Ухвала суду № 94669739, 04.02.2021, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/1578/20

Провадження № 2-з/293/2/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Бруховського Є.Б.

секретаря судового засідання Давиденко Л.П.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Бойко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Селянського фермерського господарства «Надія» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

31.12.2020 року представник заявника (позивача) ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просив вжити заходів забезпечення позову по справі №293/1578/20 за позовом СФГ «Надія» до Вільської ОТГ в особі Вільської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ФГ «Сім- Агро» про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельних ділянок шляхом накладення арешту на земельні ділянки, належних відповідачам, а також шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії із земельними ділянками, оскільки невжиття заходів забезпечення може ускладнити виконання рішення суду. В обгрунтування заяви зазначив, що в провадженні Черняхівського районного суду Житомирської області перебуває справа №293/1578/20 за позовом СФГ «НАДІЯ» до Вільської сільської ОТГ в особі Вільської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ФГ «Сім-Агро» про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельних ділянок. Ухвалою суду від 20.11.2020 року по вказаній справі відкрито провадження. Предметом позову є визнання незаконними та скасування рішень Вільської сільської ради №438 від 26.02.2019 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності»; №545 від 19.09.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення проектів відводу земельних ділянок в натурі (на місцевості)» (в частині); №570 від 25.11.2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» (в частині); №607 від 24.12.2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» (в частині) а також скасування державної реєстрації земельних ділянок, які були сформовані та передані у власність на підставі вищевказаних рішень сільської ради. Позов обґрунтовано тим, що 26.04.2002 року між громадянином ОСОБА_7 та Черняхівською районною державною адміністрацією Житомирської області був укладений договір оренди земельної ділянки площею 40 га для ведення фермерського господарства (копія договору (дублікату) додається). 30.04.2002 року ОСОБА_7 було засновано селянське фермерське господарство «НАДІЯ». 19.01.2006 року між ОСОБА_7 та Черняхівською районною державною адміністрацією Житомирської області була укладена угода про внесення змін до вищевказаного договору земельної ділянки від 26.04.2002 року. Зокрема, були внесені зміни до п. 1 розділу «1. Предмет договору», відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 16,2782 га. Вищевказаний договір оренди земельної ділянки був укладений строком на 50 років, не розривався та є чинним на даний час. Проте, на вищевказаній земельній ділянці площею 16,2782 га на підставі рішення Вільської сільської ради №438 від 26.02.2019 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» було сформовано 8 земельних ділянок, площею близько 2 га кожна, які на той час перебували у комунальній власності, а саме:

-1825686200:11:000:0121 (площа 1.1659 га, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва землі запасу);

-1825686200:11:000:0122 (площа 2 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства землі запасу);

-1825686200:11:000:0123 (площа 2 га, цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) землі запасу);

-1825686200:11:000:0124 (площа 2 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства землі запасу);

1825686200:11:000:0125 (площа 2 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства землі запасу);

-1825686200:11:000:0126 (площа 2 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства землі запасу);

-1825686200:11:000:0127 (площа 2 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства землі запасу);

-1825686200:11:000:0128 (площа 2 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства землі запасу).

В подальшому Вільською сільською радою були прийняті рішення №545 від 19.09.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення проектів відводу земельних ділянок в натурі (на місцевості)»; №570 від 25.11.2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»; №607 від 24.12.2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», на підставі яких сім з восьми вищевказаних земельних ділянок перейшли до приватної власності. В той час як відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, укладеного 26.04.2002 року між громадянином ОСОБА_7 та Черняхівською районною державною адміністрацією Житомирської області - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи Орендодавця не є підставою для змін умов або розірвання договору оренду (якщо інше не передбачено сторонами при укладенні договору) - п. 4.3. Договору. Проте, Вільською сільською радою були прийняті рішення про передачу у власність земельних ділянок, сформованих на ділянці орендованій СФГ «Надія», всупереч тому, що право такої оренди припинено не було. Таким чином вважає, що на даний час порушуються гарантовані Конституцією та Законами України права СФГ «Надія» на користування земельною ділянкою (оренду) на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.04.2002 року, та вважає, що суд має всі підстави для забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на вищевказані земельні ділянки шляхом заборони відчуження.

Представник заявника (позивача) в судовому засіданні підтримав заявлену заяву, просив її задовольнити. Доказів, що відповідачі мають намір на відчуження спірних земельних ділянок надати не може.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча і були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи СФ «Сім-Агро» в судовому засіданні подала заперечення на заяву про забезпечення позову. Вказала, що дана заява є необгрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення чи утруднення його виконання у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Просила суд звернути увагу на ту обставину, що пропонований позивачем захід забезпечення позову (накладення арешту на земельні ділянки та заборона вчиняти будь-які дії із земельними ділянками) є фактичним порушенням прав добросовісних набувачів - власників земельних ділянок та третьої особи - орендаря цих ділянок ФГ «СІМ-АГРО», яке відповідно до норм чинного законодавства обробляє ці земельні ділянки на правах оренди, сплачує податки до бюджету, орендну плату власникам та понесло значних витрат на обробіток землі, підготовку до посіву, внесення добрив та засобів захисту рослин на загальну суму близько 150 000,00 грн. Задоволення заяви про забезпечення позову призведе до значних збитків та блокування господарської діяльності ФГ «СІМ-АГРО», а також матеріальних втрат добросовісних набувачів - учасників бойових дій в зоні АТО в розмірі орендної плати. Також зазначила, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що 26.04.2002 року між громадянином ОСОБА_7 та Черняхівського районною державною адміністрацією Житомирської області був укладений договір оренди земельної ділянки площею 40 га для ведення фермерського господарства. 30.04.2002 року ОСОБА_7 було засновано селянське фермерське господарство «НАДІЯ». 19.01.2006 року між ОСОБА_7 та Черняхівського районною державною адміністрацією Житомирської області була укладена угода про внесення змін до вищевказаного договору за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 16,2782 га. Вищевказаний договір оренди земельної ділянки був укладений строком на 50 років, не розривався та є чинним на даний час. Проте, позивач замовчує той, що зазначена додаткова угода від 19.01.2006 р. про внесення змін до договору оренди від 26.04.2002 р. не пройшла державну реєстрацію відповідно до норм чинного на той час законодавства та п. 3 тої ж угоди, згідно якого угода набирає чинності після державної реєстрації. Тобто ця додаткова угода не набрала чинності, немає жодної юридичної сили та не несе жодних юридичних наслідків і посилатись на неї позивач не має жодної підстави, тобто ні в ОСОБА_7 , ні в СФГ «НАДІЯ» не виникло жодного права на земельну ділянку площею 16,2782 га, та те, що така ділянка взагалі не існувала та не існує, оскільки вона не була навіть сформована ні на папері, ні в просторі, позивачем не надано жодного плану чи схеми такої ділянки станом на момент укладення додаткової угоди, на яку посилається. Позивач просто роздрукував з публічної кадастрової карти декілька ділянок, загальна площа (15,1659 га) яких навіть не співпадає з площею, вказаною в нечинній додатковій угоді (16,2782 га). За таких обставин можна було б пред`явити позов та подати заяву про накладення арешту на будь-які інші земельні ділянки будь-яких інших співвласників. Жодних доказів чи підтверджень, що спірні земельні ділянки розташовані на земельній ділянці 40 га, переданій в користування за договором оренди від 26.04.2002 р. ОСОБА_7 позивач суду не надав, а отже відсутні будь-які підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Крім того, при передачі Головним управлінням відділу Держгеокадастру у Житомирській області земельної ділянки Вільській сільській раді кадастровий номер 1825686200:11.000.0102 за актами приймання-передачі, доданими до позовної заяви, площа земельної ділянки зазначена 15,1659 га, що також не збігається з площею, заявленою позивачем 16,2782 га. Звертає увагу суду також на той факт, що цільове призначення спірних земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, а цільове призначення земельної ділянки на яку ніби то має право позивач - для ведення фермерського господарства. Цільове призначення спірних земельних ділянок не мінялось, що ще раз доводить що позивач безпідставно має намір накласти арешт та скасувати право власності добросовісних набувачів - учасників бойових дій, яким сільська рада надала ці земельні ділянки і на які у позивача не виникло жодного права.

Вислухавши учасників справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи подані заперечення та, зокрема, враховуючи позовні вимоги позивача, суд дійшов наступного висновку:

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягає передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така позиція висиловлена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Разом з тим, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вважати, що виконання рішення суду у майбутньому при задоволенні позову, може бути утрудненим чи неможливим та те, що захист його прав, свобод та інтересів неможливий без вжиття заходів забезпечення позову та у разі не вжиття таких заходів ним буде докладено значних зусиль та витрат для їх відновлення.

Також не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами посилання позивача про відчуження спірних земельних ділянок відповідачами та те, що такі земельні ділянки розташовані саме на земельній ділянці, переданій в користування позивачу.

Як зазначалося вище достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Відтак, заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 151,153 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Селянського фермерського господарства «Надія» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 15-ти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя: Є.Б. Бруховський