Постанова № 94690082, 29.01.2021, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/2007/20

Провадження №3/409/7/21

П О С Т А Н О В А

"29" січня 2021 р. Білокуракинський районний суд Луганської області

Суддя Білокуракинського районного суду Луганської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Білокуракинського ВП ГУНПУ в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 08.06.1997 року,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В с т а н о в и в :

04.11.2020 року о 19 годині 00 хвилин на автодорозі Т-13-13 Старобільськ-Білокуракине керував ТЗ OPEL ASTRA державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів та мови). Від проходження медичного огляду в медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

16.11.2020 року справу було розподілено на суддю Третяка О.Г. та призначено до розгляду на 25.11.2020 року. 25.11.2020 року ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом відправлення судової повістки за адресою його проживання, яку він отримав, про що свідчить його особистий підпис на повідомленні. 25.11.2020 року суддя Третяк О.Г. заявив самовідвід по даній справі, який в той же день було розподілу для розгляду судді Титову А.О.. 23.12.2020 року самовідвід судді Третяка О.Г. було розглянуто та задоволено і 24.12.2020 року дану справу було розподілено на суддю Максименко О.Ю. та призначено до розгляду на 06.01.2021 року. 06.01.2021 року ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся шляхом відправлення судової повістки за адресою його проживання. Відповідно до повернутого до суду повідомлення, судова повістка вручена не була, оскільки адресат був відсутній за вказаною адресою (не проживає). 06.01.2021 року судом було винесено постанову про доставку ОСОБА_1 в судове засідання приводом та справу відкладено на 20.01.2021 року. 20.01.2021 року ОСОБА_1 до суду доставлено не було. Поліцейський СРПП Білокуракинського ВП ГУНП в Луганській області надав до суду рапорт, що ОСОБА_1 неможливо доставити, оскільки за адресою його мешкання ніхто не відчиняє двері. 20.01.2021 року судом було винесено постанову про доставку ОСОБА_1 в судове засідання приводом повторно та справу відкладено на 29.01.2021 року. 29.01.2021 року ОСОБА_1 до суду доставлено не було. Поліцейський СРПП Білокуракинського ВП ГУНП в Луганській області надав до суду рапорт, що ОСОБА_1 неможливо доставити, оскільки останній відсутній за місцем проживання, фактичне місце знаходження встановити не надалося можливим.

Адміністративне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , скоєне 04.11.2020 року. Строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП, спливає 04.02.2021 року.

Суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 судову повістку 21.11.2020 року отримав особисто, тобто він знав, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП знаходиться в суді, однак подальші виклики до суду ігнорував, навмисно не отримуючи їх, що свідчить про те, що ОСОБА_1 намагався затягнути розгляд справи з метою ухилення від адміністративної відповідальності внаслідок спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

До матеріалів справи разом з протоколом про адміністративне правопорушення наданий диск з відеозаписом подій з якого вбачається, що 04.11.2020 року за кермом автомобіля OPEL ASTRA дійсно перебував ОСОБА_1 , який був зупинений працівниками поліції. З відеозапису вбачається, що на прохання працівників поліції надати їм документи на автомобіль (права), ОСОБА_1 відмовився та повідомив, що їх у нього немає. Також працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти освідкування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу, або проїхати до лікарні, на що ОСОБА_1 відмовився.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, факт скоєння гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 032633 від 04.11.2020 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відеозаписом та не викликає у суду сумніву. Дані докази суд вважає належними та допустимими.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Таким чином, суд вважає доведеним скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вважає за можливе призначити ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 гривні 00 коп. на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 454 гривні 00 копійок, де стягувач: Державна судова адміністрація України, 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір».

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О. Ю. Максименко