Рішення № 94689425, 01.02.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/7019/20

Провадження № 2/210/532/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"01" лютого 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ступак С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гузєв І.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди працівнику внаслідок ушкодження здоров`я.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 , станом на 17.12.1996 року, перебувала у трудових відносинах з Криворізьким гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» Того ж дня, 17.12.1996 року близько 09.15 годин, перебуваючи на робочому місці, під час виконання трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку отримала травми у вигляді: закритого перелому хірургічної шийки лівого плеча. За результатами проведеного компетентною комісією розслідування нещасного випадку, що стався 17.12.1996 року о 09.15 годин у КДГМК «Криворіжсталь», було прийнято рішення визнати даний нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом. Згідно розпорядження КДГМК «Криворіжсталь» від 28.05.1997 року № 399 встановлено, що засіданням комісії з охорони праці профспілки комбінату № 27 від 15.05.1997 року, прийнято рішення про встановлення ступеню вини відповідача, який становить 75%.

Внаслідок зазначеного нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом позивач 24.04.1997 року вперше пройшла огляд ЛТЕК, за результатами якого їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності 15% внаслідок трудового каліцтва. В подальшому позивач 13.05.2014 року повторно пройшла огляд МСЕК, за результатами якого їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності 15% внаслідок трудового каліцтва з 01 травня 2014 року безстроково, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні та виробах медичного призначення.

Внаслідок зазначеного нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, у Позивача починаючи з 36 річного віку назавжди порушено звичний спосіб життя. Отримання травми та подальше лікування супроводжувалось сильним фізичним болем. На теперішній час позивач потребує систематичного спостереження у травматолога, проведення медичних та лікувальних процедур, проведення яких супроводжується витрачанням значного часу та коштів. У зв`язку з вказаним, враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотність недоотриманих позивачем благ, внаслідок втрати професійної працездатності отриманої каліцтвом, просить суд стягнути на користь позивача 70 845,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Представник Відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Єфремова Т.О. подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що причинами настання нещасного випадку, згідно пункту форми Н-1 про нещасний випадок, стала неуважність потерпілої. Випискою із Акту огляду ЛТЕК визначена ступінь втрати професійної працездатності позивачу первинно з 24.04.1997 року - 15%. Останній переогляд від 01.05.2014 року ОСОБА_1 встановлено 15% втрати професійної працездатності. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вважає, що правові норми, на які посилається позивач не є підставою для покладення на відповідача відповідальності за завдану моральну шкоду спричинену нещасним випадком. Відповідно до висновку Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності, отже дія нормативно-правового акту починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності. Події, які стали правовою підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце до набрання чинності ЦК України 2003 року, тобто до вказаних правовідносин не може бути застосовано чинне законодавство. Керуючись ч. 1 ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, що була чинна в момент виникнення права особи на компенсацію моральної шкоди, передбачено, що моральна шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Однак, дана правова норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки нею передбачено загальні підстави відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, а правовідносини сторін в рамках даної справи виникли з приводу відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку. Крім іншого, жодного посилання на те, що у настанні нещасного випадку винне підприємство відсутнє. Натомість, причинами є власна необачність учасників нещасного випадку, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодовувати моральну шкоду позивачу.

Крім того, на момент виникнення права на компенсацію моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я вказані спірні правовідносини регулювалися Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року з наступними змінами та доповненнями. В абз. 5 п. 11 Правил № 472 визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» № 762/96 від 25.08.1996 року розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян становить 17 грн. Таким чином, розмір грошових коштів, який може бути стягнутий в рахунок моральної шкоди позивача становить 17х150=2550,00 гривень.

Таким чином, можна зробити висновок, що в спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких винних, неправомірних дій, що могли б призвести до виникнення нещасного випадку з позивачем, відсутня одна з обов`язкових передумов для відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку з чим, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, на які посилається позивач та відповідач, суд прийшов до наступного висновку.

При вирішенні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, виданої на ім`я ОСОБА_1 , остання з 16.01.1989 року по 19.04.1990 року працювала на посаді комірника на ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», 02.12.1993 року переведена в цех по експлуатації об`єктів побуту, розподільником робіт 4 розряду, 15.01.1996 року переведена в управління персоналу комірником, 10.06.1998 року переведена в УЖКГ підсобним робітником, 20.10.1998 року переведена в УЖКГ вантажником, 01.09.1999 року переведена в УЖКГ розподільником робіт 4 розряду, 01.06.2000 року переведена в УЖКГ старшим комірником, 01.03.2004 року переведена в УЖКГ озеленювачем 5 розряду, та пропрацювала там до 16.04.2007 року та була звільнена з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 23-31).

Згідно Акту про нещасний випадок форми Н-І № 76/2 від 19.12.1996 року ОСОБА_1 - комірник, під час виконання своїх трудових обов`язків отримала травму. Нещасний випадок мав місце за наступних обставин. В зміні з 17.12.1996 року приблизно о 09 годині 15 хвилин ОСОБА_1 зайшла в приміщення кіноапаратної з тим, щоб перенести матеріал в приміщення коміру. При переході із кіно апаратної в напрямку тамбура відчула головокружіння і оступилась на сходах, втратила рівновагу, при падінні вдарилась лівим плечем об стінку тамбура, при цьому отримала закритий перелом хірургічної шейки лівого плеча. Нещасний випадок стався внаслідок неуважності потерпілої та інших причин.

До осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці віднесено ОСОБА_1 - комірника, порушила п. 2.10; 3.6 Інструкції з охорони праці.

Зазначені факти підтверджуються актом № 76/2 Форми Н-1 «Про нещасний випадок» від 19.12.1996 року (надалі Акт Форми Н-1) в КДГМК «Криворіжсталь». (а.с.9-12)

Згідно розпорядження № 399 від 28.05.1997 року, виданого КГМК «Криворіжсталь», 17 грудня 1996 року була травмована комірник ОСОБА_1 . Вина підприємства у даному нещасному випадку становить 75%, вина потерпілого становить 25 % (а.с.13)

У зв`язку із заподіянням шкоди, Позивач 24.04.1997 року пройшла огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де їй з 24.04.1997 року було встановлено ступень втрати професійної працездатності - 15% внаслідок трудового каліцтва та з переоглядом до 01.05.1998 року, повторно 06.05.1998 року позивачу було встановлено ступень втрати професійної працездатності - 15% внаслідок трудового каліцтва з переоглядом до 01.05.1999 року, повторно позивач проходила огляди ЛТЕК 01.06.1999 року, 21.05.2001 року, 25.06.2003 року, та огляди МСЕК 21.04.2007 року, 19.05.2009 року, 24.05.2011 року, однак його стан не покращився, та 13.05.2014 року ОСОБА_1 було встановлено ступень втрати професійної працездатності - 15% внаслідок трудового каліцтва з 01 травня 2014 року безстроково, та визначено потребу у забезпеченні медикаментозним лікуванням та виробами медичного призначення, що підтверджується виписками із актів ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» та актів МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги», виданими на ім`я Позивача. (а.с. 63-71).

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мали місце до 14.01.2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку з ушкодженням його здоров`я в результаті нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Таким чином, судом встановлено, що здоров`ю позивача була заподіяна шкода внаслідок нещасного випадку на підприємстві КДГМК «Криворіжсталь», та травма ОСОБА_1 відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві виникла під час виконання трудових обов`язків, та вина підприємства складає 75%, у зв`язку із чим вважає доведеним покладення обов`язку відшкодувати позивачу шкоду, завдану ушкодженням здоров`я на КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд, бере до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер травми та відсоток трудового каліцтва, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення їй моральної шкоди, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на негативні наслідки, які настали для позивача внаслідок отриманої травми на підприємстві, внаслідок якої позивач отримав часткову втрату професійної працездатності.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, суд вважає за доцільне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданою ушкодженням здоров`я у розмірі 45 000 грн., без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 268, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження її здоров`я, у розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок), без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь держави судовий збір 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ступак