Рішення № 9467989, 13.04.2010, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 2-1/10

Рішення

Іменем України

13 квітня 2010 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Орендовського А.В., при секретарі Камчатному А.В., за участю адвоката ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, представника відповідача Водяної О.М., 3-ї особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовська цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ВАТ «Південний ГЗК», 3-ї особи: ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

Встановив :

ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ВАТ «Південний ГЗК», 3-ї особи: ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, який діє також від імені ОСОБА_5, ОСОБА_6, позовні вимоги підтримав та в їх обгрунтування пояснив, що 19.07.2006 року він разом з дружиною та донькою рухався зі сторони м. Херсона в сторону АР Крим. Попереду нього їхав автомобиль ВАЗ жовтого кольору на відстані приблизно 20-30 м, який раптом зїхав на узбіччя і він побачив автомобиль Шкода Феліція під керуванням ОСОБА_4, який рухався по його смузі руху прямо на нього, після чого сталося зіткнення з цим автомобілем. Перед зіткненням він загальмував не різко і з'їхав вправо. Вважає, що в дорожньо-транспортній пригоді винен ОСОБА_4, який порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого йому завдано матеріальної шкоди в розмірі 11378,67 грн., що виразилась у витратах на поновлення та ремонт пошкодженого автомобіля, послуги евакуатора, оплату вартості переїздів його та членів сім'ї до місця транспортування пошкодженого автомобіля, проведення судових експертиз, отримання правової допомоги. Також йому та членам його сімї завдано і моральної шкоди, так як всі пасажири автомобіля зазнали тілесних ушкоджень, фізичного болю, нервових переживань, а все це, а також відсутність можливості користуватися автомобілем змусило його докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому просив суд стягнути з відповідача на користь позивачів в рахунок відшкодування моральної шкоди по 10000,00 грн. кожному.

Під час судового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в зв”язку зі зміною індексу інфляції та понесеними додатковими витратами, повязаними з розглядом зазначеної справи та просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду на загальну суму 24681,30 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивачами не обґрунтувано належним чином витрати, повязані з ДТП, не конкретизовано витрати на придбання бензину для заправки автомобіля, відсутній документ щодо оплати вартості евакуатора, крім того, позивачі посилаються на витрати, повязані з придбанням квитків на потяг, які видані на 4 невідомі особи та інші надані чекі, які не підтверджують зв”язку між ДТП та поїздками. Позивачем в підтвердження матеріальних збитків надано лише наряд-замовлення та чеки, що не можуть бути належними доказами, оскільки доказом в даному випадку можуть бути автотоварознавча експертиза, акт автотоварознавчого дослідження, дефектна відомість із зазначенням пошкоджень. Як вважає представник відповідача, позивачами не доведена сума матеріальної шкоди, яку вони просять стягнути з відповідача та не надано жодних доказів, якими б обгрунтовувався розмір моральної шкоди. До матеріалів справи доданий лише листок непрацездатності стосовно ОСОБА_6, не вказано, які саме вимушені зміни сталися у їх життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім того, вважає необгрунтованими витрати на правову допомогу, оскільки позивачами не надано договорів про надання правової допомоги, квитанцій про оплату їх послуг, актів приймання передачі виконаних робіт згідно яких можна було б зробити висновок про обсяг наданих адвокатами послуг та про обсяг затраченого ними часу. На підставі викладеного просила суд відмовити в задоволенні прозову.

3-я особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 19.07.2006 року він рухався по дорозі Херсон-Сімферополь на автомобілі супроводу колони з дітьми з увімкненими фарами, в тому числі протитуманними фарами. Він, ОСОБА_4, перекривав виїзди на дорогу, по якій рухалася колона автобусів з дітьми. Розпочав обгін своєї колони та коли проїзжав повз четвертий та п'ятий автобус, у нього заглух двигун, внаслідок чого він на деякий час зупинився на зустрічній смузі, автомобіль «Жигули ВАЗ-2109» не зїхав на узбіччя, внаслідок чого сталося зіткнення. До зіткнення автомобіль був зупинений 3-5 секунд, швидкість машини ОСОБА_2 була 30-40 км/год., до удару останній не гальмував. В результаті ДТП автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження лівих передніх дверцят, лівого переднього крила, лівого переднього колеса. Вважає себе невинуватим в ДТП, оскільки його автомобіль з увімкненими фарами супроводжував колону автобусів з дітьми. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник 3-ї особи пояснив, що не згоден з варіантом № 1 автотехнічної експертизи № 11037 від 10.02.2010 року, оскільки експерти порушили «Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз в експертних установах системи Міністерства юстиції» № 53/5 від 08.10.1998 р., так як самостійно відібрали вихідні дані всупереч вихідним даним, викладеним в ухвалі суду від 23.02.2009 року. Вважає, що н еобхідно враховувати також вину ОСОБА_2, приймаючи до уваги ІІ варіант висновку № 11037 експертизи від 10.02.2010 року, з якого вбачається вина обох водіїв. ОСОБА_2 вину ОСОБА_4 та розмір завданої матеріальної шкоди не довів, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної та адміністративної справ, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19 липня 2006 року ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_5, дочкою ОСОБА_6, керуючи автомобілем ВАЗ 21093 державний номер НОМЕР_1 з причепом, рухався по автодорозі Херсон Сімферополь, на 66 кілометрі якої сталося зіткнення з автомобілем Шкода Феліція державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4- водія ВАТ '"Південний ГЗК" м. Кривий Ріг, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

З постанови від 23.08.2006 року Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг вбачається, що ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 грн. за вищезазначене правопорушення. Постанова на даний час не скасована і є чинною, на підставі чого суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України, визнав доведеним той факт, що ДТП сталося за вини водія ОСОБА_4, який порушив вимоги п. 14.6 ПДР України, що підтверджується висновком № 4341 автотехнічної експертизи від 09.12.2008 року, з якого вбачається, що дії водія автомобілю Шкода, що передували ДТП, не відповідали вимогам розділу 3, п.п. 15.14, 9.9-9.11 ПДР України та перебувають у причинно-наслідковому зв”язку з ДТП.

Таким чином, вина ОСОБА_4 у скоєнні ДТП доведена і доказуванню підлягає лише розмір шкоди.

Висновок № 11037 комісійної судової автотехнічної експертизи від 10.02.2010 року також оцінений судом, а оскільки дослідження проведене по двом варіантам на підставі свідчень кожної із сторін, які є суперечливими, цей висновок до уваги не приймається.

З доповнення до протоколу АК № 0746394 про адміністративне правопорушення вбачається, що автомобіль ВАЗ-21093 державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав пошкодження у виді: деформації лівого переднього крила, криши автомобілю, лівих передніх дверцят, капоту, лівого порогу, переднього правого крила, розбиті ліва передня блок фара, передній бампер, покажчик повороту.

Відповідно до роз”яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 08.07.1994 року № 7, від 30.09.1994 року № 11, від 25.05.1998 року № 15, від 24.10.2003 року № 9 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна одному з власників з вини іншого відшкодовується винним.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підтвердження витрат, повязаних з ремонтом автомобілю ВАЗ-21093 держномер НОМЕР_1 позивачем надано наряди-замовлення, копії чеків щодо придбання запасних частин, квитанції, з яких вбачається, що ОСОБА_2 витратив на ремонт зазначеного автомобілю 10071,50 грн.

Згідно ст. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справ, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом призначалася автотоварознавча експертиза, однак з повідомлення експерта-автотоварознавця Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7 № 4276 від 14.11.2008 року вбачається, що надані на дослідження матеріали цивільної справи не можуть слугувати джерелом для проведення експертного автотоварознавчого дослідження, оскільки не містять джерел із зазначенням ступеню та характеру пошкоджень деталів та вузлів. В даному випадку вимагається огляд автомобілю спеціалістом автотоварознавцем, фотографії пошкодженого транспортного засобу, будь-який інший документ, в якому зазначена ступінь і характер пошкоджень вузлів і деталей, в останньому випадку висновок буде носити ймовірний характер.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач, який на даний час продав автомобіль, не підтвердив належними доказами витрати на проведення ремонту автомобіля ВАЗ-21093, встановити іншим шляхом вартість відновлювального ремонту не виявляється можливим, суд позбавлений можливості визначити чи повязані проведені ремонтні роботи саме з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 19.07.2006 року, відновлювального ремонту або з фізичним зносом транспортного засобу.

Таким чином, зважаючи на часткове визнання ОСОБА_4 пошкоджень автомобілю ВАЗ-21093, суд дійшов висновку, що відшкодуванню в рахунок матеріальної шкоди підлягає сума в розмірі 3181,00 грн., з яких 973,00 грн. - вартість запасних частин для ремонту передніх лівих дверцят, лівого переднього крила, лівого переднього колеса; 2208,00 грн. вартість робіт по відновленню згідно калькуляції станції технічного обслуговування.

У відповідності до ст.1166, 1172, 1187 ЦК України, власник джерела підвищеної небезпеки а також юридична особа, має відшкодувати матеріальну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки та своїм працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Шкода Феліція належить ВАТ Південний ГЗК, де на посаді водія працює ОСОБА_4 На час ДТП 19.07.2006 року ОСОБА_4 знаходився при виконанні своїх службових обовязків, а тому зазначену суму належить стягнути з ВАТ «Південний ГЗК», як власника автомобілю.

Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення суми матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, оскільки нормами ст.ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ стягнення шкоди з урахуванням індексу інфляції не передбачено, оскільки індексації підлягають лише ті виплати, які не мають разового характеру (заробітна плата, стипендії, пенсії).

У відповідності ст. 23 ч. 1,4 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка пілягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пункту 3 статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно з пунктами 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 від час вирішення питання про відшкодуванняморальної шкоди обовязковому зясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

На думку суду, сам факт ДТП спричинив позивачам стрес, був певним чином порушений уклад їх життя в звязку з необхідністю звертатись у відповідні експертні та судові органі з приводу захисту порушених прав та з необхідністю ремонту пошкодженого автомобіля, внаслідок ДТП позивачу ОСОБА_6 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Тому суд вважає, що на користь позивачів необхідно стягнути моральну шкоду в наступному розмірі: ОСОБА_2 500,00 грн., ОСОБА_5 500,00 грн., ОСОБА_6 1000,00 грн.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачі підтвердили судові витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 1502,40 грн., витрати, пов”язані з розглядом справи 634,37 грн., витрати на правову допомогу адвоката ОСОБА_8 600,00 грн., а тому вимога про відшкодування зазначених судових витрат підлягає частковому задоволенню на суму 765,20 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

Вирішив :

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00191000 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3181,00 грн., моральну шкоду в розмірі 500,00 грн., судові витрати на загальну суму 765,20 грн., а разом 4446 (чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 20 коп.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00191000 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 500 (пятсот) грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00191000 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00191000 на користь держави державне мито в розмірі 59,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом 20 днів до Апеляційного суду Херсонської області після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення до Скадовського районного суду.

Суддя Орендовський А.В.