Рішення № 94684257, 05.02.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4108/20

2-а/583/1/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі :

головуючого-судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря Артеменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка Сумської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Головні Олександра Олександровича, Управління патрульної поліції в Сумській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Охтирський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постановипро накладення адміністративного стягнення,-

установив:

11.11.2020 представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення Управління патрульної поліції в Сумській області серії ДПО18 № 788037 від 22.07.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; вирішити питання про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу; заборонити Охтирському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вчиняти будь-які дії по примусовому стягненню штрафу з ОСОБА_1 відповідно до постанови серія ДПО18 № 788037 від 22.07.2020 (виконавче провадження 63288734 від 15.10.2020) до розгляду питання по суті.

Позовні вимогимотивує тим, що 22.07.2020 відносно ОСОБА_1 поліцейським Управління патрульної поліції в Сумській області Головня О.О. винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу. Позивач, не будучи ознайомленим з даною постановою та підставами її винесення, вважає, що постанова складена поліцейськими після здійснення перевірки автомобіля марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 22.07.2020, яким він керував, здійснюючи перевезення вантажу на автодорозі Суми-Путивль-Глухів. Позивач був зупинений для проведення габаритно-вагового контролю, надав перевіряючим документи на автомобіль, своє водійське посвідчення, документи на вантаж, а саме товарно-транспортну накладну № 735 від 21.07.2020, де вказані дані про характеристику вантажу та його кількість (вагу). Про результати зважування працівниками Управління Укртрансбезпеки у Сумській області ОСОБА_1 не повідомили, в подальшому повернули йому документи та дозволили подальший рух по маршруту слідування. Жодних документів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності йому не надавали. Наприкінці жовтня 2020 року позивач з виклику державного виконавця від 21.10.2020 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2020 дізнався про винесену відносно нього постанову від 22.07.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу. Зі змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав можливість ознайомитись лише 09.11.2020.

Ухвалою суду від 26.11.2020 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

24.12.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються через їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначив, що 22.07.2020 близько 12-10 год. в Білопільському районі АД Р-44 (Суми-Путивль_Глухів) 42 км виявлено та зупинено транспортний засіб DAF TE 85 CF 380, номерний знак НОМЕР_1 , водій керував транспортним засобом з напівпричепом номерний знак НОМЕР_2 , в якому навантаження на строєну вісь становить 23,15т без відповідного дозволу від уповноваженого підрозділу Національної поліції, чим порушив п.22.5 Правил дорожнього руху, в зв`язку з чим інспектор поліції Головня О.О. роз`яснив позивачу вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомив про розгляд справи на місці скоєння правопорушення та виніс правомірну постанову ДПО18 № 788037 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., яку оголосив ОСОБА_1 . Останній від отримання копії постанови відмовився, а тому її надіслано рекомендованим листом. Стосовно відшкодування на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 5900 грн. зазначив, що проаналізувавши наданий розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом (складання та подання позовної заяви до суду,представництво інтересів позивача в судовому засіданні), витрати з надання правничої допомоги в сумі 5900 грн. не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, не свідчить про реальну співмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу з накладеним на позивача стягненням у розмірі 510 грн. Крім того, вважав, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу можливо лише за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції. Також просив суд врахувати, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, обґрунтовано, сумлінно, своєчасно, з дотриманням принципу рівності перед законом, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому просив залишити без змін оскаржувану постанову, а позовну заяву без задоволення.

28.12.2020 на адресу суду надійшла відповідь представника ОСОБА_1 адвоката Котляревського С.О. на відзив, в якій останній зазначив, що ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП, а диспозиція даної правової норми передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. При цьому в примітці до даної статті зазначено, що дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів, а тому представник позивача вважав, що ОСОБА_1 за даною статтею притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно. Щодо заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5900 грн. зазначив, що 22.10.2020 з адвокатом укладено договір № 47 про надання правової допомоги ОСОБА_1 , на виконання якого надані наступні послуги: консультація з приводу порядку та предмета оскарження; ознайомлення з матеріалами справи; вивчення судової практики у даній категорії справ; подання адвокатських запитів – аналіз отриманих відповідей, складання адміністративного позову, подання адміністративного позову до суду, за результатами проведення яких складено акт від 09.11.2020, а тому просив стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача, вимоги підтримав повністю та прохав їх задовольнити із підстав, зазначених у позові.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Представник третьої особи Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, передбачені, зокрема, статтею 132-1. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом встановлено, що 22.07.2020 інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенантом поліції Головня О.О. винесено постанову серії ДПО18 № 788037 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 22.07.2020 о 12 год. 10 хв. на автодорозі Суми-Путивль-Глухів керував автомобілем DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 , в якому навантаження на строєну вісь становить 23,15 тон без відповідного дозволу, чим порушив п. 22.5 ПДР України, за що до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. (а.с.6).

15.10.2020 старшим державним виконавцем Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 63288734 з виконання постанови № ДПО18 № 788037, виданої 22.07.2020 Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції в Сумській області про стягнення з ОСОБА_1 в прибуток держави штрафу в розмірі 1020 грн. (а.с.4).

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Положенням ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік обов`язкових вимог до змісту постанови про адміністративне правопорушення. Зокрема, постанова, окрім іншого, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Відповідно до п. 2 вищевказаних Правил, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Вбачаючи в діях ОСОБА_1 ознаки порушення вимог п.22.5 Правил дорожнього руху, поліцейський Управління патрульної поліції в Сумській області зазначив у постанові про навантаження на строєну ось в транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 , 23,15 тонни та притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Однак, відповідальність за ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає у виді штрафу за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Частиною 1 вказаної норми передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Окрім цього, відповідно до примітки до ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

Поліцейський, який виніс оскаржувану постанову, в порушення вимог ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не виклав опис обставин, установлених під час розгляду справи, не зазначив, яке конкретно порушення скоїв позивач.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У своїх доводах позивач зазначає, що здійснював перевезення по маршруту м. Буринь, с. Славгород Сумської області, керуючи автомобілем марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 . На автодорозі Суми-Путивль-Глухів був зупинений для проведення габаритно-вагового контролю, надав документи на автомобіль, посвідчення водія, документи на вантаж, зокрема товарно-транспортну накладну №735 від 21.07.2020, де вказані дані про характеристику вантажу та його кількість (вагу). Працівниками Управління Укртрансбезпеки у Сумській області проводилися заходи із зважування автомобіля, однак про їх результати його не повідомляли. В подальшому, передали його документи та дозволили подальший рух по маршруту слідування. Ні працівники Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, ні працівники поліції документів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності йому не надавали.

Відповідно до акту № 180872 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2020 державні інспектори Управління Укртрансбезпеки у Сумській області провели перевірку транспортного засобу DAF номерний знак НОМЕР_1 , під час якої виявлено порушення: перевезення вантажу – калій хлористий гранульований згідно ТТН № 745 від 22.07.2020 з перевищенням встановлених п. 22.5 вагових норм на 5,2% навантаження на строєну вісь 23,15т без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Довідки результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення матеріали справи не містять.

Доказів переміщення позивачем транспортного засобу, вага якого перевищує допустиму норму, та порушення позивачем п. 22.5 ПДР України, матеріали справи не містять.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху.

Натомість відповідачем, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, не доведено належними та допустимим доказами винуватість позивача у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що останнього неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що відповідачами не надано належних доказів, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 788037 від 22.07.2020, винесена поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Головні О.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення.

Зважаючи, що суд дійшов висновку про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Таким чином, заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд враховує, що позивач оскаржувану постанову отримав 09.11.2020, а позов до суду надійшов 11.11.2020, тому позов є таким, що поданий у межах строку, визначеного ч.2 ст. 286 КАС України.

Приписами ч. 1, 3 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.1, 3 ст. 132 КАС України – судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

З матеріалів справи вбачається, що оплата витрат на правову допомогу склала 5900,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 47 від 09.11.2020 та звітом № 47 про виконання адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом (а.с.8,9).

При цьому суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача.

При цьому, позовна заява у даній категорії справ не потребує складних правових досліджень.

На переконання суду, витрати в сумі 5900 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг (проведення юридичної консультації стосовно звернення до суду, підготовки до написання адміністративного позову шляхом збору інформації та аналізу відповідного законодавства, судової практики, написання та подання позову до суду), затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. З урахуванням наведеного вище, суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача з Департаменту патрульної поліції судові витрати в розмірі 1420,40 грн., що складаються з судового збору - 420,40 грн. та витрат на професійну (правничу) допомогу в сумі 1000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 139, 229, 242-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 788037 від 22.07.2020, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенантом поліції Головня Олександром Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач – Головня Олександр Олександрович, інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області, місцезнаходження: вул. Білопільський шлях, 18/1 м.Суми.

Відповідач – Управління патрульної поліції в Сумській області, місцезнаходження: вул.Білопільський Шлях, 18/1, м. Суми.

Відповідач – Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.

Третя особа – Охтирський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), місцезнаходження: вул. Снайпера, 3, м.Охтирка, Сумської області, код ЄДРПОУ 34802639.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко