Ухвала суду № 94672479, 26.01.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.01.2021 Справа № 554/1500/19

Провадження №1-о/554/1/2021

У Х В А Л А

26 січня 2021 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді Савченка А. Г.

за участю:

секретарів судового засідання Гречка Є.В., Кіяшко К. В.

прокурорів Вовненко О. В., Віценчик О. В.

захисника Клименка О. Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами,

в с т а н о в и в :

І. ПРОЦЕДУРА

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71, 72 КК України до 2 років 7 місяців позбавлення волі (том 1 а. к. п. 42-44).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року вирок суду залишено без змін (том 1 а. к. п. 151-154).

В касаційній інстанції вирок суду не оскаржувався. Ухвалою колегієї суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року також відмовлено (том 2 а. к. п. 2-3).

1 квітня 2020 року засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив переглянути за нововиявленими обставинами вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2019 року (том 1 а. к. п. 187-194).

7 квітня 2020 року суддею Октябрського районого суду м.Полтави за вказаною заявою відкрито провадження (том 1 а. к. п. 151-154).

ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН

В обґрунтування вимог, викладених в заяві, засуджений зазначив, що розглядаючи кримінальне провадження суд не мав права визначати обсяг доказів, які підлягають дослідженню, не дослідив копії попередніх вироків щодо нього, що призвело до невірного застосування кримінального закону та помилкову кваліфікацію його дій за ознакою «повторності». Крім цього, вказує на порушення слідчим вимог процесуального закону під час проведення досудового розслідування та просить визнати недопустимими доказами: рапорт про отримання заяви від 28 січня 2019 року, протоколи огляду місця події від 28 січня 2019 року та 14 лютого 2019 року, витяг з ЄРДР, протокол перегляду відеозапису від 30 січня 2019 року, постанову про визнання речових доказів. Просить вирок скасувати, та ухвалити новий, яким визнати невинуватим у вчиненні кримінальногоправопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України та виправдати за недоведеністю його вини.

У судовому засіданні захисник Клименко О. Ю. та засуджений ОСОБА_1 заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підтримали та наполягали на її задоволенні з викладених вище підстав.

Прокурор заперечувала проти задоволення даної заяви, мотивуючи, що заявник не навів доводів, які б вказували на наявність нововиявлених обставин, а намагається надати оцінку доказам, допустимість яких вже встановлена судом.

III. ДОКАЗИ, ПРИЙНЯТІ В ОСНОВУ ВИРОКУ, ЩО ПЕРЕГЛЯДАЄТЬСЯ

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, підтвердив обставини його вчинення. Зазначив, що дійсно 28.01.2019 року у вечірній час зайшов до магазину Антошка по вулиці Європейській, 107, м. Полтави та, скориставшись відсутністю продавців, намагався викрасти квадрокоптер, щоб зробити подарунок своєму племіннику. Однак, коли вийшов із магазину, його затримали, а викрадений товар вилучили. У вчиненому щиро розкаявся.

Суд врахував, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, вирішив за недоцільне, а вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України вважав повністю доведеною.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПРИ РОЗГЛЯДІ ЗАЯВИ

Судом безпосередньо досліджені усі письмові докази, наявні в матеріалах кримінального провадження в сукупності з обставинами, на які в заяві посилаються як на нововиявлені, і встановлено наступне.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України не визнав та пояснив, що визнання вини може розцінюватися лише як пом`якшуюча обставина при призначенні показання. На підставі ст. 63 Конституції України відмовився відповідати на питання чи визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину. Наполягав на тому, що суд повинен перевірити належність та допустимість доказів, які надала сторона обвинувачення.

