Ухвала суду № 94677233, 03.02.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/21001/17

Провадження № 1-кп/127/1119/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

суддів: Каленяка Р.А., Ковальчук Л.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020000000153 від 03.05.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Охоти Р.І.,

потерпілої: ОСОБА_4 ,

представника потерпілої: захисника Бездітного І.І.,

захисників: Кізік Г.В., Слабого О.В., Гука Г.І.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

У ході судового провадження на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на розгляд учасників судового провадження питання доцільності тримання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, оскільки незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу, так як саме на суд покладається обов`язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Вказане означає, що саме на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доцільністю його збереження.

У ході судового провадження прокурор Охота Р.І. просив суд продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, оскільки на думку прокурора наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, а тому він може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки до затримання обвинувачений ОСОБА_1 не працював, не мав постійного джерела доходу та місця реєстрації, не мав соціально стримуючих факторів, таких як сім`я, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробив, а тому ОСОБА_1 може продовжувати вчинювати злочини, а також може перешкоджати кримінальному провадження іншим чином.

Також, прокурор Охота Р.І. просив суд продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 строком на 60 днів, оскільки на думку прокурора наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, соціально стримуючих факторів не має, а тому може переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також обвинувачений ОСОБА_2 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, прокурор Охота Р.І. просив суд продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 днів, оскільки на думку прокурора наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, а тому він може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також обвинувачений ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Представник потерпілої: захисник Бездітний І.І. підтримав думку прокурора та зазначив, що у разі зміни обвинуваченим запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який вони можуть чинити тиск на потерпілу.

Потерпіла ОСОБА_4 підтримала думку прокурора та свого захисника.

Захисник Кізік Г.В. та обвинувачений ОСОБА_1 поклались на розсуд суду.

Захисник Слабий О.В. заперечував, щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, обвинувачений ОСОБА_2 довгий час перебуває під вартою, має стійкій соціальні зв`язки, постійне місце проживання та реєстрації, а тому захисник Слабий О.В. просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника.

Захисник Гук Г.І. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання, а тому просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Посилання сторони захисту на те, що прокурор мав би подати письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідно до вимог глави 18 КПК України не ґрунтується на вимогах КПК України.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Разом із тим ст. 199 КПК України, на яку посилається сторона захисту означає те, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором подає до місцевого суду клопотання про продовження строку тримання під вартою. Розгляд вказаного клопотання у будь-якому випадку віднесено лише до компетенції слідчого судді місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, тобто розглядаючи клопотання про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу, суд повинен керуватись положеннями ст. 177, ст. 178, ст. 194 КПК України.

Натомість ч. 3 ст. 331 КПК України покладає на суд обов`язок незалежно від наявності клопотань розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 неконституційним визнано положення, щодо автоматичного продовження тримання під вартою без клопотань сторін на стадії підготовчого судового засідання, а тому саме ч. 3 ст. 331 КПК України покладає на суд, який здійснює судове провадження обов`язок розглянути питання доцільності тримання під вартою незалежно від наявності клопотань сторін.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2017 відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у подальшому вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, суд крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у місцях позбавлення волі, проживає без реєстрації, до затримання не працював та не мав постійного джерела доходу.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробив, він може переховуватись від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 до затримання не працював, не мав постійного джерела доходів, проживав без реєстрації, він може продовжувати вчинювати інші злочини, може впливати на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , оскільки обвинувачений ОСОБА_2 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, до затримання не працював та не мав постійного джерела доходу.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а тому може переховуватись від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 не працюючий, не має постійного джерела доходів, не має стійких соціальних зв`язків, він може продовжувати вчинювати інші злочини, може впливати на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , оскільки обвинувачений ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, до затримання не працював та не мав постійного джерела доходу.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а тому може переховуватись від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 не працюючий, не має постійного джерела доходів, він може продовжувати вчинювати інші злочини, може впливати на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене суд вважає за доцільне продовжити строк дії застосованого до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а у клопотанні захисників Слабого О.В. та Гука Г.І. про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 03.04.2021 включно.

У задоволені клопотання захисника Слабого О.В., щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Продовжити строк дії обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 03.04.2021 включно.

У задоволені клопотання захисника Гука Г.І. щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Продовжити строк дії обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 03.04.2021 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченим, прокурору та направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: