Рішення № 94669297, 05.02.2021, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1132/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі суду смт. Брусилів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 07.12.2020 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 20300,60 грн. за кредитним договором.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, уклав договір № б/н від 05.10.2015. Договір укладено шляхом заповнення заяви-анкети про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі чого відповідач отримав кредитну карту для доступу до кредитного рахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідно, ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі 400.00 грн., в подальшому кредитний ліміт збільшено до 12200.00 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, як наслідок, станом на 26.10.2020 виникла заборгованість у розмірі 20300,60 грн., яка складається з 17332,26 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 2968,34 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 2102,00 грн.

Згідно витребуваної інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.12.2020 відкрито провадження у цій справі та з урахуванням ст. 274,279 ЦПК України постановлено її розглядати у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву.

15.12.2020 на зареєстровану адресу відповідача судом була направлена ухвала про відкриття провадження у справі із пропозицією направити до суду свій відзив на позов та копія позову з додатком, які, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вручено особисто ОСОБА_1 21.12.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, клопотань про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 83 ЦК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.68-72).

Відповідно матеріалів справи, 05.10.2015 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н шляхом заповнення співробітником банку Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, де споживач підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг. Однак у вказаній заяві відсутній ОСОБА_1 підпис (а.с.13).

До позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які також не підписані відповідачем (а.с.14, 15-63).

Наданою роздруківкою руху коштів по карткам, виданим відповідачу (а.с.73-77) підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» так і факт поповнення рахунку власними коштами в період часу з 05.10.2015 по 26.10.2020

Як вбачається з довідки про обслуговування кредитної карти, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , останньому 09.08.2015, (тобто ще до укладення договору від 05.10.2015) було видано кредитну картку за договором, яка діяла до 08/19. В подальшому відповідачу було видано ще три банківські картки, дві з яких діяли одночасно, а остання видана діє до 10/23 (а.с. 11).

Як вбачається з довідки про обслуговування кредитної карти, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , кредитний ліміт за договором б/н неодноразово змінювався, востаннє -18.07.2018 до «0» грн. (а.с. 12).

Згідно розрахунку за договором б/н від 02.10.2015 за період з 05.10.2015 по 30.09.2019 відповідачем погашено заборгованості за тілом кредиту на суму 17 338,41 грн.; погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту – 11 852,42 грн.; погашено заборгованості по нарахованим відсоткам - 0,00 грн.; погашено заборгованості по простроченим відсоткам - 0,00 грн.; погашено заборгованості по пені - 1600,00 грн.; заборгованість за тілом кредиту складала – 18 560,30 грн., в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту – 18 560,30 грн.; простроченим тілом кредиту – 0,00 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками – 849, 97 грн.; загальна заборгованість за наданим кредитом – 19 410, 27 грн. (а.с.5-8).

За період з 01.10.2019 по 26.10.2020 погашено заборгованості за тілом кредиту – 0,00 грн.; погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту – 1 228,04 грн.; погашено заборгованості по нарахованим відсоткам – 436,20 грн.; погашено заборгованості по простроченим відсоткам – 6490,26 грн.; погашено заборгованості по пені - 0,00 грн.; заборгованість за тілом кредиту – 17 332,26 грн., в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; простроченим тілом кредиту – 17 332,26 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками – 0,00 грн.; заборгованість за простроченими відсотками – 2968, 34 грн.; загальна заборгованість за наданим кредитом – 20300,60 грн. (а.с.9-10).

Загалом, за договором б/н від 02.10.2015 станом на 26.10.2020 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем зазначено в сумі 20 300,60 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.10.2015, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 посилання на внутрішні документи банка (правила, положення і т. д.), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які містять умови надання, користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджувався позичальник, при отриманні банківської карти.

Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи з обслуговування кредитних карт, на які посилається позивач як на складову договору банківських послуг, укладеного 05.10.2015 з відповідачем, стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід`ємності (саме в наданій редакції) від заяви позичальника від 05.10.2015.

У постанові колегії суддів другої судової палати КЦС від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Позивачем не представлено суду жодного підписаного відповідачем документу, з якого можливо встановити волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору з конкретно визначеними істотними умовами - розмір тіла кредиту, розмір відсотків, строк повернення коштів, призначення коштів, які повертаються банку тощо.

Суд звертає увагу, що у примірнику наданої суду заяви-анкети від 05.10.2015 взагалі відсутній підпис відповідача у відповідній графі, що обгрунтовано ставить під сумнів сам факт подання такої заяви банку та її відношення користування кредитними картами, перша з яких видана ще 09.08.2015, тобто до дати укладення договору, зазначеної в позові. До того ж, і у анкеті-заяві від 05.10.2015 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, за відсутністю належних доказів наявності домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Згідно розрахунку, з 01.08.2020 взагалі відсутня заборгованість за тілом кредиту, адже суму боргу в таблиці-розрахунку перенесено в графу "прострочене тіло кредиту". Суд зазначає, що відсутність тлумачення такого поняття як "заборгованість за простроченим тілом кредиту" позбавляє суд можливості покладати на споживача банківських послуг відповідальність по їх сплаті, оскільки при цьому буде порушуватися принцип юридичної (правової) визначеності, який визначає якість законодавства, однозначність та точність формулювання правових норм. В даному випадку позивачем не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення.

Також суд враховує, що із самого розрахунку заборгованості, наданого банком, вбачається, що відповідачем на повернення отриманих у АТ КБ «ПриватБанк» коштів за період з 05.10.2015 по 30.09.2019 було погашено заборгованості за тілом кредиту на суму 17 338,41 грн.; погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту на суму 11 852,42 грн.; погашено заборгованості по пені на суму 1600,00 грн., а разом за цей період часу – сплачено банку 30 790, 83 грн. (а.с.8). Далі, за період з 01.10.2019 по 26.10.2020 відповідачем було погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту – 1 228,04 грн.; погашено заборгованості по нарахованим відсоткам – 436,20 грн.; погашено заборгованості по простроченим відсоткам – 6490,26 грн., а разом за цей період часу – 8 154,50 грн. Тобто, разом за період часу з 05.10.2015 по 26.10.2020 відповідачем сплачено (повернуто) банку кошти в загальному розмірі 38 945,33 грн. (30 790,83 + 8154,50), що є значно більшим ніж як максимальна сума ліміту кредитування в розмірі 12 200,00 грн., так і ніж сума всіх отриманих клієнтом у банку коштів за цей же період часу, що, згідно наданих розрахунків, складало 16 119, 95 грн. Відтак вбачається, що відповідач повернув банку як фактично отриману суму кредитних коштів за весь час (16119,95 грн., згідно розрахунків), так і значну частину додаткових коштів в розмірі 27 825, 38 грн. (38 945,33 грн. - 16119,95 грн.), умови, розмір та строки нарахування яких з банком не погоджувались. Отже відповідачем здійснено проплати, які перевищують суму отриманих кредитних коштів та суму кредитного ліміту. Із виписки про рух коштів вбачається, що частина із сплачених коштів, позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, пені, страхових платежів, між тим, анкета-заява від 05.10.2015 не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків. Тобто, відповідачем як боржником повністю виконано обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За аналогічних обставин до таких висновків прийшли суди і при розгляді справ № 289/1040/19, № 277/861/20, 277/932/20, рішення у яких набрали законної сили після їх перегляду судами вищих інстанцій.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем сум заборгованості за договором від 05.10.2015, оскільки за час дії договору позивачу відповідачем повернуто значно більшу суму коштів, ніж фактично отримано в користування, а підстав для нарахування відсотків за користування кредитом суд не встановив.

Тому у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України та в зв`язку з відмовою в позові, судові витрати у виді судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, суд покладає на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054-1056-1 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 05.02.2021.

Сторони у справі:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя П.В. Миколайчук