Вирок № 94673145, 03.02.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/1514/20

Провадження № 1-кп/617/62/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Радченко І.Ю,.

прокурора - Шестакової К.М.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

та обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Вовчанську Харківської області кримінальне провадження № 12020220260000507 від 26.08.2020 року відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Салтів Вовчанського району Харківської області, громадянина України, освіта повна загальна середня,непрацюючого, холостого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , іден. номер НОМЕР_1 ,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

15.08.2020 року близько 04 год. 30 хв., ОСОБА_2 маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, знаючи, що у домоволодінні АДРЕСА_2 ніхто не мешкає, через вхідну хвіртку зайшов до території вказаного домоволодіння, відкрив дерев`яні двері будинку та зайшов в середину. У приміщенні будинку знайшов чавунну двоконфорочну плиту, вартістю 690 грн. 00 коп., яку виніс на подвір`я. Далі ОСОБА_2 підійшов до вхідних дерев`яних дверей літньої кухні, відкрив їх та зайшов до приміщення літньої кухні, де знайшов підвісний умивальник, вартістю 125 грн. 00 коп. та оцинковану ванну, вартістю 193 грн. 00 коп., які також виніс на подвір`я. Після скоєного, ОСОБА_2 покинув місце злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 1008 грн. 00 коп.

Крім того, 19.08.2020 року близько 04 год. 30 хв., ОСОБА_2 , діючи повторно, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, знаючи, що у домоволодінні АДРЕСА_2 ніхто не мешкає, через вхідну хвіртку зайшов до території вказаного домоволодіння, відкрив дерев`яні двері будинку та зайшов в середину. У приміщенні будинку знайшов швейну машинку, вартістю 650 грн. 00 коп., яку виніс на подвір`я. Після скоєного, ОСОБА_2 покинув місце злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 650 грн. 00 коп.

Крім того, 21.08.2020 року близько 04 год. 30 хв., ОСОБА_2 маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, знаючи, що у домоволодінні АДРЕСА_2 ніхто не мешкає, через вхідну хвіртку зайшов до території вказаного домоволодіння, підійшов до вхідних дерев`яних дверей літньої кухні, відкрив їх та зайшов до приміщення літньої кухні, де знайшов побутовий газовий балон, вартістю 450 грн. 00 коп., який також виніс на подвір`я. Після скоєного, ОСОБА_2 покинув місце злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 450 грн. 00 коп.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у житло, інше приміщення, вчинене повторно.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся. Фактичні обставини справи не оспорював, пояснив при цьому, що 15.08.2020 року близько 04 год. 30 хв., він з метою здійснення крадіжки, знаючи, що у домоволодінні АДРЕСА_2 ніхто не проживає, через вхідну хвіртку зайшов до території вказаного домоволодіння, звідки з будинку викрав чавунну двоконфорочну плиту, а з літньої кухні умивальник та оцинковану ванну. Викрадені речі він забрав із собою, а згодом продав їх. 19.08.2020 року близько 04 год. 30 хв., він з метою здійснення крадіжки, зайшов до території домоволодіння, АДРЕСА_2 звідки з будинку викрав швейну машинку. Викрадену річ він забрав із собою, а згодом продав її. 21.08.2020 року близько 04 год. 30 хв., він, для вчинення крадіжки, зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де з приміщення літньої кухні викрав побутовий газовий балон.Викрадену річ він забрав із собою, а згодом продав її.

Пояснення ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Крім того, потерпіла ОСОБА_1 під час судового розгляду пояснила, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_2 , однак там ніхто не проживає, знаходяться її власні речі. Наприкінці липня 2020 року вона була у вказаному будинку, всі речі були на місцях. Коли наприкінці серпня вона зайшла перевірити будинок, то побачила, що зникли з приміщення будинку та літньої кухні чавунна двоконфорочна плита, умивальник, оцинкована ванна, швейна машинка та побутовий газовий балон. Вказані речі їй згодом були повернуті працівниками поліції.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, беручи до уваги, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглядає справу у відповідності до ст. 349 КПК України.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що були вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_2 , кримінальні правопорушення були вчинені обвинуваченим, в діяннях обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, а тому вина ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у житло, інше приміщення, вчинене повторно.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , встановлено, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, має повну загальну середню освіту, не працює, холостий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак перебуває з 2006 року на обліку у лікаря нарколога, діагноз F 10.2, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України та виходить з положень ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» якими передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи практику Європейського суду щодо призначення покарання, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , критичну оцінку ним своєї протиправної поведінки, враховуючи умови його життя, думки прокурора та потерпілої, які вважала за доцільне призначення покарання у виді позбавлення волі із звільненням від його відбування з випробуванням, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, при застосуванні ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього додаткових обов`язків, передбачених ст. 76 КК України при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Цивільний позов не заявлявся, судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речового доказу суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного за даним вироком покарання з іспитовим строком два роки.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази по справі - побутовий газовий балон, швейна машинка, підвісний металевий умивальник, оцинкована ванна та чавунна двоконфорочна плита, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_1 - вважати повернутими законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вовчанський районний суд Харківської області протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий -