Рішення № 94681163, 28.01.2021, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3136/20

Провадження №: 2/332/250/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі – Литвиненко І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі адвоката Білецького Олександра Віталійовича до ТОВ «Фабрикант» про захист авторського права та виплату компенсації.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 23.11.2020 року звернулася до Заводського районного суду м. Запоріжжя із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 1967 року ОСОБА_2 належали авторські права на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 17.04.2012 р. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 11.12.2013 року, вона є спадкоємицею майнових авторських прав ОСОБА_2 на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Нею було встановлені факти порушення майнових авторських прав на твір з боку ТОВ «ФАБРИКАНТ», шляхом виготовлення контрафактних примірників твору, їх рекламуванню та продажу. Так, 27.01.2014 року Відповідачем зареєстровано патент № НОМЕР_2 на промисловий зразок «Печиво «Дніпро Ф». Постановою апеляційного суду Запорізької області було стягнуто з ТОВ «Фабрикант» компенсацію за період з 11.12.2013 року по 27.01.2014 року. Після набрання законної сили рішення Відповідач продовжив порушувати майнові авторські права на твір. Так, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31.08.2018 року визнано недійсним патент на промисловий зразок № НОМЕР_2 «ПЕЧИВО «ДНІПРО Ф», зареєстрований 27.01.2014 року, зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості про визнання недійсним патенту на промисловий зразок. З 27.01.2014 року по 18.02.2018 року відповідач незаконно використовував твір « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у своїй господарській діяльності, шляхом реєстрації патенту на промисловий зразок № НОМЕР_2 , у якому відтворено твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виготовлення контрафактних примірників твору печива « ІНФОРМАЦІЯ_1 », їх подальшого рекламування та продажу, чим порушувало майнові авторські права, тому просить стягнути з Відповідача на її користь компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів за відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у патенті на промисловий зразок № НОМЕР_2 ; стягнути компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів за відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; стягнути компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів за публічний показ (рекламування) твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », втому числі в мережі Інтернет; стягнути компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів за розповсюдження (продаж) контрафактних примірників твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.12.2020 року.

Ухвалою суду від 28.01.2021 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 13-20 годину 28.01.2021 року. Заперечення представника відповідача залишено без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав вказаних у позові.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував , обгрнутовуючи тим, що ТОВ «Фабрикант» здійснював свою діяльність в законному порядку на підставі патенту.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що 1967 року ОСОБА_2 належали авторські права на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 17.04.2012 р. (а.с. 14).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 11.12.2013 року державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужва Т.М., ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , крім іншого, майнових прав авторського права на розробку дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 13).

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2014 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 , на підставі ст. 152 ч. 2 п. г Закону України «Про авторське право та суміжні права» стягнуто з ТОВ «Фабрикант» компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (а.с. 62-64).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31.08.2018 року визнано недійсним патент на промисловий зразок № НОМЕР_2 «ПЕЧИВО «ДНІПРО Ф», зареєстрований 27.01.2014 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКАНТ»; зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості про визнання недійсним патенту на промисловий зразок № НОМЕР_2 «ПЕЧИВО «ДНІПРО Ф», зареєстрований 27.01.2014 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКАНТ» Постановою Київського апеляційного суду від 18.02.2019 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31.08.2018 року залишено без змін (а.с. 49-54).

На підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є, серед іншого . вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

Відповідно до частини 4 статті 25 цього Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», права на промисловий зразок, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати державної реєстрації промислового зразка.

При цьому, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Звертаючись із зазначеним позовом, ОСОБА_1 зазначила, що з 27.01.2014 року по 18.02.2018 року відповідач незаконно використовував твір « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у своїй господарській діяльності, шляхом реєстрації патенту на промисловий зразок № НОМЕР_2 , у якому відтворено твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Однак, відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», в редакції, що діяла на час видання патенту № НОМЕР_2 установа (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає патенти на промислові зразки, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки та ін..

Крім того, частинами 1 та 3 ст. 14 цього ж Закону встановлено, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику.

За результатами проведення експертизи заявки ТОВ «ФАБРИКАНТ» було видано патент № 26266 від 27.01.2014 року на промисловий зразок «ПЕЧИВО «ДНІПРО Ф» центральним органом виконавчої влади, відповідно, було віднесено цей промисловий зразок до об`єктів, яким надається правова охорона, одним із критеріїв визначення чого є патентоспроможність, тобто його новизна.

Крім того, позивач, із посиланням на норми ст. 52 Закону України «Про авторське право на суміжні права», просила стягнути компенсацію за порушення авторських справ у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів, однак норми статті 52 цього Закону в редакції на момент подачі позову (23.11.2020 року) надавали суду право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Розмір компенсації, про який просила позивача, був передбачений норами п. «г» ч. 2 ст . 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» в редакції до 15.05 2018 року, адже саме з 15 .05.2018 року були внесені відповідні зміни.

Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

А отже, при визначені розміру компенсації слід керуватися нормою статті, яка діяла на момент подачі позову.

Разом з тим, предметом судового розгляду не була сума, визначена чинною нормою ст.52 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» і встановити її самостійно суд не має права, адже на підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на те, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту, у позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в особі адвоката Білецького Олександра Віталійовича до ТОВ «Фабрикант» про захист авторського права та виплату компенсації - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 05.02.2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Марченко