Рішення № 94674588, 05.02.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5157/20

№ провадження 2/646/503/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Янцовської Т.М.,

з участю секретаря Цмоканич У.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу № 646/5157/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЕР ГРУП» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 215443,35 гривень, моральної шкоди у розмірі 100000,00 гривень та компенсації за час затримання розрахунку, посилаючись на те, що з 18 вересня 2017 року він працював на посаді інженера-конструктора, а з 31 грудня 2018 року був призначений головним конструктором у ТОВ «Виробнича група ТФК», яке у січні 2020 року змінило свою назву на ТОВ «МЕЕР ГРУП», тобто ТОВ «МЕЕР ГРУП» є правонаступником ТОВ «Виробнича група ТФК». На обидвох підприємствах розрахунки по зарплаті проводилися у конвертах з розрахунку 16000,00 грн. на руки на місяць. Офіційно всі працівники, в тому числі і позивач, одержували мінімальну заробітну плату. За весь час роботи позивач відпрацював у відповідача 78 вихідних і святкових днів і має одержати за це 59428,57 грн. (78 днів х 16000/21 робочій день за місяць = 59428,57 грн). Також позивач відпрацював надурочно в 2017 -2020 роках 600 годин надурочно (або 75 днів х 16000/21 робочих днів на місяць = 57142,86 грн.), тобто відповідач повинен доплатити позивачу 57142,86 грн. Відповідач проводив позивачу виплати компенсації за невикористані відпустки з розрахунку мінімальної, а не фактичної зарплати. За весь час роботи позивач мав отримати 35695,77 грн. з розрахунку: Відпустка за 2017 р.- 16000 грн. х 3 місяці: 355 днів на рік х 24 дня відпустки = 3245,07 грн; Відпустка за 2018 р. – 16000 грн. х 12 місяців: 355 днів за рік х 24 дня відпустки = 12980,28 грн.; Відпустка за 2019 р. – 16000 грн. х 12 місяців: 355 днів за рік х 24 дня відпустки = 12980,28 грн.; Відпустка за 2020 р. – 16000 грн. х 6 місяців: 355 днів за рік х 24 дня відпустки = 6490,14 грн. Тобто відповідач не дорахував позивачу 35695,77 грн. З 08 до 29 грудня 2019 р. позивач був відряджений за кордон до м. Асака Асакінського району Андижанської області Узбекистану. Відповідач видав позивачу добові в сумі 25 дол. США з розрахунку 25 дол. США на добу, за курсом НБУ на 06.12.2019 р. (1 USD = 23,88 грн.) це дорівнює 11343 грн., а мав видати 1520 євро, за кусом НБУ (1 EURO = 32,2 грн.) 48944 грн., тобто заборгував суму 37601 грн. 30 червня 2020 р. позивач звільнився за згодою сторін тому, що підприємство мало заборгованість по зарплаті та не проводило остаточних розрахунків по закордонному відрядженню за квітень 2020 р. позивач не доодержав 285,68 грн., за травень 20789,47 грн. – за 197,5 годин роботи, за червень 4500,00 грн, а разом 25575,15 грн. Відповідач обіцяв провести розрахунки, але зазначити письмово їх не став, а проводити виплати передумав.

23.11.2020 р. позивач звернувся з заявою про відмову від вимог про стягнення моральної шкоди та компенсації за час затримання розрахунку, та надав уточнення щодо періоду в якому виникла заборгованість, а саме: заборгованість по зарплаті 25575,15 – це час з квітня по травень 2020 р., по відрядженню – 37601,00 грн. – це грудень 2019 р., разом заборгованість складає – 63176,15 грн.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України 10.12.2020 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та не погоджується з викладеними твердженнями у позовній заяві, посилаючись на те, що твердження позивача про те, що відповідач є правонаступником ТОВ «Виробнича група «ТФК» є хибним, оскільки відповідач є новоствореною юридичною особою та ніякого відношення до ТОВ «Виробнича група «ТФК» не має. Згідно з копії трудової книжки ОСОБА_1 доданої ним до позовної заяви, зазначено, що 12.10.2019 р. він прийнятий на посаду провідного інженера конструктора у відділ головного конструктора ТОВ «Виробнича група «ТФК». 31.12.2019 р. звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з посади головного конструктора ТОВ «Виробнича група «ТФК». В свою чергу до ТОВ «МЕЕР ГРУП» позивача було прийнято на роботу з 09.01.2020 р. у відділ головного конструктора на посаду головного конструктора на підставі наказу №1-к від 08.01.2020 р. 30.6.2020 р. позивача було звільнено з ТОВ «МЕЕР ГРУП» з займаної посади за згодою сторін на підставі п.1, ст.36 КЗпП України. Таким чином, вимога ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 37601 грн. по відрядженню в республіку Узбекистан з ТОВ «МЕЕР ГРУП» є хибною, та такою що не підлягає задоволенню. До ТОВ «МЕЕР ГРУП» позивача було прийнято на роботу з 09.01.2020 р. у відділ головного конструктора на посаду головного конструктора на підставі наказу №1-к від 08.01.2020 р. з окладом згідно штатного розкладу. Штатним розкладом від 02.01.2020 р. встановлено, що посадовий оклад для головного конструктора становить 5000,00 грн. У відповідності до довідки про доходи №3 від 09.12.2020 р. ОСОБА_1 протягом січня-червня 2020 р. ТОВ «МЕЕР ГРУП» заробітна плата була нарахована 13985,56 грн., з яких 4047,62 грн за січень 2020 р., лютий 5000,00 грн., березень 2619,05 грн. 11.03.2020 р. Всесвітньою організацією охорони здоров`я було оголошено всесвітню пандемію у зв`язку з поширенням у світі корона вірусу COVID-19. У відповідності до заяви від 16.03.2020 р. яка була подана директору ТОВ «МЕЕР ГРУП» від позивача, останній просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін, на період встановлений рішенням КМУ на території України з 18.03.2020 р. по 03.04.2020 р., або до іншої дати, більш пізньої, дати оголошення карантину у випадку продовження його строку рішенням КМУ. 30.06.2020 р. позивачем було подано заяву директору ТОВ «МЕЕР ГРУП» з проханням про його звільнення з 30.06.2020 р. за згодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України. На підставі наказу №15-к від 30.06.2020 р. ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України з ТОВ «МЕЕР ГРУП». У зв`язку із звільненням позивача у червні місяці, з ним було проведено остаточний розрахунок та виплачено 2055,89 грн., що підтверджується відомістю на виплату готівки № НВ-0000014 від 01.07.2020 р. в якому міститься підпис позивача про одержання коштів. Таким чином, позивач не довів суму заборгованості по заробітній платі, оскільки не надав відповідних доказів, а отже вимоги позивача про стягнення 25575,15 грн., які не підтверджені ніякими доказами, є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.11.2020 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Встановлено, що відповідно до трудової книжки позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ «Виробнича група «ТФК» з 15.10.2019 р., звільнився 31.12.2019 р. за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

З 09.01.2020 р. позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «МЕЕР ГРУП» на посаді головного конструктора, звільнився 30.06.2020 р. за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

З штатного розкладу ТОВ «МЕЕР ГРУП» від 02.01.2020 р. убачається, що посадовий оклад головного конструктора становить 5000,00 грн.

Відповідно до наказу ТОВ «МЕЕР ГРУП» №16/1-к від 16.03.2020 р., ОСОБА_1 було надано відпуску без збереження заробітної плати за згодою сторін, з 18.03.2020 р. до 03.04.2020р. включно, або до іншої, більш пізньої, дати закінчення оголошеного карантину у випадку продовження його строку рішенням КМУ.

З довідки про доходи №3 від 09.12.2020 р. виданою ТОВ «МЕЕР ГРУП» убачається, що ОСОБА_1 протягом січня-червня 2020 р. була нарахована заробітна плата у розмірі 13985,56 грн., з яких 4047,62 грн. за січень 2020 р.; 5000,00 грн. за лютий 2020 р.; 2619,05 грн. за березень 2020 р.

Відповідно до відомості ТОВ «МЕЕР ГРУП» на виплату готівки № НВ-0000014 від 01.07.2020 р., при звільненні позивача, з ним було проведено остаточний розрахунок та виплачено 2055,89 грн.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Частинами 6, 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Підстави для звільнення позивача від доказування, передбачені ст.82 ЦПК України, відсутні.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано наведений ним розрахунок заборгованості по заробітній платі з необхідністю оплати його відрядження під час перебування у трудових відносинах з ТОВ «МЕЕР ГРУП». Але зазначений розрахунок не підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі.

Підтвердженням суми наявності заборгованості по заробітній платі може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати.

Належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження факту порушення трудових прав, позивачем не надано.

В зв`язку з відсутністю довідки про наявність заборгованості по заробітній платі ТОВ «МЕЕР ГРУП» перед позивачем, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 25575,15 грн., оскільки ним не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування позову.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення боргу по відрядженню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , 15.10.2019 р. його було прийнято на посаду провідного інженера конструктора у відділ головного конструктора ТОВ «Виробнича група «ТФК».

31.12.2019 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади головного конструктора ТОВ «Виробнича група «ТФК» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно наказу ТОВ «МЕЕР ГРУП» №1-к від 08.01.2020 р., позивача було прийнято на роботу з 09.01.2020 р. у відділ головного конструктора на посаду головного конструктора. З урахуванням відсутності доказів щодо перебування позивача у відрядженні під час знаходження у трудових відносинах саме з відповідачем ТОВ «МЕЕР ГРУП», суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по відрядженню у грудні 2019 р. у розмірі 37601,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 115, 116, 121, 233 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЕР ГРУП» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 05.02.2021 р.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЕР ГРУП», м. Харків, вул. Алчевських,6, ЄДРПОУ 43274493.

Суддя: Т.М. Янцовська