Допитана в суді свідок ОСОБА_2 , менеджер магазину «Антошка», підтвердила факт вчинення крадіжки. Зазначила, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в магазині поводив себе підозріло, на що звернули увагу працівники магазину. Він непомітно взяв квадрокоптер, сховав під куртку та піднявся на другий поверх. Коли спускався, працівник магазину ОСОБА_3 сказав, щоб простежили за підозрілим чоловіком. Вони почали фільмувати на мобільні телефони, відеозаписи про що були надані слідчому. Коли ОСОБА_1 запропонували видати викрадене, він відмовився та чинив опір, викликаючи охорону та працівників поліції. Під одягом у нього був знайдений квадрокоптер, який забрали працівники поліції, як речовий доказ. В подальшому з ним проводили слідчий експеримент, в ході якого він підтвердив замах на крадіжку та написав заяву, що відшкодує збитки. Під час проведення слідчого експерименту поводив себе спокійно, добровільно все розповідав. Ніхто із учасників експерименту його ні до чого не примушував. Наразі ним відшкодовано частково збитки.

Свідок ОСОБА_4 , продавець-консультант магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », під час допиту в суді показала, що інший працівник магазину ОСОБА_3 підійшов та сказав, щоб стежили за чоловіком, який поводить себе підозріло та що може бути вчинена крадіжка. Коли з магазину вийшов ОСОБА_1 , то за ним вийшов ОСОБА_3 та затримав його. З ним також виходила ОСОБА_2 і фільмувала на мобільний телефон. При виході з магазину у ОСОБА_3 і ОСОБА_2 нічого в руках не було. За тим що відбувалося на вулиці спостерігала з магазину. Потім викрадену іграшку принесли на касу. ОСОБА_1 говорив про те, що це не його іграшка.

Свідок ОСОБА_3 , продавець магазину «Антошка», під час допиту в суді показав, що бачив як підозрілий чоловік, як пізніше стало відомо це ОСОБА_1 , детально розглядав коробку з-під квадрокоптеру, без дозволу продавців почав відкривати коробку, а потім через деякий час кладе цю ж саму коробку, але зовсім в інше місце. Потім він піднявся на другий поверх, де розташований інший магазин, а через деякий час вийшов з приміщення магазину, де на виході у нього під курткою було виявлено викрадений квадрокоптер та викликали службу безпеки. Під час його затримання здійснювали зйомку на мобільний телефон, відеозапис про що був наданий слідчому.

Оцінюючи показання свідків та приймаючи їх до уваги як такі, що відповідають дійсності, суд враховує при цьому інші докази, які були досліджені під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді.

Зокрема, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що кримінальне провадження №12019170040000266 зареєстроване 29 січня 2019 року (том 2 а. к. п. 4).

28 січня 2019 року, тобто в день вчинення злочину, адміністратор магазину «Антошка» ОСОБА_2 про вчинений злочин повідомила в правоохоронні органи, про що свідчить протокол прийняття її заяви, який був досліджений в суді (том 2 а. к. п. 5).

Факт наявності конфлікту підтверджується рапортом чергового інспектора Полтавського відділення поліції №2521 від 28 січня 2019 року, відповідно до якого о 18 год. 39 хв. 28 січня 2019 року зі служби «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що за адресою АДРЕСА_1 між ним та охоронцем магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відбувся конфлікт (том 2 а. к. п. 7).

В ході огляду місця події 29 січня 2019 року, проведеного з 19 год. 50 хв. до 20 год. 30 хв., протокол про що був досліджений в суді, було встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 знаходиться двохповерхова адміністративна будівля, на першому поверсі якої розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». З приміщення даного магазину чоловіком, який в подальшому представився ОСОБА_1 було викрадено квадрокоптер вартістю 1390 грн, однак при виході з магазину даного громадянина було затримано працівниками магазину (том 2 а. к. п. 6).

Протоколом перегляду відеозапису від 30 січня 20119 року (том 2 а. к. п. 8-19) встановлено, що при відкритті Відео 1 МР4 мається зображення виходу з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 з якого виходить чоловік як пізніше стало відомо це ОСОБА_5 , 1988 р.н. В подальшому до нього підходять працівники вказаного магазину та намагаються оглянути його особисті речі з метою повернення викраденого товару, на що ОСОБА_1 чинить опір та не дає оглянути свої речі.

При відкритті Відео 2 МР4 мається зображення ділянки місцевості поблизу входу в магазин «Антошка» за адресою АДРЕСА_1 , де знаходиться чоловік, як пізніше стало відомо, це ОСОБА_1 , 1988 р.н., до якого підійшли працівники вказаного магазину та намагаються оглянути його особисті речі з метою повернення викраденого товару, на що ОСОБА_6 чинить опір та не дає оглянути свої речі. В подальшому, в той час, як працівник магазину тримає ОСОБА_7 , який лежить на землі за куртку, той із рукава куртки витягає квадрокоптер та зі словами: «Це не моє», викидає його на проїжджу частину поблизу магазину.

При відкритті Відео 3 МР 4 мається зображення приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , де знаходиться чоловік, як пізніше стало відомо, це ОСОБА_1 , 1988 р.н., навколо якого знаходяться працівники магазину. В цей час ОСОБА_8 запевняє персонал магазину, що він нічого не брав. Працівники магазину в цей час запевняють ОСОБА_7 , що всі його дії зафіксовано шляхом відеофіксації та продавець-консультант магазину проводить останнього до вітрини з товаром та витягає зі стилажів коробку, упаковку та комплектуючі до квадрокоптеру, запевняючи, що їм відомо, що це саме він поклав їх туди та скоїв крадіжку квадрокоптеру.

При пред`явленні для впізнання по фотознімках адміністратор магазину «Антошка» ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_1 , як особу, яка здійснила крадіжку квадрокоптера з магазину «Антошка»3 (том 2 а. к. п. 21).

При пред`явленні для впізнання по фотознімках свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_9 впізнали ОСОБА_1 , як особу, яка здійснила крадіжку квадрокоптера з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (том 2 а. к. п. 20, 22).

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 227 від 7 лютого 2019 року, ринкова вартість квадрокоптера «Syma X22 2.4 GHz 1.2 см White» станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме 28 січня 2019 року, становить 1248,33 грн (том 2 а. к. п. 25-31).

Свої показання про обставини вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив в ході слідчого експерименту з його участю 13 лютого 2019 року під час досудового розслідування, протокол про що був досліджений в суді (том 2 а. к. п. 33-37). Зокрема, зазначив, що 28 січня 2019 року у денний час доби він проходив повз магазин «Антошка», що по вул. Європейська, 107 в м. Полтаві та вирішив до нього зайти і вкрасти дитячу іграшку «квадрокоптер». Впевнившись в тому, що ніхто із працівників магазину його не бачить, взяв з вітрини коробку з квадрокоптером, витяг його з коробки та поклав під куртку в яку був вдягнений та не сплативши за нього, вийшов з магазину, де в подальшому був зупинений працівниками магазину, які виявили у нього під курткою викрадений квадрокоптер.

Згідно копії чеку від 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 сплатив 700 грн за «часткове погашення згідно справи за квадрокоптер» (том 2 а. к. п. 38-39).

V. МОТИВИ СУДУ

У п. 64 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року та в п. 55 рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року Європейський Суд з прав людини зазначав, що якщо особу засуджено за результатами судового процесу, який не відповідав вимогам Конвенції щодо справедливості, належним способом виправлення такого порушення у принципі може бути повторний розгляд, відновлення провадження у справі або перегляд справи в разі надходження відповідного клопотання.

У відповідності до п. 1 ч. 1 та пунктів 1, 5 ч. 2 ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, у тому числі в разі штучного створення або підроблення доказів, неправильності перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдивих показань свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути та інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 467 КПК України, суд має право скасувати вирок і ухвалити новий вирок, користуючись при цьому повноваженнями суду відповідної інстанції.

При вирішенні цієї справи суд керується закріпленим ст. 8 Конституції України принципом Верховенства права, положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі «Яременко проти України» від 12 червня 2008 року (п. 74) Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що складовою справедливого судового розгляду є врахування якості доказів і, зокрема, того чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується і, навпаки, збільшується, коли характер доказів не є вагомим, вони не є достовірними та точними.

Тлумачення правових норм глави 34 розділу V КПК України та стала судова практика (правові позиції, наведені в ухвалі та постановах Верховного Суду відповідно у справі №754/4860/14-к від 15.07.2019 року, №423/1623/15-к від 16.01.2019 року, №11-1270/11 від 12.11.2018 року, № 583/2535/17 від 06.11.2018 року та інші) вказує на те, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу.

Тобто необхідна наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

Такі обставини повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Суд зазначає, що під час розгляду заяви про перегляд вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2019 року за нововиявленими обставинами суду не надано жодних доказів, які б свідчили про необізнаність заявника ОСОБА_1 чи його захисника щодо змісту ст. 349 КПК України.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК під час судового розгляду у першій інстанції суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як вбачається зі змісту вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2019 рокудослідження доказів в суді першої інстанції здійснювалось в межах зазначеної процедури. В судовому засіданні ОСОБА_1 в присутності свого захисника повністю визнав вину, підтвердив викладені в обвинуваченні обставини та погодився на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Не заперечував проти такого порядку дослідження доказів і захисник. При цьому, суд переконався у правильності розуміння учасниками судового розгляду змісту обвинувачення та роз`яснив, що вони будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, впевнившись у добровільності позиції обвинуваченого та захисника, суд правильно визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, обмежившись лише допитом ОСОБА_1 та оголошенням характеризуючих його особу даних.

Оскільки дотримання передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК процедури дослідження доказів в частині з`ясування судом правильності розуміння учасниками судового провадження фактичних обставин справи, добровільності їх позиції щодо дослідження доказів, а також наслідків такої процедури, стороною захисту не оспорюється, тому доводи про необхідність дослідження судом всього обсягу доказів є безпідставними.

Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який надав їм належну оцінку та обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги захисника (том 1 а. п. 151-154).

Ухвалою колегієї суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року також відмовлено (том 2 а. к. п. 2-3).

Отже, посилання заявника на те, що суд не мав права визначати обсяг доказів, які підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд вказує також на той факт, що захисник ОСОБА_1 - адвокат Клименко О. Ю., здійснював правову допомогу за призначенням під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а отже він зобов`язується надавати усні та письмові консультації з правових питань. Крім того, у судовому засіданні від 13 травня 2019 року, окрім обвинуваченого ОСОБА_1 також приймав участь і його захисник, який піклувався про його найкращі інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК).

Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що вина особи має доводитись в законному порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відноситься принцип законності, який поміж іншого визначає, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати кримінально-процесуальному кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому кодексу.

Визнання обвинуваченого винним у вчиненні злочину, за умови доведеності у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку його вини, надійно захищає його від необґрунтованого, свавільного притягнення до кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що у заяві ОСОБА_1 та в його поясненнях, наданих в судовому засіданні про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не наведено тих обставин, які б могли вплинути на судове рішення, а також не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. Доводи ОСОБА_1 та його захисника зводяться до незгоди з вироком суду та до переоцінки доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, що не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

При розгляді заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами суд не наділений повноваженнями апеляційної чи касаційної інстанції й не може переглядати вирок суду лише на тій підставі, що заявник ОСОБА_1 та його захисник з ним не згодні.

У заяві та в самих поясненнях ОСОБА_1 не наведено посилань з обґрунтуванням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, вичерпний перелік яких наведено ч. 2 ст. 459 КПК України та на підставі яких здійснюється кримінальне провадження за нововиявленими обставинами.

Водночас, суд керується тим, що не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Перегляд за нововиявленими обставинами можливий лише тоді, коли після ухвалення вироку виникли нові об`єктивні обставини, які не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду (п. 4 ч. 2 ст. 462 КПК України).

Аналізуючи наведене, суд вважає, що вказані в заяві та безпосередньо у судовому засіданні обставини не можуть вважатися нововиявленими, оскільки обставини, які б відповідали вимогам ст. 459 КПК України та доводили неправильність вироку, заявник не надав, а тому відповідно до приписів ст. 467 КПК України у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 13 травня 2019 року за нововиявленими обставинами слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 466 та 467 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ЗаявуОСОБА_1 про перегляд вироку Октябрського районного суду м. Полтави № 554/1500/19 від 13 травня 2019 року за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави.

Повний текст ухвали складено 29 січня 2021 року.

Суддя А. Г. Савченко