Вирок № 94671738, 05.02.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2021 409/1467/16-к

1-кп/425/212/21

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі колегії суддів:

головуючого судді Козюменської В.В.,

суддів М`якінченко Н.В., Романовського Є.О.,

за участю прокурорів Жоріна С.О., Задорожнього В.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

її захисника адвоката Макаренко Г.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, громадянки України, маючої вищу освіту, не працюючої, розлученої, зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту:

У березні - квітні 2014 р. у м. Луганську нелегітимними представниками окремих районів Луганської області, які назвали себе «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), створене стійке ієрархічне об`єднання, яке, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», має ознаки терористичної організації.

Організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також має розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно, з єдиним планом спільних злочинних дій.

Завданням зазначеної організації, відповідно до злочинного задуму невстановлених осіб, які сумісно її створили, є застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів, викрадення та вбивства громадян, а також інших необхідних злочинних дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, заподіяння значної майнової шкоди і настання інших тяжких наслідків з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, шляхом закликів до введення військ Російської Федерації на територію Луганської області, міжнародного ускладнення, дестабілізації суспільно-політичної обстановки в регіоні та державі зокрема, впливу на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також привернення уваги громадськості до політичних поглядів терористів, відповідно до яких, державна влада в Україні є нелегітимною.

На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.

При цьому на керівників та учасників силового блоку покладається забезпечення стійкості «ЛНР» шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу представники політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їхньої діяльності, чим також забезпечують існування вказаного об`єднання нелегітимних представників тимчасово окупованих територій окремих районів Луганської області.

«ЛНР» має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки:

- створення так званих органів державної влади «ЛНР» та організація їх діяльності;

- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ЛНР»;

- організація та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного псевдодержавного утворення «ЛНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням «Луганська народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойового блоку «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

На учасників силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов`язки:

- систематична організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;

- організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями, з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України;

- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Луганської області;

- скоєння терористичних актів та диверсій на території України;

- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного псевдодержавного утворення «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

- вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25.05.2014 р. позачергових виборів Президента України на території Луганської області;

- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників організації.

Реалізуючи свої злочинні наміри, нелегітимними представниками окремих районів Луганської області, які назвали себе «ЛНР», в порушення вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997, а саме ст. 7 (згідно якої місцевий референдум є формою вирішення територіальної громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення; предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим законом та іншими законами до відання місцевого самоврядування; на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади; порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначається законом про референдуми) та п. п. 18, 19 ч. 1 ст. 26 (згідно яким виключно на пленарних засіданнях місцевих рад вирішується питання прийняття рішення про проведення місцевого референдуму) організовано та проведено т.зв. референдум з питанням «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Луганської Народної Республіки?», за результатами якого оголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська Народна Республіка».

02.11.2014 р. представники «ЛНР» в м. Луганську та підконтрольній їй частині Луганської області, всупереч вимогам діючого законодавства України, провели вибори т.зв. «Голови ЛНР» та «депутатів Народної Ради ЛНР», за результатами яких обрані «Голова ЛНР» - ОСОБА_2 та депутати до складу «Народної Ради ЛНР», які приступили до виконання повноважень 4 та 17 листопада 2014 року відповідно.

25.11.2014 р. самопроголошеним «Головою ЛНР» ОСОБА_2 виданий указ №51/1/01/11/14 від 25.11.2014 р., згідно якого створена структура виконавчих органів влади «ЛНР», до складу яких, відповідно до «Закону ЛНР Про систему виконавчих органів державної влади Луганської Народної Республіки», крім «Голови ЛНР» увійшли «Рада міністрів ЛНР» та інші органи виконавчої влади (міністерства, комітети, служби, агентства, інспекції, інші).

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 р. опинилась під контролем нелегітимних представників окремих районів Луганської області, які назвали себе «ЛНР», які Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VIII від 17.03.2015 р. та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680-VII від 16.09.2014 р. визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно Постанові Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 р., припинили свою діяльність на вказаних територіях та були переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

Наказом № 1-а від 10.06.2014 р. так званого «міністра охорони здоров`я ЛНР» ОСОБА_3 на базі обласного аптечного складу комунального підприємства «Луганська обласна фармація» (м. Луганськ, Артемівський район, Степной тупик, 2а) створено склад лікарських засобів та медичних препаратів, які постачались з РФ. Мета діяльності складу визначена «для лікування та надання першої швидкої допомоги бійцям збройних сил «ЛНР» та громадянам, які постраждали внаслідок бойових дій, пов`язаних з агресією ЗСУ», тобто забезпечення надання допомоги учасникам незаконних збройних формувань, які брали участь в організації та веденні збройного опору співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.

Згідно вищевказаного наказу, організація роботи вищевказаного складу покладалась на заступника генерального директора по комерційним питанням - начальника відділу продаж КП «ЛО «Фармація» ОСОБА_1 .

Ознайомившись з вказаним наказом, з 10.06.2014 до 18.07.2014 громадянка України ОСОБА_1 займалась питаннями організації обліку медикаментів, які поступали з РФ на вказаний гуманітарний склад, а також надавала розпорядження щодо відвантаження медикаментів на адресу незаконних збройних формувань «ЛНР» та лікувальних закладів з метою сприяння діяльності терористичної організації «ЛНР».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 258-3 КК України як сприяння діяльності терористичної організації.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою винність у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення не визнала, суду пояснила, що на травень 2014 р. вона займала посаду заступника директора по комерційним питання КП «Луганська обласна Фармація». В її обов`язки входило: контроль по закупкам для роздрібного продажу, аналіз продукції та продажу, мерчандайзинг. В її прямому підпорядкуванні знаходився відділ продажу. Всі інші структурні відділи, в тому числі обласний аптечний склад, підпорядковувались генеральному директору, яким на той час був ОСОБА_3 . Першим заступником ОСОБА_3 був ОСОБА_4 . На той час було більш 200 компаній, які поставляли товар (лікарські засоби та медичні вироби) на обласний аптечний склад «Фармації», з якого товар вже замовляли аптеки. На цей склад до 18.07.2014 р. поступав товар від українських постачальників. Десь з другої частини червня з такими поставками почались проблеми через загострення ситуації, але поставки ще були.

За адресою - АДРЕСА_2 знаходився новий обласний аптечний склад, завідуючи яким був ОСОБА_5 . В її обов`язки прийом товару на цей склад, його розподіл не входило.

В Фармації вона працює з 2002 р. За цей час на базі обласного складу завжди був гуманітарний склад. Наприклад, вона отримувала препарати для такого складу під час епідемії «свиного грипу». Цей склад знаходився в окремій кімнаті.

У зв`язку з загостренням АТО, українські постачальники почали поставляти гуманітарний товар. Фармація має право зберігати такий товар за умови, що гуманітарний товар не повинен пересікатись з комерційними потоками. Коли став поступати гуманітарний товар, ОСОБА_3 надав їй усне розпорядження знайти таке місце на обласному аптечному складі, щоб гуманітарний товар не плутався з звичайним. Таке місце вона знайшла та більш до цього складу не мала відношення.

Діяльність гуманітарного складу була забезпечена комп`ютерною програмою відповідно до законодавства України. Письмових наказів про те, щоб вона займалась діяльністю гуманітарного складу, не видавалось. Вказівки по гуманітарному складу отримував ОСОБА_5 .

З 28.05.2014 р. по 13.06.2014 р. вона перебувала на лікарняному, тому до офісу «Фармації» вона не заходила. 16.06.2014 р. вона вийшла на роботу, під час наради ОСОБА_3 повідомив, що став Міністром охорони здоров`я ЛНР. До цього повідомлення, в неї були з ним нормальні робочі відносини. Після призначення Міністром, вона намагалась спілкуватись з ним як можна менше, оскільки тяжко розмовляти з чоловіком, який має при собі автомат та пістолет. Після призначення Міністром, ОСОБА_3 проводив наради по понеділкам, вона доповідала про те, що робиться з асортиментом товару, завідуючим складом - які проблеми по поставкам. На таких нарадах були присутніми завідуючі центральних міських аптек та під час нарад розмови йшли тільки з приводу роботи «Фармації».

Той наказ 1-а від 10.06.2014 р., про який зазначено в обвинувальному акті, вона нічого не знала, ніколи його не бачила та підпис там не ставила. Вперше побачила його 17.03.2015 р. Сам оригінал наказу, вона взагалі ніколи не бачила, працівники правоохоронних органів їй оригінал не надавали.

18.07.2014 р. вона з родиною виїхали з м. Луганська та більш туди не повернулись. Покинути Луганськ їй порадив один з заступників командира 80 бригади, яка була розташована в аеропорту, та цій бригаді вона надавала допомогу медикаментами. Перед тим, як виїхати, на склад попав снаряд, у зв`язку з чим вона приїжджала туди, оглядала склад, про що доповіла директору. Їй вдалось взяти папку з документами (накладні, підписані ОСОБА_5 ), які стосувались діяльності складу, які вона потім віддала в правоохоронні органи. Перебуваючи за межами Луганська, вона намагалась вирішувати деякі питання, пов`язані з діяльністю «Фармації», оскільки з Луганська товар аптеки вже не отримували та в підприємства накопичились борги перед постачальниками. В серпні 2014 р. вона приїхала до м. Сєвєродонецька, де організувала офіс «Фармації», також зібрала завідуючих аптек по Луганській області, які залишились на підконтрольній території, це 18 % від всього підприємства. Потім звернулась до поліції, оскільки всі установчі документи «Фармації» залишились в м. Луганську. Пізніше її стали викликати до поліції, вона давала пояснення з приводу справ ОСОБА_3 , Голосова,

ОСОБА_6 жовтні 2014 р. її було призначено в.о. генерального директора «Фармації» та перереєстровано підприємство в м. Сєвєродонецьку, оскільки необхідно було розподілити «Фармацію» на дві частини - ту, що залишилась на підконтрольній території та на непідконтрольній.

В березні 2015 р. їй принесли копію наказу 1а від 10.06.2014 р., з приводу якого вона писала пояснення. 25.09.2015 р. до неї прийшли працівники СБУ, які вручили їй підозру.

Вважає, що свідок ОСОБА_7 оговорює її, оскільки вона свідчила по кримінальному провадженню за його обвинуваченням, також ще до 2014 р. між їх родинами склались неприязні стосунки через так звану «нездорову конкуренцію».

Згідно ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як встановлено ст.. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно до ст.. 85 КПК України належними є доказами, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

В ході судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення та сторони захисту допитав свідків, пояснення яких зазначені в даному вироку, дослідив надані письмові докази.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2014 р. він працював завідуючим Центральної міської аптеки м. Рубіжне КП «Фармація».

На початку червня 2014 р. по внутрішній (корпоративній) електронній пошті прийшов наказ Міністра охорони здоров`я ЛНР про те, що він розпорядився, що на базі обласного аптечного складу буде створено склад гуманітарної допомоги. На наказі був підпис генерального директора «Фармації» ОСОБА_3 як міністра охорони здоров`я ЛНР та печатка ЛНР. Це була сканована копія. Як йому стало зрозуміло з цього наказу, що ОСОБА_3 став Міністром, що на базі Луганського обласного аптечного складу було створено склад гуманітарної допомоги та було створено комісію щодо роботи цього складу. Чи було в наказі прізвище ОСОБА_9 , він не пам`ятає. Ніяких дій у зв`язку з отриманням цього наказу він не здійснював.

Цей наказ його дуже здивував, особливо те, що генеральний директор - це міністр. Через деякий час (можливо в цей же день) йому подзвонила ОСОБА_10 (начальник КРО з м. Луганська), яка цікавилась, чи отримали вони наказ та попросила його видалити з корпоративної пошти. Наказ було знищено. Чим викликано видання наказу, він не цікавився.

Про те, де знаходилась ОСОБА_9 в червні 2014 р. йому нічого не відомо. Відомо, що в кінці липня 2014 р. вона приїхала до м. Сєвєродонецьку.

Про гуманітарний склад ЛНР за участю ОСОБА_3 він бачив 2 сюжети в мережі інтернет. ОСОБА_9 він там не бачив.

Йому відомо, що ОСОБА_9 , як комерційний директор «Фармації» слідкувала за продажами товару. По обласному аптечному складу ОСОБА_9 допомагала укладати договори. Відносно її діяльності по гуманітарному складу, йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що працює провізором аптеки №47 м. Рубіжне КП «Фармація». ОСОБА_9 знає як в.о генерального директора «Фармації» з серпня 2014 р. Після того як м. Сєвєродонецьк в серпні 2014 р. було звільнено від НЗФ, вона дізналась, що частина працівників «Фармації» з м. Луганська, в тому числі ОСОБА_9 , переїхали до м. Сєвєродонецька, де Яблуновська стала відновлювати діяльність «Фармації».

Також зазначила, що в червні 2014 р. на електронну адресу підприємства надійшов наказ про створення гуманітарного складу на території Луганського обласного аптечного складу. Цей наказ запам`ятався їй, оскільки був підписаний генеральним директором Фармації, але в наказі він був як Міністр охорони здоров`я ЛНР. Чи було прізвище ОСОБА_9 в наказі, не пам`ятає. Цей наказ вона бачила в електронному вигляді. Оскільки її роботи цей наказ не стосувався, вона наказ не реєструвала, просто ознайомилась. Після отримання цього наказу з керівництвом вона не зв`язувалась. Чи має відношення ОСОБА_9 до цього наказу, не знає. Також їй не відомо, чи має відношення ОСОБА_9 до діяльності вказаного гуманітарного складу, про її допомогу ЛНР, та взагалі нічого не відомо про діяльність обвинуваченої за червень-липень 2014 р.

Будь-яких інших наказів ЛНР більш не було.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що працює головним спеціалістом Управління охорони здоров`я м. Рубіжне. В червні 2014 р. працювала на своїй посаді, заміщала начальника управління ОСОБА_13 . Яблуновську бачила один раз, вперше почула її прізвище на суді.

В червні 2014 р., коли вона в.о. начальника, по електронній пошті прийшов наказ ЛНР за підписом ОСОБА_3 як міністра охорони здоров`я ЛНР. Як їй здається, мова в наказі йшла про розподіл медикаментів, але точно не пам`ятає. В зміст наказу не вникала, оскільки не вважала це необхідним.

Про гуманітарний склад ЛНР, про його організацію їй нічого не відомо, про діяльність ОСОБА_9 також.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що в червні 2014 р. займав посаду завідуючого інформаційно-аналітичним відділом Рубіжанської ЦМЛ. Пам`ятає, що в червні 2014 р. був наказ, який прийшов на електронну пошту, який він розпечатав та передав секретарю. Наказ при цьому не читав. Тобто він не звернув уваги, що це за наказ. Коли на роботу вийшов начальник Управління ОСОБА_13 , він йому показав верхню частину наказу, де зазначено «міністерство охорони здоров`я ЛНР» та сказав більш такі накази не приймати.

Про діяльність ОСОБА_9 , в тому числі пов`язаної з ЛНР, йому нічого не відомо, вперше почув таке прізвище в ході судового засідання, раніше її не знав.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він працює завідуючим Попаснянської аптеки «Фармація», де до сих пір тривають бойові дії. Обвинувачену знає приблизно 7-10 років. З ОСОБА_9 він став працювати в 2014 р., коли вона очолила «Фармацію», яка залишилась на території, підконтрольній Україні.

До 2014 р. генеральним директором «Фармації» був ОСОБА_3 . Пізніше він дізнався від головного лікаря району, що той став міністром охорони здоров`я ЛНР.

Коли ще була «Фармація» по всій області, в них була внутрішня електронна пошта. Як правило, його заступник, приймав електронні документи, а він займався документами в паперовому вигляді.

Він чув, що в Луганську створили гуманітарний склад, але їх район не мав відношення до цього складу. Про діяльність ОСОБА_9 , пов`язану з цим складом, йому нічого не відомо.

Наказ, виданий ОСОБА_3 , він не читав, нічого про нього не знає. Про такий наказ йому не доповідали.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що працює та працювала в 2014 р. заступником завідуючого Центральної рай аптеки м. Попасна «Фармації». Яблуновську знає тільки як комерційного директора «Фармації», зв`язувалась з нею тільки тоді, коли необхідно було вирішити питання по медикаментам, оскільки та займала відповідну посаду. Будь-яких інших стосунків з обвинуваченою не мала, тільки виключно робочі.

До загострення ситуації влітку 2014 р., у всіх підприємствах, які входили в мережі «Фармації» була внутрішня електронна пошта. Пам`ятає, що по електронній пошті приходив лист, точно вже не може вказати назву, який був підписаний ОСОБА_3 , можливо як Міністром ЛНР, та в якому було зазначено про створення на базі Луганського аптечного складу - гуманітарного складу. В цьому документі було декілька підписів, може й був підпис обвинуваченої, але вона цього не пам`ятає. Лист було розпечатано, але потім вона його викинула.

Більш нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що працювала в Центральній аптеці м. Попасна оператором комп`ютерного набору. Вона знає ОСОБА_9 , яка приблизно з серпня місяця 2014 р. була в.о. генерального директора «Фармації», займалась відновлення діяльності «Фармації» на території Луганської області, яка залишилась підконтрольній Україні.

Вона чула, що було створено гуманітарний склад, але щодо його діяльності та ролі Яблуновської в діяльності складу, їй нічого не відомо.

Вона пам`ятає, що приходив якийсь лист на електронну пошту про гуманітарний склад, але що було в цьому листі, вже не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що працює з 2011 р. в Сєвєродонецькій лікарні. Про ОСОБА_9 раніше ніколи не чула, саму її ніколи не бачила та не знає. На території лікарні - є аптека «Фармації». Також в їх лікарні є електронна пошта. Про те, чи був якийсь наказ від міністра ЛНР ОСОБА_3 , їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона займає посаду загального відділу КУ Сєвєродонецька многопрофільна лікарня. Працює в приймальні, контролює документообіг. ОСОБА_9 не знає.

В 2014 р. будь-яких наказів Міністра ЛНР ОСОБА_3 не бачила. Про наказ міністра ЛНР щодо гуманітарного складу, також нічого не відомо. ОСОБА_9 їй не відома, про її діяльність нічого не знає.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що в 2014 р. працював заступником начальника Управління охорони здоров`я. Про будь-яку діяльність Яблуновської в 2014 р. йому нічого не відомо. Прізвище ОСОБА_3 він чув, але знає тільки те, що той має відношення до «Фармації». Про гуманітарний склад на базі обласного аптечного складу, йому нічого не відомо. Про наказ про створення складу, нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченою познайомились в 2010 р., коли їх організація почала ай-ти підтримку «Фармації». Проводив по роботі в м. Луганську багато часу (само підприємство знаходиться в м. Київ).

Також зазначив, що був в м. Луганськ з травня 2014 р. по 18.07.2014 р. До від`їзду з м. Луганська, він ходив на наради «Фармації», спілкувався з обвинуваченою, але такої інформацією, яка могла б підтверджувати обвинувачення ОСОБА_9 , не володіє.

Він представляв компанію, яка займалась повною ай-ти підтримкою «Фармації». Вся ай-ти інфраструктура була під їх контролем. Внутрішня пошта - це їх розробка. Вони встановили її на всіх підрозділах. Тобто сторонній користувач не міг скористатись електронною поштою. З травня по липень 2014 р. операцій по видаленню документів, вони не робили.

ОСОБА_3 він знав, з ним спілкувався як з генеральним директором «Фармації» до свого від`їзду. На той час в нього не було інформації про те, що той став Міністром охорони здоров`я ЛНР, про це він дізнався пізніше з мереж Інтернету. ОСОБА_3 кожного понеділка проводив наради, де були присутніми десь 15 чоловік. ОСОБА_3 підтримував процеси, які тоді відбувались на користь РФ, але на нарадах поводив себе коректно. На нарадах як правило, була присутня ОСОБА_9 . В травні - початку червня 2014 р. обвинуваченої на роботі не було, тому він спілкувався з ОСОБА_3 з приводу робочих питань. Коли на роботі ОСОБА_9 була, всі питання, пов`язані з комерційними питаннями вирішувались нею.

Він знав про існування обласного аптечного складу по АДРЕСА_2 . На склад українські постачальники привозили товар до 10.07.2014 р., бував на території цього складу до 18.07.2014 р., але що там є ще гуманітарний склад - не знав. Про діяльність гуманітарного складу, нічого пояснити не може. Коли він був на складі, бачив там коробки та банки з медикаментами. Також бачив якійсь ящики, про які йому казали, що це гуманітарна допомога, та які не виглядали як «товар Фармації».

18.07.2014 р. він був на складі останній раз. Бачив там ОСОБА_9 . В той день склад було обстріляно, вони ховались від обстрілу. Його завданням було скопіювати базу даних «Фармації», бухгалтерські та кадрові дані. З цього питання він дзвонив ОСОБА_3 , в якого також питав дозволу забрати сервер до м. Київ, на що він відповів, що Київ скоро будуть обстрілювати, а в Луганську все заспокоїться. Скопіювати та забрати базу даних «Фармації» йому вдалось. Там була інформація тільки щодо українських постачальників, інформації про поставки з РФ, саме гуманітарної допомоги поза українського законодавства, не було.

Вивезені бази дозволили встановити їх на іншому сервері, Фармація продовжила роботу на території України.

Сам наказ ОСОБА_3 про створення гуманітарного складу, він бачив в перший раз на допиті в СБУ. Після допиту він намагався знайти цей файл в тій базі, яку вивезли з м. Луганська, але не знайшов.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що в 2014 р. він працював завідувачем аптеки №44 КП «Фармація» в м. Сєвєродонецьку. Обвинувачену знає, та займалась комерційними питаннями «Фармації» в Луганську, потім керувала «Фармацією» в м. Сєвєродонецьку.

Йому відомо про існування гуманітарного складу в м. Луганську, що там знаходились медикаменти для лікування сепаратистів. Їх аптека ті медикаменти не отримувала. Про причетність ОСОБА_9 до того складу йому нічого не відомо. Тобто, де знаходився склад, звідки туди постачався товар, хто їм керує, він не знає. Також йому не відомо, чи сприяла ОСОБА_9 роботі вказаного складу, на його думку - ні.

ОСОБА_3 - це колишній генеральний директор «Фармації». Від колег, на рівні чуток, йому стало відомо, що той став міністром охорони здоров`я ЛНР. По Інтернету були виступи про існування складу.

Не пам`ятає, чи приходили їм по внутрішній електронній пошті документи з символікою ЛНР.

Ніхто про те, що ОСОБА_9 керує або організує роботу гуманітарного складу, йому не казав, ніяких документів про це він не бачив.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що коли ОСОБА_9 займала посаду в.о. генерального директора «Фармації», вона була її секретарем. Це було в 2015 р., до 2015 р. вона ОСОБА_9 не знала.

Про існування складу їй нічого не відомо.

Наказ ОСОБА_3 вона в перший раз побачила в суді, зміст наказу не пам`ятає. Її питали, чи схожий підпис ОСОБА_9 в наказі, підписам ОСОБА_9 в робочих документах. Вона відповідала, що на її думку, ці підписи не сильно схожі.

Приблизно в березні 2015 р. прийшли два працівника СБУ, які пройшли до кабінету ОСОБА_9 . На той час вона працювала діловодом, її попросили принести різні документи з підписами ОСОБА_9 та ОСОБА_24 , як вона зрозуміла, вони порівнювали підписи в документах з підписами в наказах.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що в 2014 р. працювала завідувачкою аптеки №73 м. Старобільськ. Керівником «Фармації» на той момент був ОСОБА_3 . Яблуновська - комерційний директор.

На Фармації існувала електронна пошта. Коли в управлінні видавався наказ, його пересилали на електронну пошту, пізніше приходив паперовий варіант.

Про те, що ОСОБА_3 був міністром охорони здоров`я ЛНР, їй на той момент відомо не було. Про те, що той став міністром, вона дізналась пізніше з розмови, з ким не пам`ятає.

Про гуманітарний склад нічого не знає, навіть не чула про це. Про його створення та існування їй нічого не відомо. Про наказ про створення гуманітарного складу ЛНР, їй нічого не відомо, вони такий наказ не отримували. Узнала про існування такого наказу в залі суду, коли була свідком в м. Сєвєродонецьку.

Приблизно з серпня 2014 р. ОСОБА_9 стала в.о. ген директора Фармації, стала відновлювати діяльність Фармації на території Луганської області, яка підконтрольна Україні.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що в 2014 р. вона працювала в відділі продаж КП «Фармація» м. Луганську, ОСОБА_9 була її керівником.

ОСОБА_9 відповідала за закупки та збут товару. В її обов`язки входило наявність товару на складі, тобто основна роль Яблуновської - забезпечувати аптечні системи медикаментами.

По вул.. Степний тупік, 2 розташовувався обласний аптечний склад «Фармації». В цьому складі було нове та старе приміщення. В старому - знаходився відділ збуту, в новому - основний товар. На цьому складі вона була кілька разів. Існувала комп`ютерна програма 1С, за допомогою якої вівся облік товару. В ОСОБА_27 та в неї був доступ до цієї програми.

Про гуманітарний склад може пояснити наступне. В травні-червні 2014 р. через загострення ситуації, почались перебої з товаром. Через нестачу медикаментів, РФ передавали товар, який зберігався на гуманітарному складі. Це їй відомо на рівні чуток, оскільки про це йшли розмови між працівниками в відділі, де вона працювала. Підтвердження цієї інформації в неї не має. Конкретною інформацією про поставки товару на гуманітарний склад, вона не володіє. Вона підозрювала, що товар з гуманітарного складу призначався не для аптек «Фармації», а для бойовиків, які знаходились в лікарнях. Це її припущення. Які саме поставлялись медикаменти на гуманітарний склад, їй не відомо.

На її думку, без відома ОСОБА_9 гуманітарний вантаж на склад не могли завезти, оскільки та завідувала складом, а ці препарати зберігались на складі. Якщо вони прості працівники про це знали, то, на її думку, керівництво також про це знало. Це також її припущення.

В програмі 1С, гуманітарний склад не відображався.

Особисто їй ОСОБА_9 щодо гуманітарного товару нічого не пояснювала.

Сам наказ про створення гуманітарного складу, вона не бачила.

Особисто вона не чула, щоб ОСОБА_9 давала які-небудь вказівки по гуманітарному складу, та їй не відомо, чи робила ОСОБА_9 закази по гуманітарному складу.

Про те, що ОСОБА_3 став міністром ЛНР, їй хтось сказав. При цьому той продовжував керувати «Фармацією».

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні пояснила, що влітку 2014 р. вона займала посаду начальником рекламно-інформаційного відділу КП «Фармація». Звільнилась, оскільки ОСОБА_3 попросив звільнитись за згодою сторін, так як вони розходились в позиціях на політичну ситуацію, яка склалась на той час. Вона не підтримувала проросійські настрої, що не влаштовувало генерального директора.

В її обов`язки входило: маркетинг, оформлення аптек, виготовлення для них рекламних матеріалів. Тобто вона займалась рекламою «Фармації». Її безпосереднім керівником був ОСОБА_4 . ОСОБА_9 напряму вона не підпорядковувалась.

ОСОБА_9 представляла підприємство в відношеннях з постачальниками: проводила перемови, здійснювала закупівлю, керувала діяльністю обласного складу. В підприємства був тільки один склад по Степному тупіку, 2.

В період з кінця травня по 10-11 червня 2014 р. вона була у відпустці. Кожного понеділка на підприємстві проводились збори, де були присутніми начальники відділів, керівники структурних підрозділів, в тому числі ОСОБА_9 , які доповідали про стан роботи. Коли вона вийшла на роботу, була двічі присутньою зборах - 16 та 23 червня. На зборах, на яких була присутня обвинувачена, йшла мова про те, що є гуманітарний склад, на який поступають препарати. Звідки вони поступають, про це нічого не розповідалось. Звичайно користувались якимось визначенням. Звучало так: «на гуманітарний склад привезли препарати? Відповідь - привезли». Не може сказати, що при ній звучало, що препарати прибувають з якого конкретного місця. Хто саме звітував про такий склад, та про що йшла мова, сказати не може. Але, на скільки вона пам`ятає, на нарадах був присутнім крім ОСОБА_9 , начальник відділу постачання ОСОБА_29 , мова йшла про товари на гуманітарному складі, про це доповідав генеральний, ці бесіди він вів з ОСОБА_9 та ОСОБА_29 . Але ці питання не обговорювались з подробицями, конкретно нічого не називалось. Тобто просто згадувалось про те, що: «машини прийшли та все гаразд. Обговоримо це після наради».

Хто саме керував гуманітарним складом, не може сказати.

В неї складувалось враження, що ОСОБА_9 мала відношення до гуманітарного складу, оскільки генеральний директор обмірковував ці питання з ОСОБА_9 на протязі дня, якщо виникали якійсь питання, ОСОБА_9 заходила до генерального або той її викликав, обвинувачена відповідала на його питання відносно гуманітарних медикаментів. Їй важко конкретизувати ці розмови, оскільки в неї була інша позиція, вона намагалась не вникати в ці питання, при таких розмовах не бути присутньою. Тому зараз конкретно сказати, що вона чула - не може.

Ця інформація про гуманітарні препарати звучали завжди «взагалі», приблизно так: ОСОБА_3 питає в ОСОБА_9 , чи все гаразд з препаратами, чи прибули машини. Та відповідає, що так. ОСОБА_3 каже: «добре, тоді інше потім». Це так приблизно звучало, тому більш конкретно сказати нічого не може.

На гуманітарному складі вона не була, документи, які б мали відношення до складу, не бачила. Гуманітарний склад існував на базі обласного аптечного. За адресою: Степний тупик, 2 знаходився обласний склад та фабрика. Можливо приміщення гуманітарного складу знаходилось на фабриці. Можливо, обласний та гуманітарний склад знаходились в одному місці, просто були різні приміщення, або взагалі різні коробки, з яких брались медикаменти. Тобто, де конкретно знаходився гуманітарний склад - не знає.

Щодо діяльності гуманітарного складу також може пояснити наступне.

В травні-червні 2014 р. через загострення ситуації, проведення АТО, багато постачальників перестали поставляти медикаменти до Луганська. Аптечна сіть зазнавала великої нехватки препаратів. Те, що поступало на гуманітарний склад в більшості вирішувало ситуацію, оскільки людей все одно необхідно було лікувати. Тобто гуманітарний склад - це місце зберіганні препаратів, які поступали не від основних постачальників, й поступали не із з України. Хто про це їй казав, не пам`ятає.

Декілька разів вона спілкувалась з завідуючими аптек. Під час розмов, з їх слів їй стало відомо, що вони отримують препарати, зі складу, а ті препарати, яких не вистачало від офіційних постачальників - з гуманітарного. Тобто в ході розмови, саме упоминалось про це, саме розмова не носила глибокий характер, оскільки це не стосувалось її сфери діяльності. Тобто в цілому було таке інформаційне поле: що препарати є, в тому числі з гуманітарного складу, що завідуючі забирають їх в аптечну сіть разом іншими препаратами, що ці препарати також поступають в лікарні. Про це все вона тільки чула.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснила, що в червні 2014 р. вона працювала заступником завідуючого аптеки №43 м. Лисичанська КП «Фармація». Особисто вона ОСОБА_9 не знала, але прізвище її чула. В 2014 р. в «Фармації» була мережа аптек по всій області. Всі медичні препарати вони отримували з м. Луганська. Генеральним директором «Фармації» був ОСОБА_3 , ОСОБА_31 його заступником. В «Фармації» існувала внутрішня електронна пошта, по якій вони отримували різні накази. Приблизно в червні 2014 р. по електронній пошті прийшов наказ про те, що на базі обласного аптечного складу організовано гуманітарний склад. В наказі першим прізвищем було зазначено ОСОБА_3 , другим - ОСОБА_9 , як відповідальної особи. Також в наказі були ще прізвища, але їх вона не пам`ятає. Цей наказ вона не розпечатувала, нікому не показувала, оскільки ця інформація її не стосувалась. Сам наказ вона не видаляла.

Наказ був сканованим, пам`ятає, що там були підписи генерального директора та ОСОБА_9 , але стверджувати, що це саме ОСОБА_9 підписувала наказ, не може.

Їх аптека приблизно до середини липня 2014 р. отримувала медикаменти з Луганського обласного складу. Потім активувались бойові дії, з Луганськом було втрачено зв`язок, вони стали працювали на залишках ліків.

Завідуючим аптеки в 2014 р. був ОСОБА_7 , якого було арештовано та у зв`язку з чим, комп`ютер їх аптеки було вилучено. Їй відомо, що ОСОБА_9 давала свідчення по справі ОСОБА_7 .

Про те, чи керувала ОСОБА_9 гуманітарний складом, їй не відомо.

Приблизно в серпні 2014 р. ОСОБА_9 з`явилась на території підконтрольній Україні, стала представляти «Фармацію» як перша особа.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні пояснив, що в 2014 р. він працював завідуючим аптеки №43 м. Лисичанська, яка входила до сеті аптек «Фармації». ОСОБА_9 на той час займала посаду комерційного директора «Фармації», в функції якої входило організація поставок та продажу медикаментів. Він в підпорядкуванні ОСОБА_9 не знаходився. В Луганську знаходився обласний аптечний склад «Фармації», звідки вони отримували медикаменти відповідно до заявлених заявок.

На «Фармації» існувала внутрішня електронна пошта, по якій приходили розпорядження та накази. Відповідальної особи в їх аптеці за електронну пошту, не було. До пошти доступ був нього та в його заступника.

В травні 2014 р. генеральний директор ОСОБА_3 став займати також посаду міністра охорони здоров`я ЛНР. Після цього, від працівників управління йому стало відомо щодо утворення гуманітарного складу.

В травні 2014 р. він був в м. Луганську, в приймальні генерального директора. Один з заступників ОСОБА_3 - Голосов повідомив йому, що генеральному запропонували посаду міністра. Через пару днів від секретаря та ОСОБА_4 він дізнався про те, що утворено гуманітарний склад на базі обласного аптечного складу. Про це йому казав й сам ОСОБА_3 . Це питання також обговорювався серед працівників «Фармації», в тому числі серед заступників.

Як він вважає, діяльністю гуманітарного складу керувала ОСОБА_9 . Вона ж займалась організацією цього складу. З її ж слів, саме вона знайшла приміщення для цього складу та керувала ним. Про те, що саме ОСОБА_9 керувала складом йому відомо від ОСОБА_4 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 . Коли його обвинувачували в сприянні сепаратистам, ОСОБА_9 в суді давала свідчення про місце розташування гуманітарного складу, про те, що для обліку ліків було встановлено комп`ютерну програму, до якої обвинувачена мала доступ. Цей склад було утворено з метою лікування поранених в ході бойових дій. Які саме там були препарати - не знає. Як йому відомо, ці ліки з гуманітарного складу отримувала лікарня в м. Лисичанську. Ці препарати розвозив автотранспорт «Фармації», в аптеки такі препарати не надходили. В рамках кримінального провадження за його обвинуваченням він бачив електронні накладні, там була печатка гуманітарного складу, підпис ОСОБА_5 - начальника складу, який знаходився в підпорядкуванні в обвинуваченої.

Після того, як правоохоронні органи почали викликати ОСОБА_9 , й та дала покази відносно нього, він дзвонив в Луганськ, розмовляв з Голосовим, ОСОБА_33 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , яких він питав щодо гуманітарного складу. Вони зазначили йому, що ОСОБА_9 організувала гуманітарний склад, керувала його роботою. ОСОБА_3 й влітку 2014 р., й в 2015 р. по телефону казав йому, що він давав завдання ОСОБА_9 , по гуманітарному складу, а та їх виконує.

Вважає, що сам ОСОБА_3 не міг організувати діяльність складу.

Особисто в приміщенні гуманітарного складу він не був, ОСОБА_9 там не бачив.

На даний час його засуджено за ст.. 256 КК України, ОСОБА_9 була свідком з боку сторони обвинувачення. Крім того, в 2015 р., коли ОСОБА_9 була в.о. генерального директора, вона оголошувала йому догану. Цей наказ потім було скасовано судом. Також в їх родині давня конкуренція з родиною ОСОБА_9 . Але вважає, що в нього немає неприязні до обвинуваченої.

Свідок ОСОБА_35 в судовому засіданні пояснив, що на початку літа 2014 р. він працював завідуючим аптеки в м. Алчевську, яка відносилась до мережі «Фармації». Працює там й сьогодні. ОСОБА_9 на той момент він знав, оскільки та займала посаду заступника генерального директора - ОСОБА_3 . Йому відомо, що ОСОБА_3 займав посаду міністра охорони здоров`я ЛНР та паралельно керував «Фармацією». В червні-липні 2014 р. вже відбувались бойові дії, тому наради на «Фармації» вже не проводились. По понеділкам проходили п`ятихвилинні збори за участю начальників відділів підприємства.

Як йому стало відомо, на базі обласного аптечного складу було створено гуманітарний склад для забезпечення медикаментами військових. Але точно він цього не знає, оскільки не мав до цього ніякого відношення, Це його припущення. По внутрішній електронній пошті підприємства прийшов наказ, де зазначалось, що ОСОБА_9 є відповідальною за утворення гуманітарного складу. Він особисто читав цей наказ, який був в сканованому вигляді. Гуманітарний склад розташовувався на одному з поверхів обласного складу. Отримуючи медичні препарати на складі, він неодноразово бачив там ОСОБА_9 , як одну, так й з ОСОБА_3 , що, на його думку, свідчить про причетність обвинуваченої до діяльності гуманітарного складу. Також зі слів водіїв, він дізнався, що ОСОБА_9 супроводжувала машини з гуманітарним вантажем.

Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні пояснила, що в червні 2014 р. вона працювала завідуючою аптекою, яка входила до складу «Фармації» м. Красний Луч. Знала ОСОБА_9 у зв`язку з роботою, оскільки та була заступником гендиректора по комерційний питанням «Фармації». Про організації гуманітарного складу вона чула від інших працівників «Фармації», але що-небудь про склад пояснити не може, оскільки відношення до нього не мала. Також їй не відомо, чи мала ОСОБА_9 відношення до цього складу.

Наказ №1А вона пам`ятає, оскільки наказ було отримано по внутрішній електронній пошті.

Свідок ОСОБА_37 в судовому засіданні пояснив, що в його провадженні перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 . Проводились відповідні слідчі та процесуальні дії, ОСОБА_9 пред`явлено підозру за ст.. 258-3 КК України. Суть підозри - ОСОБА_9 , під час проведення АТО, будучі заступником директора «Фармації», видавала медичні препарати, які доставлялись з РФ, НЗФ, про що був відповідний наказ. На підтвердження винуватості ОСОБА_9 проводились НСРД, було отримано інформацію, що такий наказ приходив до аптеки м. Алчевська, також надсилався по іншим аптекам. Він отримав матеріали провадження в Лисичанському міському суду у відношенні одного з директорів аптек Фармації, який отримував у Луганську медпрепарати, його було засуджено за ст.. 256 КК України, допитували свідків - працівників Фармації.

Не заперечує, що деякі слідчі дії проводив ОСОБА_38 , який на той час був начальником відділу, тому, як він вважає, як керівник, мав всі права слідчого.

З Лисичанського міського суду він отримував документи в порядку ст.. 93 КПК України.

Не заперечує, що оригіналу наказу 1 А, на час слідства не було. Оскільки документи, які надає слідчий до суду необхідно завірити печаткою, ним було постановлено печатку на наказі 1А копія вірна.

