Ухвала суду № 94680720, 05.02.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/963/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дергачова Н.В., при секретарі судового засідання Стегней К.В., за участю: прокурора Рак В.С., підозрюваної - ОСОБА_1 та її захисника – Петришинця Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції Гельжинського Романа Любомировича, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120200700000000120 від 08.05.2020 року, –

ВСТАНОВИВ:

05.02.2021 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції Гельжинського Романа Любомировича, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120200700000000120 від 08.05.2020 року.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що починаючи з червня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою незаконного збагачення шляхом вчинення злочинів з незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, вступив в організованому стійку злочинну групу як виконавець, де організатором та співвиконавцем всіх злочинних дій був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пособником виступав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , окрім того до складу групи увійшли як виконавці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Для вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, ОСОБА_2 , діючи як організатор та співвиконавець злочинів, особисто розробив план вчинення злочинів і діяльності створеної ним організованої групи, який довів до відома всіх учасників, визначив та розподілив функції кожного з її учасників, а саме ОСОБА_3 був пособником, а ОСОБА_1 , ОСОБА_4 були безпосередніми виконавцями злочинів. Від вказаних осіб ОСОБА_2 вимагав чіткого виконання всіх його вказівок, контролював та координував в залежності від обстановки діяльність групи, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого та схваленого всіма учасниками організованої групи.

ОСОБА_1 , як член організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діяла як виконавець, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, сприяла вчиненню злочинів іншим співучасникам порадами та вказівками щодо способів вчинення злочину. Крім того, контролював кількість отриманих від незаконної діяльності грошових коштів, які в подальшому передавала організатору ОСОБА_2 , для подальшого розподілу між членами організованої групи та використання для подальшої закупівлі (виготовлення) наркотичних засобів та психотропних речовин, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та покупцями заборонених речовин з метою не викриття їх незаконної діяльності для досягнення єдиного злочинного результату з незаконного збагачення. Безпосередньо приймала участь у зберіганні, зважуванні та фасуванні з метою збуту психотропних речовин, а також приймала участь у незаконному збуті таких речовин особам, що схильні до їх вживання, особисто займалася підшуковуванням нових осіб для подальшого збуту їм наркотичних засобів та психотропних речовин, за обумовлену перед тим грошову вартість.

Для досягнення злочинної мети відомої всім співучасникам, члени організованої групи діяли спільно і узгоджено, при цьому кожний з них вносив свій вклад у вчинення злочинів, згідно з покладеною на нього функцією, усвідомлюючи, що вчиняє злочини спільно із іншими його учасниками, відповідно до визначеного напрямку діяльності та розуміючи, що обумовлена злочинна мета може бути досягнута лише в результаті спільної діяльності всіх членів групи.

У складі організованої злочинної групи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 був пособником, а ОСОБА_1 , ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, вчинили ряд злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин на території Закарпатської області.

Так, ОСОБА_2 , діючи у складі організованої ним злочинної групи, разом із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , за попередньою змовою, будучи зорганізованими з метою незаконного збагачення з розподілом функцій кожного із учасників групи, згідно розробленого ним злочинного плану при невстановлених розслідуванням обставинах місці та часі, в період з червня 2020 року по лютий 2021 року, умисно, незаконно, з корисливих мотивів, здійснював придбання у невстановленої слідством особи для подальшого збуту невстановлену кількість психотропної речовини - метамфетамін. В свою чергу ОСОБА_3 , після виготовлення наркотичного засобу «канабіс» забеспечував ним організатора ОСОБА_2 для подальшого збуту та особисто займався збутом цього засобу.

Після придбання психотропної речовини «метамфетамін» ОСОБА_2 згідно попередньо розробленого злочинного плану та визначених функцій, розфасував зазначену речовину для подальшого збуту та передав частину вказаної речовини учасникам групи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , для подальшого їх продажу у роздріб.

Після отримання кристалічних речовин, ОСОБА_1 , на досягнення єдиного злочинного плану згідно розподілених функцій в складі організованої злочинної групи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно, з метою збуту, зберігала кристалічні речовини, білого кольору, при собі та в квартирі за місцем свого проживання. В подальшому у порушення вимог законодавства, ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, 30.12.2020, близько 21.53 год. перебуваючи в салоні свого автомобіля марки «Chery Tiggo» д.н.з. НОМЕР_1 за переднім водійським сидінням, який припаркований по вул.Верещагіна, 16 в м.Ужгород в ході проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки, незаконно збула за 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , кристалічну речовину, білого кольору, яка згідно висновку №СЕ-19/107-21/13-МРВ від 12.01.2021 в своєму складі містить 1,4533г метамфетаміну (у перерахунку на метамфетамін основу), який попередньо сів в салон даного автомобілю на переднє пасажирське місце.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а саме незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, вчинені організованою групою.

05.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України.

Оголошена ОСОБА_1 підозра у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтовується здобутими в ході досудового слідства доказами.

Згідно п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на заявника, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Необхідно також врахувати, що ОСОБА_1 на даний час ніде офіційно не працевлаштована та не пов`язана трудовими зобов`язаннями з жодним роботодавцем.

Враховуючи наведені в клопотанні данні про особу підозрюваної, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваної, виконання нею покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, тому просить слідчого суддю застосувати відносно ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.

Захисник підозрюваної у судовому засіданні заперечив проти клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, та зазначив, що підозрювана ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини, є єдиним утримувачем дитини, буде сприяти слідству у подальшому.

Підозрювана у судовому засіданні підтримала позицію свого захисника.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваної та її захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, а також додатково подані докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

У відповідності до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_1 інкримінованого їй кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: протоколі вручення грошових коштів від 30.12.2020 року, протоколі вручення технічних засобів від 30.12.2020 року, протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 30.12.2020 року, висновку експерта від 12.01.2021 року, які на цей час розсекречені та протоколі обшуку від 04.02.2021 року.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення на даній стадії досудового розслідування.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04), рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання за ч. 3 ст. 307 КК України, що загрожує їй в разі визнання її винуватою у вказаному кримінальному правопорушенні, вік підозрюваної, стан її здоров`я, наявність зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , наявність міцних соціальних зв`язків, оскільки остання є одруженою та має двох дітей, один з яких є неповнолітнім – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та перебуває на її утриманні, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно ніде не працює, проте зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності із 26.10.2018 року із основним видом діяльності 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності.

Підозрювана також повідомила слідчому судді, що перебуває 2 місяці вагітності, довести цей факт не може, оскільки ще не зверталася до лікаря для постановки на облік, зазначений факт не спростований прокурором.

Слідчий суддя також дійшов висновку про обґрунтованість ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи тяжкість покарання.

Проте ризик незаконно впливати на заявника, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні не підтверджений прокурором будь – якими доказами, оскільки підозрюваній інкримінують лише один епізод кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 307 КК України у якості безпосереднього виконавця, при цьому всі докази по цьому епізоду були зібрані в ході негласних слідчих дій. Заявник у даному кримінальному провадженні відсутній, тому, що відомості про нього внесені до ЄРДР за матеріалами правоохоронних органів. Висновок експерта вже наданий суду, відтак відсутній і ризик впливу на експерта. З цих же підстав не підтверджується і ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки прокурором не наведено жодних доводів, які саме дії підозрюваної можуть перешкоджати кримінальному провадженню, яке вже задокументоване, а свідки легендовані.

Слідчий суддя також ставить під сумнів ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, оскільки спостереження за цією групою проводилося із травня 2020 року, проте підозрюваній ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні протягом тривалого проміжку часу лише одного епізоду кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 307 КК України зі збуту психотропних речовин, відтак доводи прокурора в цій частині ґрунтуються на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі вищезазначені обставини у їх сукупності дають суду підстави вважати, що слідчим не доведено належними та допустимими доказами недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання лише одного обґрунтованого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на цей час об`єктивно існує, тоді як більш тяжким запобіжним заходом може бути реально завдана шкода життю та здоров`ю підозрюваної.

З урахуванням викладеного слідчий суддя дійшов висновку, що для убезпечення вищезазначеного ризику достатньо буде обрати більш м`який запобіжний захід щодо підозрюваної ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Зобов`язавши підозрювану ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого та прокурора, а також виконувати обов`язки, передбачені статтею 194 КПК, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та фактично проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 що в разі невиконання вищезазначених обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181-186, 193-197, 309, 392, 395 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Ужгороді, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, не працюючої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Зобов`язати підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого та прокурора, а також виконувати обов`язки, передбачені статтею 194 КПК, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та фактично проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 що в разі невиконання вищезазначених обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.

Роз`яснити підозрюваній, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії зазначеної ухвали – два місяці з дня винесення, тобто до 05.04.2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова