Рішення № 94678691, 03.02.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5206/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Посухової О.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 , в якому просила розірвати шлюб, укладений 01 березня 2019 року між нею та ОСОБА_2 , щодо якого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області складено актовий запис № 67 від 01 березня 2019 року, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи від дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання дружини у розмірі однієї чверті від усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилалася на те, що спільне життя подружжя припинило. Позивач вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим. Подружжя має малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини та дружини. Виявила бажання після розірвання шлюбу мати прізвище « ОСОБА_4 ».

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

На виконання вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України судом була перевірена наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Судом встановлено, що 01 березня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклали шлюб у Бахмутському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (актовий запис № 67 від 01 березня 2019 року), прізвище дружини після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_4 ». Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , виданим 01 березня 2019 року Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Подружжя має малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 19.11.2019 року Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з статтею 51 Конституції України, статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Частиною першою ст. 55 СК України передбачений обов`язок дружини та чоловіка спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Разом з тим, ч. 1 ст. 110 СК України передбачена можливість пред`явлення позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що подружжя разом не проживає, зберігати сім`ю намірів не має, а отже, спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та відповідача.

Щодо надання додаткового строку для примирення подружжя, як захід, який має вчиняти суд відповідно до ст. 111 СК України, відповідно до якої суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, необхідно зазначити таке.

Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснив, що передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

Однак, враховуючи те, що збереження шлюбу можливе лише на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є морально-правовою основою шлюбу, чого між сторонами у справі не має, та враховуючи те, що відповідач визнав позов в повному обсязі, і таке визнання не суперечить закону й не порушує права інших осіб, строк на примирення не є необхідним.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про те, що подальше спільне проживання та збереження даної сім`ї суперечить їх інтересам, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами 2, 3 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно із ч. ч. 1, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з довідкою КП «СЄЗ № 1» від 19 листопада 2020 року за № б/н дитина ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб – платників про суми виплачених доходів та утриманих податків позивач за ІІІ квартал 2020 року отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям у зв`язку з народженням дитини в загальному розмірі 6793,99 грн, що складає 2264,66 грн на місяць.

Згідно з відомостями, наданими Головним управлінням ДПС у Донецькій області від 09.12.2020 року за № 89048/10/05-99-12-03-16, від 18.12.2020 року за № 91275/10/05-99-12-03-16 відповідач ОСОБА_2 , зокрема в 2020 році мав такі доходи:

І квартал 2020 року: 4791,53 грн - соціальні виплати УПСЗН Чуднівської РДА (ЄДРПОУ 3192678), 60029,46 грн – сума грошового забезпечення В/ч А2120 (ЄДРПОУ 26614998),

ІІ квартал 2020 року: 716,78 грн - соціальні виплати УПСЗН Чуднівської РДА (ЄДРПОУ 3192678), 1390,00 грн – соціальні виплати В/ч А2120 (ЄДРПОУ 26614998), 61287,53 грн – сума грошового забезпечення В/ч А2120 (ЄДРПОУ 26614998),

ІІІ квартал 2020 року: 68832,37 грн – сума грошового забезпечення В/ч А2120 (ЄДРПОУ 26614998),

Початок надання податкових розрахунків за IV квартал 2020 року – 01.01.2021 р., таким чином надати відомості за IV квартал 2020 року неможливо.

З урахуванням викладеного, зважаючи на визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - з 20 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною 3-х років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи працює вона і незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Оскільки судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір`ю, а також те, що відповідач отримує постійний дохід в розмірі, достатньому для надання матеріальної допомоги дружині, зважаючи на визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дружини у розмірі однієї чверті від усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дитиною трирічного віку.

Враховуючи те, що позивач звернулася до суду за захистом порушеного права 20.11.2020 року, стягнення слід розпочати з 20 листопада 2020 року.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що позивач була звільнена від сплати судового збору, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1681,60 грн (840,80 грн х 2).

Відповідач своєю чергою не звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, з огляду на таке.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Аналізуючи вказані норми права Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 виклала таку правову позицію. Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є захист сімейних прав позивача, проте зазначений спір не входить до переліку питань, пов`язаних з соціальним захистом порушених прав сторін саме як учасників бойових дій. А отже, сторони у даній категорії справи на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не звільняються від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 206, 259, 264 - 265, 273, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладений 01 березня 2019 року у Бахмутському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 67 від 01 березня 2019 року, - розірвати.

Прізвище дружини після розірвання шлюбу – « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Биківка Дзержинського району Житомирської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Биківка Дзержинського району Житомирської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), починаючи з 20 листопада 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 - досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1681 (однієї тисячі шестисот вісімдесяти однієї) гривні 60 копійок.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя