Ухвала суду № 94689512, 08.02.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8980/20

2-а/212/9/21

У Х В А Л А

08 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Колочко О.В., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону рядового поліції Неручек Миколи Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону рядового поліції Неручек Миколи Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою від 09 грудня 2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху з таких підстав.

Позивачем ОСОБА_1 в адміністративному позові відповідачем зазначено інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону рядового поліції Неручек М.О., який не є юридичною особо. В порушення вимог п. 2, п. 11 ч.5 ст.160 КАС України позивачем не зазначено свій РНОКПП, повне найменування відповідача, ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, його адресу електронної пошти. Також позивачем не сплачено судовий збір у встановлених порядку і розмірі.

Для усунення вказаних недоліків позивачу був наданий десятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали.

У відповідності до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАСУ України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як вбачається із матеріалів справи, копія ухвали суду від 09 грудня 2020 року про залишення адміністративного позову без руху була надіслана позивачу 09.12.2020, за вказаною нею в адміністративному позові адресою ( АДРЕСА_1 ), за вих. №212/8980/20/73523/2020, проте вказане відправлення повернулось без вручення адресату у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

14 січня 2021 року позивачу вдруге, за вказаною нею в адміністративному позові адресою ( АДРЕСА_1 ), за вих. №212/8980/20/1617/2021, було направлено копію ухвали суду від 09 грудня 2020 року, однак вказане відправлення повернулось без вручення адресату у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Отже, ОСОБА_1 , звернувшись до суду 08 грудня 2020 року, із адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону рядового поліції Неручек Миколи Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, протягом тривалого часу не виявила належної зацікавленості у розгляді справи, що вказує на відсутність у неї зацікавленості у вирішенні спору.

Судом були вжиті всі можливі заходи для скерування позивачу ухвали про залишення без руху адміністративного позову, зокрема шляхом неодноразового направлення копії ухвали за адресою, зазначеною нею в адміністративному позові.

Як роз`яснено у пунктах 2, 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість цих строків, суду необхідно враховувати принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, у визначений термін, недоліки адміністративного позову не усунуто, ОСОБА_1 до суду зі зверненнями щодо розгляду її позовної заяви не зверталась, рухом справи не цікавилась, що свідчить про втрату інтересу до свого адміністративного позову, що в свою чергу тягне порушення принципу розумності строків, дотримання якого є однією з найважливіших критерій справедливого судочинства.

Згідно п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, зважаючи на невиконання особою, яка бере участь у справі свого процесуального обов`язку, що впливає на розгляд справи протягом розумного строку, адміністративний позов надійшов до суду 08 грудня 2020 року, станом на 08 лютого 2021 року недоліки позовної заяви не усунуто, тому адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення слід вважати неподаним та повернути позивачу.

Керуючись ст. 169 КАС України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону рядового поліції Неручек Миколи Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що у відповідності до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повний текст ухвали підписано 08 лютого 2021 року.

Суддя О. В. Колочко