Ухвала суду № 94681736, 04.02.2021, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/127/20

Провадження № 1-кп/327/6/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2021 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.,

за участю секретарі судового засідання Літвінової Т.А.,

за участю прокурора Вінницького В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Курлапової С.В.

експерта Гук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) в приміщенні Розівського районного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12020081270000031, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

21 жовтня 2020 року до Розівського районного суду Запорізької області з Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020081270000031, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на новий розгляд вказаного кримінального провадження після скасування вироку Розівського районного суду Запорізької області від 21.05.2020 року.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року було призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 січня 2021 року включно, вказане кримінальне провадження було призначене до судового розгляду.

На підставі ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 15 грудня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 12 лютого 2021 року включно.

В судове засідання з`явився прокурор Вінницький В.В., участь обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Курлапової С.В. та лікаря судово-медичного експерта Запорізького обласного бюро СМЕ Гук В.О. забезпечена шляхом проведення відеоконференції з Державною установою «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» та Шевченківським районним судом м. Запоріжжя відповідно.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, термін дії якого закінчується 12 лютого 2021 року, посилаючись на те, що на теперішній час ризики, передбачені п.п. 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та не припинили свого існування. Так, обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і послідуючого покарання, знаходячись на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, оскільки проживає разом із свідком ОСОБА_2 , яка, хоча і була допитана в судовому засіданні 04.02.2021 року, проте показання надавала плутанні, в зв`язку із чим повторно викликається в судове засідання з метою їх уточнення. Зміна запобіжного заходу на домашній арешт, враховуючи характер обвинуваченого, дає підстави вважати, що останній може намагатися впливати на даного свідка з метою зміни показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім цього, по даному кримінальному провадженню залишаються не допитаними ще 4 свідка. Наявність вказаних ризиків підтверджується також тим, що обвинувачений до затримання офіційно ніде не працював, за місцем мешкання характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями, в стані алкогольного сп`яніння поводиться агресивно з оточуючими, що нерідко закінчується бійками. Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків та застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого адвокат Курлапова С.В. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та заявила клопотання про заміну її підзахисному запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешт, посилаючись на те, що сторона обвинувачення не навела обґрунтування тому, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України існували та залишилися існувати на сьогодні. Зазначала, що ризик тиску на свідків та експерта в даному кримінальному провадженню взагалі відсутній, оскільки в судовому засіданні 04.02.2021 року були допитані: лікар судово-медичний експерт Запорізького обласного бюро СМЕ ОСОБА_3 та свідки: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яка скористалась правом, наданим їй ст. 63 Конституції України і відмовилась від надання показань. Окрім цього, захисник зазначає, що її підзахисний не одразу ж після подій 20.02.2020 року був затриманий працівниками поліції, продовжував перебувати у своєму домоволодінні ще добу, та навіть не намагався зникнути та переховуватися від органів поліції, що спростовує доводи сторони обвинувачення про намагання обвинуваченого переховуватися від органів слідства та суду. Окрім цього, посилалась на значне погіршення стану здоров`я її підзахисного та загострення хронічних хвороб внаслідок тривалого перебування під вартою. Отже, просила змінити підзахисному запобіжний захід на більш м`який – домашній арешт. Клопотання прокурора вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою та підтримав клопотання свого захисника і просив змінити йому запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешт.

Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, обвинувачений тримається під вартою з 21 лютого 2020 року. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23.09.2020 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляд тримання під вартою на 60 днів до 21 листопада 2020 року включно. Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 10.11.2020 року, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14.12.2020 року, строк тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 був продовжений до 08.01.2021 року включно. Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 15.12.2020 року строк тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено до 12 лютого 2021 року включно.

На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному проваджені з урахуванням конкретних обставин.

Тримання під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про застосування тримання під вартою судовий орган має брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість злочину; підвищена суспільна небезпечність; обґрунтованість доказів; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення; характер особи підозрюваного; минуле особи та його зв`язки з суспільством (Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лебіта проти Італії»).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Високий суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Отже, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен дослідити всі факти «за» та «проти» існування реальних ризиків для обрання запобіжного заходу. Такі доводи повинні бути не загальними і абстрактними, в усіх випадках, суд повинен надати оцінку ризикам.

Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд бере до уваги, що прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, на час затримання останній не мав офіційного місця роботи, за місцем мешкання характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями, після чого веде себе агресивно, саме в стані алкогольного сп`яніння останнім вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, має непогашені та не зняті судимості, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Окрім цього, суд зазначає, що враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, відсутність у обвинуваченого тяжких захворювань, які б унеможливлювали перебування останнього в ізоляції, данні про особу обвинуваченого, який був раніше неодноразово судимий та обвинувачується у скоєнні злочинних діянь проти життя та здоров`я особи, для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а саме спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в ході судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому підстави для продовження запобіжного заходу тримання під вартою не зникли, застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім.

Ризик переховування від суду, підтверджується тим, що за інкриміноване злочинне діяння передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років, а тому обвинувачений усвідомлюючи тяжкість кримінального покарання, яке може бути застосоване до нього судом, може переховуватися від суду.

Існування ризику незаконного впливу на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не припинило свого існування з огляду на те, що свідок ОСОБА_2 повторно викликається в судове засідання для відтворення у її присутності відеозапису, який є додатком до протоколу проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 року за участю свідка ОСОБА_2 з метою з`ясування причин розбіжностей у її показах. Таким чином, враховуючи єдине місце проживання обвинуваченого та даного свідка, зміна запобіжного заходу на домашній арешт може мати наслідком спробу обвинуваченого вмовити, переконати, примусити або здійснити погрози на даного свідка змінити свої покази в суді.

Підтвердження ризику скоїти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений раніше був засуджений за скоєння кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та маючи не зняту і не погашену судимість знову скоїв злочинні дії, які потягли за собою смерть потерпілого.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, наявні підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, хоча і зменшились, але не припинили свого існування, є реальними та об`єктивними, тому є достатні підстави вважати, що з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка ОСОБА_2 та ще не допитаних свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню. При цьому, обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що можливість призначення покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі на певний тривалий строк, відсутність офіційного місця роботи, наявність судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, може викликати загрозу втечі обвинуваченого, про що також викладено правову позицію в рішенні ЕСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

На думку суду, конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є й забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.

Посилання сторони обвинувачення на ухвалу Запорізького апеляційного суду, яким вирок Розівського районного суду Запорізької області від 21.05.2020 року у відношенні ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України скасовано, призначено новий розгляд провадження в суді першої інстанції, суд вважає обґрунтованим з огляду на наступне.

В мотивувальній частині ухвали Запорізького апеляційного суду, зокрема зазначено, що під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно, всебічно з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, ретельно перевірити усі докази кримінального провадження, з належною мотивацією, в тому числі, взяти до уваги інші доводи, які зазначалися в апеляційних скаргах обвинуваченим та його захисником, та ухвалити законне/, обґрунтоване і вмотивоване рішення у відповідності до приписів, передбачених ст. ст. 370, 374 КПК України.

Отже, на теперішній час проводиться судовий розгляд даного кримінального провадження, досліджені письмові докази, відео матеріали, допитані деякі свідки та, для роз`яснення висновку експерта №776 від 25.03.2020 року, був допитаний експерт ОСОБА_3 .

Проте, залишились не допитаними чотири особи в якості свідка, в наступне судове засідання повторно викликається свідок ОСОБА_2 , сам обвинувачений ще не допитаний, не вирішувалось питання щодо призначення по справі судової комісійної експертизи з метою встановлення способу та механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого, які є в причинному зв`язку із настанням його смерті, що виключає можливість вирішення питання про наявність або відсутність підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого.

Посилання захисника обвинуваченого на те, що в даному судовому засіданні для роз`яснення висновку експерта №776 від 25.03.2020 року, був допитаний експерт ОСОБА_3 , та згідно його пояснень, як зрозуміла захисник обвинуваченого, причиною настання смерті потерпілого у даному кримінальному провадженні стало саме падіння постраждалого з висоти власного зросту навзнаки, а не нанесення обвинуваченим ударів рукою в область голови та обличчя потерпілого, що повинно трактуватися як презумпція невинуватості щодо скоєння її підзахисним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та, як наслідок зміну запобіжного заходу на більш м`який: домашній арешт, суд вважає таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та, з огляду на існування інших ризиків, не дає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який – домашній арешт.

Суд також вважає безпідставним та таким, що не підтверджено жодними доказами посилання захисника на неможливість перебування обвинуваченого під вартою через погіршення стану здоров`я внаслідок загострення хронічних хвороб та відсутності належного лікування в умовах слідчого ізолятору, оскільки будь-яких доказів, які б підтвердили, що обвинувачений через погіршення здоров`я не може триматися під вартою, суду не було надано, у тому числі не було надано ніякої довідки медичної комісії про неможливість тримання його під вартою.

Таким чином, наведені в клопотанні сторони захисту доводи про те, що до обвинуваченого ОСОБА_1 можливо застосувати домашній арешт, не може бути підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки такий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, на даному етапі розгляду кримінального провадження, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого на більш м`який у вигляді домашнього арешту, а клопотання прокурора про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 371, 372, 177, 181, 194 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Курлапової С.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Клопотання прокурора Куйбишевського відділу Бердянської місцевої прокуратури Вінницького В.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 квітня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Розмір застави у даному кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, - не визначати.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 05.02.2021 року.

Суддя: Т.А. Антіпова