Рішення № 94689853, 12.01.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2446/20

Провадження 2/216/516/21

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 січня 2021 року

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: Сидорака В. В.,

за участю:секретаря судового засідання: Балі А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

Стислий виклад позиції позивача.

04 травня 2020 року представник акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.12.2006 ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 11600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Відповідно до укладеного договору № KRPORF31903219 від 17.06.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7819,94 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.02.2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1134, видане Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Станом на дату смерті заборгованість померлого перед банком за кредитним договором № б/н від 16.02.2006 року становить - 14998,42 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 9794,04 грн., заборгованості за відсотками - 5204,38 грн..

Заборгованість за кредитним договором № KRP0RF31903219 від 17.06.2012 року, становить - 3351,09 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 1833,48 грн., заборгованості за відсотками - 0,61 грн., заборгованості з комісії - 500,48 грн., заборгованості з пені - 1016,52 грн.

ОСОБА_2 до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . За вищевказаною адресою зареєстрована ОСОБА_1 , яка в розумінні частини 3 статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, та протягом строку встановленого статтею 1270 ЦК України не заявила про відмову від неї. При цьому, згідно частини 3 статті 1296 ЦК України - відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця на спадщину. Позивач звертався до відповідачки з листом-претензією, однак останньою борг сплачено не було. Посилаючись на вищевказані обставини позивач просить суд задовольнити позов.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

04.05.2020 року - разом із поданою позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів від територіального органу, щодо місця проживання відповідачки та з Першої Криворізької державної нотаріальної контори, копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2

25.05.2020 року - отримано відповідь щодо місця реєстрації відповідачки.

27.05.2020 року - ухвала про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження та витребування на забезпечення виконання клопотання позивача від 04.05.2020 року відповідних доказів.

15.06.2020 року - отримано відповідь, на виконання ухвали суду, щодо місця реєстрації відповідачки.

18.06.2020 року - отримано відповідь з першої Криворізької державної нотаріальної контори з інформаційною довідкою з спадкового реєстру.

21.07.2020 року - відкладення судового засідання в зв`язку з неявкою сторін по справі.

24.09.2020 року - судове засідання відкладено в зв`язку з неявкою відповідачки.

14.12.2020 року - представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та без застосування технічних засобів, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити, та винести заочне рішення. В судове засідання не з`явився. Відповідачка не з`явилась в зв`язку з чим розгляд справи відкладено.

12.01.2020 року - відповідачка в судове засідання, не з`явилася, про день та час розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідне поштові повідомлення, які повернулись до суду за відсутністю адресата за вказаною адресою.

Зважаючи на неодноразову неявку в судове засідання відповідачки, яка неодноразово викликалась до суду за адресою місця її реєстрації та зі згоди представника позивача, суд вважає за можливе, розглянути цивільний позов за відсутності учасників судового процесу за наданими суду доказами та ухвалити заочне рішення згідно положень ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку із здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

В зв`язку з підписанням 16.02.2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 заяви №б/н., ОСОБА_2 отримав кредитну картку з сумою кредитного ліміту 4500 грн. з базовою процентною ставкою три відсотки в місяць з розрахунку 360 днів в році. Строк дії кредитного ліміту відповідав строку дії карти. Порядок погашення заборгованості, згідно заяви, визначався щомісячними платежами в розмірі семи відсотків від суми заборгованості (а. с. 14).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н, станом на 31.12.2019 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 9797,04 грн. Загальний залишок за відсотками 5204,38 грн., що в сукупності становить 14998,42 грн. (а. с. 7-10).

17.06.2012 року, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було підписано заяву позичальника № KRP0RF31903219, за яким останній отримав строковий кредит на оплату товару загальною вартістю 6455,95 грн. у розмірі 7819,94 грн. з врахуванням фіксованої відсоткової ставки у розмірі 0,12% річних, сплатою одноразової винагороди за надання фінансового інструменту 1563, 99 грн., щомісячної винагороди 125,12 грн. При цьому згідно підписаної заяви, позичальник при здійсненні погашення за кредитом повинен оплачувати фіксовану плату за розрахунково-касове обслуговування (а. с. 13).

Згідно довідки розрахунку заборгованості за договором № KRP0RF31903219, сформованої станом на 27.02.2020 року, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 1833,48 грн. з врахуванням процентів, комісії та пені загальна сума заборгованості становить 3351,09 грн. (а. с. 11-12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1134 (а. с. 34).

Першою криворізькою державною нотаріальною конторою повернено без виконання претензію кредитора до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в зв`язку з пропущення терміну звернення (а. с. 39).

В зв`язку з смертю позичальника, позивачем було пред`явлено претензії щодо погашення боргових зобов`язань до відповідачки (а. с. 40).

З копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що такий був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 27.01.2006 року (а. с. 31-33).

На момент розгляду справи місце реєстрації відповідачки АДРЕСА_1 (а. с. 37).

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом було заведено спадкову справу та видано свідоцтво про право на спадщину (а. с. 59).

Таким чином з досліджених судом доказів встановлено, що наведені в позовній заяві обставини не підтвердження наданими суду та дослідженим письмовим доказам. Зокрема не знайшли свого підтвердження факт отримання кредиту в розмірі 9794,04 грн. по договору б/н від 16.02.2006 року, оскільки згідно підписаної заяви, розмір кредитного ліміту встановлювався на суму 4500 гривень, при цьому жодних належних доказів на підтвердження факту збільшення кредитного ліміту до матеріалів справи не долучено та суду не надано. Як і не надано доказів на підтвердження факту наявності 36,00% ставки за користування кредитом за договором № KRP0RF31903219, натомість долучений договір визначає фіксовану відсоткову ставку в розмірі 0,12% річних. При цьому судом звертається увага, що розрахунок заборгованості за вказаним договором проводився по 0.12% ставці. Будь-які докази на підтвердження факту прийняття відповідачкою спадщини після смерті ОСОБА_2 суду також не надано, клопотання щодо отримання зазначених доказів не заявлено.

Норми права застосовані судом та мотиви їх застосування.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору, кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Враховуючи те, що по заяві б/н від 16.02.2006 року позичальнику було надано кредитний ліміт у розмірі 4500 грн., то сума отримана позичальником поза розміром визначеним в заяві, не може зараховуватись до суми яка отримана в наслідок підписання заяви (кредитного договору) від вказаної дати. Крім цього в матеріалах справи відсутній будь-який доказ на підтвердження строку дії кредитної картки та даних щодо продовження строку її дії, в наслідок чого суд позбавлений можливості надати належний правовий аналіз з можливістю визначення правової природи отримання, відповідних грошових надходжень по кредитній картці виданій на ім`я ОСОБА_2 . Відповідно розмір одержання процентів за користування позиченими коштами з суми, що перевищує 4500 грн., не може розраховуватись з визначених згідно погоджених у заяві відсотків по користуванню кредитними коштами, а такий повинен визначатися на рівні встановленому актами законодавства.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що роздруківка із сайту позивача «Условия и правила предоставления банковских услуг» належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року (№ 61-3587св19).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомого належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини в основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем «Условия и правила предоставления банковских услуг» у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вказана позиція суду повністю узгоджується з позицією ВПВС викладеній у постанові від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17-ц.

За вказаних обставин суд вважає, що «Условия и правила предоставления банковских услуг» у ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису ОСОБА_2 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору б/н, укладеного між сторонами 16.12.2006 року шляхом підписання заяви.

Відповідно, вказаному доказу судом оцінка не дається.

Вимог про стягнення процентів за користування отриманими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

За вказаних обставин у позивача наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку зі спадкоємців боржника суми непогашеної заборгованості по кредитних зобов`язанням по договору б/н від 16.02.2006 року з виплатою відповідної відсоткової ставки в межах суми кредиту розміром 4500 грн. та суми кредиту по договору № KRP0RF31903219 від 17.06.2012 року з відповідними виплатами за користування кредитом.

Згідно ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст. ст. 1281, 1282 ЦК України.

У зв`язку зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції чинній на момент смерті боржника), спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від строку настання вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Вищевказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року № 306/2000/16-ц.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.

Представник позивача у своїй позовній заяві як на підставу задоволення позову посилається на те, що відповідачка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину і повинна нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Обов`язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак доказів фактичного проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було, а сам факт реєстрації місця проживання відповідачки за однією адресою із спадкодавцем не є беззаперечним доказом проживання відповідачки з спадкодавцем на момент його смерті. Відповідно така обставина не може підтверджувати, факт прийняття спадщини останньою.

Таким чином позивачем не доведено та з отриманих судом доказів не встановлено, що відповідачка є особою яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , та що вартість успадкованого майна може покрити зобов`язання по кредитних договорах.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевказані вимоги законодавства та встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача боргу спадкодавця відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд вважає необхідним понесені позивачем судові витрати віднести на нього відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позовної заяви акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: 49027, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя В. В. Сидорак