Рішення № 94676813, 05.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 295/6273/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.

справа № 295/6273/20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Дельта Банк», в якому просив визнати дії відповідача незаконними щодо безпідставної вимоги по сплаті нарахованого зобов`язання за кредитним договором № 274-005/ФКВ-08 від 02.10.2008 року, заборгованість по якому є повністю погашеною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.10.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ним було укладено кредитний договір № 274-005/ФКВ-08, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 8 500,00 доларів США строком на 120 місяців з остаточною датою повернення кредиту 02.10.2018 року. Для забезпечення виконання вимог кредитного договору 02.10.2008 року між ним та ТОВ «Український промисловий банк» цього ж дня було укладено іпотечний договір № 274-005/Zфквін-08, відповідно до якого банку передано в іпотеку земельну ділянку площею 0,0719 га, кадастровий номер 1822085600:08:001:0384, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 році ПАТ «Дельта-Банк» звернулося до Житомирського районного суду Житомирської області з позовною заявою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06.02.2015 року позовні вимоги задоволені та стягнуто з позивача на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 209,67 грн. Рішення суду набрало чинності 20.02.2015 року. 28.08.2019 року позивачем сума заборгованості за кредитним договором, встановлена рішенням суду, була сплачена в повному обсязі на користь банку. 03.09.2019 року державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням рішення суду. 04.09.2019 року позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням видати йому довідку про відсутність заборгованості, закриття кредиту та зняття обтяження на земельну ділянку. Однак, відповідачем було відмовлено в отриманні запитуваної ним довідки до сплати непогашеної заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 29.05.2020 року матеріали цивільної справи направлено за підсудність до Печерського районного суду м. Києва (а.с. 26).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 року вказана справа розподілена для розгляду судді Батрин О.В.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року прийнято позовну позов до розгляду, відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження, копії якої направлені учасникам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі від 31.08.2020 року та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою 28.09.2020 року.

Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Судом встановлено, що 02.10.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», укладено кредитний договір № 274-005/ФКВ-08, за умовами якого банк надав позивачу кредит у розмірі 8 500,00 доларів США, зі сплатою 15,8 % за весь час фактичного користування кредитом на строк з 02.10.2008 року по 02.10.2018 року (а.с. 7-9).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між тими ж сторонами укладено іпотечний договір № 274-005/Zфквін-08 від 02.10.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. за № в реєстрі 7116, за умовами якого виконання зобов`язань по кредитному договору забезпечується передачею в іпотеку земельної ділянки площею 0,0719 га, кадастровий номер 1822085600:08:001:0384, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Пунктом 2.6 кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня його надання до дня його повернення.

Згідно з п. 4.2.5 кредитного договору сторони встановили можливість встановлення дострокового дня повернення кредиту, а саме: позичальник був зобов`язаний достроково повністю повернути кредит, сплатити проценти за фактичний період користування кредитом у разі настання випадків, передбачених п. 6.2 цього договору. Зобов`язання, передбачене цим пунктом повинне бути виконане позичальником протягом 15 робочих днів з дати надіслання банком позичальнику відповідної письмової вимоги.

Пунктом 6.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором, а позичальник зобов`язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги від банку (а у випадку передбаченому п. 4.2.5 - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим Договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання будь-якого із перелічених в договорі випадків.

Внаслідок неналежного виконання позивачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором ПАТ «Дельта-Банк» у вересні 2014 року звернулося до Житомирського районного суду Житомирської області з позовною заявою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку ст. 1049,1050 ЦК України (а.с. 11-12).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06.02.2015 року у справі № 278/4682/14ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» були задоволені, стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 274-005/ФКВ-08 від 02.10.2008 року у розмірі 57 209,67 грн. та 572,10 грн. суму судового збору, а всього 57 781,77 грн. (а.с. 14).

Постановою державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бельським О.С. від 03.09.2019 року закінчено виконавче провадження № 50855666 закінчено у зв`язку зі сплатою боржником в повному обсязі суми боргу за виконавчим документом (а.с. 18).

04.09.2019 року та 27.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про надання довідки про відсутність боргових зобов`язань у зв`язку з повним погашенням кредитної заборгованості по рішенню суду (а.с. 19, 21).

Листами за підписом начальника управління клієнтської підтримки АТ «Дельта Банк» Сичевської Ю.К. від 04.10.2019 року та 28.12.2019 року позивачу відмовлено у наданні довідки про відсутність боргових зобов`язань у позивача перед банком, оскільки рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06.02.2015 року не припиняє дії кредитного договору № 274-005/ФКВ-08 від 02.10.2008 року, а тому зобов`язання за даним кредитним договором є чинними та мають виконуватися належним чином, станом на 04.10.2019 року заборгованість позивача за кредитним договором становить 2916,43 доларів СЩА - сума заборгованості по тілу кредиту, 2882,69 доларів США - проценти за користування кредитом, 54 091,64 грн. - пеня, 2147,39 грн. - штраф (а.с. 20, 24).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України установлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Юридичним наслідком належного виконання зобов`язання відповідно до статей 598, 599 ЦК України є припинення зобов`язання.

Таким чином з часу виконання боржником зобов`язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов`язків сторін, що складають зміст конкретного зобов`язального правовідношення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту банк використав своє право на дострокове повернення грошових коштів за кредитним договором, та своїми діями змінив строк виконання основного зобов`язання, після чого кредитодавець втратив право нараховувати будь-які передбачені договором платежі та кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК.

Доказів пред`явлення вимог відповідно до статті 625 ЦК України за період фактичного невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості та наявності у позивача заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не надано.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач, відмовляючи в отриманні довідки про відсутність заборгованості, закриття кредиту та зняття обмеження на земельну ділянку, своїми незаконними діями порушує та обмежує право позивача.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Згідно зі ст. 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз ч.2 ст. 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання дії відповідача ПАТ «Дельта Банк» незаконними щодо безпідставної вимоги по сплаті нарахованого зобов`язання по кредитному договору № 274-005/ФКВ-08 від 02.10.2008 року, заборгованість по якому є повністю погашеною, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання дії ПАТ «Дельта Банк» незаконними щодо безпідставної вимоги по сплаті нарахованого зобов`язання за кредитним договором № 274-005/ФКВ-08 від 02.10.2008 року, є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення його права.

Згідно з ч. 1, 2 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З огляду на викладене, оскільки позивач повністю виконав рішення суду про дострокове стягнення з нього суми заборгованості за кредитним договором, яка була визначена у розмірі 57 781,77 грн., у зв`язку із чим основне зобов`язання припинилось на підставі ст. 599 ЦК України, внаслідок чого припинились і зобов`язання за похідним від основного іпотечним договором, укладеним з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, суд приходить до висновку про визнання правовідносин між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 274-005/ФКВ-08 від 02.10.2008 року та іпотечним договором № 274-005/Zфквін-08 від 02.10.2008 року припиненими.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку з частковим задоволенням позову судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись 15, 16, 516, 517, 526, 545, 598, 599, 1049,1050,1082 ЦК України, ст. 5,12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання дій незаконними - задовольнити частково.

Визнати припиненими правовідносини між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за кредитним договором № 274-005/ФКВ-08 від 02.10.2008 року та іпотечним договором № 274-005/Zфквін-08 від 02.10.2008 року, укладених між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»: 01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020.

Суддя О.В. Батрин