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в січні 2016 року теплову енергію буде 25.02.2016.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 29.02.2016 №6682 (11.03.2016), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 12-13 березня 2016 року були вихідними днями) 16.02.2016. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 23.03.2016, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в лютому 2016 року теплову енергію буде 24.03.2016.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.03.2016 №6682 (21.04.2016), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 23-24 квітня 2016 року були вихідними днями) 03.05.2016. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 10.05.2016, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в березні 2016 року теплову енергію буде 11.05.2016.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 30.04.2016 №6682 (17.05.2016), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 20.05.2016. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 27.05.2016, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в квітні 2016 року теплову енергію буде 28.05.2016.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.10.2016 №6682 (28.11.2016), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 01.12.2016. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 08.12.2016, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в жовтні 2016 року теплову енергію буде 09.12.2016.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 30.11.2016 №6682 (14.12.2016), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 17-18 грудня 2016 року були вихідними днями) 19.12.2016. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 26.12.2016, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в листопаді 2016 року теплову енергію буде 27.12.2016.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.12.2016 №6682 (12.01.2017), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 15-16 січня 2017 року були вихідними днями) 17.01.2017. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 24.01.2017, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в грудні 2016 року теплову енергію буде 25.01.2017.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.01.2017 №6682 (13.02.2017), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 16.02.2017. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 23.02.2017, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в січні 2017 року теплову енергію буде 24.02.2017.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 28.02.2017 №6682 (20.03.2017), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 23.03.2017. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 30.03.2017, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в лютому 2017 року теплову енергію буде 31.03.2017.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.03.2017 №6682 (14.04.2017), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 15-16 квітня 2017 року були вихідними днями) 19.04.2017. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 26.04.2017, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в березні 2017 року теплову енергію буде 27.04.2017.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.10.2017 №6682 (10.11.2017), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 11-12 листопада 2017 року були вихідними днями) 15.11.2017. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 22.11.2017, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в жовтні 2017 року теплову енергію буде 23.11.2017.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 30.11.2017 №6682 (18.12.2017), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 21.12.2017. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 28.12.2017, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в листопаді 2017 року теплову енергію буде 29.12.2017.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.12.2017 №6682 (30.01.2018), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 02.02.2018. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 09.02.2018, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в грудні 2017 року теплову енергію буде 10.02.2018.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.01.2018 №6682 (14.02.2018), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 17-18 лютого 2018 року були вихідними днями) 21.02.2018. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 28.02.2018, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в січні 2018 року теплову енергію буде 01.03.2018.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 28.02.2018 №6682 (16.03.2018), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 17-18 березня 2018 року були вихідними днями) 21.03.2018. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 28.03.2018, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в лютому 2018 року теплову енергію буде 29.03.2018.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 30.11.2018 №6682 (12.12.2018), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 15-16 грудня 2018 року були вихідними днями) 17.12.2018. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 24.12.2018, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в листопаді 2018 року теплову енергію буде 25.12.2018.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.12.2018 №6682 (21.01.2019), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 24.01.2019. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 31.01.2019, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в грудні 2018 року теплову енергію буде 01.02.2019.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.01.2019 №6682 (19.02.2019), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 22.02.2019. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 01.03.2019, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в січні 2019 року теплову енергію буде 02.03.2019.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 28.02.2019 №6682 (18.03.2019), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 21.03.2019. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 28.03.2019, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в лютому 2019 року теплову енергію буде 29.03.2019.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.03.2019 №6682 (25.04.2019), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 27-28 квітня 2019 року були вихідними днями) 30.04.2019. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 07.05.2019, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в березні 2019 року теплову енергію буде 08.05.2019.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 30.04.2019 №6682 (17.05.2019), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 18-19 травня 2019 року були вихідними днями) 22.05.2019. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 29.05.2019, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в квітні 2019 року теплову енергію буде 30.05.2019.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 30.11.2019 №6682 (12.12.2019), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 14-15 грудня 2019 року були вихідними днями) 17.12.2019. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 24.12.2019, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в листопаді 2019 року теплову енергію буде 25.12.2019.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.12.2019 №6682 (11.01.2020), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 12 січня 2020 року було вихідним днем) 15.01.2020. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 22.01.2020, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в грудні 2019 року теплову енергію буде 23.01.2020.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.01.2020 №6682 (13.02.2020), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 15-16 лютого 2020 року були вихідними днями) 18.02.2020. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 25.02.2020, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в січні 2020 року теплову енергію буде 26.02.2020.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 29.02.2020 №6682 (16.03.2020), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві 19.03.2020. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 26.03.2020, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в лютому 2020 року теплову енергію буде 27.02.2020.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 31.03.2020 №6682 (28.04.2020), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 1, 2 та 3 травня 2020 року були святковими та вихідними днями) 04.05.2020. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 11.05.2020, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в березні 2020 року теплову енергію буде 12.05.2020.

Ураховуючи день відправки рахунку-акту від 30.04.2020 №6682 (21.05.2020), та те, що він направлений в межах одного населеного пункту м.Сєвєродонецька, слід вважати його врученим відповідачеві (з урахуванням того, що 23-24 травня 2020 року були вихідними днями) 26.05.2020. Таким чином семиденний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, закінчився 02.06.2020, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в квітні 2020 року теплову енергію буде 03.06.2020.

Ураховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 01.12.2020 (відповідно до дати оформлення поштового відправлення за трек-номером 9340602284253, яким направлена до господарського суду позовна заява від 27.11.2020 №06-05/1-52), трирічна позовна давність є такою, що спливла за зобов`язаннями зі сплати заборгованості за поставлену теплову енергію у жовтні 2015 року - квітні 2016 року, жовтні 2016 року - березні 2017 року, жовтні 2017 року.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Господарський суд зауважує, що позивачем не надано доказів поважності причин пропущення позовної давності для звернення з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за вказані місяці, у матеріалах справи такі докази також відсутні.

Підпунктом 2.3 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів» передбачено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

З огляду на викладене, зважаючи на подане відповідачем клопотання про застосування позовної давності у зв`язку з її спливом, суд приходить до висновку про необхідність відмови ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» у задоволенні позову в частині стягнення з ФОП Контамірова І.Ю. заборгованості за поставлену теплову енергію у жовтні 2015 року - квітні 2016 року, жовтні 2016 року - березні 2017 року, жовтні 2017 року в загальній сумі 41 523 грн 55 коп.

Ураховуючи вищевикладене стягненню з відповідача підлягає заборгованість за поставлену теплову енергію в гарячій воді за листопад 2017 року - березень 2018 року, листопад 2018 року - квітень 2019 року, листопад 2019 року - квітень 2020 року в сумі 59 440 грн 55 коп.

Також суд зазначає наступне.

Підпунктом 5.3 п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу).

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на зобов`язання з оплати поставленої теплової енергії в жовтні 2015 року - квітні 2016 року, жовтні 2016 року - березні 2017 року, жовтні 2017 року в сумі 5 060 грн 09 коп. та 15 323 грн 22 коп. відповідно.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 24.12.2019 по 01.12.2020, нарахованої за зобов`язаннями за поставлену теплову енергію з листопада 2019 року по квітень 2020 року в сумі 17 101 грн 87 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23).

Зазначений Закон був чинним у спірний період.

Отже, цей Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб`єктами підприємницької діяльності.

Суд бере до уваги, що кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності укладеного письмового договору.

Судом було перевірено розрахунок пені (а.с.146), наданий позивачем та встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення.

Як уже зазначалось, початком періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем відповідачеві в листопаді 2019 року теплову енергію буде 25.12.2019, у грудні 2019 року - 23.01.2020, у січні 2020 року - 26.02.2020, у лютому 2020 року - 27.02.2020, у березні 2020 року - 12.05.2020, у квітні 2020 року - 03.06.2020.

У той же час нарахування пені здійснено в межах шестимісячного строку та у відповідності до положень діючого законодавства, розрахунок є арифметично правильним.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 25.12.2019 по 01.12.2020, нарахованої за зобов`язаннями за поставлену теплову енергію з листопада 2019 року по квітень 2020 року в сумі 17 101 грн 87 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.11.2017 по 30.09.2020 у сумі 2 963 грн 48 коп. та інфляційних втрат за період з січня 2018 року по вересень 2020 року, нарахованих за зобов`язаннями з поставки теплової енергії в гарячій воді за листопад 2017 року - березень 2018 року, листопад 2018 року - квітень 2019 року, листопад 2019 року - квітень 2020 року суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.147-148), суд вважає його неправильним, оскільки ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» не враховано, що у 2020 році 366 днів, а не 365 як зазначив позивач у розрахунку, та невірно визначено початок періоду прострочення за зобов`язаннями поставленої теплової енергії в листопаді 2017 року - лютому 2018 року, листопаді 2018 року - квітні 2019 року, листопаді 2019 року - квітні 2020 року.

Суд зауважує, що при розгляді вимоги про стягнення заборгованості у спірний період вже були встановлені та вказані належні дати початку періоду прострочення виконання кожного зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми «Законодавство» у межах заявлених позивачем періодів:

Місяць надання послугСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування 3% річнихКількість днів простроченняСума 3% річних, грнЛистопад 2017по 28.12.2017 (включно)2 892,1329.12.2017-30.09.20201007239,20Грудень 2017по 10.02.2018 (включно)3 646,7811.02.2018-30.09.2020963288,42Січень 2018по 28.02.2018 (включно)5 075,3201.03.2018-30.09.2020945393,89Лютий 2018по 28.03.2018 (включно)4 797,3729.03.2018-30.09.2020917361,28Березень 2018по 01.05.2018 (включно)4 933,6802.05.2018-30.09.2020883357,76Листопад 2018по 24.12.2018 (включно)3 446,7525.12.2018-30.09.2020646182,80Грудень 2018по 31.01.2019 (включно)5 609,3001.02.2019-30.09.2020608279,97Січень 2019по 01.03.2019 (включно)4 781,0502.03.2019-30.09.2020579227,23Лютий 2019по 28.03.2019 (включно)3 773,7129.03.2019-30.09.2020552170,98Березень 2019по 07.05.2019 (включно)2 899,0608.05.2019-30.09.2020512121,82Квітень 2019по 29.05.2019 (включно)483,5330.05.2019-30.09.202049019,44Листопад 2019по 24.12.2019 (включно)2 779,5625.12.2019-30.09.202028164,03Грудень 2019по 22.01.2020 (включно)3 575,0223.01.2020-30.09.202025273,84Січень 2020по 25.02.2020 (включно)3 876,5326.02.2020-30.09.202021869,27Лютий 2020по 26.03.2020 (включно)3 438,8527.03.2020-30.09.202018852,99Березень 2020по 11.05.2020 (включно)2 368,9912.05.2020-30.09.202014227,57Квітень 2020по 02.06.2020 (включно)1 062,9203.06.2020-30.09.202012010,45 Всього:2 940,94

Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 3% річних за період з 29.12.2017 по 30.09.2020 у сумі 2 940 грн 94 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2018 року по вересень 2020 року, нарахованих за зобов`язаннями з поставки теплової енергії в гарячій воді за листопад 2017 року - березень 2018 року, листопад 2018 року - квітень 2019 року, листопад 2019 року - квітень 2020 року, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Також суд бере до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Так, Верховний Суд зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд зауважує, що за зобов`язаннями січня 2019 року, березня 2019 року, березня-квітня 2020 року, початком періоду прострочення буде 02.03.2019, 08.05.2019, 12.05.2020, 02.06.2020 відповідно, тобто дата до 15 числа місяця, а тому і нарахування інфляційних втрат має здійснюватися з урахуванням кожного з цих місяців, а не з наступного, як зроблено позивачем.

Відтак, позивачем невірно визначено початок періоду прострочення за зобов`язаннями січня 2019 року, березня 2019 року, березня-квітня 2020 року.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми «Законодавство»:

№ і дата рахункуСтрок оплатиСума заборгованості, в грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняЗаявлена сума інфляції, грнСума інфляції за розрахунком суду, грнСума інфляції, що підлягає стягненню, грнЛистопад 2017по 28.12.2017 (включно)2 892,13Січень 2018-вересень 2021116,2467,74468,53467,74Грудень 2017по 10.02.2018 (включно)3 646,78Лютий 2018-вересень 2020114,5527,18528,78527,18Січень 2018по 28.02.2018 (включно)5 075,32Березень 2018-вересень 2020113,4681,88680,10680,10Лютий 2018по 28.03.2018 (включно)4 797,37Квітень 2018-вересень 2020112,2585,33585,28585,28Березень 2018по 01.05.2018 (включно)4 933,68Травень 2018-вересень 2020111,3558,02557,51557,51Листопад 2018по 24.12.2018 (включно)3 446,75Січень 2019-вересень 2020105,8200,81199,91199,91Грудень 2018по 31.01.2019 (включно)5 609,30Лютий 2019-вересень 2020104,8268,04269,25268,04Січень 2019по 01.03.2019 (включно)4 781,05Березень 2019-вересень 2020104,3159,07205,59159,07Лютий 2019по 28.03.2019 (включно)3 773,71Квітень 2019-вересень 2020103,386,95124,5386,95Березень 2019по 07.05.2019 (включно)2 899,06Травень 2019-вересень 2020102,346,1866,6846,18Квітень 2019по 29.05.2019 (включно)483,53Червень 2019-вересень 2020101,67,707,747,70Листопад 2019по 24.12.2019 (включно)2 779,56Січень 2020-вересень 2020101,747,3547,2547,25Грудень 2019по 22.01.2020 (включно)3 575,02Лютий 2020-вересень 2020101,553,6453,6353,63Січень 2020по 25.02.2020 (включно)3 876,53Березень 2020-вересень 2020101,87069,7869,78Лютий 2020по 26.03.2020 (включно)3 438,85Квітень 2020-вересень 202010134,3134,3934,31Березень 2020по 11.05.2020 (включно)2 368,99Травень 2020-вересень 2020100,2-2,454,74- 2,45Квітень 2020по 02.06.2020 (включно)1 062,92Червень 2020-вересень 202099,9-3,22- 1,10-3,22 Разом:3 788,533 902,593 784,96

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених позивачем інфляційних втрат за кожний місяць надання послуг (окремим зобов`язанням), стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за період з січня 2018 року по вересень 2020 року, нараховані за зобов`язаннями з поставки теплової енергії в гарячій воді за листопад 2017 року - березень 2018 року, листопад 2018 року - квітень 2019 року, листопад 2019 року - квітень 2020 року, у сумі 3 784 грн 96 коп.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до Фізичної особи-підприємця Контамірова Іллі Юрійовича задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Контамірова Іллі Юрійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», вул.Промислова, буд.17, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 00131050, заборгованість у сумі 59 440 грн 55 коп., пеню в сумі 17 101 грн 87 коп., 3% річних у сумі 2 940 грн 94 коп., інфляційні втрати в сумі 3 784 грн 96 коп., судовий збір у сумі 1 249 грн 03 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

4. Учасники справи:

Позивач: Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (вул.Промислова, буд.17, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 00131050).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Контаміров Ілля Юрійович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. Смола