Ухвала суду № 94681450, 05.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.02.2021

ЄУН 937/276/21

1-кс/937/257/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді - Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури в Запорізькій Дем`янчук Юлії Євгеніївни у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2020 року за №12021080140000008, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мелітополь Запорізької області, громадянина України, який має повну загальну середньою освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою до 17.01.2021 року АДРЕСА_2 , з 18.01.2021 року АДРЕСА_3 , раніше судимого:

- 12.10.2011 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185 КК України, засуджений до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 18.01.2012 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185, ст. 69, ч.4 ст. 70, ч.2 ст. 186, ст. 69, ст. 70 КК України, засуджений до 3 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.10.2011 та остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 24.05.2012 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 186 КК України, засуджений до 4 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України додано покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18.01.2012 та остаточно призначено покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі;

- 17.02.2016 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 186 КК України, засуджений до 5 років позбавлення волі;

- 27.08.2020 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185 КК України, засуджений до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

за участю:

прокурора - Дем`янчук Ю.Є.,

слідчого - Лисової Г.О.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваної - Савона В.В.,

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури в Запорізькій Дем`янчук Юлії Євгеніївни у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2020 року за №12021080140000008, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 02 січня 2021 року, приблизно о 14 год. 20 хв., ОСОБА_1 , знаходячись на території, розташованої біля під`їзду №3 будинку АДРЕСА_4, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, підійшов до малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скориставшись її малолітнім віком та безпорадним станом, з її правої руки, шляхом ривку, відкрито заволодів мобільним телефоном, марки та моделі «Redmi 6A», в корпусі чорного кольору, серійний номер: НОМЕР_1 , імей1: НОМЕР_2 , імей2: НОМЕР_3 , вартістю 2800 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв`язку «Київстар», з абонентським номером № НОМЕР_4 , яка не представляє для потерпілого матеріальної цінності, на мобільному рахунку якої грошових коштів не було, що належить потерпілому ОСОБА_3 , чим спричинив останньому майнову шкоду на загальну суму 2800 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) «02» січня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021080140000008, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.1 ст. 186 КК України.

13 січня 2021 року за постановою прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Дем`янчук Ю.Є. змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021080140000008 від 02.01.2021 з ч.1 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 186 КК України.

15 січня 2021 року винесено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

15 січня 2021 року підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у розшук, у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування.

28 січня 2021 року Мелітопольським РУП ГУНП в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заведено ОРС категорії «Розшук» №50082111, згідно ч.1 ст. 6, ч.1 ст. 9 Закону України «Про ОРД».

На підставі клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Дем`янчук Юлії Євгеніївни про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Дараган Л.В. винесено ухвалу по справі №320/276/21, провадження №1-кс/937/257/21, відповідно до якої клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено.

03.02.2020 у період часу з 21-40 години до 22-20 години, відповідно до ст.ст. 40, 104, 131, 132, 190, 191, 213 було затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до шести років, будучи раніше судимим за вчинення умисного корисливого злочину, перебуваючи на іспитовому терміні, не працює, знову вчинив корисливий умисний тяжкий злочин, що свідчить про те, що на шлях виправлення не став та продовжує злочинну діяльність.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 продовжить переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинить інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строком до п`яти років - виключно у разі, якщо буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалась від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

При обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, підозрюваний зобов`язується не відлучатися з постійного місця проживання. Враховуючи характер вчиненого злочину, інші вищенаведені обставини є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування і надалі.

Враховуючи те, що особи, які заслуговують на довіру та які могли би поручитися за підозрюваного ОСОБА_1 відсутні, обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, згідно ст. 180 КПК України - неможливо.

Також, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 ніде не працює, постійного джерела доходів та особистого майна не має, є особою без постійного місця мешкання, вважаю, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави згідно ч.4 ст. 183 КПК України - також не можливо.

Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний у судовому засіданні причетність до скоєного визнав, однак заперечував щодо обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить обрати щодо нього більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання у с. Семенівкка, де він проживав до 17.01.2021 року у знайомих, щоб мав можливість працювати вдень.

Захисник підозрюваного - адвокат Савон В.В., у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, зазначивши, не доведено, що підозрюваний ухилявся, а також що до нього не може бути обраний запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, просив обрати домашній арешт.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 02.01.2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021080140000008 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

13 січня 2021 року постановою прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Дем`янчук Ю.Є. змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021080140000008 від 02.01.2021 з ч.1 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 186 КК України.

15 січня 2021 року винесено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

15 січня 2021 року підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у розшук, у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16.01.2021 року клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Дем`янчук Ю.Є. про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 задоволено. Надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Ухвала діє протягом шести місяців з дня постановлення ухвали, тобто до 16 липня 2021 року.

28 січня 2021 року Мелітопольським РУП ГУНП в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заведено ОРС категорії «Розшук» №50082111, згідно ч.1 ст. 6, ч.1 ст. 9 Закону України «Про ОРД».

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Мелітопольським РУП ГУНП в Запорізькій області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021080140000008 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2020 року за, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

03 лютого 2021 року о 21-40 годині на підстав ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16.01.2021 року про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був затриманий, йому 15.01.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що підозрюваний по даному кримінальному провадженню перебував в розшуку.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, пов`язаного з відкритим викраденням чужого майна (грабежі) вчиненому повторно, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, а також враховуючи те, що він офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків, реєстрації або постійного місця проживання не тариторії м. Мелітополя або Мелітопольського району не має, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, знову вчинив умисний корисливий злочин, перебуваючи на іспитовому терміні.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Враховуючи данні про особу підозрюваного, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Згідно з п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі "Смирнов проти Росії" (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити йому належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, доведених ризиків, розміру завданої шкоди погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42040 гривень. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками даного кримінального провадження.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури в Запорізькій Дем`янчук Юлії Євгеніївни у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2020 року за №12021080140000008, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 03 лютого 2021 року з 21 години 40 хвилин до 04 квітня 2021 року до 21 години 40 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 04 квітня 2021 року до 21 години 40 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 (у призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Слідчий суддя: Т.В.Юрлагіна