Рішення № 94668418, 05.02.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3817/20

Провадження № 2/0182/100/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

05.02.2021 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 19 травня 2016 року між Приватним Акціонерним Товариством "Страхова Група 'ТАС" та ОСОБА_3 було укладено договір-поліс № АЕ8746514 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 . 13 березня 2017 року, о 11:20 годині, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі будинку № 11-а по вул.Чернишевського в м.Дніпрі допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпра від 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення. Розрахунок розміру страхового відшкодування, виплату страхового відшкодування проведено на підставі Договору-полісу № АЕ8746514 від 19 травня 2016 року, страхового акту № 8424Р/20/2017 від 10 квітня 2017 року, розрахунку суми страхового відшкодування/Додаток № 1 до Страхового акту № 8424Р/20/2017 від 10 квітня 2017 року. При цьому, представник позивача в обґрунтування своїх правових підстав для звернення до суду з даним позовом послався на ст.8 ЗУ «Про страхування», якою передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. У відповідності до вимог ст.27 ЗУ "Про страхування" та ч.1 ст.ст.993, 1191 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Згідно ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно п.13.2 ст.13 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до І або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2 500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. Тому, оскільки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ АЕ8746514) був виданий на ім`я ОСОБА_3 з застосуванням пільг, а під час ДТП застрахованим транспортним засобом керував ОСОБА_1 , в силу ст.38-1.1 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у останнього виникає обов`язок компенсувати ПАТ "Страхова Група ТАС" 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Таким чином, на підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Страхова група "ТАС" суму страхового відшкодування в розмірі 15 716 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістнадцять грн.) 00 коп. та сплачений судовий збір при подачі позову до суду.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.26-27).

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, своїм правом на подання відзиву до суду не скористався (а.с.30). Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи судом на офіційному сайті «Судової влади» (а.с.28).

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що між ПАТ «Страхова Група «ТАС» до ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за № 078, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.4).

Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2017 року ОСОБА_1 керував вищевказаним транспортним засобом, де, виконуючи маневр розвороту, не надав дорогу та допустив зіткнення з автомобілем. Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 була визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с.5). ОСОБА_1 13 березня 2017 року повідомив ПАТ «Страхова Група «ТАС» про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.6-7). 10 квітня 2017 року представниками ПАТ «Страхова Група «ТАС» було складено страховий акт, з якого вбачається, що страхувальником виступає ОСОБА_3 та у разі можливо регресу особою виступає ОСОБА_1 (а.с.8). Згідно розрахунку, сума страхового відшкодування становить 31 432 грн. 00 коп. (а.с.9), хоча ремонтна калькуляція № 02794/20/2 визнає суму в розмірі 38 096 грн. 35 коп. АТ «СГ ТАС» було визнано вищевказане ДТП страховим випадком та в подальшому сплачено ОСОБА_4 суму відновлюваного ремонту транспортного засобу, згідно страхового акту АЕ № 8746614 від 19 квітня 2016 року на загальну суму 31 432 грн.00 коп., про що свідчить платіжне доручення № 14922 від 14 квітня 2017 року, яке міститься в матеріалах справи (а.с.18).

Як визначено ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як передбачено частиною 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст.8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до норми ч.1 ст.990 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування", страховик здійснює страхову виплату, відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком у формі, яка ним встановлюється.

Пунктом 3 ч.1 ст.988 ЦК України та п.3 ч.1 ст.20 ЗУ "Про страхування" передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором.

За приписами ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Відповідно до п.1.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Пунктом 1.4 ст.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що особами, відповідальність яких застрахована, - є страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про автомобільний транспорт», водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Як вбачається з поліса № НОМЕР_3 , яким забезпечено транспортний засіб Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 . Поліс укладено між страховиком – ПАТ СГ «ТАС» та страхувальником – ОСОБА_3 (а.с.4).

Також, ст.6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.ст.1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до статті 8 ЗУ «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Частиною 1 ст.25 ЗУ «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком, згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як зазначено в п.4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно з п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2 500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Відповідно до ст.38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право страховика на подання позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, виникає у разі:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснював керування застрахованим автомобілем під час дії страхового полісу, який, в свою чергу, оформлений на ім`я ОСОБА_3 , мав водійське посвідчення, ознак алкогольного (чи іншого) сп`яніння під час скоєння ДТП не виявлено, місце події самовільно не залишав, а докази неналежного технічного стану транспортного засобу, яким він керував, відсутні. Тобто, в даному випадку суддя не погоджується з твердженнями представника позивача, що саме ОСОБА_1 належить право застосування вимог ст.38.1 та зменшення на 50 відсотків розміру сплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст.38-1.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Суддя, встановивши, що відповідач не є власником транспортного засобу та страхувальником цивільно-правової відповідальності за вказаним вище полісом, дійшов висновку про недоведеність позивачем права вимоги відшкодування шкоди саме з ОСОБА_1 як з водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки визначені статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстави для подання такого позову відсутні.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 листопада 2018 року по справі № 176/1505/16 та судовою палатою у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 31.05.2017 року по справі № 357/349/16-ц.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, ч.6 ст.82, ст.ст.89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355, п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал