Вирок № 94690764, 08.02.2021, Карлівський районний суд Полтавської області

08.02.2021

єдиний унікальний номер справи 540/541/19

номер провадження 1-кп/531/5/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Попова М.С.,

за участю секретаря - Клименко Т.М.,

прокурора - Сошин В.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Янка О.О.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Чолана М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Михайлівка, Машівського району, Полтавської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта вища, пенсіонерка, не депутата, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 13 травня 2019 року, близько 12 години 40 хвилин, перебувала поряд із домогосподарством ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 . В цей час у ОСОБА_1 виникла сварка із ОСОБА_2 на ґрунті неприязних відносин, у ході якої у ОСОБА_1 виник прямий злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання ОСОБА_1 , знаходячись на земельній ділянці поряд із домогосподарством за вище вказаною адресою, стоячи прямо перед ОСОБА_2 , долонею та нігтями правої руки нанесла їй п`ять ударів по обличчю та п`ять ударів по шиї та грудній клітині, чим спричинила їй тілесні ушкодження у вигляді поверхневої ранки в ділянці мочки лівого вуха, садна-подряпини на обличчі праворуч, правій та лівій молочній залозах, які, згідно висновку експерта №41 від 15 травня 2019 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, не визнала та пояснила, що на початку травня 2019 року по обіді, на відстані близько трьох метрів від господарства потерпілої, на земельній ділянці ОСОБА_3 , потерпіла підбігла до неї та почала ображати нецензурною лайкою, погрожувала, штовхала та вдарила торбою, в якій була камінюка , від чого обвинувачена впала. Потім вона почала захищатись та пам`ятає, як, можливо, зірвала сережку, а пізніше ще і ланцюжок з шиї потерпілої. Коли захищалась від потерпілої, вважає, що це була самооборона. Свідки в конфлікт не втручались. Чи бачила кров у потерпілої, не пам`ятає. Слідчий надавав обвинуваченій направлення на СМЕ, але не проходила його, бо для цього потрібно було їхати в м. Карлівку. Після конфлікту з потерпілою не спілкувалась та пробачення не просила, бо не визнає своєї вини. Зірваний ланцюжок бачила на тротуарі, а сережку не знайшли. Вважає, що потерпіла її потім знайшла. Свідок ОСОБА_5 за проханням самої обвинуваченої обшукував її та підтвердив, що у неї сережки немає, а вона пошуткувала, що проковтнула сережку.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 13 травня 2019 року йшла додому на обідню перерву. Проходячи повз бані побачила як ОСОБА_3 з іншими особами проганяли ОСОБА_1 зі своєї ділянки на ділянку потерпілої. Остання обігнала обвинувачену та стала перед нею, забороняючи прохід по своїй земельній ділянці. Обвинувачена почала наносити потерпілій тілесні ушкодження - била руками та шкрябалась. Потерпіла впала, а обвинувачена продовжувала бити її чоботами по ногах. В ході конфлікту остання порвала ланцюжок потерпілої та зірвала сережку, яку не знайшли. ОСОБА_2 не наносила тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , лише вдарила ногою по відру, яке було в руці обвинуваченої, та вибила його з рук, коли вона схватила потерпілу за футболку. У потерпілої в результаті конфлікту було розідране обличчя з правого боку та розірване ліве вухо. Коли до них підбігли сусіди, обвинувачена перестала бити та пішла. З обвинуваченою не примирились, хоча і пропонувала їй повернути сережку або відшкодувати вартість пари сережок та про все забути.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_5 пояснив, що знає обвинувачену та потерпілу, неприязних стосунків з ними немає. 13 травня 2019 року перебував в своєму будинку. Почув як почала кричати його дружина про те, що сусідки б`ються. Вибігши з будинку метрів за десять від себе побачив як ОСОБА_1 нанесла 3-4 удари ногами ОСОБА_2 , яка лежала на землі. Закричав: «Що ти робиш?», а обвинувачена відповіла, що потерпіла її б`є. Коли підбіг, ОСОБА_1 взяла відро та відійшла. У потерпілої була в крові футболка, вона була розірвана. Було також розірване вухо. Чи були інші подряпини не пам`ятає. У обвинуваченої тілесних ушкоджень не бачив. Сережку потерпілої не знайшли. Обвинувачена казала, що проковтнула її, чи жартувала вона не знає. Заперечує що обшукував обвинувачену. Вважає, що конфлікт виник через можливість проходу - ніхто не хоче щоб обвинувачена ходила через їх земельні ділянки, оскільки вона краде врожай та розсаду з городів.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що події відбувалися навесні 2019 року. ОСОБА_1 неподалік місця події має земельну ділянку, до якої ходить через чужі земельні ділянки, при проході через які постійно наносить шкоду. В той день всі були проти пускати обвинувачену через свої земельні ділянки і вона пішла іншою дорогою, а саме через земельну ділянку ОСОБА_2 , яка теж була проти. Коли вони зустрілися, потерпіла перегородила обвинуваченій дорогу своїм тілом, на що остання штовхнула ОСОБА_2 , від чого вона впала та почала кликати на допомогу. В цей час обвинувачена била її ногами і продовжувала бити, поки свідок з іншими бігли на допомогу потерпілій. Події свідок бачила з відстані близько 150 метрів. Коли свідок прибігла до них, побачила, що у ОСОБА_2 була розірвана блузка, також було розірвано вухо та була відсутня сережка, а також розірваний ланцюжок. Чи були раніше між обвинуваченою та потерпілою неприязні відносини свідок не знає. Після бійки ОСОБА_1 шуткувала над усіма. ОСОБА_2 разом зі ОСОБА_5 шукали сережку. В цей час була викликана поліція. Свідок також додала, що є взагалі вільна територія, через яку обвинувачена може пройти до своєї земельної ділянки не заважаючи при цьому нікому.

Вину ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, крім показів самої обвинуваченої, потерпілої та свідків, державний обвинувач підтверджує також наданими та дослідженими в судовому засіданні:

-витягом з кримінального провадження №12019170250000144 від 13 травня 2019 року, згідно якого 13 травня 2019 року до ЧЧ Машівського ВП надійшло телефонне повідомлення ОСОБА_2 про те, що 13 травня 2019 року, близько 12 години 40 хвилин, на території належної їй земельної ділянки ОСОБА_1 спричинила їй тілесні ушкодження;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13 травня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 повідомила про спричинення їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень;

-протоколом огляду місця події від 13 травня 2019 року з фототаблицею до нього, яким встановлюється місце вчинення кримінального правопорушення;

-довідкою Михайлівського фельдшерсько-акушерського пункту, відповідно до якої ОСОБА_2 дійсно зверталась за медичною допомогою 13 травня 2019 року о 12 годині 45 хвилин та було виявлено: на шкірі обличчя в області нижньої повіки правої подряпина 2 см. та правої брови дві подряпини по 4-5 см., також в області правої молочної залози поверхневі пошкодження шкіри у формі подряпин по 7-8 см., рвана рана лівої мочки вуха;

-висновком експерта №41 від 15 травня 2019 року, згідно якого ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: поверхневої ранки в ділянці лівого вуха, садна-подряпини на обличчі праворуч, правій та лівій молочній залозах, які утворились від дії тупих твердих предметів, не заперечують часу та обставин їх утворення, викладених в ухвалі та на які посилається підекспертна і в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 15 травня 2019 року з фототаблицею до нього за участю потерпілої ОСОБА_2 , згідно якого остання на статистові показала як обвинувачена наносила їй тілесні ушкодження;

-висновком експерта №43 від 22 травня 2019 року (додаткова експертиза по відтворенню), відповідно до якого покази потерпілої ОСОБА_2 , дані нею в ході слідчого експерименту від 15 травня 2019 року, в частині механізму утворення тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на її ім`я;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 17 травня 2019 року з фототаблицею до нього за участю свідка ОСОБА_6 , згідно якого остання на статистові показала як обвинувачена наносила потерпілій тілесній ушкодження;

-висновком експерта №46 від 27 травня 2019 року (додаткова експертиза по відтворенню), відповідно до якого покази свідка ОСОБА_6 , дані нею в ході проведення слідчого експерименту від 17 травня 2019 року, в частині механізму утворення тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи підекспертної ОСОБА_2 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 17 травня 2019 року з фототаблицею до нього за участю свідка ОСОБА_5 , згідно якого останній на статистові показав як обвинувачена наносила потерпілій тілесній ушкодження.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані прокурором матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Обвинувачена вважає, що вона діяла в межах необхідної оборони, тому в її діях відсутній склад кримінального правопорушення.

Аналізуючи норми ст. 36 КК України, суд приходить до наступних висновків.

Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов у їх сукупності, а саме: 1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: прав та інтересів особи, яка захищається; прав та інтересів іншої особи; суспільних інтересів; інтересів держави; 2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачена Кримінальним кодексом; 3) необхідна оборона має бути своєчасною; 4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається; 5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає; 6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

В судовому засіданні не встановлено вище вказану сукупність умов необхідної оборони, оскільки встановити, чи дійсно наносились потерпілою обвинуваченій якісь тілесні ушкодження, не уявляється можливим, оскільки остання, згідно її особистих свідчень, не проходила судово-медичну експертизу з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень, а те, що потерпіла, можливо, ображала її словесно не може бути розцінене судом як суспільно небезпечне посягання. Існування реальної загрози також судом не встановлено, оскільки поведінка потерпілої (нападника, на думку обвинуваченої), яка встановлена в судовому засіданні та описана вище, не давала підстав обвинуваченій сприймати загрозу як реальну.

На підставі викладеного, суд не знайшов підстав вважати, що ОСОБА_1 діяла в стані необхідної оборони.

Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд вважає, що стороною обвинувачення повністю доведено обставину спричинення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, повністю доведеною.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом, також, не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої: її вік; стан здоров`я; соціальне становище; відсутність даних про перебування її на обліку у лікарів психіатра та нарколога; раніше не судиму; посередню характеристику за місцем проживання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Згідно з висновком досудової доповіді щодо обвинуваченої ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, складеною Машівським районним сектором філії державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 09 вересня 2019 року, ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства або окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в тому числі окремих осіб).

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в меж санкцій ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу.

Щодо посилання захисника на можливість застосування положень ст. 69 КК України та призначення покарання у виді штрафу нижче від найнижчої межі, суд вважає за необхідне зазначити про те, що суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного. В даному випадку жодної пом`якшуючої обставини судом не встановлено.

В зв`язку з тим, що відносно ОСОБА_1 на досудовому слідстві запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченої, суд вважає за недоцільне обирати відносно неї міру запобіжного заходу.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, оскільки розмір матеріальної шкоди не доведено належними та допустимими доказами. Посилання представника потерпілої на подання до суду уточнених позовних вимог з копією експертизи вартості сережки є безпідставними, оскільки такі документи в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн., суд вважає, що в цій частині цивільний позов підлягає задоволенню виходячи з принципів розумності та справедливості, оскільки потерпіла отримала моральні та фізичні страждання через неправомірну поведінку обвинуваченої.

Понесені потерпілою витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. також підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченої.

Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

В зв`язку з тим, що відносно ОСОБА_1 на досудовому слідстві запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченої, суд вважає за недоцільне обирати відносно неї міру запобіжного заходу.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 15 серпня 2000 року, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок та в рахунок відшкодування витрат, понесених на надання правової допомоги, в розмір 1500 (одна тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, а всього стягнути 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини цивільного позову відмовити.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Полтавської області через Карлівський районний суд, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення, негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя