Рішення № 94680126, 27.01.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/3891/20 2/303/79/21

ряд. стат. звіту - 39

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 про визнання припиненими кредитного та іпотечного договорів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 про визнання припиненими кредитного та іпотечного договорів.

Позов мотивований тим, що 08.05.2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №118/ФКВ-07, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 68 000 доларів США на споживчі цілі, строком на 180 місяців, зі сплатою 14,6% річних. В забезпечення виконання взятого на себе зобов`язання, тогож числа, між ТзОВ «Український промисловий банк» і ОСОБА_1 в якості майнового поручителя, було укладено Іпотечний договір, предметом якого є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .. На виконання зазначеного зобов`язання позичальником було внесено кошти на загальну суму 70 312,26 доларів США, з яких 68 000 доларів США – сума отриманого кредиту та 2 312,26 доларів США - нараховані відсотки. Таким чином, внесення суми на погашення кредиту у повному обсязі є підставою про визнання припиненим кредитного договору, оскільки зобов`язання за кредитним договором позичальником виконані належним чином.

При цьому, позивачем було направлено звернення до ТзОВ «Укрпромбанк» з проханням надати відповідні довідки про відсутність заборгованості за кредитом, однак відповіді отримано не було. Дані обставини перешкоджають позивачу вільно користуватися і розпоряджатися належним йому майном, чим самим порушуются його права як власника майна.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить суд позов задоволити з підстав зазначених в ньому.

Представник відповідача ТзОВ «Український промисловий банк» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення.

Вивчивши заяву та дослідивши і перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що 08.05.2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» і ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №118/ФКВ-07, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 68 000 доларів США, строком до 07.05.2022 року (а.с. 6-9).

Цього ж числа, між ТзОВ «Український промисловий банк» і ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір, предметом якого є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10, 11).

Із наданих представником позивача квитанцій вбачається, що ОСОБА_3 спачувала, як суму кредиту так і суму відсотків, загальна сума яка була сплачено становить 70 314,26 доларів США (а.с. 21-27).

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як на підставу позову про визнання припиненими кредитного та іпотечного договорів, укладених між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 і між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 , останній посилається на те, що зобов`язання, які взяла на себе ОСОБА_3 повністю виконані, оскільки сума кредиту повністю сплачена.

Так, згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

За змістом ст.11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим уст. 593 ЦК України.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Абзацом 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Верховного суду України від 09.09.2015 р. по справі №6-939цс15.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини, зокрема квитанції про сплату суми кредитних коштів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 виконала в повному обсязі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а отже, відповідно до вимог ст.599 ЦК України, зобов`язання вважаються припиненими.

Враховуючи те, що обставини для припинення правовідносин за договором кредиту та договором іпотеки, зазначені представником позивача, в судовому засідання знайшли свого підтвердження, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 17 «Про іпотеку», ст.ст. 261, 598, 526, 530, 610, 612, 599, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 23, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати припиненим Кредитний договір №118/ФКВ-07 від 08.05.2007 року, укладений між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 .

Визнати припиненим Іпотечний договір від 08.05.2007 року, укладений між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Машіка О.М., зареєстровано в реєстрі за №1992, у зв`язку з виконанням основного зобов`язання.

Стягнути з ТзОВ «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТзОВ «Український промисловий банк», код ЄДРПОУ 19357325, місце знаходження м.Київ, бул.Л.Українки, 26.

Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 27.01.2021 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір