Вирок № 94674718, 05.02.2021, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/689/20

Провадження № 1-кп/700/22/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 р. Лисянський районний суд Черкаської області у складі: головуючого – судді: Пічкур С.Д., за участю секретаря судових засідань: Сіденко Н.П., прокурора: Судоми О.А., потерпілого: ОСОБА_1 , обвинуваченого: ОСОБА_2 , захисника: Бабенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Лисянка кримінальне провадження № 1-кп/700/22/21 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Согдіан Ленінабадського району, Таджикістан, жителя АДРЕСА_1 , таджика, громадянина України, студента Національного університету фізичного виховання і спорту України, не одружений, не судимий,

обвинуваченого вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України

установив:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 31 травня 2020 близько 00 год. 00 хв., перебуваючи поблизу магазину «Комфорт», що розташований за адресою: смт. Лисянка, Звенигородського району Черкаської області по вул. Вільного Козацтва, 2, на грунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наніс численні удари кулаками та ногами по голові та по всьому тулубі ОСОБА_1 , чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, у вигляді закритої травми грудної клітки у вигляді розриву внутрішньо грудинної артерії, забою середостіння, що ускладнилось правобічним гемотораксом та призвело до спадання правої легені, які спричинені дією тупого твердого предмету та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, згідно висновку експерта №05-9-01/196 від 08.07.2020.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що в той день була обопільна бійка, він перший вдарив потерпілого кулаком руки в область обличчя, оскільки той намагався на нього напасти, а тому він захищався. Всього було три етапи бійки де вони обоє падали, і саме при падінні потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження. Він повністю відшкодував усі збитки потерпілому та примирився з ним. Визнає вину за нанесення легких тілесних ушкоджень та просить закрити справу за примиренням.

Прокурор просив визнати винним обвинуваченого за ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі із застосуванням двохрічного іспитового строку звільнивши від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та застосувати обов`язкові обмеження визначені ст. 76 КК України.

Захисник обвинуваченого просив перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.1 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України та закрити справу за примиренням.

Дослідивши та оцінивши надані суду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, суд виходить з наступного.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 31 травня 2020 року близько 24 год. в смт. Лисянка біля магазину «Комфорт» він сидів біля магазину в автомобілі та відпочивав з ОСОБА_3 , прийшла компанія молодиків до магазину «Комфорт» і стали поводити себе негарно, кидали кришки по магазину. Він зробив їм зауваження, сказав: «Я зараз кину», у відповідь почув: «Підійди і скажи, що ти там хочеш». Він підійшов, щоб поговорити з ними і отримав від ОСОБА_4 удар кулаком в область виска, він став захищатись, після чого почалась боротьба. Щоб бив він не пам`ятає, він його поборов, тримав йому руки. Потім їх розборонили свідки, які там були. Він отримав перший удар, а потім став захищатися. Що ОСОБА_4 говорив, він не пам`ятає. Після бійки він відчув сильний біль за грудиною, він викликав «Швидку допомогу» і його забрали в лікарню. Чотири дні був в ОСОБА_5 в реанімації, а потім авіацією завезли на Черкаси і там лікувався. Збитки в ході судового розгляду обвинувачений відшкодовував повністю та вони з ним примирились і він просить закрити справу. Ні наркотичних ні алкогольних речовин не вживав ні в той вечір і взагалі не вживав. До лікаря нарколога чи психіатра не звертався за допомогою. Намагався вдарити ОСОБА_4 . Іншим особам не намагався нанести тілесні ушкодження. Підходив ОСОБА_6 , але не провокував його до подальшої бійки. З місця події поїхав додому на власному автомобілі. Після того як зняв светра пропонував ОСОБА_4 битись удвох і він відмовився спочатку, а потім погодився. Не може пояснити яким саме чином отримав тяжкі тілесні ушкодження, не виключає що ненавмисно, а саме при падінні з висоти власного зросту. Перший удар був у висок, ОСОБА_4 не отримував тілесних ушкоджень. На той момент не знав, що ОСОБА_4 займається спортом. Не пропонував слідчий про перевірку його на поліграфі.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він працює на швидкій допомозі фельдшером а потерпілий його рідний брат. Після бійки брат зателефонував йому і сказав, що в нього болі за грудиною, він приїхав на виклик, зробив кардіограму, там нічого такого не побачив і повіз його до лікарні. Там уже виявилось, що в нього лопнула артерія за грудною кліткою, утворилась гематома, яка давила на серце.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що потерпілий його син. Вранці пішов на роботу, сина не бачив. Годин у 9-10 ранку зателефонувала дружина і сказала, що син в реанімації і він поїхав у лікарню. Стан сина був тяжкий. З ОСОБА_9 приїхав лікар, зробили йому операцію.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що 31 травня 2020 сиділи із ОСОБА_11 в автомобілі, розмовляли біля магазину «Комфорт». Там була компанія хлопців, вони себе поводили неправильно і ОСОБА_11 зробив їм зауваження, сказав: «Хлопці, що ви робите?» ОСОБА_4 сказав, щоб ОСОБА_11 підійшов, він підійшов, вони говорили, про що саме вона не чула, так як була в машині, а потім підсудний вдарив по обличчю ОСОБА_11 , куди саме не бачила. На початку бійки ОСОБА_11 зняв кофту, щоб показати що він йому порвав одяг. Потім вони впали і хлопці один у чорній куртці, інший в білому одязі стали їх розбороняти. Потім вийшов з магазину ОСОБА_12 і став їх розбороняти. ОСОБА_13 нічого не заважало піти, чому не уникнув конфлікту пояснити не може. Провокував бійку ОСОБА_4 . Після всієї бійки вони поїхали додому. Вона вийшла з машини, а потім знову сіла в машину, тому що злякалась. Самої бійки не бачила. Точно бачила, що ОСОБА_14 лежав, а ОСОБА_4 був на ньому зверху він його бив, а хлопець в чорній куртці його розбороняв.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що в кінці червня цього року, проїжджаючи по вулиці Червоноармійській бачив, як підсудній із своєю компанією були біля магазину «Комфорт». Особисто підсудного він не знав. ОСОБА_4 часто із своєю компанією бували біля різних закладах і створював конфліктні ситуації. Він почув галас біля магазину «Комфорт» і оскільки проживає недалеко, вирішив піти подивитись, що там відбувається. Коли підійшов до дороги, то побачив, що потерпілий, з яким він знайомий ішов до свого авто. Ще йшла між ними словесна перепалка, чув, що потерпілий сказав, що вони вчиняють безлад, зробив їм зауваження, а вони на нього всі накинулись. Далі між ними продовжувався словесний конфлікт, підсудний неодноразового говорив, що він є КМС по боксу в сторону потерпілого, і провокував потерпілого знову на конфлікт. Сам факт бійки він не бачив. В чому був одягнутий потерпілий і обвинувачений не пам`ятає. Знаючи, що потерпілого забрали до лікарні, він сказав його братові, що він був свідком такої події.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що влітку цього року в перший день літа, був біля магазину «Комфорт» разом з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , стояли розмовляли. ОСОБА_20 вдарив ногою кришку і вона вдарилась об магазин. Потім вони почули, що до них кричать погані слова і сказав, що зараз підійде. ОСОБА_17 сказав, щоб підходив. Він підійшов і ОСОБА_21 б`є його в область ока, він підійшов і став розбороняти. Розборонив їх, а через хвилин 2-3 він повернувся і сказав, що ОСОБА_17 порвав йому куртку і запропонував розібратися «як мужики». ОСОБА_4 вже не хотів битись, а ОСОБА_14 говорив йому: «давай як мужики розберемось». Знову почалась між ними бійка, вони падали і боролись. Потім підбіг ОСОБА_22 , хотів його вдарити, але не попав, і він побіг до школи, а ОСОБА_6 побіг за ним. Вони між собою розібрались, а коли повернулись, то боротьба ще продовжувалась. Потім вирішили, що досить вже і розійшлися. Чи наносив ОСОБА_23 удари ОСОБА_13 по тулобу він не бачив. Коли падали, то ОСОБА_14 падав на ОСОБА_23 , він важчий, хилився на нього і падав зверху. Щоб ОСОБА_23 був зверху то не було такого.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що здається в перший день літа вони були біля «Комфорту» близько 23 години, вели себе нормально, не кричали. Він наступив на пляшку, під тиском вилетіла кришка з пляшки і через хвилину почули лайливі слова і сказав чоловік, що до нас вийде. До них ішов ОСОБА_25 , назустріч вийшов ОСОБА_4 і з метою самозахисту вдарив його. ОСОБА_4 вдарив перший правою рукою в область виска. Зав`язалась бійка між ними. Через секунд 30 вони стали їх розбороняти. ОСОБА_23 лежав на землі, а ОСОБА_26 на ньому, вони стали витягувати ОСОБА_23 з-під ОСОБА_26 і пішли назад до «Комфорту». ОСОБА_26 пішов, і сказав, що ще повернеться. Через хвилину він повернувся і сказав: « давай вирішимо це все по нормальному, просто поб`ємось і все». Вони битись не хотіли, але ОСОБА_26 ударив перший ОСОБА_23 ногою в груди і зав`язалась бійка. Потім він побачив як підбіг до нього ОСОБА_6 і хотів його вдарити, він присів і ОСОБА_6 промахнувся. Він став тікати, а ОСОБА_6 за ним біг. Він втік, а ОСОБА_6 побіг до ОСОБА_27 , коли його не догнав, то побіг туди до бійки. Коли він повернувся, то вже всі стояли говорили. ОСОБА_6 говорив ОСОБА_23 , що: «ти ж кандидат в майстри спорту, то покажи на що здатний, стара школа завжди краща нової». Знову розпочалась бійка, вона тривала близько хвилини, вони боролись на землі, а потім закінчилась. Не бачив, щоб ОСОБА_21 бив ОСОБА_26 в груди чи по тулубу.

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01 червня 2020 року стверджується, що ОСОБА_7 заявив про вчинення злочину відносно його брата, ОСОБА_1 , а саме нанесення тілесних ушкоджень.

Згідно протоколу огляду місця події від 01 червня 2020 року, зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 червня 2020 року, свідок ОСОБА_15 на фото № 4 впізнав особу обвинуваченого, який бився з потерпілим.

Заявою громадянки ОСОБА_28 стверджується, що вона добровільно видала запис з відеокамери магазину за період часу з 31 травня 23:10 години до 01 червня 2020 року до 00:40 годин.

При огляді вказаного відеозапису у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений перший вдарив потерпілого кулаком руки в область голови, потім відбулася обопільна бійка, при якій ініціаторами продовження конфлікту були як обвинувачений так і потерпілий та обоє падали на асфальт і боролися.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 08 липня 2020 року № 05-9-01/196, у ОСОБА_1 має місце тілесне ушкодження: закрита травма грудної клітки у вигляді розриву внутрішньо грудинної артерії, забою середостіння, що ускладнилось правобічним гемотораксом та призвело до спадання правої легені, яка спричинена дією тупого твердого предмету (предметів), давність спричинення може відповідати часу вказаному оглянутим і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Виявлений рубець на грудній клітці справа являється слідом медичної маніпуляції і тому не підлягає визначенню ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Виставлений діагноз: забій серця не підтверджений інструментальними та клінічними даними, тому згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» /1995р./ вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається.

Тілесне ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки могло виникнути від однократної дії твердого тупого предмету.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 02 червня 2020 року №05-9-01/144, у ОСОБА_2 мають місце тілесні ушкодження у вигляді саден на лівому ліктьовому суглобі, на виличній ділянці, на лобі, в надбрівній ділянці, на правому і лівому плечових суглобах, на правій лопатці, на лівому колінному суглобі, на лівій ступні, ділянка осадження на лівій боковій поверхні грудної клітки, синець на лобі зліва, які спричинені дією тупого твердого предмету (предметів), давність спричинення може відповідати часу вказаному у фабулі постанови і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_2 могли виникнути від десятикратної дії твердого тупого предмету.

Виключається можливість отримання виявлених на тілі ОСОБА_2 тілесних ушкоджень при однократному падінні з висоти власного зросту та ударі об тверду тупу поверхню, стоячи на даній площині.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 13 серпня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_1 та судово-медичного експерта ОСОБА_29 , потерпілий показав як обвинувачений наносив тілесні ушкодження та механізм падіння.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 19 серпня 2020 року за участю обвинуваченого ОСОБА_2 та судово-медичного експерта ОСОБА_29 , обвинувачений показав як наносив тілесні ушкодження потерпілому та механізм падіння.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 21 серпня 2020 року № 05-9-01/232, встановлено, що на підставі проведеного судово-медичного обстеження, даних наданих медичних документів, даних наданих протоколів слідчих експериментів, виявлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_30 могли виникнути як при тих обставинах і механізмі, на які вказує потерпілий під час проведення слідчого експерименту від 13.08.2020 p., так і при обставинах і механізмі, на які вказує підозрюваний ОСОБА_2 при проведенні слідчого експерименту від 19.08.2020 р.

З огляду на досліджені судом докази, а також показання надані потерпілим та обвинуваченим, які узгоджуються між собою, отримання потерпілим тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту не виключається.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК України.

Не можна, зокрема, розглядати як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень випадки, коли винна особа не бажала або свідомо не припускала настання таких наслідків. Суб`єктивна сторона злочину є основним елементом, за яким він відрізняється від заподіяння умисного тяжкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, відповідальність за яке настає за ст. ст. 121 і 122 КК України. Вона характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Як вбачається з показів потерпілого та обвинуваченого, обоє в результаті бійки та боротьби падали, а жоден свідок не підтвердив умисно нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілому саме в область грудної клітки. Факт отримання тяжкого тілесного ушкодження при падінні підтверджується і висновком судово-медичної експертизи за результатами проведення слідчих експериментів.

З огляду на спрямованість умислу обвинуваченого та вказані вище об`єктивні обставини та наявні докази, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.

Суд не погоджується з позицією прокурора щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, оскільки це не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні і така кваліфікація спростовується вище дослідженими доказами. Крім того, прокурор у судовому засідання заявляв клопотання про надання перерви для зміни обвинувачення, проте таку зміну не було погоджено керівником прокуратури.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту і потерпілого щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки внаслідок бійки з обвинуваченим, потерпілий отримав саме тяжкі тілесні ушкодження, а обвинувачений легкі.

Не може погодитись суд і з клопотанням про закриття кримінального провадження за примиренням, оскільки незважаючи на наявність факту примирення та відшкодування збитків, чинним КПК України не надано право суду одночасно змінювати кваліфікацію дій підсудного в бік пом`якшення і закриття кримінального провадження з підстав передбачених кримінальним законом. Вказана обставина враховується судом як пом`якшуюча.

Так, згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані, що характеризують обвинуваченого. Суд вважає, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченому є активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків потерпілому та примирення з потерпілим.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості, не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання та навчання, займається спортом та має спортивні нагороди, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває. Суд дійшов до висновку про призначення покарання у вигляді громадських робіт в межах санкції статті за інкримінований йому злочин.

Цивільний позов потерпілого підлягає залишенню без розгляду за його клопотанням. Речові докази в обвинувальному акті не вказані, процесуальні витрати відсутні.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 190 (сто дев`яносто) годин.

В задоволенні клопотань потерпілого, захисника, обвинуваченого про закриття кримінального провадження відмовити.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя С. Д. Пічкур