Рішення № 94673250, 04.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/5204/20

Провадження № 2/638/2674/21

04.02.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Жакун Н. О.

з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором №3033112494-067564 від 17.11.2018 року про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у сумі 140480, 00 грн., що складається з заборгованості за кредитом – 10000, 00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 1080, 00 грн., заборгованість про процентам за прострочку – 129400, 00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.11.2018 року між ТОВ «Фінансова Компанія є гроші» та відповідачем було укладено кредитний договір №3033112494-067564, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія є гроші» було надано відповідачу 10000 грн., строк на який було надано позику становить 31 днів, дата надання позики 17.11.2018 року, дата повернення - не пізніше 17.12.2018 року включно, проценти за користування позикою - 1,5 % за кожен день користування позикою, що становить 537 процентів річних. Крім того, додатково до основних процентів, позичальник зобов`язаний сплатити 3% додаткових відсотків від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. У разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2%. Тобто загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 5% від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю. 02.05.2019 року між позикодавцем та ТОВ «ФК «Преміум Актив» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №0205/2, відповідно до якого клієнт відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам, тобто внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «ФК «Преміум Актив» набуло статусу нового кредитора. Позивач зазначив, що загальна сума боргу за договором кредиту складає - 10000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 1080, 00 грн.; заборгованість по процентам за прострочку – 209150,00 грн., однак з підстав лояльності до боржника та з метою спонукання боржника до добровільної сплати заборгованості за договором суму нарахованих процентів за неправомірне користування кредитними коштами зменшено до 129400, 00 грн. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія є гроші» та ОСОБА_1 укладено договір №3033112494-067564 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, в електронній формі, відповідно до умов якого (п. п. 1.1, 1.3) позикодавець надає позичальникові грошові кошти в позику в сумі 10000 грн строком на 31 день до 17.12.2018 року зі сплатою відсотків, зазначених у п. 1.5 договору (а. с. 12-15).

Договір №3033112494-067564 було укладено за допомогою електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті ТОВ «ФК Є ГРОШІ» - www.e-groshi.com.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З огляду на викладене, у даному випадку ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторін».

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України регламентовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Аналізуючи вищевикладені положення можна дійти висновку, що договір №3033112494-067564 від 17.11.2018 року є письмовим правочином, який відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 Цивільного кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк, що встановлений договором. Крім того, відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1.1. Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3033112494-067564 від 17.11.2018 року, позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені даним договором грошові кошти в позику в сумі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (а.с.12-15).

Відповідно до умов п. 2.2.2.2. договору, позичальник зобов`язується вчасно повернути позику та проценти за користування позикою.

Строк надання послуг за цим договором розпочинається з моменту отримання позичальником коштів відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.3 договору, строк на який надається позика становить 31 днів, позика має бути повернута до 17.12.2018 року.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Повідомленням від 03.03.2020 підтверджується, що через систему прийому платежів «Platon» (ТОВ «Платежі Онлайн») було проведено успішну транзакцію типу «виплата» на сайті E-GROSHI.COM на карту клієнта. Дані про транзакцію: дата та час проведення операції - 2018-11-17 13:25; сума операції - 10000,00 грн.; номер карти – НОМЕР_1 ; номер трансакції - №24245-39035-08328; опис платежу - Перевод для займа №67564 ФИО: ОСОБА_1 (а. с. 23).

Згідно платіжного доручення №16176 від 17.11.2018 року, ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» 17.11.2018 року перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 10000, 00 грн., карта клієнта НОМЕР_2 , транзакція №24245-39035-08328 надання позики згідно договору кредитування №3033112494-067564 від 17.11.2018 року (а.с.22).

Позикодавець ТОВ «ФК Є Гроші» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу позику у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до умов договору проценти за користування позикою становлять 1,5% за кожен день користування позикою, що становить 537 процентів річних.

За невиконання зобов`язання, умовами договору передбачена пеня у розмірі 3% від суми залишку позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення.

Відповідно до п. 1.5.2 договору уразі якщо позивальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, позичальник зобов`язаний сплатити 3% додаткових відсотків від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. У разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2 %. Тобто загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 5 % від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю.

У порушення умов договору надання позики від 17.11.2018 року, ОСОБА_1 зобов`язання за договором не виконав, у визначений строк позику не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 140480, 00 грн., що складається з: заборгованості за кредитом – 10000, 00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 1080, 00 грн., заборгованості по процентам за прострочку – 129400, 00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором позики (а. с. 17-21).

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування викладеного позивачем.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що зроблені позивачем розрахунки заборгованості є обґрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.

02.05.2019 року між позикодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія є гроші» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №0205/2, відповідно до якого клієнт відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником, у зв`язку з чим гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стали дійсними для фактора та вважаються наданими фактору, а також до фактора перейшли всі пов`язані з ними права, зокрема право грошової вимоги щодо сум основного боргу, нарахованих та несплачених боржниками відсотків, неустойок у повному обсязі (а. с. 8-9).

Таким чином, внаслідок укладення вищевказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» набуло статусу нового кредитора – стягувача за договором №3033112494-067564 від 17.11.2018 року.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами цивільного законодавства передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений строк.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть визначатися у рішенні суду.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

За змістом п. 1.5.2 Договору від 17.11.2018, положень статті 611 та 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума заборгованості по процентам за прострочку у розмірі 129400,00 грн. є відповідальністю сторони договору за допущене нею правопорушення.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року (справа №902/417/18) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми заборгованості по процентам за прострочку, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір суми заборгованості по процентам за прострочку до розміру основного боргу 10000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3033112494-067564 від 17.11.2018 року не виконав, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив» підлягають частковому задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника суми заборгованості за договором №3033112494-067564 від 17.11.2018 року про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у сумі 21080,00 грн., що складається з заборгованості за кредитом – 10000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 1080,00 грн., заборгованість по процентам за прострочку – 10000,00 грн.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Так, при зверненні позивача до суду ним заявлено позовні вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір з урахуванням приписів пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у розмірі 2107, 20 грн. (100 %), та за результатами судового розгляду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив» задоволено частково: 21080, 00 грн. : 140480, 00 грн. х 100 % = 15 %, тобто задоволено 15 % від заявленої суми.

З огляду на викладене, та з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат в залежності від ступеня задоволення позову, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2107, 20 грн. х 15 % (частка задоволення позовної вимоги): 100 % = 316, 08 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 625, 626, 638, 639, 641, 644, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив» (код ЄДРПОУ 41797188, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 66) заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3033112494-067564 від 17.11.2018 року у розмірі 21080 (двадцять одна тисяча вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 1080 (одна тисяча вісімдесят) грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за прострочку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив» (код ЄДРПОУ 41797188, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 66) витрати по сплаті судового збору в розмірі 316 (триста шістнадцять) грн. 08 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: