Вирок № 94680822, 05.02.2021, Василівський районний суд Запорізької області

Справа №311/380/20

Провадження №1-кп/311/65/2021

05.02.21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Задорожка Д.А.

за участі секретаря судового засідання Осінцевій Л.А.

прокурора Петренка В.О.

обвинуваченої: ОСОБА_1

захисника адвоката Першина В.М.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої адвоката Листопад Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019081190000248 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, громадянки України, українки, одруженої, має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_3 , освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2019 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, знаходячись на відкритій території Дніпрорудненського міського ринку, розташованого за адресою: вул. Центральна, 2, в м. Дніпрорудне, Василівського району Запорізької області, ОСОБА_1 , діючи на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин та з прямим умислом, направленим на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , руками штовхнула її, внаслідок чого, остання впала на бетонне покриття та знаходилась у положенні лежачи на спині.

Одразу після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 своїми взутими ногами нанесла множинну кількість махових ударів по нижнім кінцівкам, а також один удар по пальцям правої кисті потерпілої ОСОБА_2 , чим спричинила потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: закритого внутрішньосуглобового уламкового переламу нігтьової фаланги 3-го пальця правої кісті, з розвитком контрактури в п`ястно-фалангових суглобах 3-5-го пальців, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я більш ніж 21 добу, та синця на лівому стегні, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України, яке кваліфікується, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

В кримінальному провадженні потерпілою заявлено цивільний позов про відшкодування обвинуваченою завданих кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 5 518 грн., моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., а також судових витрат.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, не визнала та зазначила, що вона проживає в місті Дніпрорудне Василівського району. Напередодні подій, які мали місце 14 березня 2019 року, до неї підійшла її знайома та повідомила, що загубилася її трирічна дитина. Пізніше дитину знайшли в кондитерському магазині, після чого мати понесла дитину, а невідома жінка почала робити їй зауваження. Вона ( ОСОБА_4 ), в свою чергу зробила зауваження вказаній жінці, після чого озвалася ОСОБА_5 та повідомила, що вона була очевидцем всіх подій. Вона запропонувала ОСОБА_5 протверезіти, оскільки та знаходилася з ознаками алкогольного сп`яніння, та не втручатися в чужі розмови.

Наступного дня, 14 березня 2019 року, приблизно о 12 год. 30 хв., вона вийшла зі свого кіоску, в якому здійснює торгівлю, та який знаходиться на території Дніпрорудненського міського ринку, придбала кофе та, повернувшись назад, помітила ОСОБА_5 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Через хвилину вона відчула удар в спину. ОСОБА_5 стояла поруч, при цьому висловлюючись в її адресу нецензурною лайкою, смикала за руки і сказала, що образилася за події, які відбувалися напередодні. Вона попросила відійти ОСОБА_5 , проте остання не відреагувала, зняла з себе сумку, підійшла до неї ( ОСОБА_4 ) та схопила руками шарф, який був на шиї. Після цього вона відштовхнула ОСОБА_5 , а та впала на сусідній прилавок. Коли ОСОБА_5 піднялася, то почала ображати її та погрожувати виселити з будинку. Потім вона ( ОСОБА_4 ) викликала поліцію, після приїзду якої вони усі разом поїхали до відділення поліції. Тілесні ушкодження потерпілій вона не наносила, ногами не била.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, її винуватість знайшла своє повне підтвердження в досліджених в ході судового розгляду доказах, зокрема:

- показаннях потерпілої ОСОБА_2 , яка пояснила, що 13 березня 2019 року вона була очевидцем, як ОСОБА_4 ображала жінку нецензурною лайкою в місті Дніпрорудне поблизу магазину «Трюфелька». Вона зробила ОСОБА_4 зауваження, після чого ОСОБА_4 почала висловлюватися в її адресу нецензурною лайкою. 14 березня 2019 року, приблизно о 12 год. 30 хв. на продовольчому ринку в місті Дніпрорудне вона зупинила ОСОБА_4 та запитала, чи можна з нею поспілкуватися, на що остання попередила, що хлюпне в неї кофе. Потім вона взяла обвинувачену під руку, після чого ОСОБА_4 відразу хлюпнула в обличчя кофе, а потім схопила рукою за волосся та повалила на долівку (цементна підлога). Потерпіла впала на спину, а ОСОБА_4 почала бити її ногами, при цьому ударила правою ногою по правій руці. ОСОБА_6 нанесла їй 5 ударів. Вказані події тривали приблизно 5-7 хвилин. Потім ОСОБА_4 викликала поліцію. Очевидцем подій була ОСОБА_7 . Крім того, в ході конфлікту, коли потерпіла лежала на долівці, ОСОБА_4 погрожувала їй цеглиною, однак підбіг невідомий хлопець та забрав з рук ОСОБА_4 цеглу. Того дня ОСОБА_4 була обута в кросівки. В зв`язку з переломом пальця вона отримала інвалідність третьої групи. Наполягала на призначення обвинуваченій суворого покарання та просила задовольнити її позовні вимоги;

- показаннях свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що 14 березня 2019 року вона працювала на ринку в місті Дніпрорудне та приблизно о 12 год. 30 хв. була очевидцем бійки, в ході якої ОСОБА_4 била когось ногами, кого саме вона не бачила. Крім того, ОСОБА_4 взяла із землі камінь та намагалася вдарити, однак невідомий хлопець забрав у неї камінь. Вона була на відстані приблизно 50-60 метрів. Того дня від ОСОБА_5 вона дізналася, що їй були нанесені тілесні ушкодження та вона показувала синці на нозі, а на руці був гіпс;

- показаннях свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що в березні 2019 року вона знаходилася на території Дніпрорудненського міського ринку. Підійшла потерпіла ОСОБА_5 та запитала, де ОСОБА_10 Потім підійшла ОСОБА_4 і ОСОБА_5 почала висловлювати їй якісь претензії і між ними виник конфлікт, в ході якого вони почали штовхати одна одну. Потім ОСОБА_11 перечепилася через стілець та впала на долівку. Конфлікт тривав декілька хвилин. Свідок не бачила щоб ОСОБА_5 хтось бив, коли вона лежала на долівці. ОСОБА_4 також ОСОБА_5 не била. Після того, як ОСОБА_5 упала, ОСОБА_4 до неї не підходила, вона була від неї на відстані приблизно 1 метра. ОСОБА_5 показала їй (свідку) палець на руці, який був в неприродньому положенні;

- показаннях свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що 14 березня 2019 року в обідній час він чув сварку між обвинуваченою та потерпілою. Після того як він пішов, конфлікт ще продовжувався;

- протоколу огляду місця події від 04 листопада 2019 року, яким зафіксовано огляд ділянки місцевості між торгівельними кіосками на території Дніпрорудненського міського ринку, де 14 березня 2019 року відбувся конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.п. 96-100);

- протоколу проведення слідчого експерименту від 13 червня 2019 року зі стенограмою до нього, яким зафіксовано відображення потерпілою ОСОБА_2 механізму нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_1 14 березня 2019 року. Зокрема, потерпіла показала на статисті, що своєю правою рукою вона взяла під руку знизу, в області ліктя, ОСОБА_1 , не тягнула її. Вона в цей момент розвернулась і вилила в обличчя каву. Потерпіла показала на статисті, що ОСОБА_1 своєю рукою (правою чи лівою вона не пам`ятає) схопила її за волосся в зоні чола, а другою своєю рукою штовхнула її в ліве плече і від одного удару потерпіла впала на землю на спину. Після чого статист ліг на спину вона попросила статиста зігнути ноги в колінних суглобах і трохи підняти від полу, потім показала, що ОСОБА_1 наносила їй удари своїми ногами по підошовній частині її ніг, нанесла п`ять ударів, потім своєю ногою нанесла їй один удар по п`ятці лівої ноги та один удар своєю ногою в ліву ногу із заду вище коліна в область стегна. Після цього, потерпіла попросила статиста підняти руки і витягнути вперед, вона показала на статисті, що ОСОБА_1 нанесла їй своєю взутою ногою, якою не знає, ще один удар в праву руку, а точніше в середній палець правої руки зсередини. ОСОБА_1 нанесла удар своєю ногою, не пам`ятає чи била її ОСОБА_1 руками. Лежачі на землі, потерпіла пояснила, що їй було нанесено всього 8 ударів, свідомість не втрачала. Все трапилось приблизно на протязі 10 хвилин.

Також потерпіла уточнила, що ОСОБА_1 спочатку нанесла їй п`ять ударів, після чого вона намагалася встати, але ОСОБА_1 її знову схопила за волосся і штовхнула на землю і потім нанесла останні удари (а.п. 101-102, 105, 136);

- протоколу проведення слідчого експерименту від 28 жовтня 2019 року зі стенограмою до нього, яким зафіксовано відображення потерпілою ОСОБА_2 механізму нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_1 14 березня 2019 року. Зокрема, потерпіла показала на статисті, що спочатку своєю правою рукою вона взяла ОСОБА_1 під руку знизу, в області ліктя, але не тягнула її. ОСОБА_1 в цей момент розвернулась і вилила потерпілій в обличчя каву. Далі, потерпіла показала на статисті, що ОСОБА_1 своєю рукою схопила її за волосся в зоні чола та нахилила в положення навприсядки, потім показала, що, знаходячись вже навприсядки, вона штовхнула її своєю рукою в ліве плече і вона впала на землю на спину. Після чого статист ліг на спину. Коли вона впала на землю, то ноги були випрямлені та лежали на землі. Потім на статисті потерпіла показала, що ОСОБА_1 нанесла їй носком взутої ноги один удар в ліву ногу в область п`ятки. Потім потерпіла попросила статиста зігнути дві ноги у колінному суглобі та підняти їх з полу.

ОСОБА_2 пояснила, що коли вона впала на спину, то руки були зігнуті у ліктьовому суглобі, піднесені від землі та знаходились долонями до гори. Після чого потерпіла розмістила статиста в те положення, в якому знаходилася після падіння, тобто лежачі на спині, ноги зігнуті у колінних суглобах, обидві руки витягнуті вперед, вище колін, долонною зоною кисті догори.

ОСОБА_2 пояснила, що після нанесення удару в область п`ятки та до удару в область руки, ОСОБА_1 нанесла їй удар в область стегна. Після чого потерпіла попросила статистка підняти свої обидві зігнуті у колінах ноги вище, потім своєю ногою показала куди їй був нанесений один удар. Вона показала, що один удар був нанесений носком взутої ноги в ліву ногу, у задню зону стегна. Після цього, потерпіла підійшла до статистка, який лежав на спині, ноги зігнуті у колінних суглобах, обидві руки витягнуті вперед, вище колін, долонною зоною кісті у верх та відтворила механізм нанесення удару, а саме, рукою вона показала на праву руку статистка, а саме, на фалангу третього пальця, пояснивши, що ОСОБА_1 своєю взутою в кросівок ногою нанесла один удар носком кросівка в область фаланги, після чого вона підвела свою ногу до правої руки статистка та показала на ньому, куди був нанесений один удар по руці (а.п. 107-108, 109-111, 136);

-висновку судово-медичного експерта № 37 від 15.07.2019, згідно якого, у ОСОБА_2 виявлений закритий внутрішньосуглобовий уламковий перелам нігтьової фаланги 3-го пальця правої кисті, з розвитком контрактури в п`ястно-фалангових суглобах 3-5-го пальців. Дане пошкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня за критерієм тривалості розладу здоров`я більш ніж 21 добу (згідно п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995 р. та Інструкції про порядок організації і проведення лікарсько-страхової експертизи, 1986 р.); синець на лівому стегні кваліфікується як легке тілесне ушкодження (згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995 р.); вище описані пошкодження могли утворитися як при нанесенні ударів тупим предметом (предметами) так і при ударах об такі предмети. В пошкодженнях характерних особливостей травмуючого предмета не відобразилося. До таких предметів можуть бути віднесені кулаки, взуті ноги тощо; ударних впливів було не менше двох, з силою достатньою для завдання пошкоджень. Це не суперечить показам потерпілої ОСОБА_2 , викладеними у протоколі допиту 10.05.2019 та зафіксованими під час проведення слідчого експерименту 13.06.2019; судово-медичних даних, які б дозволяли визначити напрямок удару (ударів), послідовність нанесення удару (ударів) не має. В момент отримання пошкоджень потерпіла могла знаходитися в любому положенні за однієї умовою - області пошкоджень повинні бути доступними для травмування; пошкодження, виявлені у ОСОБА_2 , знаходяться в областях доступних для самопричинення; давність утворення пошкоджень не суперечить строкам та обставинам, вказаним самою потерпілою та в ухвалі суду; пошкодження, виявлені у ОСОБА_2 , могли утворитися так як вона вказувала при проведенні слідчого експерименту 13.06.2019 та під час допиту 10.05.2019 (а.п. 113-116);

-висновку судово-медичного експерта № 55Д від 16.11.2019, згідно якого, пошкодження, виявлені у ОСОБА_2 , могли утворитися так як вказує ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту 28.10.2019; утворення зазначених пошкоджень при падінні з вертикального або близького до такого положення на бетонну підлогу, як вказувала потерпіла під час проведення слідчого експерименту 28.10.2019, малоймовірно (а.п. 117-120).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що 14 березня 2019 року, за встановленого вище формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обвинувачена ОСОБА_1 завдала потерпілій ОСОБА_2 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Пояснення обвинуваченої про те, що нею не наносилися тілесні ушкодження потерпілій, спростовані як поясненнями самої потерпілої, так і іншими дослідженими судом доказами, зокрема, поясненнями свідків, висновками судово-медичних експертиз та слідчими експериментами. Порушень, які б впливали на правильність оцінки дій обвинуваченої, судом під час розгляду справи не встановлено.

З досліджених судом обставин об`єктивно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, встановлені обставини беззаперечно свідчать про наявність прямого умислу у обвинуваченої на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.

Крім того, суд враховує поведінку обвинуваченої до та після вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, судом встановлено, що, напередодні вчинення кримінального правопорушення, між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 виник побутовий конфлікт, обвинувачена після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не вжила заходів з надання їй медичної допомоги шляхом виклику швидкої медичної допомоги чи іншим чином.

Захисник додатково наголошував, що обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілої; протокол огляду місця події від 04.11.2019 складено після спливу тривалого часу від подій за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в пункті 3 судово-медичної експертизи від 15.07.2019 передбачена можливість отримання ОСОБА_2 ушкоджень, як при нанесенні тупим предметом (предметами) так і при ударах об такі предмети; показання свідків не підтверджують обставин інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а свідок ОСОБА_13 є заінтересованою особою; висновок судово-медичної експертизи № 55Д від 16.11.2019 є недопустимим доказом, оскільки експертиза доручена тому ж самому експерту, яким проведена попередня, та з тих самих питань; тимчасового доступу до медичних документів ОСОБА_2 в порядку, визначеному КПК України, не здійснювалося.

Суд критично відноситься до пояснень захисника, виходячи з наступного.

Посилання захисника на те, що обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілої, є неспроможними, оскільки, крім показань ОСОБА_2 на підтвердження винуватості ОСОБА_1 стороною обвинувачення надано показання свідків та письмові докази, які, в своїй сукупності, є належними та підтверджують зазначені в обвинувальному акті обставини.

Складення протоколу огляду місця події 04.11.2019 не спростовує встановлених судом обставин, оскільки вказаним протоколом зафіксовано місце вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Вказівка в пункті 3 судово-медичної експертизи від 15.07.2019, якою передбачена можливість отримання ОСОБА_2 ушкоджень, як при нанесенні тупим предметом (предметами) так і при ударах об такі предмети, також на кваліфікацію дій обвинуваченої не впливає, оскільки судом з досліджених доказів встановлено, що саме ОСОБА_1 були нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_2 , а вказаною експертизою зазначено про можливість утворення пошкоджень, в тому числі, у спосіб, зазначений потерпілою під час її допиту.

Заінтересованості свідка ОСОБА_13 в розгляді кримінального провадження судом не встановлено, а стороною захисту відповідних доказів не надано.

Відсутність тимчасового доступу до медичних документів ОСОБА_2 в порядку, визначеному КПК України, не свідчить про порушення вимог до збирання доказів у кримінальному провадженні, оскільки діючим КПК України передбачено право потерпілого на подання доказів.

Процесуальних порушень при проведенні судово-медичної експертизи, висновки за результатами якої складено експертом 16.11.2019 за № 55Д, судом не встановлено, питання поставлені експерту не виходили за межі його компетенції.

Знаходячи обвинувачення доведеним, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведена в повному обсязі та кваліфікує її дії за ч.1 ст. 122 КК України, як, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання.

Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_1 раніше не судима, офіційно не працює, одружена, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, заходів до відшкодування завданої потерпілій шкоді не вжила.

З урахуванням викладеного та позиції потерпілої, яка наполягала на призначенні обвинуваченій суворого покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1 , а також мета покарання, визначена ч.2 ст. 50 КК України, буде досягнута при призначенні обвинуваченій найбільш суворого виду покарання, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі та, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання та, як наслідок, про звільнення її від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень статті 75 КК України.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Вирішуючи долю цивільного позову суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду потерпілою заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, в розмірі 5 518 грн. 33 коп., моральної шкоди в розмірі 100 000 та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (а.п. 28-29).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1,4,5 ст.. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи, що судом доведено обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а ОСОБА_2 належними та допустимими доказами доведено понесення матеріальних витрат в розмірі 5 518 грн. 33 коп. внаслідок вчиненого злочину (а.п. 30-43), суд вважає необхідним позов в цій частині задовольнити в повному обсязі.

При вирішенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить із характеру та обсягу страждань, які понесла потерпіла внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_1 , які виразилися в душевних стражданнях потерпілої, яких вона зазнала у зв`язку із вчиненням щодо неї кримінального правопорушення, її морально-психологічних переживаннях, пов`язаних з позбавленням можливості вести нормальне повноцінне існування, а також змінами в її нормальному ритмі життя.

В зв`язку з цим, виходячи з глибини, тривалості та обсягу фізичних та душевних страждань потерпілої, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним позовні вимоги потерпілої задовольнити частково та стягнути на її користь з ОСОБА_1 10 000 грн. в якості відшкодування за завдану моральну шкоду.

Крім того, з посиланням на положення ст..ст. 137, 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої понесені останньою витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4 000 грн. (а.п. 44).

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.366-371, 373-376, 395, 532, КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити їй покарання у виді 1-го (одного) року позбавлення волі.

Застосовуючи ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо вона протягом 1-го (одного) року 6-ти (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

У відповідності зі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , 5 518 грн. 33 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди та 4 000 грн. в якості витрат на професійну правничу допомогу, а всього, 19 518 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн. 33 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко