Рішення № 94668298, 01.09.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

01.09.2020 Єдиний унікальний номер 205/3706/18

Номер провадження 2/205/852/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2018 року акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до укладеного 20 березня 2014 року ОСОБА_1 отримала в АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання даного договору є згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/ складають між нею та Банком становлять Договір.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав, надав відповідачу кредит. Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Таким чином, відповідач зобов`язання за Договором не виконала.

У зв`язку з зазначеними порушеннями умов Договору виникла заборгованість, яка станом на 09 травня 2018 року складає 70 868,99 грн., з яких: 3 884,30 грн. – заборгованість за кредитом, 60 333,79 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 800,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 3 350,90 грн. – штраф (процентна складова).

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 70 868,99 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року, ухвалене у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

13 грудня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пащенко В.І. надійшов відзив на позов, в якому визнала позов частково в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та заперечувала проти задоволення позову в іншій частині, посилаючись на те, що в заяві позичальника процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Тому вважає, що Банк при укладенні договору не дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування.

07 квітня 2020 року від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Ванжа Н.В. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки закріплення змісту кредитного договору в декількох документах, а саме: у заяві позичальника, умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах, не суперечить законодавству України, згідно заяви ОСОБА_1 зобов`язалася самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами умов та правил надання банківських послуг та тарифів на сайті Приватбанку, а також випискою з карткового рахунку підтверджується, що відповідач користувалася грошима.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» письмово просив розглянути справу за його відсутністю.

Від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Пащенко В.І. надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи доводи сторін, викладені в заявах по суті, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що 20 березня 2014 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.6). Відповідно до вказаної анкети-заяви відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), з яким вона ознайомлена та згодна, а також примірник якого відповідач отримала шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.рb.ua. Підписавши анкету-заяву відповідач зобов`язалася виконувати умови та правила надання банківських послуг.

Позивач наголошує, що в порушення умов указаного Договору, відповідач допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого в неї виникла заборгованість, яка станом на 09 травня 2018 року складає 70 868,99 грн., з яких: 3 884,30 грн. – заборгованість за кредитом, 60 333,79 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 800,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 3 350,90 грн. – штраф (процентна складова).

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом (тілом кредиту) – 3 884,30 грн. суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

З наданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_1 (а.с.99-101) вбачається, що вона користувалася кредитними коштами, наданими Банком.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначені обставини, та надані суду докази суд приходить до висновку, що заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка станом на 09 травня 2018 року становить 3 884,30 грн., підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією та штрафами, суд зазначає наступне.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом, посилаючись на тарифи Банку, викладені на банківському сайті, а також п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.

Також у позові просить стягнути штрафи: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 3 350,90 грн. – штраф (процентна складова), обґрунтовуючи вимогу, позивач посилається на п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг.

Окрім того, просить стягнути суму 2 800,00 грн. як заборгованість за пенею та комісією. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вказана сума є нарахованою комісією. Однак, у позові комісія в розмірі 2 800 грн. нічим не обґрунтовується і не підтверджується.

В анкеті-заяві відсутня інформація про погодження сторонами умов щодо визначення базової процентної ставки за кредитом та відповідальності у вигляді штрафу, в тому числі за фіксованою ставкою або процентною складовою, а також не зазначено умов щодо нарахування комісії.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за Договором, посилався на Умови надання банківських послуг, правила користування банківською карткою та Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Унівеpсальна» (а.с.7), як невід`ємні частини Договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг та витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які надано позивачем на підтвердження позовних вимог, встановлено базові процентну ставку на залишок заборгованості в місяць після закінчення пільгового періоду для карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та інші (а.с.15). Однак, в анкеті-заяві не зазначено, яку саме картку видано відповідачу (а.с.6).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови надання банківських послуг, тарифи користування кредитною карткою «Унівеpсальна» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, штрафів і комісії, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також, суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів та комісії, наданий банком Витяг з Умов, який містить тарифи користування кредитною карткою «Унівеpсальна» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією та штрафів не підлягають задоволенню через недоведеність.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 3 884,30 грн., та їх відсутність для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею й комісією та штрафів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 115,21 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 627, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 141, 247, 265, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 20 березня 2014 року в розмірі 3 884,30 грн.,з яких 3 884,30 грн. – заборгованість за кредитом.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір у розмірі 115,21 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Г. Остапенко