Рішення № 94685066, 03.02.2021, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/4159/19

Провадження № 2/661/11/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Нова Каховка

Новокаховського міського суду Херсонської області

Суддя – Ведяшкіна Ю.В.

секретар судового засідання – Бірючова О.В.

у цивільній справі №661/4159/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

у с т а н о в и в:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 37989,06 грн. за кредитним договором б/н від 13 грудня 2012 року, а також судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 13 грудня 2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Разом з цим відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Проте відповідачка порушила зобов`язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 15 серпня 2019 року має заборгованість у розмірі 37989,06 грн., з яких: 1882, 70 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 30171 грн. 17 коп. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 3650 грн. 00 коп. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 1785 грн. 19 коп. – штраф (процентна складова).

27 вересня 2019 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

04 червня 2020 року ухвалою суду розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті - підготовчим засіданням.

18 січня 2021 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в адресованій суду заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити із зазначених у позові підстав.

Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні відмовилась від свого клопотання про застосування строку позовної давності, та просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на його необґрунтованість, оскільки: з 2012 року банком змінювалась процентна ставка без погодження з відповідачем; анкетою-заявою, яку відповідач підписала не передбачено нарахування відсотків за користування кредитом та пені; крім того позичальником отримано кредит у розмірі 1400, 00 грн., виплачено 5581,16 грн., тобто заборгованість погашена у повному обсязі. У судове засідання не з`явилась у адресованій суду заяві просила розгляд справи проводити в її відсутність, позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що договірні зобов`язання між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 підтверджуються анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 13 грудня 2012 року, відповідно до якої, як зазначено у позовній заяві, та вбачається з довідки наданої позивачем про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а саме до серпня 2018 року (Довідка надана позивачем 18 вересня 2020 року).

Згідно з наданим позивачем розрахунком відповідач станом на 15 серпня 2019 року має перед ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 37 989,06 грн., з яких: 1882, 70 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 30171 грн. 17 коп. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 3650 грн. 00 коп. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 1785 грн. 19 коп. – штраф (процентна складова).

Згідно з наданої позивачем виписки по рахунку: ОСОБА_1 , останній платіж внесений 23 червня 2016 року, з якого також вбачається, що розмір знятих готівкових коштів за рахунок кредитного ліміту, всього становить 6528,02 грн., а розмір поповнення готівкових коштів (повернення кредиту) всього становить 5711,42 грн., таким чином розмір не поверненого кредиту, а саме тіла кредиту становить 816,60 грн. (6528,02 грн. – 5711,42 грн. = 816,60 грн.).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналізуючи норми чинного законодавства та встановлені по справі обставини, враховуючи, що за змістом укладеного між сторонами договору від 13 грудня 2012 року, умови якого зафіксовані лише у анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, не містять строку повернення кредиту (користування ним), тому у відповідача до пред`явлення банком цього позову до суду не виникло зобов`язання з повернення отриманих коштів, оскільки початок перебігу позовної давності у такому випадку визначається відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, отже, підстав для застосування строку позовної давності суд не вбачає.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№ 14-131цс19) та Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №191/2648/17 (№ 661-5662св19).

При цьому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому суд за наявністю правових підстав стягує у примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту, а саме відповідно до наданого позивачем виписки з рахунку ОСОБА_1 не враховуючи при цьому списанні відсотки за користування кредитом та пені за прострочки по кредиту, у розмірі 816,60 грн., оскільки відповідачем не заперечувалось отримання кредиту.

Разом з тим, вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, зміна їх ставки без погодження з позичальником, пені, а також штрафів є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату відсотків за користування кредитом, зміна їх ставки без погодження з позичальником, пені, штрафів не містять підпису ОСОБА_1 , а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодилася на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розуміла саме ці умови та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

За таких підстав, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають також судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268 ч. 4, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13 грудня 2012 року у розмірі 816,60 грн., яка складається з непогашеного тіла кредиту, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 41,30 грн., а всього 857,90 грн. (вісімсот п`ятдесят сім грн. 90 коп.)

В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дні вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2021 року.

Суддя Ю. В. Ведяшкіна