В їх розпорядженні була копія наказу 1А. Джерело його походження - матеріали оперативних підрозділів, які отримали її в ході оперативно-розшукових дій. На той час такий документ поставляла агентура. Вони показали цю копію свідку, той підтвердив, що такий наказ був. Також, на скільки він пам`ятає, такий наказ було вилучено з комп`ютера, який ними був вилучений (з Алчевська).

Про існування гуманітарного складу, стало відомо з пояснень свідків.

Тобто з заслуханих пояснень свідків, суд приходить до наступного:

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_30 пояснювали, що бачили наказ про створення гуманітарного складу, який прийшов по електронній пошті, але чи має відношення до діяльності цього складу ОСОБА_9 , їм не відомо.

Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_36 зазначали, що вони чули, що в Луганську було організовано гуманітарний склад, але про відношення ОСОБА_9 до гуманітарного складу, їм нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_16 пояснювала, що ОСОБА_9 вона знає виключно як комерційного директора КП «Фармації», тобто про іншу її діяльність їй нічого не відомо.

Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , взагалі не знають ОСОБА_9 у зв`язку з чим про її діяльність пояснити нічого не можуть.

Свідок ОСОБА_20 вказував, що про діяльність ОСОБА_9 в 2014 р., про гуманітарний склад, йому нічого не відомо. Про створення гуманітарного складу нічого не знає й свідок ОСОБА_25 ..

Свідок ОСОБА_21 показував, що такою інформацією, яка б підтверджувала обвинувачення ОСОБА_9 , він не володіє.

Тобто жоден з цих свідків не підтверджує причетність ОСОБА_1 до організації гуманітарного складу.

Свідок ОСОБА_26 пояснювала, що на рівні чуток, оскільки про це йшли розмови між працівниками їх відділу, їй стало відомо про гуманітарний склад; про те, що ОСОБА_9 має відношення до діяльності складу - це її припущення. Підтвердження цієї інформації в неї немає. Особисто вона не чула та не бачила як ОСОБА_9 вчиняє будь-які дії, пов`язані з гуманітарним складом.

Свідок ОСОБА_28 пояснювала, що в неї «склалось враження» про причетність обвинуваченої до діяльності гуманітарного складу через розмови, які відбувались між генеральним директором та обвинуваченою. Але ці питання не обговорювали з подробицями, конкретно нічого не називалось, вона намагалась не вникати в ці розмови, на самому гуманітарному складі вона не була, може тільки припускати, де саме знаходиться склад.

Свідок ОСОБА_7 вказував, що про гуманітарний склад та про керування ним саме ОСОБА_9 , йому стало відомо від працівників «Фармації» влітку 2014 р. (Бабасіняна, Голосова), та він сам дзвонив в Луганськ, розмовляв з ОСОБА_4 , ОСОБА_39 , ОСОБА_10 , які також підтвердили таку інформацію. Особисто в приміщенні гуманітарного складу він не був.

Свідок ОСОБА_40 також зазначав про те, що ОСОБА_9 має відношення до діяльності гуманітарного складу - це його думка, відомо зі слів інших осіб та він часто бачив обвинувачену на території, як він вважає, гуманітарного складу, який розташовувався на тієї ж території з Обласним аптечним складом.

Згідно до ч.5 ст. 95 КПК України особа дає показання лише щодо тих фактів, які вона сприймала особисто, за виключенням випадків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч.6 ст. 95 КПК України висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватись судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для якісного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні ст.. 101 КПК України (ст. 101 КПК України - висновок експерта).

Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Оскільки свідок ОСОБА_26 вказувала на припущення своїх висновків, її думка не пов`язана із спеціальними знаннями, у зв`язку з чим суд її пояснення до уваги не приймає.

З зазначених вище підстав суд вважає пояснення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 - також припущеннями, та враховуючи положення ч.3 ст.373 КПК України, ч.4 ст. 17 КПК України, відповідно до якої всі сумніви щодо доведеності вини особи необхідно тлумачити на користь такої особи, до уваги пояснення вказаних свідків не приймає.

Пояснення свідка ОСОБА_42 суд також не може прийняти в якості доказу винуватості обвинуваченої, оскільки він здійснював досудове розслідування даного кримінального провадження як слідчий, збирав докази винуватості ОСОБА_9 , тобто свою позицію він виклав в обвинувальному акті та є зацікавленою особою.

Під час судового розгляду судом за клопотанням сторони обвинувачення досліджені наступні письмові докази.

1. Копію Наказу № 1-А від 10.06.2014 р. «Про організацію та діяльність гуманітарного складу» «міністра охорони здоров`я ЛНР» ОСОБА_3 , в якому зазначено:

1. Організувати на базі Обласного аптечного складу КП «Луганська обласна «Фармація» (м. Луганськ, Тупик Степной, 2 А) гуманітарний склад лікарських засобів та виробів медичного призначення, одержуваних з Російської Федерації, необхідних для лікування та надання першої медичної допомоги бійцям збройних сил Луганської Народної Республіки, а також громадянам, постраждалим в результаті бойових дій, пов`язаних зі збройною агресією Збройних Сил України та збройних формувань України на території Луганської Народної Республіки (далі за текстом гуманітарний склад).

2. Покласти функції організації роботи гуманітарного складу, а також організації зберігання, обліку та доставки лікарських засобів та виробів медичного призначення з гуманітарного складу в лікувально-профілактичні заклади, на заступника генерального директора по комерційним питанням - начальника відділу продаж КП «Луганська обласна «Фармація» ОСОБА_1 .

Після тексту йдуть підписи осіб, вироблені рукописним символічним способом, в тому числі: Міністра охорони здоров`я - ОСОБА_43 ; заступника генерального директора по комерційним питанням - начальника відділу продаж КП «ЛО «Фармація» - ОСОБА_44 . [Т. № 1, а.с. 216 - 217].

Протокол огляду від 16.05.2015 р., відповідно до якого, оглядом встановлено два паперові аркуші формату А-4, на якому друкарським способом виконаний текст наказу № 1-а від 10.06.2014 року «Про організацію та діяльність гуманітарного складу».

Після тексту є символічні підписи осіб, виконані рукописним способом [Т. № 1, а.с. 218].

Ксерокопію наказу №1А від 10.06.2014 р. визнано документом в даному кримінальному провадженні. Т.1, а.с. 219.

Розпорядження голови Луганської обласної ради № 64-ос від 17.10.2014 р. відповідно до якого, обов`язки генерального директора КП «Луганська обласна «Фармація» з 17.10.2014 р. покладено на ОСОБА_1 , заступника генерального директора по комерційним питанням - начальника відділу продаж КП «ЛО «Фармація». [Т. № 1, а.с. 220].

Лист завідуючого ОАС ОСОБА_45 на ім`я генерального директора КП «ЛО «Фармація», відповідно до якого, з 05.06.2014 р. ОСОБА_45 займається отриманням, зберіганням та відпуском гуманітарної медичної допомоги на підставі усних розпоряджень генерального директора КП «ЛО «Фармація» ОСОБА_3 (на той час міністра охорони здоров`я ЛНР) та заступника генерального директора по комерційним питанням - начальника відділу продаж КП «ЛО «Фармація» ОСОБА_1 .. Для зберігання гуманітарної допомоги було виділено окреме приміщення на території обласного аптечного складу, також встановлено спеціальне програмне забезпечення для обліку медикаментів - комп`ютерна програма 1С. ОСОБА_1 приймала безпосередню участь в організації гуманітарного складу. Крім того, остання здійснювала контроль над діяльністю гуманітарного складу на протязі червня - липня 2014 р. Відпуск гуманітарної допомоги здійснювався ЛПУ, ополченню та воєнізованим підрозділам в Луганській області, на підставі письмових заявок, а також усних розпоряджень ОСОБА_3 та ОСОБА_1 [Т. № 1, а.с. 221].

Службову записку заст. начальника відділу продаж, відповідно до якого, з червня місяця 2014 р. на території обласного аптечного складу КП ЛО «Фармація» був організований гуманітарний склад, організацією роботи якого, займалась ОСОБА_1 [Т. № 1, а.с. 222].

Супровідні листи Першого заступника генерального директора КП «Луганська обласна «Фармація» № № 2207/1, 2207/2, 2207/3 від 22.07.2014 р., з яких вбачається, що наказом від 21.07.2014 р. ОСОБА_1 звільнена з займаної посади комерційного директора. [Т. № 1, а.с. 223 - 225].

Згідно протоколу огляду від 16.05.2015 р., оглянуто розпорядження від 17.10.2014 р., лист з підписом завідуючого ОАС ОСОБА_45 , службову записку на ім`я ОСОБА_46 , фотокопії супровідних листів КП ЛО «Фармація», у кількості трьох листів [Т. № 1, а.с. 226].

Постановою слідчого від 16.05.2015 р. зазначене визнано документами. Т.1, а.с.227.

Дослідивши вказані докази, суд вважає наступне.

Згідно повідомлення про скоєння кримінального правопорушення (т.1, а.с. 215), наказ 1А від 10.06.2014 р., розпорядження від 17.10.2014 р., лист завідуючого ОАС ОСОБА_45 , службова записка, супровідні листи (тобто документи, наведені вище), отримані в ході проведення оперативних заходів працівниками ГВ КЗІД СЕБ УСБУ в Луганській області.

Також, стороною обвинувачення суду надано матеріали про виконання доручення від 01.10.2016 р. з СД диском, відповідно до якого Заст. Начальника 1 відділу ГВ КЗІД СЕБ УСБУ в Луганській області повідомляє начальника слідчого відділу: на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 07.09.2015 р., в результаті проведення оперативно-пошукових заходів отримано електронний файл наказу Міністра охорони здоров`я «ЛНР» №1-А від 10.06.2014 р., згідно якого, на базі Обласного аптечного складу КП ЛО «Формація» був створений склад медичних виробів, які поставлялись з РФ для надання першої медичної допомоги та лікування бійців збройних сил «ЛНР». Диск містить зображення наказу №1А. Т.2, а.с. 18,19.

Як встановлено ст.. 99 КПК України матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативну-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам ст.. 99 КПК України, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» - Прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб`єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення. Прийняття рішень про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора.

Відповідно до ч.3 ст. 246 КПК України рішення про проведення НСРД приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбаченим КПК України - слідчий суддя за клопотанням прокурора або клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

Згідно ч.1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим КПК України. За результатами проведення НСРД складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

В матеріалах даного кримінального провадження рішення про проведення НСРД відповідно до вимог ч.3 ст. 246 КПК України, документи з фіксування результатів проведення НСРД відсутні, джерело отримання Наказу 1А та вищевказаних документів (т.1, а.с. 216-217,220-225, т.2, а.с.18,19) не відомо, що суперечить ст.. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та вимогам КПК України, оскільки яким чином зазначені документи опинились в працівників ГВ КЗІД СЕБ УСБУ в Луганській області, стороною обвинувачення відомостей не надано.

На підставі викладеного, у зв`язку з порушенням порядку отримання доказів, суд вважає Наказ 1А від 10.06.2014 р., інші документи (Т.1, а.с. 216-217,220-225), диск з зображення наказу №1А (Т.2, а.с. 18,19) недопустимими доказами, тому до уваги їх не приймає.

Європейський суд з прав людини застосовує в своїй практиці, зокрема й у рішенні у справі «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише ті докази, які були безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і ті докази, які б не були отримані, як би не були отримані перші.

Таким чином, суд вважає недопустимими й похідні докази, а саме: протоколи огляду від 16.05.2015 р., постанови про визнання документом від 16.05.2015 р. (Т.1, а.с. 218, 219, 226, 227).

До того ж, самі по собі розпорядження голови Луганської обласної ради № 64-ос від 17.10.2014 р. відповідно до якого, обов`язки генерального директора КП «Луганська обласна «Фармація» з 17.10.2014 р. покладено на ОСОБА_1 (Т.1, а.с. 220), супровідні листи про звільнення ОСОБА_9 з посади комерційного директора 21.07.2014 р. (Т.1, а.с.223-225) також не є доказами причетності обвинуваченої до діяльності гуманітарного складу.

Крім того, суд вважає невстановленим, чи дійсно лист на ім`я генерального директора КП «ЛО «Фармація» написаний ОСОБА_5 (в якості свідка ОСОБА_5 не допитаний, сторони кримінального провадження клопотання щодо його допиту не заявляли, мешкає на території тимчасово непідконтрольній владі Україні) Т1, а.с. 221. Хто автор службової записки (Т.1, а.с. 222), також не є встановленим.

2. Відповідно до протоколу огляду від 28.05.2015 р., ОСОБА_32 під час допиту в якості свідка, були надані слідчому ксерокопії накладних КП ЛО «Формація» в кількості шести штук, виконаних друкарським способом, на яких є відтиск печатки круглої форми «аптека 369» з найменуванням лікарських засобів, їх кількості та ціни. На кожній накладній є штам: «Гум. помощь». Постановою від 28.05.2015 р. вказані ксерокопії накладних визнано документами. [Т. № 1, а.с. 237-242, 243, 244].

Сам протокол допиту ОСОБА_32 в якості свідка, в якому було зазначено про видачу накладних, суду не надано.

Зазначені документи будь-яких відомостей про ОСОБА_9 не містять.

В даному випадку, оскільки будь-яких даних щодо причетності ОСОБА_9 до даних накладних, не має, суд вважає відповідно до ст.. 85 КПК України накладні та постанову про визнання їх документами (Т.1, а.с. 237-244) неналежними доказами.

3. Згідно протоколу огляду від 20.07.2015 р., в архіві Лисичанського міського суду Луганської області знаходиться три томи матеріалів кримінального провадження № 1-КП/415/94/15 (суддя А.Г.Березін) стосовно ОСОБА_32 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.258-5 ч.1, ст.263 ч.1 КК України. В ході огляду вказаних матеріалів кримінального провадження з деяких документів, які на думку слідчого, мають значення для розслідування кримінального провадження № 22015130000000259 від 16.05.2015р., зроблені фотокопії документів, які долучені до протоколу огляду.

Зокрема:

1. Фотокопія титульного листа тому справи №1-КП/415/94/15 (суддя А.Г.Березін) стосовно ОСОБА_32 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.258-5 ч.1, ст.263 ч.1 КК України.

2. Фотокопії протоколів допиту свідків ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_1 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_50 , ОСОБА_1 .

4. Фотокопії: повідомлення про підозру від 23.09.2014 р., постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 22.09.2014 р., заяви ОСОБА_1 про долучення до матеріалів видаткових накладних лікарських препаратів, на 16 арк., постанови про продовження строку досудового слідства, постанови про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення, від 18.11.2014 р., постанови про підозру, від 19.11.2014 р., обвинувального акту від 19.11.2014 р., обвинувального акту від 19.01.2015 р., вироку від 19.01.2015 р. [Т. № 2, а.с. 2 - 3, 30 - 92]. Зазначені фотокопії постановою слідчого від 27.07.2015 р., визнано документами. Т.2, а.с. 93-94.

Зазначені документи зібрані в якості доказів по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_32 за ч.1 ст.. 258-5, ч.1 ст. 263 КК України.

З аналізу КПК України, вбачається, що при допиті, особа, яка допитується, має право знати за яким кримінальним провадженням її допитують та в якому статусі вона перебуває.

Відповідно до ст.. 66 КПК України свідок має право, в тому числі, знати, у зв`язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується, зобов`язаний давати правдиві показання та несе відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань.

За кримінальним провадження за обвинуваченням ОСОБА_54 мала статус свідка, користувалась правами та обов`язками свідка, давала пояснення, здійснювала певні дії (письмова заява про долучення накладних) в рамках кримінального провадження саме за обвинуваченням ОСОБА_7 .

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 має статус обвинуваченої. ОСОБА_9 під час судового розгляду давала пояснення суду в якості обвинуваченої з приводу обвинувачення та саме ці показання на підставі ч.4 ст. 95 КПК України, суд оцінюватиме під час прийняття рішення по справі.

Особи ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , як свідки, давали пояснення слідчому з приводу обвинувачення ОСОБА_7 в іншому кримінальному провадженні, а не ОСОБА_9 . В рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.1 ст. 258-3 КК України, зазначені свідки не допитувались.

Повідомлення про підозру, обвинувальні акти від 19.11.2014 р. та від 19.01.2015 р., вирок від 19.01.2015 р., постанова про перекваліфікацію, про продовження строку досудового слідства - стосуються саме ОСОБА_7 , в тому числі кваліфікації його дій.

Як встановлено ч. 4 ст. 95 КПК України - суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Відповідно до витягу з ЄРДР, кримінальне провадження за ч.1 ст. 258-3 КК України зареєстровано 16.05.2015 р. На думку суду, саме з цієї дати розпочато досудове розслідування відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.. 258-3 КК України та з цієї дати повинні вчинятися будь-які слідчі чи процесуальні дії, збиратися докази, прийматися процесуальні рішення, оскільки відповідно до ч.3 ст. 214 КК України (в ред.. яка діяла в 2015 р.) здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення (крім огляду місця події) не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, всі документи, зазначені в протоколі огляду від 20.07.2015 р., зібрані в межах кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , до внесення відомостей до ЕРДР 16.05.2015 р. відносно ОСОБА_1 , тому є доказами по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 , а не ОСОБА_9 .

Враховуючи наведене, те, що свідки давали пояснення саме за кримінальним провадженням за обвинуваченням іншої особи, а не ОСОБА_9 , суд не вправі обґрунтовувати свої висновки показаннями свідків, які надавали покази слідчому до того ж в іншому кримінальному провадженні, ОСОБА_9 здійснювала певні дії в якості свідка в іншому кримінальному провадженні, копії підозри, обвинувальних актів, вирок суду, постанова про перекваліфікацію стосується саме ОСОБА_7 , тому суд вважає вказані докази [Т. № 2, а.с. 2 - 3, 30 - 92, 93,94] неналежними та недопустимими.

Крім того, як вбачається з вироку від 19.01.2015 р. стосовно ОСОБА_32 за ст.. ч.1 256 КК України, судовий розгляд проведено на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, суд обмежився тільки допитом обвинуваченого, показам ОСОБА_9 як свідка, іншим доказам, які, на думку слідчого, мають значення по справі відносно ОСОБА_9 , судом оцінка не надавалась. До того ж, оригінали накладних, які знаходиться на Т.2,а.с. 41-55, суду в порушенні ч.3 ст. 99 КПК України не представлені.

Матеріали, які надані СУ ГУНП, в яких є допити ОСОБА_9 , ОСОБА_24 в якості свідків в рамках іншого кримінального провадження, які судом не досліджувались на підставі ч.4 ст. 95 КПК України, повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ч.3 ст. 260 КК України та Наказ №1 від 10.06.2014 р. «Про порядок використання медикаментозної гуманітарної допомоги Т.2, а.с. 147-157 суд також вважає неналежними та недопустимими доказами на підставах, зазначених вище, оскільки Наказ отриманий в рамках іншого кримінального провадження, та враховуючи, що повідомлення про підозру стосується саме ОСОБА_3 , в Наказі відомостей, які б підтверджували незаконність дій ОСОБА_9 відповідно до обставин, викладених в обвинувальному акті, немає, в обвинувальному акті йде сова про іншій наказ №1А від 10.06.2014 р.

4. В матеріалах провадження, як зазначено прокурором в переліку доказів, які досліджував суд, є копія журналу вхідних документів управління охорони здоров`я Рубіжанської міської ради, відповідно до якого, 18.06.2014 р. зареєстровано вхідний документ за № 01-21 621 ЛНР ОСОБА_3 № 1 від 10.06.2014 р. Про порядок медикаментозної допомоги [Т. № 2, а.с. 27 - 28]. Як зазначено в постанові слідчого від 19.10.2015 р., ксерокопію журналу під час допиту надала свідок ОСОБА_12 та ксерокопію визнано документом. Т.2, а.с.29.

Протокол допиту свідка ОСОБА_12 , де зазначено про видачу такої копії, суду не надано.

Згідно до ч.3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. Оригінал журналу суду наданий не був.

Ксерокопія не містить назви журналу, що позбавляє суд можливості перевірити дійсну назву журналу, а також, чи співпадає ця копія з оригіналом.

Будь-яке посилання в записах журналу про ОСОБА_9 відсутні. Наказ, зазначений в журналі, відрізняється від наказу №1-А назвою, а також номером: в обвинуваченні йде мова про наказ №1-А від 10.06.2014 р. «Про організацію та діяльність гуманітарного складу», в журналі - №1 від 10.06.2014 р. «Про порядок медикаментозної допомоги».

Тобто суд вважає, що копія журналу вхідних документів, визнання цієї копії документом (Т.2, а.с. 27-29) - не є належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_9 за ч.1 ст. 258-3 КК України.

5. Висновок експерта № 72 від 18.11.2015 р., відповідно до якого, підпис, зображення якого розташоване на копії наказу № 1-а від 10.06.2014 р. так званого «міністра охорони здоров`я ЛНР» ОСОБА_3 на проти прізвища ОСОБА_1 , виконаний, ймовірно, ОСОБА_1 [Т. № 1, а.с. 245 - 250].

Експерт ОСОБА_55 в судовому засіданні підтримав свої висновки, суду пояснив, що в даному випадку вони досліджували копію наказу, де є підпис напроти прізвища ОСОБА_9 . Ними були зроблені висновки, що підпис можливо належить ОСОБА_9 . Це є не категоричний висновок. Скільки відсотків вірогідності того, що це є саме підпис ОСОБА_9 , цього зазначити ніхто не може.

Те, що вони не змогли дати категоричну відповідь, залежало від того, що вони досліджували саме копію документу. При цьому досліджували не підпис, а зображення підпису. Відповідь також надали про зображення.

Вважає, що якщо б в нього був оригінал документу, він би дав категоричну відповідь.

Те, що в висновку не зазначено про попередження про кримінальну відповідальність за ст.. 385 КК України - це технічна помилка. Його було попереджено слідчим про відповідальність за ст.. 384, 385 КК України.

Згоден з тим, що Київське НІКЦ не змогло провести експертизу через відсутність оригіналу.

Експерт ОСОБА_56 підтримала свої висновки, надала суду пояснення, аналогічні поясненням експерта ОСОБА_55 .

Оскільки висновок експертизи №72 не носить категорично характеру, з урахуванням пояснень експерта, який в судовому засіданні підтвердив ймовірність того, що підпис можливо належить ОСОБА_9 , відповідно до ч.4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи необхідно тлумачити на користь такої особи, згідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може грунтуватись на припущеннях, суд не приймає до уваги даний висновок в якості доказу винуватості обвинуваченої в інкримінованому їй злочині. Суд також враховує відсутність попередження про кримінальну відповідальність за ст.. 385 КК України при здійсненні даної експертизи, у зв`язку з чим вважає його недопустимим.

6. Висновок експерта № 54 від 07.10.2015 р. з доданою до нього ілюстративною таблицею, відповідно до якого, надані на дослідження сторінка, що починається словами «ЛУГАНСКАЯ НАРОДНАЯ» та закінчується словами «5. Отчет о работе гуманитарного склада осуществлять еженедельно.» (файл «ПР1-а 1стр» з якою надається на експертизу) та сторінка, що починається словами «6. Контроль за выполнением данного приказа оставляю за ОСОБА_57 » та закінчується словами « ОСОБА_58 » (файл « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з якою надається на експертизу) становлять, ймовірно, один документ.

Вирішити питання, чи мав місце монтаж при виготовленні наказу № 1-а від 10.06.2014 р. не виявляється можливим з причини, вказаної в дослідницькій частині висновку. [Т. № 2, а.с. 20 - 26].

Оскільки даний висновок експерта стосується саме способу виготовлення наказу №1А, наявності в ньому монтажу, суд вважає, що даний висновок не є доказом протиправної діяльності обвинуваченої, яка їй інкримінується. Суд також враховує відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.. 385 КК України при здійсненні даної експертизи, у зв`язку з чим вважає даний доказ недопустимим.

7. Висновок експерта № 73 від 25.11.2015 р., відповідно до якого, встановити ким, ОСОБА_47 або іншою особою виконаний підпис, зображення якого розташоване на копії наказу № 1-а від 10.06.2014 р. так званого «міністра охорони здоров`я ЛНР» ОСОБА_3 на проти прізвища ОСОБА_47 , неможливо з причин, що зазначені в дослідницькій частині висновку експерта. [Т. № 2, а.с. 4 - 10].

Оскільки зазначений висновок не містить будь-яких даних, які вказують на причетність обвинуваченої до вчинення інкримінованого їй злочину, суд на підставі ст.. 85 КПК України вважає цей доказ неналежним. Крім того, враховуючи відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.. 385 КК України при здійсненні даної експертизи, суд вважає даний доказ недопустимим.

8. Протокол огляду від 23.11.2015 р. з доданим до нього диском CD-R, відповідно до якого, оглядом встановлено Інтернет ресурс You Tube під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Згідно оглянутого відео, жінка, зазначена як ОСОБА_59 , яка розповідає на російській мові про надходження гуманітарної допомоги на гуманітарний склад 23 серпня, яка в подальшому буде направлена до аптек та лікарень м. Луганська.

Далі на відео зображені коробки з медичними препаратами. [Т. № 2, а.с. 95 - 98]. Постановою слідчого від 23.11.2015 р. зазначений СДдиск визнано документом. Т.2, а.с.99.

Оскільки зазначене відео стосується саме 23-24.08.2014 р., тобто не відноситься до періоду часу, який інкримінується обвинуваченій (з 10.06.2014 р. по 18.07.2014 р.), то у суд вважає зазначені докази (т.2, а.с.95-99) неналежним, тому до уваги його не приймає. До того ж, відео будь-яких даних про діяльність ОСОБА_9 з організації гуманітарного складу не містить.

09. Статут КП «Луганська обласна «Фармація»» з додатком у виді переліку структурних підрозділів підприємства, відповідно до якого, до складу структурних підрозділів КП «Луганська обласна «Фармація»» входить обласний аптечний склад, розташований за адресою: м. Луганськ, тупик Стєпной, 2а, 2в, 2ж. [Т. № 2, а.с. 100 - 146].

Протокол огляду від 08.12.2015 р. з доданим до нього CD диском, відповідно до якого, оглядом встановлено Інтернет ресурс You Tube під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Згідно відео, ОСОБА_3 представляють як міністра охорони здоров`я ЛНР. ОСОБА_3 в ході інтерв`ю розповідає, в тому числі, про отримання гуманітарної допомоги медичних препаратів.

Далі розмова йде про роботу структурних підрозділів медичних закладів. З 6 хвилини інтерв`ю ОСОБА_3 говорить, що він є ще генеральним директором «Фармації» та транспортом підприємства завозить медикаменти до Луганська для населення. [Т. № 2, а.с. 158 - 161]. Постановою слідчого від 08.12.2015 р. зазначений СД диск визнано документом. Т.2, а.с.162.

Протокол огляду від 08.12.2015 р. з доданим до нього CD диском, відповідно до якого, оглядом встановлено Інтернет ресурс You Tube під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

На відео видно осіб, які знаходяться у конференцзалі невідомого приміщення.

Далі ОСОБА_3 виступає перед громадянами в залі, повідомляє, в тому числі, що вони отримують гуманітарну допомогу, медичні препарати отримують у достатку, чого не хватає, дає «Фармація». [Т. № 2, а.с. 163 - 170]. Постановою слідчого від 08.12.2015 р. зазначений СД диск визнано документом. Т.2, а.с.171.

Зазначені докази, на думку суду, є неналежними, оскільки будь-яких відомостей про причетність ОСОБА_9 до діяльності гуманітарного складу, не містять. Тобто з цього відео не можливо встановити, чи дійсно ОСОБА_9 займалась організацією діяльності гуманітарного складу відповідно до обставин, викладених в обвинувальному акті. Сам по собі статут також не є доказом скоєння обвинуваченою інкримінованого їй правопорушення.

10. Протокол огляду від 02.03.2016 р., відповідно до якого, ведуча телеканалу «ТСН» розповідає про охорону Луганського аеропорту військовослужбовцями 80-ї окремої десантно-штурмовою бригадою та ведуча розповідає, що громадянка ОСОБА_1 допомагала медикаментами військовослужбовцям 80-ї бригади. [Т. № 1, а.с. 158 - 160].

Зазначений протокол також не містить відомостей про протиправну діяльність обвинуваченої відповідно до обставин, викладених в обвинувальному акті, тому, на думку суду, не є належним доказом по даному кримінальному провадженню.

11. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 12.03.2016 р., відповідно до якого, в період з 14.10.2015 р. по 30.11.2015 р. проведені негласні слідчі (розшукові) дії по зняттю інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру НОМЕР_1 , які використовує невстановлена особа.

Телефонні бесіди відбуваються з 25.10.2015 р. по 26.11.2015 р., в ході яких ОСОБА_60 розмовляє з особами, зазначеними як ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , в ході яких останні повідомляють, що організацією діяльності гуманітарного складу займалась ОСОБА_9 .

Вищевказаний диск з телефонними розмовами додається до протоколу огляду [Т. № 1, а.с. 173 - 200]. Постановою слідчого матеріали проведення НСРД визнано документом. Т.1, а.с. 201.

Дослідивши зазначений доказ, суд звертає увагу на те, що невідома особа (як вбачається з протоколу ОСОБА_60 ) не ідентифікована та особи, з якими він розмовляє, не ідентифіковані також, що не відповідає вимогам ч.2 ст. 263 КПК України відповідно до якої в ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування. В даному випадку така унікальна ідентифікація відсутня.

Протокол за результатами проведення негласного слідчого заходу від 12.01.2016 р. з додатками, відповідно до якого, з мак адресу кінцевого обладнання Е0-СВ-4Е-05-С7-А9 центральної міської аптеки № 19 м. Алчевська Луганської області КП ЛО «Фармація» отримано файли, серед яких копія наказу № 1-а від 10.06.2014 року «Про організацію та діяльність гуманітарного складу» «міністра охорони здоров`я ЛНР» ОСОБА_3 [Т. № 1, а.с. 161 - 171]. Постановою слідчого від 04.03.2016 р. зазначені матеріали визнані документами. Т.1, а.с. 172.

Оцінюючи з точки зору належності та допустимості протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 12.01.2016 р. та 12.03.2016 р. з додатком ДВД дисків, суд дійшов висновку про їх недопустимість з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 статті 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів отриманих до або під час судового розгляду (ч.11 ст. 290 КПК України). Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч.12 ст. 290 КПК України).

Велика Палата Верховного Суду в своїй Постанові від 16.10.2019 р., з метою встановлення чіткого критерію визначення умов допустимості результатів проведення НСРД як доказів у кримінальному провадженні та документів, як стали підставою для їх проведення, в контексті виконання вимог ст.. 290 КПК України, уточнила висновки щодо застосування норми права, зроблені раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі 751\7557\15-к (провадження 313-37кс18), а саме:

В даній постанові сформульовано висновки про застосування норми права, а саме:

1. Якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.

2. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.

3. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України.

Також в постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на тому, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до статті 290 КПК України.

Під час судового розгляду стороною обвинувачення вжито заходи щодо розсекречення матеріальних носіїв інформації, а саме: клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.10.2015 р., ухвали Апеляційного суду Харківської області №12515 т від 02.10.2015 року (не таємно), якою надано дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме інформації щодо змісту розмов, текстових повідомлень та деталізацій з`єднань невстановленої особи на ім`я « ОСОБА_66 » (Т.4, а.с. 209-210); клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 22.10.2015 р. та ухвали Апеляційного суду Харківської області №13313 т від 23.12.2015 року (не таємно) про надання дозволу на зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме пошук, виявлення та фіксація відомостей, що містяться в електронних інформаційних системах, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача за ідентифікаційними ознаками електронної системи - макадресу кінцевого обладнання центральної міської аптеки №19 м. Алчевська КПЛО «Фармація» (Т.4, а.с. 211-212)..

25.10.2018 року ухвали Апеляційного суду Харківської області №12515 т від 02.10.2015 р. та №13317 т від 23.10.2015 року, відповідно до ч.11 ст.290 КПК України, 03.02.2021 р. клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.10.2015 р. та від 22.10.2015 р. відкриті стороні захисту під час судового розгляду та долучені до матеріалів судового провадження.

Прокурор в судовому засіданні пояснив, що розсекречення цих матеріалів було здійснено стороною обвинувачення під час судового розгляду цього провадження, а саме в 2018 р. Будь-яких заходів щодо розсекречення під час досудового розслідування стороною обвинувачення не вживалось, оскільки на той час не було такої судової практики. До того ж сторона захисту не надавала клопотань про розсекречення таких матеріалів.

Тобто клопотання слідчого та ухвали Апеляційного суду стороною обвинувачення відповідно до вимог ч.2 ст. 290 КПК України стороні захисту не відкриті.

Стороною обвинувачення під час досудового розслідування заходів, необхідних та залежних від неї, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, своєчасно не вжито.

На час відкриття матеріалів іншій стороні, процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, в розпорядженні сторони обвинувачення не перебували. Прокурором під час досудового розслідування не вжито жодних заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД. Тобто в даному випадку має місце порушення норм ст.. 290 КПК України.

При цьому, стороною обвинувачення в судовому засіданні не було доведено, що здійснити дії з забезпечення належного виконання вимог, передбачених ст. 290 КПК України щодо відкриття стороні захисту вищезазначених процесуальних документів через поважність причин було неможливо.

На необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейського суду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.

Оцінюючи з точки зору належності та допустимості протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12.01.2016 року та 12.03.2016 р. з додатками, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 в інкримінованому злочині, суд дійшов висновку про їх недопустимість у зв`язку з тим, що стороною обвинувачення під час проведення досудового розслідування відповідно до вимог ст. 290 КПК України не було надано стороні захисту матеріальні носії інформації, а саме: клопотання слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та ухвали Апеляційного суду Харківської області №12515 т від 02.10.2015 року та №13317 т від 23.10.2015 року, якими надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які є правовою підставою для проведення НСРД, та з яких суд може зробити висновок щодо законних підстав для проведення оперативно-розшукових заходів та прокурором під час проведення досудового розслідування не вжито жодних заходів щодо такого розсекречування.

За наведених вище підстав суд вважає недопустимими й похідні докази - постанови про визнання документами Т.1, а.с. 201, 172.

12. Протокол огляду диску CD-R «acme», в якому містяться розсекречені звукозаписи телефонних розмов колишнього генерального директора КП ЛО «Фармація» та Міністра охорони здоров`я «ЛНР» ОСОБА_3 . Вказані звукозаписи отримані у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №1-КП/415/94/15 (суддя ОСОБА_67 ) стосовно ОСОБА_32 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.258-5 ч. 1, ст. 263 ч. 1 КК України, яке знаходиться в архіві Лисичанського міського суду Луганської області. відповідно до якого:

В ході телефонної бесіди 18.08.2014 р. о 09:19:38 год. між ОСОБА_3 та жінкою на ім`я ОСОБА_68 , який повідомляє, що ОСОБА_9 не має права здійснювати будь-які дії від імені «Фармації», її звільнено з 18 числа, а також про те, що ОСОБА_69 міліцію, через що того було заарештовано..

В ході телефонної бесіди 21.08.2014 р. о 12:22:47 год. між ОСОБА_3 та ОСОБА_70 , останні обговорюють деталі провозу до м. Луганськ

В ході телефонної бесіди 05.09.2014 р. о 10:35:30 год. між ОСОБА_3 та ОСОБА_71 , останній повідомляє, що ОСОБА_72 18-го серпня написала лист-звернення першому заступнику ГУ МВС в Луганській області, про те, що ОСОБА_3 ніде немає, рахунки заблоковані, тому немає можливості здійснювати перерахування. На що вже 19-го серпня отримала відповідь. Зробила лист партнерам, де зазначила, що дислокація апарату перейшла до м. Сєвєродонецьк. ОСОБА_3 повідомляє ОСОБА_71 , що той повинен вимагати свої гроші в ОСОБА_72 , вказує, що він не готовий брати на себе відповідальність за тяжкі фінансові злочини, скоєні тимчасовим керівництвом компанії.

В ході телефонної бесіди 15.09.2014 р. о 14:41:24 год. між ОСОБА_3 та чоловіком, ОСОБА_3 повідомляє, що поки він перебував у м. Луганську ОСОБА_9 і ОСОБА_24 сфабрикували справу проти нього і витратили гроші, у них був доступ до клієнт-банку і підписам.

Вищевказаний диск з телефонними розмовами додається до протоколу огляду [Т. № 2, а.с. 11 - 17].

Вказані звукозаписи - є розсекреченими та отримані у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №1-КП/415/94/15 стосовно ОСОБА_32 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.258-5 ч. 1, ст. 263 ч. 1 КК України, яке знаходиться в архіві Лисичанського міського суду Луганської області.

Відповідно до ст.. 257 КПК України якщо в результаті проведення НСРД виявлено ознаки кримінального провадження, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих дій, здійснюється тільки через прокурора.

Оскільки зазначені відомості отримані в рамках іншого кримінального провадження, ухвала слідчого судді щодо дозволу на використання вказаної інформації в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_73 відсутня, тобто вимоги ст.. 257 КПК України в даному випадку не виконані, суд вважає даний доказ неналежним та недопустимим.

Дослідивши зазначені вище докази, суд також вважає наступне:

Оригінал Наказу №1А від 10.06.2014 р. в матеріалах провадження відсутній. Орган досудового розслідування в своєму розпорядженні мав тільки копію вказаного наказу. Оригінал Наказу суду не наданий, що суперечить вимогам ч.3 ст. 99 КПК України. Про існування оригіналу Наказу №1А від 10.06.2014 р., стороною обвинувачення доказів не надано.

До того ж, суд звертає увагу, що стороною обвинувачення не встановлено, хто саме видав цей наказ, тобто є автором цього наказу, не з`ясовано походження цього наказу та не доведено про ознайомлення з ним ОСОБА_9 , яка пояснювала, що цей наказ вперше побачила в березні 2015 р. в приміщенні СБУ. Ці пояснення ОСОБА_9 поза розумним сумнівом стороною обвинувачення не спростовані як не спростовані поза розумним сумнівом пояснення обвинуваченої щодо її непричетності до діяльності гуманітарного складу відповідно до обвинувачення з метою сприяння діяльності терористичної організації «ЛНР».

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в сукупності, суд вважає, що обставини, викладені в обвинувальному акті не були доведені поза розумним сумнівом.

В силу ч.3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може грунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченої, на таки принципи неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях ЄСПЛ.

В рішенні від 21.04.2011 року по справі № 42310/04 «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що в рамках даного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, підтверджували б пред`явлене їй прокурором обвинувачення за обставин, викладених в обвинувальному акті, оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо наявності в діянні обвинуваченої складу інкримінованого їй злочину за ч.1 ст. 258-3 КК України, а саме в сприянні діяльності терористичної організації.

У зв`язку з чим суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_1 підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю прокурором, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258 -3 КК України - сприяння діяльності терористичної організації.

Цивільний позов по справі не заявлений.

У зв`язку з виправданням обвинуваченої процесуальні витрати компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні та виправдати за недоведеністю в її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи по справі в сумі 3806,96 грн. (три тисячі вісімсот шість гривень 96 копійок), компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Речові докази: DVD-R диски, СД, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити там же.

Вирок може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити виправданій, її захиснику та прокурору.

Головуючий суддя В.В. Козюменська

Судді Н.В. М`якінченко

Є.О. Романовський